Чорноморський біосферний заповідник

Миколаївська Філія

Національного Університета

“Києво-Могилянська Академія”.

Департамент екології

реферат на тему:

Перевірив: викладач

Давиденко В.М.

Миколаїв –2000.

1. Загальні відомості про заповідник…………………………..3-4. 2. Фізико – географічні умови…………………………………………5-7. 3. Рослинність………………………………………………………………………7-9. 4.Тваринний світ………………………………………………………………….9-10. 5. Список літератури…………………………………………………………..11.

1.    Загальні відомості про заповідник.

 

Чорноморський державний біосферний заповідник знаходиться на півдні України. Його теріторія розташована окремими ділянками вздовж північно-західного узбережжя Чорного моря. До складу заповідника входять три ділянки на Кінбурському півострові – Івано-Рибальчанський, Соленоозерний, Волижин ліс; дві приморських ділянки – Потиєвський, Ягорлицький Кут, а також острови Тендра, Бабин, Смалений, Орлов в Тендрівській затоці і острови Довгий, Круглий, Кінські в Ягорлицькій затоці.

Чорноморський заповідник розташований на шляху магістральгого прольоту птахів, які гніздяться не тільки в північних районах нашої країни, але й в інших країнах Європи. Південне Причорномр’я – найважливіше місце зимовки водно-болотних птахів, а також масового гніздування крачок, качок, куликів, голенастих.

Таке багатство орнітофауни в різні сезони року викликало увагу зоологів, а непомірне знищення птахів змусило поставити питання про створеня в районі Південного Причорномор’я заповідника, що й було зроблено.

По пропозиції ряда вчених(А.Г.Аверіна, Г.Н.Висоцького, Є.М.Лавренко, Л.А.Портенко та інш.) для охорони птахів рід час прольотів, зимовки і гніздування, а також для збереження своєрідної флори Нижньодніповських пісків були заповідані окремі ділянки Чорного і Азовського морів від Кінбурської до Білосарайської коси довжиною приблизно 500км.

З 1927 по 1933 роки опорним пунктом Приморського заповідника була сучасна теріторія Чорноморського.

Як самостійний природоохоронний і науково – дослідницький заклад Чорноморський заповідник існує з 1933 року. Його границі неодноразово змінювались. Загальна площа заповідника в 1937р. склала 13 025га, а в 1951 р. вона зменшилась на 24 898га.

 В 1973 році площа заповідника збільшилась на 45 231га. До нього була додана філія Дунайські плавні(3 156 га) в Килійському районі Одеської області з акваторією Чорного моря (4 600га), а також Кінські острови в Ягорлицькій затоці площею 27га з акваторією навколо них(818га) та мілководна частина Тендрівської затоки(36 628га). В 1974 році до складу заповідника увійшов Ягорлицький заказник(30 300га). З 1981 року Дунайські плавні стали самостійним заповідником.

В 1983 році був організований Чорноморський державний біосферний заповідник загальноб площєю 87 348 га. До його складу на правах заповідного ядра включений Чорноморський державний заповідник площєю 57 084 га і на правах буферної зони – Ягорлицький державний орнітологічний заказник площєю 30 300 га. Навколо заповідних ділянок, а також навколо берга заповідної частини Тендрівської затоки створені охоронні однокилометрові зони загальною площєю 11 011га.

В грудні 1984 року Чорноморський біосферний заповідник затверджений ЮНЕСКО та включений в міжнародну мережу біосферних заповідників.

Чорноморський державний біосферний заповідник – самий крупний на теріторії України. Його теріторія, відповідно Рамсарській конвенції, включена в список водно – болотних угіддь, маючих міжнародне значення головним чином як місцепроживання водно-болотних птахів.

Центральна усадьба заповідника знаходиться в м. Гола Пристань, в 18 км. від Херсона, на березі Конки – протоки дельти Дніпра. Тут розміщені адміністративна частина, науковий відділ заповідника, Музей природи, майстерня з фотолабораторією і фондами, підсобні і господарські приміщення. На Соленоозерській ділянці також побудована лабораторія для дослідження біохімії і фізіології комах.

2. Фізико – географічні умови.

