Аналіз рибоохоронних заходів в ставовому господарстві Уляновського районного товариства мисливців та рибалок Кіровоградської області

Міністерство Аграрної Політики України

Білоцерківський державний аграрний університет Екологічний факультет

«Допускається до захисту»

Зав. кафедри іхтіології та зоології

_______професор ____________

„__”_______________ _____ року

Кваліфікаційна робота

На тему: „Аналіз рибоохоронних заходів в ставовому господарстві Уляновського районного товариства мисливців та рибалок Кіровоградської області”

за спеціальністю 6.130300 «водні біоресурси»

освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

 

м. Біла Церква

Зміст

Завдання, методика та календарний план виконання випускної роботи

Реферат і ключові слова

Вступ

Розділ 1 Огляд літератури

Розділ 2 Матеріали і методика роботи

Розділ 3 Результати досліджень

3.1. Характеристика Ульяновського району

3.2. Структура Уляновської РО УТМР

3.3. Діяльність РО УТМР з розвитку полікультури водосховища та рибницьких господарств району

Розділ 4 Породи риб та інші гідробіонти водосховища

4.1 Короп рамчастий (дзеркальний)

4.2 Короп лускатий

4.3 Карась сріблястий

4.4 Плітка та краснопірка

4.5 Товстолобик білий

4.6 Амур білий

4.7 Сом звичайний

4.8 Канальний сом

4.9 Щука звичайна

4.10 Окунь річковий

4.11 Рак річковий (широкопалий)

4.12 Вороги і шкідники риб

4.12.1 Ондатра (мускусний пацюк)

4.12.2 Водяна полівка (водяний пацюк)

4.12.3 Інші шкідливі гідробіонти

4.13 Природна кормова база

Розділ 5 Охорона праці

Висновки

Пропозиції

Список використаної літератури

Завдання, методика та календарний план

виконання випускної роботи студенту

Тема роботи: „ Аналіз рибоохоронних заходів в ставовому господарстві Уляновського районного товариства мисливців та рибалок Кіровоградської області ”

Тема затверджена наказом по університету № від _________________

Термін подачі студентом завершеної випускної роботи ____________ р.

Випускна робота може бути подана у рукописній формі, машинописному варіанті або у комп’ютерному наборі.

Загальний обсяг роботи не має перевищувати 55 сторінок.

Структура дипломної роботи і орієнтовні обсяги розділів:

•  Титульна сторінка – 1 стор.

•  Зміст роботи – 1 стор.

•  Завдання на роботу – 2 стор.

•  Реферат і ключові слова – 1 стор.

•  Вступ – 2 стор.

•  Огляд літератури – 15–20 стор.

•     Завдання, матеріал і методика роботи – 2 стор.

•     Результати досліджень – 15–20 стор.

•     Охорона праці – 6 стор.

•     Висновки і пропозиції – 2 стор.

•     Список використаної літератури – 2–3 стор.

Вихідні дані:

1.   Опрацювати не менше 20 літературних джерел для викладу розділу «Огляд літератури» за темою обсягом до 20 сторінок.

2.   В розділі «Матеріал і методика роботи» детально викласти завдання роботи, використаний для дослідження матеріал та методики

3.   Для написання розділу «результати досліджень» необхідно:

3.1.   Дати загальну характеристику Ульяновського району, охарактеризувати структуру і діяльність РО УТМР з розвитку полікультури водосховища та рибницьких господарств району.

3.2.   Дослідити та дати коротку характеристику порід риб та інших гідробіонтів водосховища.

3.3.   Дослідити та описати природну кормову базу водосховища.

4.       Охарактеризувати охорону праці при вирощуванні риби.

5.       Охорона праці на виробництві.

6.       Висновки і пропозиції.

7.       Список використаної літератури.

 

Календарний план виконання роботи

Етапи виконання роботи	Дата виконання
Опанування методикою виконання роботи
Робота над літературними джерелами, написання огляду
Написання розділу „Матеріали і методи досліджень”
Написання розділу „Результати досліджень”
Написання розділу „Охорона праці”
Висновки, пропозиції, список використаної літератури
Оформлення роботи, виготовлення ілюстрацій
Подача роботи на рецензію

Після затвердження літературного оформлення випускної роботи в повному обсязі необхідно підготувати презентацію та доповісти основні її положення, висновки та пропозиції на засіданні гуртка кафедри іхтіології та зоології.

