2.1. Ухвалення рішень у система управління соціально-економічним розвитком
2.1.1. Класифікація підсистем управління
Розроблення системної класифікації дозволяє позбутися невизначеності в структурі проблеми, дає можливість розглядати процеси прийняття рішень у тісному взаємозв'язку з усіма іншими етапами всього складного процесу управління розвитком суспільного виробництва.
Систему управління класифікують за групами підсистем, що включають:
- просторово-об'єктні підсистеми, які розглядають по-
об'єктно в цілому для народного господарства та його регіонів
як територіально-галузеві, а для окремих галузей суспільного ви
робництва — як послідовно взаємопов'язані виробничо-техно
логічні та ті, що характеризують власне процес суспільного ви
робництва на всіх його стадіях — народне господарство, регіони,
галузі, об'єднання, підприємства та організації, технологічні пе
реділи та цехи підприємств, ділянки та агрегати цехів;
- соціально-економічні (результатно-ресурсні), або кібер
нетичні підсистеми, які охоплюють для кожного (чи будь-якого)
об'єкту суспільного виробництва (який у даному випадку розгля
дається як "чорна скриня") вхід до цього об'єкту ("скрині") у ви
гляді кількісно обмежених вихідних виробничих потужностей Сс,
трудових V, матеріальних Сп та фінансових ресурсів та рівня їх
використання, а також вихід з об'єкта у вигляді готових резуль
татів, які забезпечують добробут та всебічний розвиток усіх
членів суспільства (наприклад, які характеризуються обсягами
виробництва Р0. якістю продукції та праці Рк, рівнем задоволен
ня конкретних потреб людини, суспільства Рп);
- часові підсистеми, які характеризують динамічність розвит
ку суспільного виробництва та дозволяють здійснювати процеси уп
равління суспільством на будь-який період його розвитку, від реаль
ного масштабу часу безупинних технологічних циклів та оператив-
. >a "е. |
Q ї* УЛ |
О.А. Подсолонко
них проміжків (завершені технологічні операції та цикли, робочі зміни, доби, тижні протягом місяця) до поточних періодів (місяць, квартал, рік) та перспективних (п'ятиріччя, десять чи більше років);
- функціонально-методичні підсистеми, що вирішують
локальні завдання забезпечення функціонування провідних
функцій та методів управління — обліку та контролю, економіч
ного аналізу, планування, прийняття управлінських рішень, ор-
ганізаціїїх виконання та регулювання, господарського розрахун
ку та економічного стимулювання (основні етапи деяких з них
було наведено раніше);
- функціонально-ієрархічні підсистеми, що забезпечують
селекціювання інформації в процесі розвитку суспільного вироб
ництва та надання її кожній ланці системної ієрархії відповідно
до властивих цій ланці функцій управлінського персоналу;
- підсистеми забезпечення, які спеціалізуються на ство
ренні проектних завдань технічних та робочих проектів усієї систе
ми управління та її окремих підсистем за перерахованими групами
(включаючи розроблення положень та інструкцій з усіх функцій
управління), систем економічної та матеріальної відповідальності
та зацікавленості, технічного, інформаційного та математичного
забезпечення обробки інформації, що циркулює в системі;
- підсистема комплексного управління та локально-цільо
вого узгодження усіх підсистем, у яких на основі кінцевої мети
розвитку суспільства формулюються проміжні цілі, здійснюється
вибір критеріїв їх досягнення, методів узгодження всіх різно
рідних сторін розвитку суспільного виробництва та їх порівнян
ня в напрямку досягнення кінцевого комплексного критерію
ефективності управління розвитком суспільства.
Позитивне значення такої класифікації полягає в тому, що із системних позицій у складі підсистем управління нею охоплюються:
- об'єкт управління в усій його складній структурі;
- вихідні ресурси виробничо-технологічного процесу;
- намічувані та очікувані результати діяльності об'єкту;
- динамічність цієї діяльності;
- склад методів та функцій управління нею;
- ієрархічні рівні управління;
- фундамент системи управління у формі всіх видів забез
печення її розроблення, функціонування та подальшого
розвитку (об'єкту як системи управління);
- цільова орієнтація діяльності та розвитку об'єкту.
102
ка |
Менеджмент: теорія та п рак ти 2.1.2. Класифікація управлінських рішень
Наведена класифікація підсистем управління дозволяє підкреслити, що прийняття рішень є самостійною підсистемою, що методично та інформаційно пов'язана з усіма іншими підсистемами управління. Отже, всі підсистеми управління та їхні складові мають бути відображені також і в класифікації управлінських рішень.
Вочевидь, класифікаційні угруповання з прийняття рішень будуть ідентичними наведеним угрупованням підсистем. При цьому пріоритет має бути надано останній з перерахованих груп класифікації, тобто перш за все повинна бути визначена цільова орієнтація системи.
Наведемо класифікацію управлінських рішень у загальному вигляді для системи управління суспільним виробництвом.
