Розрахунок строкiв одержання, погашення банківського кредиту

План контрольноï роботи

Вступ …………………………………………..……………………………….………2

1. Необхiдність участі банківських кредитів у складі фінансовіх ресурсів підприємства…………………………………….…………………………….………..3

2. Кредитування підприємства в оборотнi засоби i в основнi засоби…...……….6

3. Проценти за кредит…………………..…………… ………………………….….9

4. Задача………………………………………………….………………….………10

Заключеня……………………………………………………………………………..12

Список використаноï лiтератури…..……………………………………..………….13

ВСТУП

В останні роки в Україні відбулися і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За роки, що минули від початку ради­кального реформування адмі­ністративно-командної еконо­міки, значною мірою трансфор­мувалися умови функціону­вання всіх складових ланок економіки, в тому числі і в пер­шу чергу — сфера фінансових відносин у суспільстві. Це по­в'язано з появою значної кіль­кості підприємств, заснованих на недержавних формах влас­ності, докорінною зміною сис­теми ціноутворення, бюджетної системи, а також систем оподат­кування, кредитування і розра­хунків, певним розвитком рин­кової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних бан­ків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фон­дів, інших фінансових інститу­цій), запровадженням на під­приємствах усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком). По­при всі труднощі і суперечності перехідного періоду, міцніє і на­буває цілісності й адекватності стосовно нових економічних реалій правова база фінансово-кредитних відносин у суспіль­стві.

1. НЕОБХІДНІСТЬ УЧАСТІ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

У СКЛАДІ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Ринкові умови господарю­вання породжують об'єктивну необхідність використання суб'єктами підприємницької діяльності позичених фінансо­вих ресурсів поряд із власними коштами, які є у їх розпоряд­женні, тобто поряд зі статут­ними, резервними, амортиза­ційними та іншими фондами цільового призначення. За пи­томою вагою перше місце серед позичених ресурсів у більшості підприємств займає банківський кредит.

Крім банківського кредиту, у складі позичених фінансових ресурсів підприємств усіх галу­зей народного господарства значне місце посідає кредиторська заборгованість усіх видів, яка виникає у розрахунках з іншими юридичними і фізич­ними особами, постачальника­ми, покупцями, бюджетом, органами соціального страху­вання, позабюджетними фон­дами, а також у розрахунках з робітниками і службовцями підприємства. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» кваліфікує части­ну кредиторської заборговано­сті, залученої до складу позиче­них фінансових ресурсів, як то­варний кредит і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Вони являють собою дві форми позабанківського кредиту.

Товарний кредит — виникає у розрахунках за мате­ріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Вони передаються у власність підприємства-боржника на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права на товари (результати робіт, послуг) покупцю у момент підписання договору або в момент фактичного отримання товарів (робіт, послуг), незалежно від часу погашення заборгованості. У відношен­нях товарного кредиту кожний суб'єкт підприємницької діяльності має право виступати або як кредитор, або як одержувач кредитів. Поширеною формою одержання то­варного кредиту є видача підприємством векселів своїм постачальникам.

 Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики, — це кошти, які залучаються підприємством-боржником від інших юридичних або фізичних осіб шля­хом випуску (емісії) і продажу облігацій згідно з діючим законодавством.

Вищезгаданим законом України в господарський лек­сикон введене також поняття «фінансовий кредит». Під фінансовим кредитом розуміється надання коштів бан­ком-резидентом, іноземним банком (банківською устано­вою), небанківською фінансовою установою у позику на визначений термін для цільового використання та під відсотки. Правила надання фінансових кредитів встанов­люються Національним банком України (стосовно кредитів, що надаються комерційними банками, тобто банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів Украї­ни (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Якщо кредиторська заборгованість усіх видів, особливо її перманентне зростання, є найчастіше показником негараздів у фінансовому господарстві підприємства, то банківський кредит — це закономірне явище ринкової економіки, притаманне нормальному і ефективному функціонуванню господарюючих суб'єктів. Це, природно, аж ніяк не свідчить про те, що господарська практика не знає випадків використання банківських кредитів як дже­рела покриття збитків та інших прорахунків у діяльності підприємств. Проте для нормально функціонуючої ринкової економіки такі явища не характерні, вони мають місце, як правило, у разі порушення підприємствами і банками чинного банківського законодавства.

Необхідність кредиту як джерела фінансових ресурсів підприємств визначається характером кругообігу і обігу основних і оборотних коштів. Відомо, що в процесі круго­обігу і обігу основні і оборотні кошти підприємств постій­но переходять з однієї функціональної форми в іншу: спочатку з грошової форми вони переходять у продуктив­ну, потім набувають товарної форми і знову грошової. Інакше не може відбуватися процес виробництва та реалі­зації продукції, процес відтворення.

Перехід коштів підприємств з однієї функціональної форми в іншу не може мати ідеального характеру. Об'єк­тивні та суб'єктивні чинники ринкової економіки викли­кають у реальному господарському житті порушення рит­му зміни функціональних форм кругообігу коштів, вкла­дених у виробничі засоби і засоби обігу. Наприклад, підприємство виробило свою готову продукцію, тобто певна частина його виробничих засобів перейшла у товар­ну форму, але ще до реалізації цієї продукції, тобто до набуття грошової форми у підприємства є необхідність вкласти кошти у купівлю сировини, матеріалів, що означає їх авансування у новий кругообіг. З'являється потреба в позичених ресурсах, які залучаються на якийсь час і на поворотній основі. Те ж саме спостерігається, якщо підприємству необхідні додаткові кошти для збільшення обсягу виробництва, а також для подолання тимчасових збоїв у ході виробництва та реалізації продукції.

