Історія селища Червоноармійськ

Зміст

Вступ

1. Перші історичні відомості

2. Село в добу козацтва

3. Селище в часи після другого поділу Польщі

4. Прихід Радянської влади на територію селища

5. Розвиток економіки в Червоноармійську за часів Радянського Союзу

Висновок

Список літератури

Вступ

Червоноармійськ (Пулини), як і кожен населений пункт має свою історію. В різні часи мав різну долю. З часів створення, тоді село, мало чудове географічне положення і тому часто привертало увагу ворога, за що жителі села часто страждали. Однак неодноразово розграбоване і знищене завжди поставало з руїн і продовжувало своє життя показуючи, цим самим право на існування. Селище пройшло великий історичний шлях розвитку. Воно пройшло польський переділ земель, Визвольну війну Богдана Хмельницького, часи панування російського царизму та радянської влади. Однак, жителі незламним духом продовжували будівництво села перетворюючи його в сильну адміністративну одиницю. У всі історичні періоди жителі селища боролися за виживання і долали перешкоди які їм ставило життя на їхньому шляху.

В часи Радянського союзу жителі селища намагалися показати свою достатність конкурентно-спроможності на рівні виробничого змагання яке було характерне для всіх населених пунктів Радянського Союзу.

І на сучасному етапі жителі Червоноармійська не перестають дивувати своєю завзятістю та працелюбністю, добротою та привітністю, прагненням створення найкращих умов життя та майбутнього їхніх дітей.

1. Перші історичні відомості

Червоноармійськ (до 1935 року – Пулини) – селище міського типу, центр району. Розташований за 40 км. від Житомира і за 7 км. від автошляху Київ – Львів. До залізничної станції Куренів 18 км.

У перше село згадується в середині XII століття під назвою Чортоліси. В літописах зазначено, що існував так званий Чортів ліс (звідси й назва), через який пролягав старовинний шлях з Києва на Житомир і Чорноліси до Звягеля (тепер – Старий шлях). В 1240 роціпід час походу Батия Чортоліси в числі інших сіл були спустошені.

Наступні згадки про село стосуються 1545 року, коли воно дісталося поміщикові Тишкевичу. 31 серпня 1583 року поселення згадується вже як Пулини (в той час воно перебувало під владою шляхетськох Польщі) в скарзі воєводи Ф.Ф. Тишкевича не феодала Пронського, який вчинив збройний напад на Пулини, пограбував і побив його підлеглих. Через рік Ф. Тишкевич заставив Пулини старості Звягеля В. Ільїнському за 390кіп грошей. 1593 року в Пулинах було 50 будинків. У 1602 році пулинських селян пограбував озброєний загін острозького воєводи. Через три роки на село напав загін пана м. Маховського, урядника Грижанського та брестського воєводи. Вни побили багатьох селян, спалили частину села. В 1617 році пулинців пограбували загони А. Ліщинського. Соціально-економічне гноблення посилювалося національно-релігійними утисками.

2. Село в добу козацтва

Мешканці села взяли участь у визвольній війні 1648-1654 рр. За адміністративно-територіальним поділом село ввійшло до Київського полку. Але за Андрусівським перемир’ям 1667 року воно лишилося за Польщею. У жовтні 1750 року в Пулинах та навколишніх селах діяв загін гайдамаків на чолі з Іваном Подолякою. Пулинці, Г. Нечай з сином, П. Шанін, П. Коновалов та інші взяли участь у Коліївщині.

3. Селище в часи після другого поділу Польщі

1793 року правобережні землі України, в тому числі й Пулини, об’єднано з лівобережними у складі Росії. Село Пулини увійшло до Житомирського повіту. Основними заняттями мешканців були землеробство, ремісництво, торгівля.

Побоюючись зростання народного гніву, намагаючись привернути селян на свій бік у боротьбі проти польського визвольного руху, царський уряд 1848 року провів інвентарну реформу, яка практично полегшила їх становища.

У пореформений період у Пулинах дещо прискорився розвиток промисловості.

1866 року село стало волосним центром. Зростало його населення. Якщо в 1870 році в ньому було 130дворів, то 1899 тут налічувалося 334 двори з населенням 2125 чоловік. Працювали свічковий завод, фабрика гнутих меблів, дві слюсарні майстерні, де лагодили землеробське знаряддя. Найбільшим підприємством була сірникова фабрика. Протягом 1907-1912 рр. стали до ладу чавуноливарний завод.

Під час буржуазно-демократичної революції жителі села вдалися до масових потрав панських посівів і сінокосів (травень 1906 року). Коли ж викликані стражники хотіли забрати худобу, селяни закидали їх камінням.

Столипінська аграрна реформа загострила суперечності на селі. селяни змушені були продавати свої наділи місцевим землевласникам і йти на заробітки до міста чи виїздити до інших губерній Росії. Частина селян, шукаючи кращої долі, переселилися до Сибіру. За період 1906-1912 рр. туди переселилося 16 селянських сімей (82 чол.)

Лише з 1878 року почали працювати дільнична лікарня на 2 ліжка та аптека. Лікарню обслуговував один лікар. Після революції 1905-1907 рр. тут відкрили земську лікарню, яку обслуговували два лікарі. Не кращим було становище в галузі народної освіти. в 1872 році в Пулинах було однокласне народне училище де 1887 року навчалося 67 учнів гроші на утримання вчителя та школи вносили селяни. 1909 року однокласне народне училище перетворилося на двокласне. В училищі 5 учителів навчали 139 учнів. Закінчили його далеко не всі. У 1909-1910рр. воно випустило лише 9 учнів, а в 1914-1915рр. – 10.

Напередодні першої світової війни в Пулинах налічувалось 4630 жителів. За 15 років (1899-1914рр.) кількість мешканців села збільшилась майже на 2,5 тис. чол. Війна завдала нового лиха. Навесні 1915 року почалися епідемії холери, тифу, віспи. Понад 100 уроженців села загинули на війні, багато повернулися до дому каліками.