Керівник випускної роботи, доцент кафедри іхтіології та зоології ____________

Завдання до виконання отримав ______________

Дата отримання завдання____________________

 

Реферат і ключові слова

Випускної кваліфікаційної роботи студента 5 курсу екологічного факультету Білоцерківського державного аграрного університету за спеціальністю 6.130300 «Водні біоресурси»

„Аналіз рибоохоронних заходів в ставовому господарстві Уляновського районного товариства мисливців та рибалок Кіровоградської області”

Робота присвячена характеристиці та аналізу діяльності районної організації УТМР.

В «Огляді літератури» окрім питань і проблем рибництва , автор висвітлює історичні аспекти Товариства, його соціальне, державне та природоохоронне значення цієї масової організації в Україні.

В розділі «Результати досліджень» автор характеризує та оцінює всебічну діяльність Товариства: пасовищне риборозведення в неспускному водосховищі; любительське і спортивне рибальство; боротьба з браконьєрством; природоохоронна та виховна робота серед широких верств населення, особливо серед молоді району.

Висвітленні питання охорони праці, особливо дотримання правил техніки безпеки на воді.

Робота ілюстрована.

Зроблені висновки і пропозиції.

Ключові слова

Водосховище. УТМР. Личинки. Мальки. Полікультура. Нерест. Рибництво. Рибопродуктивність. Зоопланктон. Фітопланктон. Бентос. Водорості. Вищі рослини. Гідробіонти. Любительське рибальство. Спортивне рибальство. Браконьєрство. Природоохоронний. Громадська організація. Товариство. Плавзасоби. Засоби лову. Зариблення. Рослиноїдні риби. Хижі риби. Гідротехнічна споруда. Вороги риб. Шкідливі гідробіонти

Вступ

Характерна риса природних ландшафтів України – розгалужена мережа річкових долин з річками та ставками на них. Ще декілька десятків років тому в Україні за різними даними існувало понад 65 тисяч річок і струмків. Але екстенсивний спосіб ведення господарства, а також волюнтаристський метод управління ним, що панували останні 50 років, призвели до швидкої руйнації природних ландшафтів і до зникнення більшості річок, ставків, скорочення довжини малих річок.

Безумовно, забруднення абіотичної різноманітності визвало по собі збіднення біотичної різноманітності, зокрема видового складу прісноводної фауни. Це розглядається як один із наслідків погіршення розселення видів, умов існування, і врешті, зменшення продуктивності природних екологічних систем [17]. В таких випадках, на нашу думку, одним із шляхів підтримки та збагачення видової різноманітності прісноводної фауни, продуктивності і самовідновлення природних екосистем може бути залучення до цієї благородної діяльності громадських організацій. До речі, залучення громадських організацій і об’єднань до природоохоронної, екологопросвітницької та виховної роботи передбачено багатьма законодавствами України.

Саме такою, однією з громадських організацій може бути Українське товариство мисливців і рибалок (УТМР), як одна із масових громадських організацій в державі, що охоплює всі верстви населення [12].

Немаловажна роль в забезпеченні нормального функціонування гідробіонтів у складі екологічних систем водойм відіграють природно-кліматичні фактори, природна кормова база, видовий склад гідрофауни і флори.

Рибництво в природних водоймах включає в себе низку заходів – це відтворення, збільшення та покращення полікультури об’єктів рибництва, що можливо лише при максимально повному використанні природної кормової бази водойми.

Максимальне використання кормової бази може бути забезпеченим при:

а)         оптимальному співвідношенні риб зоопланктонофагів, фітопланктонофагів, бентофагів, поліфагів та хижих риб;

б)         належній організації контролю епізотичної ситуації в межах господарства та виконання заходів профілактики інфекційних та інвазійних хвороб.

