Авітаміноз. Отруєння рослинами. Травматичні ушкодження

Реферат

На тему: Авітаміноз. Отруєння рослинами. Травматичні ушкодження

АВІТАМІНОЗИ

Авітамінозні захворювання виникають внаслідок недостатності в організмі вітамінів (складних хімічних речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності тварин).

Причиною авітамінозів можуть бути недостатнє надходження в організм вітамінів з кормом, неповне їх засвоєння, а також підвищений розпад їх в органах і тканинах (при інфекційних захворюваннях).

Розрізняють авітамінози залежно від виду вітаміну, якого не вистачає в організмі, наприклад, авітамінози А, В, С, D, Ε, Κ і т. д. Частіше їх спостерігають у молодняка в ранньому віці, у вагітних та лактуючих самок, у хворих або перехворілих тварин.

D-авітаміноз (рахіт) — хворобливий стан кролів, зумовлений нестачею в кормах вітаміну D, а також солей кальцію і фосфору. Захворюванню сприяють неповноцінна годівля, відсутність моціону на сонці, недостатня освітленість приміщення І вентиляція, скупчене утримання, вологість, хронічні розлади травлення, розлади функції ендокринних залоз. Від рахіту терплять кроленята.

Клінічна картина. Спостерігають затримку розвитку кроленят, зниження їх приросту. Вони стають млявими і більше лежать. Пізніше у них потовщуються кістки, викривлюються трубчасті кістки передніх кінцівок, згинається хребет і нерідко здуваються кістки черепа.

При рахіті порушується розвиток зубів. Бувають випадки, коли зуби розхитуються і випадають, ясна кровоточать і може бути зараження їх гноєтворними мікробами: стафілококами, стрептококами та ін. Останнє супроводжується гнійним запаленням у ротовій порожнині. Часто спостерігаються м'язовий дрож та слабість. Хворі на рахіт кролі слабкі, малорухомі. Волосся у них втрачає блиск, стає сухим і ламким, скуйовджується і набуває брудно-матового кольору. Нерідко відмічається розлад шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів.

Діагноз. Захворювання порівняно легко діагностується за клінічною картиною.

Лікування. Тваринам дають протягом 2—3 тижнів вітамінізований риб'ячий жир по чайній ложці, кісткове борошно по 2— З г або фосфорнокисле вапно по 1 г на голову. Обов'язково потрібно давати концентрат вітаміну D.

Одночасно треба поліпшити годівлю кролів. Корми повинні бути повноцінними за поживністю і багаті на білки, вуглеводи, мінеральні речовини і вітаміни (зелена трава, свіже сіно, пророщений овес).

Профілактика та заходи боротьби. Необхідно добре годувати кролиць, щоб у період лактації вони повністю забезпечували кроленят молоком. При достатній годівлі молоком кроленята виходять із гнізда на 15—20-й день життя. При недостатній кількості молока кроленята виходять із гнізда пізніше. Щоб посилити лактацію, рекомендується давати кролицям кип'ячене коров'яче молоко. При виході молодняка з маточника його необхідно годувати м'яким кормом, а також подрібненими концентратами.

Для вітамінізації молока кролиць необхідно давати їм корми, опромінені кварцовою лампою, а також вводити до їх раціону джерела вітаміну D (риб'ячий жир, опромінені пивні дріжджі); корисно також проводити опромінення кролиць кварцовою лампою.

Відлученому молодняку слід збільшити даванку висівок, борошна, макухи, зернових; корисно давати осаджену крейду, свіжі пивні дріжджі, кісткове борошно. Взимку дуже корисна підгодівля коренеплодами, особливо морквою.

Приміщення для кролів повинні бути світлими, просторими, добре вентильованими, утепленими, сухими. Не слід допускати одноманітної годівлі кролів і не згодовувати кислих кормів.

А-авітаміноз. Причиною цього авітамінозу є годівля вагітних кролиць кормами з недостатнім вмістом провітаміну А (каротину).. У таких випадках кроленята починають хворіти на А-авітаміноз уже через кілька днів або тижнів після народження. Крім того, А-авітаміноз може розвиватися і у кроленят після відлучення, при годівлі їх кормами, бідними на провітамін А (борошно, висівки, макуха, картопля та ін.).