1. За цілями розвитку та критеріями ефективності управління системи:
- кінцеві цілі комплексного розвитку та відповідні кри
терії;
- проміжні цілі локальних завдань розвитку системи та
відповідні критерії;
- рівень досягнення критеріїв за кінцевими та проміжни
ми цілями.
2. За об'єктами управлінського впливу:
- народне господарство;
- країна, регіон, область, місто, район;
- галузь народного господарства;
- об'єднання, підприємство, організація;
-технологічний переділ, служба, цех, ділянка, агрегат чи
установка.
3. За вихідними елементами процесу праці у суспільному виробництві та за рівнем використання цих елементів:
- трудові ресурси;
- матеріальні ресурси;
- виробничі потужності;
- фінансові ресурси.
103
О.А. Подсолонко
4. За результатами суспільного виробництва:
- обсяг та номенклатура (асортимент) засобів виробництва
та предметів споживання, різноманітних послуг, які ха
рактеризують рівень добробуту та всебічного розвитку
всіх членів суспільства;
- якість праці та продукції, те, наскільки вони відповідають
світовим та перспективним стандартам;
- ступінь задоволення потреб виробництва та членів сус
пільства у випущеній продукції чи наданих послугах
(ступінь
досягнення можливого рівня добробуту та
всебічного розвитку всіх членів суспільства).
5. За часовим проміжком виникнення ситуації, що потребує уп
равлінського рішення, та за часом реалізації цього рішення:
- реальний масштаб тривалості безупинних технологічних
процесів;
- оперативні періоди (календарні — завершена техно
логічна операція чи цикл, робоча зміна, доба, тиждень,
декада, наростаючий період з початку місяця, місяць);
-поточні періоди (техніко-економічні — місяць, квартал, наростаючий підсумок з початку року, рік);
- перспективні періоди (п'ять, десять років чи більше).
6. За методами та функціями управління, через які проявляється
прийняте рішення в розвитку суспільного виробництва:
- облік, контроль, звітність;
- розроблення планів (балансові та опгимізаційні розрахунки);
- господарський розрахунок; комерційні взаємовідносини;
- економічне стимулювання;
- організація виробництва та праці;
- регулювання технологічних параметрів (усунення небажа
них відхилень).
7. За методами оброблення та надання інформації всім ланкам
системної ієрархії відповідно до функцій управлінського пер
соналу:
-виявлення відхилень показників розвитку об'єкту від рівня, що намічено проміжними та кінцевими цілями;
- встановлення належності конкретній підсистемі управління;
- виявлення причини, що призвела до відхилення;
104
Менеджмент: теорія та практика
- визначення тенденцій відхилення та причини, що його
викликала;
- розроблення нормативів, що реально враховують умови
функціонування виробництва за показниками та факто
рами відхилення;
,-розроблення та вдосконалення методів і моделей узгод-« ження всіх сторін та елементів розвитку суспільного виробництва;
- визначення конкретної величини рішення з усунення нега
тивних та закріплення позитивних відхилень;
- стандартизація рішень.
За формою прояву та забезпечення прийнятого рішення:
- наказ, розпорядження про технологічні, організаційні,
адміністративні, заохочувальні заходи;
-положення, інструкція про проведення нових робіт чи вдосконалення існуючих;
- планові завдання;
- технічні завдання, технічні та робочі проекти подальшого
розвитку виробництва.
... на різних етапах уроку та з різними структурними компонентами навчальної книги, яка здійснюється як під керівництвом учителя, так і самостійно. Саме з цією метою ми розробили власну технологію використання підручника на уроках у початковій школі, яка буде нижче представлена у вигляді фрагментів уроків та пам’яток. 1. Робота з кожним із основних структурних компонентів навчальної книги: а) ...
... ї конфігурації (монітор, клавіатура, миша). 3.8 Завантаження та звернення до програми Завантаження, трансляція, редагування, виконання та звернення до програми-додатка інструментальної системи створення електронних підручників здійснюється за допомогою середовища розробки програмних додатків Delphi версії не нижче 5.0. Завантаження, звернення та поглядання електронних підручників, які ...
... внутрішньонаочних і міжнаочних зв'язків, але і сприяє організації процесу засвоєння, проектує повернення до вивченого раніше, включення його в більш широку і досконалу систему знань. У моделі підручника органічної хімії для X класу (Л. А Квіток, М., 1988) структуризація учбового матеріалу певною мірою здійснюється відповідно до принципу процесуальності: за допомогою засобів підручника виявляється ...
... Украины (1958–1991 гг.) / Л.М. Высочан // Научно-теоретический и практический журнал Оралдын Фылым Жаршысы. – №7 (8). – 2007. – С. 10–17. Анотації Височан Л.М. Дидактичні основи побудови підручників з природничо-математичних дисциплін для початкових шкіл України (1958–1991 рр.). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – ...
0 комментариев