При цьому слід зауважити, що загальноприйнятий розподіл певних видів риб за характером живлення хоч і є цілком виправданим, проте певною мірою може вважатися умовним, передусім тому, що майже всі бентофаги за нестачі бентосу переходять на живлення планктоном і частково рослинністю, більшість планктонофагів іноді охоче поїдають бентосних тварин. Досить часто за відсутності улюбленого корму детритом змушені живитись як бентофаги, так і планктонофаги. Поряд з цим типові детритофаги в умовах інтенсивного розвитку бентосу можуть захоплювати разом з детритом значну кількість різноманітних донних безхребетних тварин, а іноді і рослинність. Значна частина як мирних, так і хижих риб охоче поїдають комах, які потрапляють у воду. Отже майже всі об’єкти рибництва, незважаючи на спеціалізацію окремих груп кормових організмів, мають досить широкий спектр живлення, що є важливим пристосуванням видів до виживання. Крім того, і це дуже важливо, молодь усіх культивованих видів риб, в тому числі рослиноїдних і хижих, живиться до досягнення певного віку майже виключно тваринним планктоном[20].

Відмінності в характері живлення певних вдів риб у більшості випадків чітко виявляються ще на першому році життя з другої половини вегетаційного сезону, але найбільш яскраво вони починають простежуватися з другого року життя, коли й розпочинається період продуктивного росту, що значною мірою й визначає результати вирощування товарної продукції. Саме на цьому етапі вирощування риби особливого значення набувають питання оптимального добору об’єктів вирощування у полікультурі, насамперед тоді, коли рибу вирощують без згодовування штучних кормів. У разі введення в полікультуру хижих видів риб слід виключити можливість виїдання ними інших об’єктів зариблення.

За вибору нетрадиційних об’єктів культивування слід враховувати біологічні вимоги видів риб до абіотичних факторів середовища (до типу водойм, клімату, фізико-хімічних показників води, гідрологічного режиму водойми тощо).

Метою наших досліджень було охарактеризувати господарчу, рибоохоронну та інші діяльності Ульяновської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок Кіровоградської області.

Розділ 1 Огляд літератури

З огляду на досягнення науково-технічного прогресу і аграрної науки зокрема людство практично залишилось наодинці з невирішеною проблемою продовольчого забезпечення 6-мілліардного населення планети. Більш того, ця проблема ще більш загострилась, особливо через гострий дефіцит харчового білка.

У вирішенні білкової проблеми саме риба відіграє важливу роль, яка містить в своїх тканинах важливі для людини речовини, що сприяють покращенню здоров’я та подовжують життя. Це повноцінні білки, які швидко засвоюються і мають майже всі незамінні амінокислоти, ферменти, біологічно активні речовини. Рибопродукти відрізняються дуже низьким вмістом холестерину, а також здатністю регулювати холестериновий обмін в організмі людини та підвищувати стійкість проти серцево судинних захворювань [1].

Порівняльні дані свідчать, що риба – це високобілковий продукт харчування, з якого в світовій кулінарній практиці готують понад 1000 найменувань страв. Вміст протеїну в рибі досить високий 16-18%, що мало чим відрізняється від м’яса великої рогатої худоби, дрібної рогатої худоби та птиці. Необхідно зазначити, що риба не є конкурентом свинини чи яловичини, а органічним доповнювачем цінних поживних речовин, які споживає людина.

Окрім високого вмісту білок риби характеризується наявністю широкого асортименту незамінних амінокислот (лізин, треонін, валін, метіонін, ізолейцин, лейцин, фенілаланін). Співвідношення амінокислот в м’ясі коропа, буффало майже повністю задовольняє рекомендовані показники в такій же мірі як і м’ясо великої рогатої худоби[2].

Риба ціниться ще й тим, що містить значну кількість мікроелементів, які в край необхідні для споживання людиною: калій, кальцій, магній, фосфор, залізо тощо.

Варто зазначити, що серед риб які поширені в наших ставках та річках, короп має значно кращі харчові властивості внаслідок того, що філейна його частина містить більше жиру підвищеної калорійності. Білий товстолобик по вмісту основних поживних речовин у філейній частині виходу їстівної частини тушки є кращим із рослиноїдних риб і близько стоїть до коропа. У білого амура маса філейної частини більша ніж у коропа і товстолобика, але містить менше сухої речовини, жиру і протеїну. Строкатий товстолобик за своїми харчовими якостями поступається білому товстолобику і білому амуру.