Сприятливими причинами є незадовільні умови утримання (вогкі, темні, погано вентильовані приміщення) і недостатня мінеральна підгодівля.

Клінічна картина. Кроленята народжуються слабими, нежиттєздатними, схильними до різних захворювань, іноді деякі з них народжуються мертвими: можливі аборти і народження недоношених плодів. У кроленят, які залишаються живими, спостерігаються затримка росту, недостатній приріст, недокрів'я, кон'юнктивіти, риніти, бронхопневмонії, катар шлунка і кишечника, екземи; опірність організму кролів знижується, і вони легко стають жертвою будь-яких інфекцій. В окремих випадках у кроленят спостерігають судороги, а пізніше паралічі.

Профілактика та заходи боротьби. У незанедба-них випадках захворювання звичайно швидко припиняється, коли до раціону кролів вводять корми з достатнім вмістом провітаміну А (моркву, конюшину, пророщене зерно, риб'ячий жир та ін.).

Усунення факторів, що сприяють захворюванню, є запорукою профілактики А-авітамінозу.

В- і С-авітамінози. Причиною захворювання є годівля кроленят молоком або кормами з незначною кількістю вітамінів В і С, а також несприятливі умови утримання кролів.

Клінічна картина. Кроленята стають дуже збудженими і лякливими з припадками короткочасних судорог, під час яких голова закидається назад, очі закочуються вверх, щелепи стискаються, кінцівки при лежанні роблять плавальні рухи. Спостерігають виснаження, крововиливи на яснах і їх кровоточивість, розлад травлення і більшу сприйнятливість до заразних захворювань.

Профілактика та заходи боротьби. До раціону вагітних і лактуючих кролиць та відлучених кроленят необхідно вводити достатню кількість кормів, багатих на вітаміни В і С (різні коренеплоди, особливо моркву, вико-вівсяне сіно, пророщене зерно злаків, свіжі пивні дріжджі).

ОТРУЄННЯ РОСЛИНАМИ

Серед кролів можна спостерігати загибель внаслідок поїдання ними фуражу, який містить отруйні рослини. До отруйних рослин належать жовтецеві (аконіт, жовтець, анемона, калюжниця болотна, живокіст); макові (чистотіл, мак-самосійка); гвоздикові (кукіль, зірочник); зонтичні (цикута, болиголов, собача петрушка, омег, бутень, віха отруйна); пасльонові (дурман, блекота, паслін, бела-донна); ранникові (наперстянка, авран аптечний); злакові (пажитниця).

Клінічна картина. При отруєнні рослинами у кролів спостерігають розлади травлення і нервової системи, вони поступово слабішають до повного знесилення. У такому стані кролі гинуть. Температура тіла задовго до смерті стає субнормальною.

При розтині шлунка і кишечника відмічають множинні крововиливи на слизовій оболонці, при цьому в кишечнику часто міститься слиз. Зміни виявляють також і в сечових органах. Нирки збільшені, під їх капсулою спостерігаються крововиливи. Печінка також збільшена, темного кольору.

Діагноз. Зважаючи на клінічну і патологоанатомічну картину, при виявленні отруйних рослин у кормах, діагноз встановити легко. .

Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти отруєнню кролів рослинами, необхідно добре знати основні отруйні рослини.

При згодовуванні тваринам маловідомих зелених кормів (різні травосуміші, гілки дерев, коренеплоди тощо) їх спочатку треба давати невеликими порціями малоцінним дорослим кролям. Потім, якщо у піддослідних тварин не з'явилося ознак отруєння і вони добре поїдають нові порції кормів, їх можна ввести до раціону усіх дорослих кролів господарства.

При заготівлі зелених кормів слід пам'ятати, що отруйні трави найчастіше ростуть у бур'янистих, вологих, тінистих місцях і що більшість таких рослин втрачає отруйність (цілком або частково) при висушуванні. Тому траву з таких місць треба висушувати на сіно і давати його тваринам в суміші з сіном, заготовленим на відкритих сонячних галявинах та луках. У кожному господарстві необхідно встановити суворий контроль за якістю кормів.