 

Теріторія Чорноморського заповідника займає частину Причорноморської впадини, яка уявляє собою крайовий прогиб Руської платформи і заповнена осадовими юрськими крейдовими, палеогеновими, неогеновими і четвертинними відкладинами.

Потужність четвертинних відкладень в окремих місцях досягає 86 метрів. Вони представлені головним чином аллювіальними пісками, котрі місцями змінюються глинистими пісками і містять різної потужності суглиністі прослойки. Таке чередування пояснюється тим, що піщані наноси, уявляючі собою древнєаллювіальні відкладини Дніпра, утворились на місцях розмиву льосових терас.

Особливості геологічної будови і тектонічного режима обумовили рівнинний в цілому характер рельєфа. Серед найбільш типових форм рельєфа заповідних теріторій необхідно назвати дюни (кучугури) і витягнуті вздовж берега пониження, заповнені остаточними соленими водоймами(сагами). Низмений таврічний берег Тендрівської затоки має числені пониження – поди, котрі при нагоні води затоплюються, утворючи числену кількість мілководних заток, проток і озер.

Клімат Причорноморської низовини теплий, але, незважаючи на приморське положення, континентальний і сухий. Він характеризується відносно низькою вологістю повітря, незначною кількістю опадів і відносно великою добовою та річною амплітудою коливаннь температури повітря. Середньорічна температура 10,8°.

Середня тривалість вегетаційного періода (з середньодобовою температурою 5° і вищє) складає в різних пунктах від 226 до 232 діб. Вегетаційний період починається 15-20 квітня і закінчується 5-10 листопада, іноді значно пізніше (10-15грудня).

Середньорічна кількість опадів складає 235 мм. В окремі роки іх сума різко коливається від 209 до 430 мм. Найбільш інтенсивно опади випадають влітку(червень-липень) у вигляді зливних дощів. Меньш за все опадів приходиться на зиму. Характерною особливістю є весняно – літні роси і сильні тумани, котрі починаються середині листопада і закінчуються в травні.

Заповідна акваторія в 5 разів перевщує по своєму розміру заповідну теріторію. Тендрівська та Ягорлицька затоки завдяки особливостям їх гідрологічного, гідрохімчного та гідробіологічного режимів є унікальними водоймами північно - західної частини Чорного моря. Вони мають велике значення для відтворення і нагула основних промислових видів риб, а багаті кормом мілководдя використовуються великою кількістю гніздящихся, перельотних і зимуючих водно-болотних птахів.

Тендрівська затока площею 630 кілометрів квадратних розташована в найбільш складній по своїй будові береговій області південно – західної частини Чорного моря, відгорожена від моря Тендрівською косою довжиною біля 70км і шириною до 3км. Півострів Білі Кучугури і підводна гряда, яка від нього відходить, розділяють затоку на західну і східну частини. Західна, найбільш глибоководна частина затоки площею 360 кілометрів квадратних і глибиною до 15 метрів примикає до опрісненої Дніпром і Бугом ділянки моря (соленість тут коливається від 13 до 13,5%).

Грунти Тендрівської затоки представлені переважно мулами. Гребні підводних валів часто вкриті крупнозернистим піском і раковинами молюсків.

Ягорлицька затока (площєю біля 350 кілометрів квадратних) з західу ізольована від Чорного моря Покровською косою і островами Круглим і Довгим, з півдня – Ягорлицьким півостровом та Тендрівською косою. Значні ділянки акваторії зайняті прибрежними мілководдями глибиною до 1 м. Перехід від прибрежних мілин до глубоководної котловини доволі різкий. Дно глубоководної котловини покрито товстим слоєм мулу та повністю поросло водоростями. Вони заселяють і всю мілководну частину затоки.

Соленість Ягорлицької затоки змінюється в межах 16-22% для поверхняних і 18-22% для придонних горизонтів.

Температурний режим води затоки доволі постійний. Середньорічні температури коливаються від 10,5 до 12,5°. Весняний перехід температури води через 10° зазвичай спостерігається в квітні. Максимальний прогрів (до 26-30°) вдмічений в серпні. Осінній перехід температури води через 10° відмічений в листопаді.