У порівняні з м’ясом ссавців у м’ясі риби майже у 5 разів менше сполучної тканини, що забезпечує швидке засвоювання та ніжну консистенцію риби після теплової обробки та легке перетравлювання.

Само по собі виникає питання: скільки ж потрібно вирощувати риби, щоб повністю забезпечити потреби кожної людини у відповідності до фізіологічної норми? Вчені Науково-дослідного інституту харчування стверджують, що раціональна норма споживання риби і рибопродуктів на кожну людину становить 20 кг щорічно, з яких 5-7 кг риби прісноводних водойм. Розрахунки показують, що для населення України щорічно треба вирощувати 1 млн. т риби, з яких 250-300 тисяч тон прісноводної [3].

Відомо, що населення України станом на 2005 р споживало біля 7 кг риби і рибопродуктів на душу населення. Якщо співставити таку кількість з раціональною нормою для пересічного українця – 20 кг на душу то в державі необхідно в найближчий час майже потроїти щорічне виробництво риби та рибопродуктів.

Слід пам’ятати, що рибна продукція не однорідна, вона має якісну специфіку, яку необхідно враховувати при прогнозуванні розвитку галузі в цілому і окремих її напрямків зокрема. Так, виробництво рибного борошна, яке використовується як компонент кормів для риби і сільськогосподарських тварин, вимагає інших підходів у порівнянні з виробництвом харчової рибної продукції. Разом з тим державна підтримка розвитку виробництва окремих видів рибної продукції може виступати у різних формах. Через це прогнозування розвитку галузі в частині обсягу виловлення і вирощування риби, географічного розміщення промислу і товарних господарств, потреби в різних видах виробничої бази доцільно вести з урахуванням видів рибницької продукції, необхідних для суспільства і які знаходять попит на ринку. Таким чином, попит, в даному випадку, виступає як рушійна сила у виробництві певного виду рибницької продукції. Тільки від цієї рушійної сили залежить напрямок розвитку рибного господарства. Таким чином, низький рівень задоволення попиту населення на всі види рибницької продукції виступає вагомим стимулом для розвитку прісноводної аквакультури [3].

Наступну групу факторів, які визначають можливість розвитку прісноводної аквакультури як масштабного джерела рибної продукції представляють такі природні параметри, як водний фонд і кліматичні умови.

Відомо, що фонд внутрішніх водойм України величезний. Що стосується природно-кліматичних умов, то вони на території всієї держави відповідають вимогам, які необхідно забезпечити для вирощування риби.

У степовій зоні України, зокрема в її частині – Північний степ, до якої належить Ульяновський район Кіровоградської області, за кількістю тепла в порівнянні з Поліссям і Лісостепом, має найбільш сприятливі умови для вирощування риби. Температура повітря у квітні-жовтні складає 14,3-17°С, а днів з повітрям температурою вище 15°С – 121-135. Загальна сума тепла за цей період становить 3400-3600°С, а води 3560-3840°С. Проте вологи тут недостатньо. За останні роки з розвитком зрошуваного землеробства, намітилася перспектива для розвитку ставкового рибництва[4].

Наступну групу факторів, що визначають можливості розвитку рибного господарства, представлені станом продуктивних сил держави, які залежать від загального науково-технічного потенціалу і рівня розвитку індустрії. Не дивлячись на деякі негативні тенденції в економіці, наша країна має великі можливості в цьому плані. Окремі галузі народного господарства здатні забезпечити потреби аквакультури в технологічному рибоводному обладнанні, механізмах тощо. Виробничий потенціал, хоч і знизився, але може забезпечити потребу рибного господарства. Збереглися і кваліфіковані кадри робітників і спеціалістів галузі, наукові установи. Все це вселяє надію на стабілізацію рибного господарства і перехід на збільшення вирощування риби і виробництва рибницької продукції.

Одним із важливих факторів, що сприяють розвитку рибного господарства безпосередньо та опосередковано, це громадські організації.