При отруєнні необхідно подати тваринам негайну допомогу ще до прибуття ветеринарного лікаря. Щоб зменшити шкідливу дію отрути, бажано видалити з шлунково-кишкового тракту кролів увесь вміст. Для цього призначають очисні клізми та послаблю-вальні засоби (карлобадську сіль — по 3—6 г на голову, каломель — по 0,02—0,03 г на 1 кг ваги тварини).

Перед даванкою кролям послаблювальних засобів або одночасно з ними тваринам слід давати усередину адсорбуючі речовини, які здатні поглинати і утримувати різноманітні отрути. Це перешкоджає всмоктуванню та потраплянню отрут у кров. Одним із найкращих адсорбентів є активоване деревне або тваринне вугілля. Найчастіше застосовують суспензію активованого вугілля у воді (на 1 л води 40—50 г вугілля).

Звичайно, найбільш дійову допомогу можна подати у тому випадку, коли відомо, яка отрута спричинила отруєння. Однак. у практиці встановити це вдається рідко, тому при перших ознаках отруєння треба використовувати так звані загальні антидоти (протиотрути). Багато кролівників з успіхом використовують для цього молоко (найкраще парне). Його дають тваринам через рот по 4—5 десертних ложок 3—4 рази на день протягом кількох діб.

При основних ознаках отруєння, що вказують на подразнення шлунка (слинотеча, болі), для послаблення отруєння та зменшення запалення слизової оболонки шлунка тваринам потрібно давати слизові та білкові речовини. Звичайно застосовують молоко, яєчний білок або білкову воду (завись одного білка курячого яйця у склянці води), рідкий крохмальний клейстер, слизові відвари насіння льону тощо.

У тих випадках, коли переважають порушення нервової системи (судороги, збудження та ін.), дають переважно в'яжучі засоби: танін, відвар листків дуба, вербової кори, а також звичайний чай чи слабкий розчин марганцевокислого калію.

Усі перераховані засоби є універсальними протиотрутами (антидотами). їх можна використовувати для лікування отруєнь, спричинених не лише рослинними отрутами, а й багатьма іншими отруйними речовинами.

При тяжких формах отруєння добре діють ліки, що підтримують функцію дихання, діяльність серця та нервової системи.

Кролівники повинні добре знати отруйні рослини і не допускати їх у корм тваринам. При цьому необхідно пам'ятати, що одна й та сама трава у різних кліматичних та ґрунтових умовах може мати більшу або меншу токсичну дію. Крім того, деякі рослини втрачають свої отруйні начала при висушуванні та силосуванні.

ТРАВМАТИЧНІ УШКОДЖЕННЯ

До травм відносять порушення в тканинах та органах тварини, спричинені короткочасним або тривалим впливом руйнівних факторів.

Травматичні ушкодження у кролів спостерігають досить часто, особливо при спільному утриманні або при підсаджуванні нових кролів у клітки. Часто кролі травмуються у клітці об незагнуті кінці цвяхів, дріт та інші гострі предмети, при потраплянні кінцівок у великі вічка сітки або щілини дощатої підлоги, а також при паруванні.

Розрізняють травми механічні, термічні, хімічні, біологічні та ін. Кролівникам частіше доводиться стикатися з термічними (відмороження) та механічними (рани, ушиби, переломи) травмами.

Відмороження. Тривале охолодження тварин при низькій температурі (—35—40°С) спричиняє відмороження різних частин тіла (найчастіше вух і лап), особливо у молодняка та виснажених тварин. Розрізняють кілька форм впливу холоду на організм: озноблення, відмороження чотирьох ступенів та загальне замерзання.

Озноблення характеризується запаленням ділянок шкіри внаслідок тривалого впливу низьких температур, близьких до нуля. Шкіра набрякає, набуває червоно-багрового кольору із синюватим відтінком. Уражені місця дуже сверблять. Внаслідок хворобливих змін у кровоносних судинах на шкірі можуть розвиватися гнійні процеси.

Відмороження І ступеня проявляється втратою чутливості, ущільненням та побілінням шкіри. При відігріванні до шкіри припливає кров, помітний невеликий набряк. Після одужання поверхня шкіри лущиться.

