1.2 Заборгованість із заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат
Це явище, що з'явилося в 1992 р., у 1996 р. переросло в одну Із найгостріших соціальних проблем. За станом на 26 березня поточного року загальна сума заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог зросла до 11 млрд.грн., бюджетна заборгованість становила 4,4 млрд.грн. (40% загального боргу), що негативно позначається на життєвому рівні населення, його купівельній спроможності, є постійним чинником зростання соціальної напруженості в суспільстві.
Загальна сума заборгованості із заробітної плати за станом на 10 березня 1999р. становила 6,9 млрд.грн., збільшившись за два останні роки удвоє. Заборгованість на одного працюючого становила майже 700 грн. Своєчасно не одержують заробітну плату дві третини працюючих.
З-поміж галузей економіки найвищою є заборгованість у промисловості (38% загальної суми заборгованості), сільському господарстві (28), будівництві (9%).
Заборгованість із заробітної плати в 1998 р. зросла в усіх регіонах держави: у Сумській, Чернігівській, Львівській, Вінницькій областях вона зросла на 38-46%, тоді як у Київській, Рівненській, Запорізькій, Чернівецькій областях — лише в межах 11-13%. У Тернопільській, Кіровоградській і Волинській областях у середньому вона становить понад п'ять місячних фондів заробітної плати. Водночас цей показник у Запорізькій і Закарпатській областях вдвічі нижчий. У М.Києві заборгованість найнижча і становить менше за місячний фонд оплати праці.
Наявні чинники штучного зростання заборгованості із заробітної плати спонукали Мінпраці проініціювати ухвалення в серпні минулого року Указу Президента "Про додаткові заходи щодо стримування штучного зростання заборгованості з заробітної плати". Запровадження норм цього Указу, посилення державного контролю певною мірою дозволило стабілізувати заборгованість із заробітної плати.
У 1998 р. темпи зростання заборгованості на підприємствах недержавної форми власності були в п'ять разів більшими, ніж у державному секторі економіки (40 проти 8%). Аби темпи приросту на недержавних підприємствах були такими, як у державному секторі, то загальна заборгованість у 1998 р. була б меншою на 1 млрд.грн.
Особлива роль у вирішенні проблеми заборгованості належить застосуванню механізму колективних договорів. Нині в Україні налічується понад 265 тис. підприємств і акціонерних товариств, а колективних договорів укладено лише на 55 тис. підприємствах, або лише на кожному п'ятому. Ними охоплено лише 68% працюючих.
Кабінет Міністрів останнім часом ухвалив низку постанов, спрямованих на погашення заборгованості із заробітної плати в бюджетній сфері. Затверджено завдання на 1999 р. з мобілізації додаткових надходжень до бюджетів усіх рівнів та Пенсійного фонду, погашення до жовтня п.р. заборгованості із соціальних виплат з місцевих бюджетів.
Однак у першому кварталі стан справ суттєво не поліпшився. Найгірша ситуація з соціальними виплатами склалася в Чернігівській області: заборгованість тут перевищує 10 місяців. У Тернопільській, Волинській, Рівненській, Херсонській областях, Автономній Республіці Крим соціальні виплати заборговані за півроку.
2 ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ.
Реалізація державної політики дозволила впродовж останніх років забезпечити стабільне зниження виробничого травматизму. Порівняно із 1993 р. загальний травматизм зменшився в 2,3 раза, зі смертельними наслідками — в 1,5 раза.
Проте стан справ з технікою безпеки на виробництві залишається незадовільним. В умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працює понад 3,4 млн. чол. Забезпеченість працюючих засобами індивідуального захисту не перевищує 40—50%. Щороку виплати на відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю працюючих, досягають 400 млн.грн.[2]
Особливу соціальну напруженість у суспільстві спричинюють аварії з груповими нещасними випадками, кількість яких 1998 р. зросла до 203. Під час цих аварій було травмовано 712 працівників, з яких 279 смертельно, що на 107 чол. більше ніж у 1997 р.[2]
Чимало керівників підприємств безвідповідально ставляться до обов'язків, пов'язаних зі створенням здорових і безпечних умов праці на виробництві, часто розглядають ці питання як другорядні.