Українське товариство мисливців і рибалок було створено 10 липня 1921 року. На першому Всеукраїнському з’їзді був прийнятий перший Статут, який перетерпів ряд змін, але цілі товариства в своїй основі залишились т ж самі: збереження та примноження мисливської фауни, рибних ресурсів, багатства і краси української землі.

Не прості і легкі, а складні по трудовому навантажені роки були справжнім іспитом для УТМР. Навіть в економічно найважчі для країни роки членів товариства не покидало почуття відповідальності за збереження і відтворення поголів’я диких тварин, зокрема іхтіофауни.

Ветерани УТМР пам’ятають ту постанову Раднаркому України від 1923 року, яка визнала, що мисливською організацією на території УРСР є виключно Всеукраїнська спілка мисливців і рибалок та її місцеві відділки. Державними турботами про розвиток промислу були прийняті і інші положення постанови.

Саме ця постанова спонукала свого часу до активної діяльності членів Товариства. Така тодішня, може, дещо й перебільшена опіка Наркомзему над мисливцями і рибалками була виправдана важливістю освіти громадян. Адже справжні знання про природу, особливості дикої фауни, правила полювання і рибальства тощо, треба було дати людям, які, далеко не всі, чітко знали свої права і обов’язки. Згодом Спілка мала вже свій новий статут, затверджений ВУЦВКом. Тоді замість волосних підрозділів демократично вибирались мисливські старости. Вони й брали на себе добровільні турботи про діяльність місцевих осередків. Це, звичайно, зміцнювало спілку – створювалося товариство не тільки зацікавлених однодумців, а й людей, що відповідають перед громадою, перед природою, виховувалося господарське ставлення до мисливських та рибальських угідь.

В той же час, як появ ефективної ініціативи, в окремих губерніях України почали приймати положення про секції рибалок при ВУСМР. Свідченням ділового завзяття цих підрозділів Спілки стало те, що від осередків Спілки в рахунок плати за оренду водойм почали поступати тисячі пудів риби.

Так, вудильники, ловці підсаками та фатками (торбуками) сплачували 1 крб. 60 коп., ятерники, вершатники й волочники – до 3 крб. 80 коп. Була й третя група – напівпромисловики. Вони ловили в основному неводом, великорозмірними сітками, а також ятерами, вершами, волоками. Ці сплачували по 4 крб. 80 коп. Відповідно до постанови Наркомзему встановлювалася плата за оренду водойми – 10% вартості улову [12].

Рибалки постійно турбувалися про стан водойм. Щоб запобігти заморам, узимку пробивали вікна у крижаному панцирі ставків і річок. В останній Спілці на цей сезон розробили спеціальну інструкцію для уповноважених по врятуванню риби. За таку роботу передбачалась певна грошова винагорода з коштів ВУСМР.

Велику увагу у двадцяті роки приділяла ВУСМР проекту розширення заповідних зон в Україні. За дотриманням правил і розпоряджень Спілки на місцях стежили виборні уповноважені. Для цього їм видавали спеціальні посвідчення.

В ті ж роки з’явилась та почала втілюватись в життя ініціатива створення при округах природничих музеїв, бібліотек та майстерень з ремонту мисливської зброї.

Без перебільшення можна сказати, що названі музеї та бібліотеки згодом почали відігравати надзвичайну просвітницьку та виховну роль серед населення, особливо серед молоді.

Спілка ініціювала в свій час: клопотання перед НКВС про вжиття заходів для боротьби з браконьєрством (наслідок – відповідна постанова); навчання неписьменних членів Спілки у Лікнепах; створення заказників у мисливських угіддях, укладання договорів з райвиконкомами про оренду водойм для рибалок; заборона ловити лососевих риб; визначення допустимих розмірів риби, яку можна вудити та ще цілий ряд заходів, спрямованих на дальший розвиток в Україні мисливства і рибальства.

Про ріст популярності Спілки в галузі рибництва в кінці двадцятих років свідчить створення при окружрадах спеціальних ставків й дослідницьких станцій, де спеціалісти розводили мальків коропа, карася, лина та інших риб для водойм області, що безумовно сприяло підвищенню професійного рівня рибалок та рибопродуктивності водойм. У 1930 році ВУСМР здала державі 22,4 тисячі центнерів риби [12].