Відмороження II ступеня. У зоні ураження відбувається спазм кровоносних судин. Шкіра набрякає, утворюються пухирі. Частина тканини шкіри змертвіває. При великих відмороженнях у тварини підвищується загальна температура тіла. Хворобливі зміни зникають лише протягом 2—3 тижнів. Рідина пухирів розсмоктується або виливається назовні після розриву їх стінок. В цей час треба остерігатися інфікування пухирів, що вже розкрилися, оскільки при розвитку гнійного запалення лікування тварини значно ускладнюється.

Відмороження III і IV ступенів характеризуються змертвінням тканин на різну глибину з сильним ураженням м'язів і навіть кісток. Пухирі наповнені темним вмістом і швидко лопаються. Шкіра стає синьо-багровою, потім темно-фіолетовою і навіть чорною. Загальний стан тварини тяжкий. Значно підвищується температура тіла. Нерідко в місце відмороження потрапляє гнійна інфекція, яка часто спричиняє сепсис (загальне зараження крові). Відморожені тканини іноді можуть відламуватися (вуха, кінцівки).

При ознобленні та відмороженні І ступеня уражені ділянки треба добре розтерти снігом, потім помістити хвору тварину в тепле місце. З відновленням кровообігу шкіру насухо протирають і змазують камфорним маслом, борним вазеліном, гусячим жиром або смальцем. Ділянку ураження зав'язують м'якою пов'язкою.

При відмороженні II ступеня пухирі розтинають, рідину видаляють, ділянку відмороження змазують 5-процентним розчином йоду або камфорною маззю.

Ураження ПІ та IV ступенів повинен лікувати ветеринарний лікар: змертвілі ділянки видаляють оперативним шляхом до здорових тканин, потім звичайним способом лікують свіжу рану. Сильно уражені вуха ампутують. При великих ураженнях тварину забивають.

Загальне замерзання настає внаслідок тривалого впливу на організм низьких температур. Смерть настає при зниженні температури тіла до 20°.

Профілактика та заходи боротьби. Треба ретельно утеплювати клітки у морозяні та вітряні дні: завішувати солом'яними матами сітчасті частини кліток, накладати в них більшу кількість соломи, щоб кролі могли у неї заритися.

Ушиби. Ушибами називають такі травматичні ушкодження, при яких не порушується цілість шкіри і кісток.

Причиною ушибів найчастіше є удари будь-яким тупим предметом, наприклад дверцятами клітки, задніми лапами кролів під час бійки або удари при стрибанні, падінні.

Клінічна картина. При незначних ушибах на місці удару виявляють невелику розлиту припухлість, яка звичайно через кілька днів зникає; при ушибі кінцівки спостерігають кульгавість. При сильних ушибах часто розриваються кровоносні судини, а іноді розміжчуються тканини. У таких випадках на місці ушибу швидко утворюється різко обмежений опух, що містить кров (гематома). При прощупуванні в ньому відчувається рідина. Шкіра на місці ушибу почервоніла. При ушибах у ділянці хребта окремі хребці можуть зміщуватися. У цих випадках може настати параліч задніх кінцівок — вони витягуються і волочаться під час руху. Через 2—5 тижнів такі кролі звичайно гинуть. При розтині під шкірою в ділянці хребта можна виявити крововиливи (місце удару).

Діагноз встановити легко.

У сумнівних випадках, щоб відрізнити гематому від підшкірного нариву, можна зробити пробний прокол і за характером вмісту опуху визначити захворювання. "Лікування. При незначних ушибах кролі звичайно швидко видужують без усякого лікування. Місце ушибу обробляють розчином йоду, 5-процентним спиртовим розчином таніну, насиченим водним розчином марганцевокислого калію, змочують холодною водою або прикладають до нього лід. При повільному розсмоктуванні запального випоту втирають іхтіолову, йодисту або камфорну мазь. При великих гематомах або скупченнях лімфи роблять прокол або розрізи і лі кують як рани.

Заходи профілактики. Потрібно уважно доглядати за тваринами, не допускати скупченого утримання молодняка, видаляти з групи молодняка задирикуватих кроленят; своєчасно ремонтувати клітки і видаляти з них гострі предмети.