З іншого боку, особливості і умови кругообігу фінансових ресурсів у народному господарстві породжують появу тимчасово вільних коштів, які чекають свого вико­ристання і формують так званий позичковий фонд. Основні джерела цього позичкового фонду (кредитних ресурсів, як їх називають на практиці) формуються за рахунок таких економічних явищ:

— незбіг у багатьох підприємств моменту реалізації продукції, тобто вивільнення фінансових ресурсів у гро­шовій формі з їх черговим авансуванням, вкладенням у діло, в результаті чого тимчасово вільні кошти осідають на розрахункових, поточних, депозитних та інших банків­ських рахунках;

— встановлений законодавством порядок виплати заробітної плати робітникам та службовцям (як правило, два рази на місяць), в результаті якого в обігу підприємст установ, організацій постійно є кошти у вигляді заборгованості по оплаті праці, які можуть тимчасово не бути нікуди вкладеними і осідати на банківських рахунках;

— кошти амортизаційних фондів, які накопичуютьс постійно, по мірі нарахування зносу основних засобів реалізації продукції, і які нагромаджуються на рахунках підприємств для фінансування реновації основних засобів або їх поліпшення;

— вільні кошти у вигляді тимчасово невикористаного прибутку, що створюється в галузях матеріального вироб­ництва і в сфері послуг, і призначений як для фінансування загальнодержавних потреб, так і для цілей виробничо-технічного і соціального розвитку суб'єктів підприєм­ництва;

— постійна наявність коштів підприємств, організацій, установ у розрахунках як результат розриву у часі між моментом списання грошової суми з банківського рахунку платника і моментом її зарахування на рахунок одержу­вача;

— наявність тимчасово вільних коштів державного бюджету, що осідають на банківських рахунках у ході його касового виконання;

— вільна грошова маса у населення у вигляді грошових заощаджень на банківських рахунках або залишків готівки.

Таким чином, з одного боку, у підприємств періодично з'являється об'єктивна необхідність залучення кредитних ресурсів, з іншого боку, — у господарстві в силу ряду обставин є у наявності тимчасово вільні кошти, які можуть бути одержані підприємствами у вигляді кредитів. Найчас­тіше потреба в кредитах має відносно короткотерміновий характер (до одного року) і виникає для поповнення оборотних коштів.

Справа в тому, що за рахунок власних оборотних коштів підприємства створюють мінімальні запаси товар­но-матеріальних цінностей. Але потреба в коштах для створення запасів протягом року коливається. Особливо наочно це можна спостерігати на прикладі підприємств із сезонним характером виробництва, у багатьох підпри­ємств, які переробляють сільськогосподарську сировину, у підприємств лісової, торфодобувної промисловості, у підприємств будівельних матеріалів. Наприклад, під­приємства, що переробляють сільгоспсировину, в період збирання врожаю повинні створити такі запаси сировини, яких би вистачило на весь термін переробки. Природно, що в цей період у них виникає підвищена потреба в оборотних коштах для оплати і накопичення сировини, що надходить від її виробників — колективних сільсько­господарських підприємств, фермерських господарств; після ж закінчення сезону переробки запаси цієї сировини зменшуються до мінімуму (або повністю зникають), а з ними зменшується або зовсім зникає потреба в оборотних коштах на формування запасів цієї сировини.

У підприємств по заготівлі лісу виникає підвищена потреба в оборотних коштах у зимовий період, коли вони накопичують значні запаси деревини; в літній же період, коли завершується сплав лісу, ця потреба скорочується до мінімуму. Аналогічні різкі коливання потреби в оборотних коштах мають місце і в інших підприємств із сезонним характером виробництва.

Для підприємств машинобудування, металообробки, хімічної, металургійної, швейної, взуттєвої промисловості, інших галузей промисловості з несезонним характером виробництва такі різкі коливання потреби в оборотних коштах не характерні Але й у них в силу ряду обставин спостерігаються певні коливання розмірів запасів товар­но-матеріальних цінностей і, отже, — коливання потреби в оборотних коштах. І ось чому.

З точки зору ефективності використання фінансових ресурсів підприємству невигідно формувати власні обо­ротні кошти у розмірах, які перекривали б будь-яку пот­ребу в оборотних коштах, у тому числі ту, яка виникає тимчасово у збільшеному розмірі. В такому випадку у підприємства у періоди зменшення потреби в оборотних коштах неминуче виникав би надлишок коштів, що при­звело б до нераціонального їх використання. Тому підприємства мають вкладати в оборотні кошти мінімум власних фінансових ресурсів у розмірах, достатніх для створення лише мінімальних запасів товарно-матеріаль­них цінностей і витрат виробництва. Всю іншу потребу в оборотних коштах доцільно задовольняти за рахунок позичених ресурсів, головним чином за рахунок банків­ських кредитів на умовах строковості і поворотності.