Лише за два місяці п.р. інспектори Держжнаглядохоронпраці виявили понад 340 тис. порушень правил безпечного ведення робіт. Через наявну загрозу життю працюючих заборонялася робота понад 17 тисяч підприємств та об'єктів.
3 ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.
Система пенсійного забезпечення може суттєво вплинути на поліпшення матеріального становища населення.
А відтак прискорення її реформування є нагальним завданням.
У 1998 р. Президентом України підписано три укази з проблем пенсійного забезпечення, якими передбачається перехід до вищих стандартів пенсійного забезпечення населення. Рівень мінімальної групової пенсії поетапно підвищуватиметься до рівня вартісної величини малозабезпеченності. Передбачено також впроваджувати персоніфікований облік страхових внесків, періодично індексувати пенсії з урахуванням зростання споживчих цін. Це сприятиме розвитку недержавних пенсійних фондів і формуванню професійних, галузевих й приватних галузевих систем як за рахунок роботодавців, так і працівників. Президент України особливу увагу звернув на необхідність тимчасового додаткового надходження коштів до Пенсійного фонду.
Відповідно до указів Президента України з пенсійних
проблем розроблено положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного страхування і план заходів до 2000 р. щодо його поетапного впровадження.
Сума додаткових надходжень коштів від об'єктів опо-даткування за рахунок відрахування з вартості реалізованих ювелірних виробів, а також відрахувань від операцій з купівлі-продажу валют і відчуження легкових автомобілів, підвищення сплати збору на 2% становитиме 625 млн.грн.
Незважаючи на низку рішень, прийнятих або напрацьованих упродовж останнього часу щодо перебудови пенсійної системи, найближчими цілями залишається, по-перше, досягнення консенсусу між законодавчою і виконавчою структурами влади із оновлення пенсійної системи; по-друге, практична реалізація державної стратегії реформи у цій галузі.
Програма пенсійної реформи, закони про обов'язкове державне пенсійне страхування й недержавні пенсійні фонди спрямовані на збільшення надходжень до Пенсійного фонду за рахунок розширення грошової бази зі стягнення страхових внесків.
За умов важкого демографічного становища серед країн з перехідною економікою, у якому нині перебуває Україна, подальше затягування зі створенням правового поля для проведення пенсійної реформи неприпустиме.
Державна пенсійна політика у найближчій перспективі має полягати у подоланні розриву між доходною і витратною частинами бюджету Пенсійного фонду, запобіганні вимушеного звернення законодавчої влади до прийняття рішень, що виходять за межі бюджетного дефіциту. Уже вичерпані можливості соціального популізму. Однак критична межа негативних наслідків переходу до ринкової економіки, на порозі якої опинилась пенсійна система, не дає змогу пасивно ставитись, до проблеми її реформування.
Нагальним питанням, яке потребує першочергової уваги, є розмежування джерел фінансування бюджету Пенсійного фонду. Загалом до переліку виплат, які включені до бюджету Пенсійного фонду і за економічним змістом не відповідають принци- пам обов'язкового соціального страхування, входить 15 видів. На їх фінансування витрачається 1.8 млрд.грн., що на 8,4% більше від суми заборгованості із виплати пенсій і грошової допомоги.
Лише за рахунок упорядкування доходної частини Пенсійного фонду можна істотно зменшити страховий збір і завдяки цьому збільшити фінансову базу оподаткування або підвищити розмір пенсій без змін величини страхового збору. При цьому поліпшити добробут можуть 13.4 млн. пенсіонерів.
Один із важливих чинників стабілізації фінансового становища пенсійної системи поки не реалізований - передавання Пенсійному фонду акцій приватизованих компаній для фінансування пенсійних виплат. Така схема була апробована, наприклад, у Болівії. У Румунії також створені організаційні й фінансові умови для підтримки пенсіонерів за рахунок приватизованих підприємств. Заснована державна компанія, членами якої є всі пенсіонери від певного віку. До цієї сгруктури передано всі акції Ромгаз і Ромтелеком. Частина з них передана до трьох управлінських компаній, що створені за міжнародним тендером з метою поліпшення фінансування пенсійних виплат за рахунок одержаних дивідендів. Акції дозволяється реалізовувати на фондовому ринку щорічно і розподіляти дохід серед тих пенсіонерів, хто є членами цих управлінських компаній.
