Міжнародний туризм

2. Міжнародний туризм.

2.1. Вступ

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає доход у скарбницю. Не говорячи вже про ті, що “годує” ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, чи так інакше зв'язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним з могутніх факторів посилення престижу країни, росту її значення в очах світового співтовариства і рядових громадян.

Туристична діяльність у розвитих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам одержали 58 млрд. $, Франція й Італія - по 27 млрд. $, Іспанія -25 млрд. $

У Росії туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважлива більшість діючих у нас туристичних фірм воліють займатися напрямком своїх співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей у тобто вусі робиться так, що капітал від тур. бізнесу спливає за рубіж. Яка ж картина міжнародного ринку тур. послуг зараз, як він у перспективі змінюється? В умовах, що створилися, ці питання представляються актуальними, саме тому нами була обрана тема даного реферату.

У науковому розумінні ринок- це органічна частина капіталістичної системи товарного господарства, основою якого є виробництво продукту як товару.

При розгляді предмета економічної теорії були виділені 4 сфери виробничих відносин:

виробництво — розподіли —обмін — споживання.

Суспільне виробництво має своєю метою споживання. Алі перш, ніж продукт товарного виробництва дійде до споживання, він підлягає розподілу й обміну. Розподіл - це результат виробництва, не тільки з погляду форми, алі і змісту, тому що розподілятися можуть тільки продукти

праці, капіталу і землі. Розподіл веде до утворення грошових доходів суспільства у виді заробітної плати, прибутку і ренти.

2.2. Індустрія туризму і її розвиток у сучасних умовах.

У даний година індустрія туризму є однієї з найбільше що динамічно розвиваються форм міжнародної торгівлі послугами. В останні 20 років середньорічні темпи росту числа прибуттів іноземних туристів у світі склали 5,1%, валютних надходжень - 14%. Згідно даним всесвітньої туристичної організації, у 1995 році у світі було зареєстровано 576 мільйонів прибуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярда доларів (без обліку надходжень від міжнародного транспорту). У цілому обсяги валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 1995 рік виросли в 144 рази.

За прогнозами експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму буде продовжуватися і далі. По різних підрахунках, до 2000 долі ця галузь стані ведучою експортною галуззю у світі. Очікується, що при збереженні сформованих темпів росту число міжнародних подорожей до 2005 долі досягне 900 млн. чоловік, а до 2010 долі збільшиться і складі порядку 937 млн. чоловік.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежати наступні фактори:

1. Економічний ріст і соціальний прогрес привели до розширення обсягу ділових поїздок і поїздок з пізнавальними цілями.

2. Удосконалювання усіх видів транспорту удешевило поїздки.

3. Збільшення числа найманих робітників та службовців у розвитих країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня.

4. Інтенсифікація праці й одержання працюючими більш тривалих відпусток.

5. Розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між країнами привело до розширення міжособистих зв'язків між і усередині регіонів.

6. Розвиток сфери послуг стимулювало розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес в області телекомунікацій.

7. Ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей.

Значення туризму у світі постійно зростає, що пов'язано зі зрослим впливом туризму на економіку окремої країни. В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

- міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.

- міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

- міжнародний туризм сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму.

З ростом зайнятості в сфері туризму ростуть доходи населення і підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводити до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. У такий спосіб міжнародний туризм варто розглядати, сообразуясь з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входити в число трьох найбільших галузей , уступаючи нафтовидобувній промисловості й автомобілебудуванню, питома ваги яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний доход країн світу від міжнародного туризму складав 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає.

Міжнародний туризм у світі вкрай не рівномірний, що порозумівається в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.

Найбільший розвиток міжнародний туризм одержавши в західноєвропейських країнах. На частку цього регіону приходитися понад 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% приходитися на Америку, менш 10% - на Азію, Африку й Австралію разом узяті.

Всесвітня організація по туризму у своїй класифікації виділяє країни, що є переважливо постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, приймаючих туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв'язків спричинило за собою створення численних міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їхнє число входять: спеціалізовані заснування системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму.