Рана — відкрите механічне ушкодження шкіри, слизової оболонки, а також тканини і органів, що характеризується болем, зяянням, кровотечею, іноді порушенням функції. Залежно від локалізації і виду рани кожна з цих ознак може бути виражена сильніше або слабше.

Залежно від предмета, яким поранено, і механізму дії розрізняють рани колоті, різані, ушиблені, рвані, укушені та ін. Ці рани мають багато спільного.

Причиною поранень найчастіше є бійки між кролями і наявність гострих предметів у приміщеннях і клітках для кролів.

Клінічна картина. Ознаки хвороби можуть бути дуже різноманітними і залежать від характеру і ступеня поранення (рис. 43). Можуть бути ушкодження тільки шкіри або тканини і органів, що лежать глибше. При невеликих і неглибоких ранах тварини звичайно видужують, при великих ранах, особливо проникаючих у черевну порожнину, часто гинуть.

Лікування. Незначні поранення змащують розчином йоду. Шкіру навколо рани обробляють ватно-марлевими кульками, змоченими у 2-процентному розчині хлораміну або 0,5-процентному розчині нашатирного спирту. Обробку проводять тампоном в напрямі від рани до периферії, щоб не занести в рану інфекції.

При значних пораненнях шерсть навколо рани вистригають, з її поверхні пінцетом видаляють дрібочки бруду і промивають 3-процентним перекисом водню, розчином риванолу (1:500), 2—3-процентним розчином борної кислоти або марганцевокислого калію (1:1000). Розчини повинні бути підігрітими до температури тіла. Влітку рани присипають одним із таких порошків: йодоформом, ксероформом, нафталіном пополам з борною кислотою, таніном або тальком. Якщо рана дуже кровоточить, на неї накладають притискувальну пов'язку. При глибоких ранах, що проникають у грудну або черевну порожнину, лікування недоцільне — хворих кролів забивають.

Глибокі, колоті, рвані або покусані рани з гнійним затіканням розкривають і промивають перекисом водню, потім обробляють пе-ніциліновою маззю. При клаптевих ранах у свіжих випадках можна накласти шви.

Заходи профілактики. Слід усунути в клітках і приміщеннях гострі предмети, які можуть спричинити поранення кролів, не допускати скупченості молодняка, видаляти з груп задирикуватих кролів.

Переломом називається часткове або повне порушення цілості кістки під впливом будь-якого насильства. Переломи кісток кінцівок здебільшого трапляються у кролів внаслідок травматичних ушкоджень (особливо це спостерігають при клітковому утриманні). Бувають випадки, коли під час годівлі або чищення кліток обслуговуючий персонал, не помічаючи кінцівки кроля, просуненої між дверцями, закриває їх з надмірною силою. При цьому відбувається раптовий перелом будь-якої кістки однієї кінцівки; внаслідок сильного удару в ділянці спини може настати параліч заду.

Клінічна картина. Розрізняють переломи закриті, тобто такі, при яких зовнішні покриви не порушуються, і відкриті, при яких порушена цілість останніх. Крім того, переломи поділяються на повні і неповні. Характерною ознакою повного перелому є рухливість кістки у незвичайному місці. При цьому чути звук тертя кісток; кінцівка висить, підтримувана м'язами і шкірою. При пальпації відмічають сильну болісність і набряклість.

Лікування. Рану над місцем перелому очищають і дезинфікують, щільно з'єднують кінці зламаної кістки, на переламану кінцівку накладають іммобілізуючу пов'язку з отвором над нею, через який її лікують. Через 2—3 тижні іммобілізуючу пов'язку знімають. Так поводяться і при закритих переломах. Часто лікування при переломах буває нерентабельним, тому таких тварин забивають.

Заходи профілактики. Потрібно своєчасно ремонтувати клітки, бути уважними при догляді за кролями.

Травматичний кон'юнктивіт. Причиною захворювання є ушиби та поранення повік, а також потрапляння в очі пилу, піску та інших чужорідних тіл.

Клінічна картина. При цьому спостерігають сльозотечу, почервоніння слизової оболонки очей, набряк та опухання повік. При уважному обстеженні очей можуть бути виявлені чужорідні тіла.