Погашення заборгованості із заробітної плати слід розглядати як об'єктивну передумову погашення заборгованості з пенсій — це забезпечило б надходження 2,3 млрд. грн. до Пенсійного фонду. Цієї, суми вистачило б, щоб повністю розрахувалися з пенсіонерами.
Негативно позначилося на виплаті пенсій неповне і несвоєчасне фінансування з Держбюджету виплати пенсій військовослужбовцям строкової служби. Заборгованість із фінансування пенсій військовослужбовцям та пенсіонерам-чорнобиль цям на початок 1999 р. становила 706 млн. грн.
Ще одна складова заборгованості -- зростання недоїмки до Пенсійного фонду. У 1998 р. вона зросла майже на 1 млрд. грн. Нині найбільшими боржниками Пенсійного фонду є підприємства Мінагропрому, Мінвуглепрому і Мінпром політики, на які припадає майже 80% загальної суми заборгованості.
За станом на 1 січня 1999 р. у Пенсійному фонді взято на облік понад 1,5 млн. платників, з них близько 30% не займались виробничою діяльністю. З-поміж платників, що займалися виробничою діяльністю, сплачували збір лише 72%. Перевірки Пенсійного фонду засвідчили, що з 77 тис. платників, які звітували про наявність у них виробничої діяльності, займалися 8 тис., тобто 10%. За всіми ціми фактами, цифрами і відсотками стоять конкретні підприємства та їхні керівники.[2]
Із запровадженням фіксованого сільськогосподарського податку від багатьох сільгосппідприємств протягом 1 кварталу 1999 р. не надійшло жодної копійки. Брак надходжень не дає змоги забезпечити виплату пенсій 5,6 млн. сільським пенсіонерам.
Відповідно до Указу Президента за рахунок розширення бази оподаткування і впровадження додаткових ставок (від реалізації ювелірних виробів із золота, продажу автомобілів та купівлі-продажу валюти) до бюджету Фонду протягом жовтня—грудня 1998 р. надійшло 94,3 млн. грн., від збільшення тарифу відрахувань з фізичних осіб — 21,9 млн. грн. І до бюджету Пенсійного фонду в 1 кварталі цього року за рахунок цих джерел очікується 305,5 млн. грн. додаткових надходжень.[3]
Уряд ухвалив рішення передати Міністерством фінансів до Пенсійного фонду близько 84,5 млн. грн. для погашення заборгованості з пенсій, надаючи можливість пенсіонерам розрахуватися за спожитий природний газ. Зменшено тарифи за доставку пенсій.
... внаслідок небаченого досі соціального і майнового розшарування населення України за тривалої економічної кризи. Вирішення цих проблем і має визначати основний зміст соціальної політики в Україні. 1.2 Основні цілі, напрями та пріоритети соціальної політики Успіх економічних реформ у кризовій ситуації перехідного періоду залежатиме від проведення ефективної соціальної політики. Адже без полі ...
... праці, умови найму, звільнення); — підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників; — розподіл та перерозподіл робочої сили. Суб'єкти державного регулювання ринку праці в Україні: — Міністерство праці та соціальної політики; — служби зайнятості (обласні, міські, районні); — відділи та управління з праці та соціальних питань при державних адміністраціях. Основні функції ...
... і соціальної політики в Україні За своїми основними рисами існуюча сьогодні в Україні модель нагадує соціал-демократичний варіант соціальної політики з елементами лібералізму. Вона склалася під впливом поступового формування ринкових відносин і процесів демократизації суспільства, появи так званого «третього сектора» — об'єднань громадян, громадських, благодійних, неприбуткових, некомерційних ...
... громадських організацій інвалідів. Державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Представники республіканських громадських організацій інвалідів є членами колегій центрального органу виконавчої влади ...
0 комментариев