Відповідно до Статуту ВІД, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини поза залежністю від раси, підлоги, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

ВІД прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед яких:

— Манільська декларація про туризм у світі (1980);

— Документ Акапулько (1982);

— Хартія по туризму і Кодекс поводження туриста (Софія, 1985);

— Гаазька декларація по туризму (1989).

До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться Конференція ООН по туризму і подорожам, економічний і соціальна Рада (ЭКОСОС). Організація Об'єднаних Націй з питань утворення, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ), Міжнародна асоціація транспортної авіації (ИАТА).

Під туристичною індустрією розуміється сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що роблять і реалізують туристичні послуги і товари туристичного попиту.

З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, що спирається на розвиту туристичну індустрію і сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги турагентов і позбавлених найчастіше юридичної і господарської незалежності.

По-другу, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, що перетворилися в туроператоров, що пропонують повний комплекс послуг у виді інклюзив - турів.

По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній і банків, що здійснюють операції по представленню туристичних послуг клієнтам.

Усі вищезгадані категорії фірм відрізняються друг від друга по функціях і характері діяльності.

Туристичні агентства — це роздрібні фірми, що виконують роль посередників між туроператорскими фірмами й обслуговуючими підприємствами, з одному боку, і клієнтами-туристами, з іншої. Турагенства або організують тур, пропонованими туроператорскими фірмами, або займаються наданням окремих видів послуг індивідуальним чи туристам групам обличчя, установлюючи безпосередні зв'язки з транспортними організаціями, готельними корпораціями, екскурсійними бюро. Продажів турів здійснюється за цінами, установлюваним туроператорами і зазначеним у їхніх проспектах. За реалізацію інклюзивів-турів турагенства одержують визначена комісійна винагорода від туроператоров.

Реалізація окремих видів послуг здійснюється за цінами, установлюваним їхніми виробниками, а за надання розрізнених послуг турагенства можуть установлювати визначені націнки до роздрібних цін виробника. Більшість турагенств знаходиться в сфері впливу великих туристичних оптових фірм, авіаційних компаній, готельних корпорацій і торгових фірм.

Туроператорские фірми — це насамперед оптові фірми, що виступають посередниками між підприємствами туристичної індустрії і турагенствами. Смороду реалізують тур від свого імені через турагенства або безпосередньо клієнтам. У процесі організації поїздок туроператоры встановлюють зв'язку з підприємствами розміщення, харчування, транспорту, культурно- просвітительськими заснуваннями й екскурсійними бюро. Часто туроператоры орендують на основі довгострокових контрактів готелю й інших засобів розміщення, літаки, автобуси, забезпечуючи їхнє максимальне завантаження й одержуючи значні знижки.

Туроператорские фірми в залежності від використовуваного виду транспорту підрозділяються на, що спеціалізуються на організації турів з використанням спеціально обладнаних літаків; автобусних екскурсій; залізничних екскурсій; морських круїзів і подорожей у яку-небудь одну чи країну спеціалізованих турів.

Туристичні корпорації — це великі підприємства, що шляхом участі поєднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Смороду в значній мірі монополізували ринок і перетворилися в могутні міжгалузеві виробничо-господарські комплекси, що включають підприємства всіляких галузей промисловості, що обслуговують туристичний бізнес, транспортні банківські, страхові й інші компанії і реалізуючі тур через широку мережу туроператоров і турагенства в різних країнах.

Оснащення найсучаснішими автоматизованими системами керування і зв'язки дозволяє їм оперативно вивчати і задовольняти споживи й інтереси туристів. Найбільшого розвитку подібні великі компанії досягли в розвитих капіталістичних країнах. У Франції, наприклад, на частку 13 найбільших туристичних корпорацій приходитися 50% реалізованих турів, у германії 3 найбільші туристичні корпорації “TUI”, “Nekkerman” і “ITS” зосередили у своїх руках 70% ринку.

