Внешнеэкономическая деятельность Украины

1. Міжнародний поділ праці та формування світового господарства

Кожна країна або група країн у певному регіоні світу спеціалізується на ви-

добутку тієї чи іншої сировини або випуску конкретної продукції. Спеціаліза-

ція даної країни або регіону залежить від природних (географічне положення,

наявність корисних копалин, забезпеченість водними ресурсами та іншими

ресурсами тощо), соціально-історичних (шляхи розвитку, державний устрій,

геополітичне положення, менталітет нації і таке інше), економіко-географіч-

них (ступінь розвитку, кількість і якість трудових ресурсів, структура госпо-

дарства, економіко-географічне положення, розвиток інфраструктури, в тому числі транспорту) факторів.

Географічний розподіл праці буває двох видів: міжрайонний (у межах дер-

жави) і міжнародний (міждержавний). Міжрайонний розподіл трудової діяль-

ності розвивається в одній країні і зв’язує між собою окремі її регіони.

Міжнародний розподіл праці полягає в спеціалізації окремих країн чи їх

угруповань на виробництві різних видів промислової, сільськогосподарської

продукції та обміні цією продукцією. Спеціалізація сприяє ефективнішому

використанню соціально-економічного і природно-ресурсного потенціалу

країн, налагодженню і розвитку їхніх зовнішньоекономічних зв’язків.

Міжнародний розподіл праці нерівномірний. У сучасному світі існує при-

наймні шість соціально-економічних угруповань:

1) розвинуті капіталістичні країни (США, єдина в світі наддержава, Японія,

ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада);

2) малі розвинуті капіталістичні країни (Бельгія, Норвегія, Швейцарія, Данія,

Нідерланди, Швеція, Австрія та інші).Обидві ці групи спеціалізуються пере-

важно на машинобудуванні (літако-, судно-, автомобілебудуванні), електроні-

ці розробці нових технологій тощо;

 3) соціалістичні країни (КНР, КНДР, Куба);

4) країни східної Європи та СНД (Польща, Угорщина, Росія, Україна), що

знаходяться на етапі переходу до ринкової економіки.

Для цих країн характерна суттєва розбіжність показників економічного роз-

витку (від Китаю, якому притаманні вражаючі темпи економічного прогресу, доТаджикистану, країн колишньої Югославії і Куби, які з різних причин опи-

нилися в ситуації економічного колапсу). Ряд країн цієї групи експортує сиро

вину (нафту, електроенергію та вугілля - Польща, Росія, Україна), сільсько-

господарську продукцію (овочі, фрукти - Угорщина, Болгарія, Румунія), про-

дукцію машинобудування, електротехнічні вироби (Угорщина), вантажні

автомобілі (Росія), автокари (Болгарія);

5) країни «третього світу» (країни, що розвиваються).Це найчисленніша гру-

па. Вона охоплює близько 130 країн і в міжнародному поділі праці займає

«сировинну» нішу, постачаючи на світовий ринок різноманітну мінеральну сировину, сільськогосподарську продукцію (країни Південної Америки,

Африки, Південно-Східної Азії), напівфабрикати. Але головною стратегіч-

ною продукцією, яку постачає ця група країн (країни Перської затоки і Бли-

зького Сходу, Лівія, Нігерія, Венесуела) і яка забезпечує їм левову частку ін-

валютних надходжень, є нафта;

6) найбідніші країни (вони власне, належать до країн, що розвиваються), у

яких найнижчі у світі показники економічного розвитку, багато невирішених

соціально-економічних проблем і переважає сировинна або сільськогоспо-

дарська спеціалізація (Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Сомалі, Гватемала, Гонду-

рас, Бутан, країни Океанії).

У міжнародному поділі праці є певні суперечності. Йдеться про надмірну спеціалізацію країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це

ставить її господарство в залжність від коливань кон'юнктури світового рин-

ку, а також збіднює галузву структуру господарства. Окермі держави оби-

рають галузі, що використовують дешеву природну сировину, дають країні

значні прибутки, хоча часто засновані на важкій фізичній праці і слабко

пов'язані з іншими галузями економіки. Інша справа галузі обробної промис-

ловості, в тому числі машинобудування. Вони тісно переплітаються з іншими

галузями економіки країни, оскільки засновані на розвиненому господарстві

і є потужним фактором розвитку всього господарства.

Чи зуміє Україна інтегруватися в європейську і світову економіку? Це пи-

тання непросте. Економісти "Дойче-Банку зробили своє дослідження і дійшли

позитивного висновку. Це деякою мірою можуть підтвердити і дані табл 1.1

 Рівень розвитку економіки України та інших держав колишнього СРСР,

 балів [4,361]

Україна має значні виробничі , природні й трудові ресурси, до того ж над-

звичайно вигідне економіко-географічне і геополітичне розміщення у центрі

Європи з прямим виходом до головних сухопутних і морських шляхів спо-

лучення.