Хвороба може ускладнюватися гноєтворною мікрофлорою.

Діагноз встановлюється за клінічними ознаками, при цьому травматичний кон'юнктивіт треба відрізняти від симптоматичних кератокон'юнктивітів, які звичайно протікають у важкій формі.

Лікування. При наявності у оці чужорідних тіл необхідно· їх видалити, після чого око промити теплим 2-процентним розчином борної кислоти.

Засоби профілактики такі самі, як і при ушибах та пораненнях.

Закуси на шкурах — це прижиттєвий порок, що утворюється на шкірі кролів при травмуванні їх зубами, кігтями, гострими предметами. Основною причиною утворення закусів є групове утримання тварин.

Ознаки. Закуси дуже поширений дефект і становить 70% від загальної кількості усіх вад.

Розпізнають закуси свіжі, такі, що загоюються і вже загоєні.

Свіжі закуси мають вигляд ранок, дірочок, кірочок, нагноєнь,, потовщень шкіри та крововиливів. На місці пороку волосяний покрив випадає і утворюються невеличкі лисини. У живих тварин ці ділянки шкіри лишаються ушкодженими протягом 4—5 тижнів, поки волосся не відросте.

На волосяному покриві у місцях закусів, що заростають, видно западини, при роздуванні розетки виявляють волосся різної довжини. При цьому спершу відростає покривне, а потім пухове волосся.

На шкірі, в місцях закусів, що загоюються, видно плями та смуги площею від 0,3 до 1 см2, у кольорових кролів — темно-сині або чорні, у білих — червоні або жовті. Чим свіжіший закус, тим темніша або червоніша шкіра, грубіший та рідший волосяний покрив на травмованій ділянці. Зарослі закуси на живих кролях виявити важко. На прісносухих шкурках цю ваду можна виявити за потовщенням шкіри іншого забарвлення, за іншим кольором відрослого-волосся.

Засоби профілактики. Товарний молодняк від відсадки до забою слід утримувати індивідуально. Щоб запобігти утворенню закусів, треба вести відбір тварин за ознаками меншої агресивності. До того ж спокійні кролі краще відгодовуються. При відсадці товарного молодняка треба звертати увагу на його вік, фізичний розвиток, стать та темперамент і групувати тварин для утримання з урахуванням цих даних. Кролі однакового віку, розвитку, статі і характеру рідше б'ються і травмують один одного. Доцільно застосовувати кастрацію кролів-самців.

Некроз, або змертвіння (місцева смерть) — припинення життєвих функцій груп клітин обмеженої ділянки тіла або якого-небудь органа внаслідок-порушення току крові та лімфи.

Коагуляційний некроз — це змертвіння, що супроводжується ущільненням та висиханням мертвих частин, коагуляцією тканевого білка та перетворенням мертвої тканини в крихтоподібну масу. Некротизована тканина стає сухою, ламкою та крихкуватою. Вона набуває сірого або жовто-сірого забарвлення і різко відмежовується від здорової тканини.

Коагуляційний некроз виникає внаслідок припинення току крові через механічне ушкодження судин та з інших причин.

Коагуляційний некроз спостерігають найчастіше на нижній поверхні задніх кінцівок (рис. 44).

Причиною появи некрозу є особливий характер пересування кролів, при якому на нижню частину задніх кінцівок у ділянці плесна постійно впливає забруднена нерівна підлога.

Факторами, що сприяють некрозу, є погані умови утримання — малі клітини, вогка підстилка, недостатня її кількість, а також незбалансований раціон.

Ураження на кінцівках спричиняють у тварин хворобливу реакцію, кролі при цьому пересуваються неохоче, вони набирають поз, подібних до поз собак.

Засоби профілактики та лікування. Необхідно ліквідувати причини, що сприяють виникненню хвороби.

Уражені ділянки шкіри треба обробити дезинфікуючими антисептичними засобами: 3-процентними спиртовими розчинами піоктаніну, блискучої зелені або генцианвіолету, захистити уражену ділянку від механічних ушкоджень шляхом накладення сухих антисептичних пов'язок.

Використана література

1. Болезни кроликов. А. П. Гончаров. К., «Урожай», 1976, стр. 152 (на украинском языке).