Крім великих корпорацій, у дійсні година одержали широкий розвиток готельні комплекси, що надають туристам послуги не тільки по їх розміщенню, алі і широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при отеленні, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами й іншими товарами.

Найбільші готельні комплекси поєднуються через автоматизовані системи керування і розподілу готельного фонду в так називані “ланцюги”, що дозволяє швидко і точно враховувати кожну індивідуальну угоду і з мінімальними витратами години робити резервування місць у готелях, на транспорті без затримки видавати всю розрахункову документацію і здійснювати платежі. Усього у світі нараховується біля ста таких готельних “ланцюгів” із загальним числом номерів 1,6 млн. Ведучі з їх - “Holiday Inn”, “Sharaton”, “Hilton”.

Важливою особливістю сучасного етапу розвитку міжнародного туризму і зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні компанії надають як окремі види послуг, так і самостійні розроблені тур на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин з готельними й іншими підприємствами на звичайних умовах туроператора. Торгові фірми стали активно займатися реалізацією туристичних послуг приблизно з початку 70-х років. Це відноситься, в основному, до великих роздрібних концернів і до торгово-посилкових фірм.

Спочатку універсальні магазини, прагнучи поліпшити обслуговування клієнтури, здавали в оренду свої приміщення для діяльності турагенств. Надалі, у міру попиту, смороду перейшли до практики організації у своєму складі формально не залежних туристичних фірм з обмеженою відповідальністю, що потім стали їх дочірніми фірмами.

З метою швидкого і міцного завоювання ринку ці компанії почали калькулювати ціни на тур з розрахунком лише на мінімальний прибуток, що було можливо завдяки величезному капіталу торгових фірм. Промислові фірми, що представляють у першу чергу галузі, що обслуговують туристичний бізнес, на основі системи участі стали здобувати і включати у свою структуру туристичні фірми. Помітно підсилилося проникнення банків і страхових компаній у сферу міжнародного туризму шляхом придбання усього чи частини контрольного пакета акцій. Володіючи розгалуженою мережею філій і великим штатом страхових агентів, банки і страхові компанії стали успішно здійснювати ці операції, одержуючи додатковий прибуток за рахунок економії на комісії, виплачуваної турагенту. Тур, пропоновані банками, як правило, дешевше, ніж у турагентов. Крім того, банки і страхові компанії мають власні автоматизовані системи обліку і керування, у пам'яті яких закладені всі основні дані про вкладників і застраховані обличчя. Це дозволяє їм здійснювати цілеспрямоване розсилання реклами й інформації, пропонуючи клієнту такі тур, що можуть відповідати його інтересам і засобам.

Дисконтні картки, що випускаються банками, на відміну від кредитних і дебетових пластикових, що є платіжним засобом, не призначені для оплати, алі дають своїм власникам права на найрізноманітніші знижки. У світі існує кілька глобальних систем дисконтних карток. Лідируюче положення займають “ETN”, “IAPA”, “COUNTDOWN”.

В умовах, коли конкуренція в туристському бізнесі й індустрії відпочинку і розваг дуже висока, власники готелів беруть доля в дисконтних програмах, тому що безкоштовна інформація про знижки, що дається в каталогах для власників карток, залучає потенційних клієнтів. Банківські структури також зацікавлені в поширенні карток. Смороду видають їхній як доповнення до эмитируемым кредитних карток чи безкоштовно набагато дешевше роздрібної ціни, тім самум розширюючи спектр послуг для своїх клієнтів.

Географія дисконтних карток дуже різноманітна, найбільше популярно “ETN-CARD”. Для мандрівників ця система є клубом, членство в який дозволяє зменшувати дорожні витрати. До перевагою використання карток “ETN” відносять :

— знижки для власників від 20 до 50% вартості в десятьох тисячах готелів у 175 країнах світу, у тому числі в Російській Федерації й у країнах СНД. У США в 400 готелях власник картки заплатити 50% від вартості номера;

— широку систему знижок у ресторанах (від 20 до 50%);

— зниження (до 1/3) тарифів при оплаті оренди автомобіля;

— знижка при покупці авіа-, залізничних, автомобільних квитків у розмірі 3-10%;

— можливість безкоштовно одержати картки “ETN- Telecard” і “Sprint Fonecard”, що дозволяють звістки телефонні переговори по пільгових тарифах.

При одержанні картки власнику видається ілюстрований каталог з адресами сервісних служб, що входять у систему. Вибравши готель, власник замовляє знижку на резервування номера. Часто цю процедуру бере на собі сама дисконтна система.

Крім поширення дисконтних карток, банки реалізують дорожні чеки. Система дорожніх чеків схожа із системою акредитивів, алі, на відміну від останніх, можна не тільки обмінювати в банку на гроші, алі ними можна розплачуватися в магазинах, що їх приймають.

Дорожні чеки дозволяють убезпечити гроші від крадіжки, тому що платіжний документ стає дійсним тільки після звірення підпису власника з підписом на корінці книжки. На відміну від пластикових карток, для придбання чека не обов'язково мати рахунок у банку.

Дорожній чек ще називають туристським чеком, під яким розуміється платіжний документ, грошове зобов'язання виплатити позначену в ньому торбу валюти його власнику.

У Європі з 1968 долі широку популярність придбав єврочек — чек у євровалюті, що виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки в рахунок банківського кредиту терміном до місяця. Чек оплачується в будь-якій країні-учасниці догоди “Єврочек”, до яких відносяться країни ЄС.

На світовому ринку порівняно недавно з'явився новий вид розміщення — тайм-шер. Це не продажів стандартної нерухомості і не розміщення в готелі, а середнє між ними — власність, обмежена по користуванню в часі. За одиницю години приймається один тиждень.

Сьогодні тайм-шер-индустрия складається з двох частин:

— чи продажів клубів апартаментів, розділених на тижні;

— обмін цих тижнів через єдиний центр по обміні, називаний клубом для відпочинку, де власники можуть обмінятися своїми тижнями.

У світі нараховується п'ять обмінних організацій, серед яких лідирують “RCI”і “II” (Interval International).

Індустрія тайм-шера неухильно розвивається з початку сімдесятих років. З 1989 долі світове число курортів, що працюють по системі тайм-шер, зросло на 600%, річний обсяг продажів тижнів збільшився на 300%. До 1994 долі у світі було продано тайм-шеров на чотири мільярди доларів.

З ростом популярності тайм-шеров мінялася і сама індустрія. Якщо в роки формування вона залучала в основному дрібних підприємців, те зараз нею займаються такі корпорації як “Хилтон”, “Марриот”, “Дисней”, “Шэратон”, “Баррат”, “Вамли”.

Сьогодні тайм-шер є однієї з найбільше що швидко розвиваються галузей індустрії відпочинку. Він вважається найсучаснішою технологією в області між туризмом і нерухомістю.

Курорти тайм-шер є в 75 країнах. Європа займає другу місце по розвитку тайм-шера після США. Багато приймаючі країн розглядають тайм-шер як істотний елемент усієї системи організації відпочинку. У більшості регіонів він розширює сезон канікул, сприяє тривалому економічному росту, поліпшує перспективи для інвестицій, підвищує зайнятість.

Як і бу-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є дуже складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому.

На промислово розвиті країни приходитися понад 60% усіх прибуттів іноземних туристів і 70-75% чинених у світі поїздок. При цьому на частку ЄС приходитися близько 40% прибуттів туристів і валютних надходжень

По зауваженню канадських фахівців, функціонування економік індустріально розвитих країн, з одному боці, робило об'єктивно необхідним зміцнення мирохозяйственных зв'язків і ріст виробничих витрат на підприємницькі переміщення, а, з іншого боку, — створювало працівникам матеріальні можливості для досуговых переміщень, у тому числі і за границю.

Географія ж міжнародного туризму буде визначатися пріоритетним для туристів факторами привабливості чи тихнув інших регіонів/країн.

Фактори росту привабливості для туристів окремих регіонів світу