До речі, саме мисливці й рибалки виступили тоді з ініціативою обсадити всі водойми деревами і кущами, насадити гаї по байракам та неугіддям.

В повоєнні роки в кінці сорокових почалося відродження Спілки. Почалося воно перших робочих кроків районних і обласних організаційних бюро. Першим практичним завданням для них було – щоб ущухли безконтрольні браконьєрські постріли в степах, гаях, щоб по-господарськи, на науковій основі, вести мисливське та рибальське господарство.

Відродити мисливсько-рибальське господарство області, забезпечити збереження і відтворення дикої фауни, можна було, тільки зміцнивши свої ряди як кількісно, так і організаційно.

Активно почали працювати секції Товариства: мисливознавча, рибальська, культмасова, стрілецька, чистокровного собаківництва та інші.

Для зміцнення матеріально-технічної бази товариства і отримання додаткових прибутків при облдержрадах почали відкриватися майстерні: шкіровиробів, дроболиварні, фотохудожні, ремонту зброї, виготовлення опудал; при Товаристві з’явилися т почали поширюватися пасіки; почали відкриватися перші скромні торгові заклади[12].

Відродження УТМР (ВУСМР) на Кіровоградщині датується 20 червня 1946 року. Саме тоді виконком обласної Ради виніс відповідне рішення, затвердив організаційне бюро. Бюро було діяльним. Уже за рік, до моменту 1 з’їзду УТМР (червень 1947 року) в області було тридцять районних і одна міська рада товариства. Вони об’єднували понад чотири тисячі членів Товариства.

При обласній Раді було створено секції: культмасову, стрілецько-стендову, собаківництва, мисливського і рибного господарства. Секції діяльно взялися за справу. Уже в перші роки їх роботи на площ понад три тисячі гектарів створили два приписних мисливських господарства для хутрових звірів, а на 50 га водойм обладнали рибницьке господарство. Взагалі, період відродження мисливського і рибальського господарства в області проходив під девізом «Перш ніж узяти – вклади!». Цьому сприяло й закріплення угідь за конкретними колективами. На угіддя прийшов господар.

У 1998 році Уряд України прийняв постанову, якою схвалив порядок організації любительського та спортивного рибальства.

Згідно з цим Порядком у рибогосподарських водоймах України дозволяється здіснення спортивного та любительського рибальства всіма громадянами України та іноземними громадянами.

У разі коли водні живі ресурси зосереджуються в певних місцях на рибогосподарських водоймах протягом тривалого часу, любительське і спортивне рибальство здійснюється за плату як спеціальне використання із застосуванням певних знарядь лову (добування) на окремих ділянках рибогосподарських водойм у визначені терміни та з обов’язковим дотриманням правил рибальства і норм вилову.

Контроль за обчисленням і внесенням плати за спеціальне використання водних живих ресурсів здійснюють державні податкові адміністрації та органи охорони Держкомрибгоспу [12].

Рибогосподарські водойми можуть надаватися в установленому законодавством порядку громадським організаціям для здійснення любительського і спортивного рибальства.

У правила рибальства передбачається: територія, норми лову (добування) за вагою та поштучно, заборонені та дозволені знаряддя і способи, заборонені місця, терміни заборони лову водних живих ресурсів, мінімальний розмір риби та інших водних живих ресурсів, умови проведення спортивних змагань з рибальства і підводного полювання; умови використання маломірних суден, особливо в нерестовий період, на шляхах міграції і в місцях зосередження водних живих ресурсів.

Громадяни, які займаються любительським і спортивним рибальством, зобов’язані виконувати на рибогосподарських водоймах правила рибальства: не скидати у рибогосподарські водойми, на їх береги і лід цих водойм нафтопродукти, стічні води, які містять забруднюючі речовини понад встановлені нормативи, та інші відходи промислових, комунальних, сільськогосподарських, транспортних та інших підприємств.

Під час здійснення рибальства у порядку спеціального використання мати при собі необхідні документи і пред’являти їх представникам рибоохорони або інших уповноважених на те органів.

Під час здійснення любительського і спортивного рибальства забороняється:

-           добування протягом року будь-якого морського звіра;

-           організація змагань з рибальства в період нересту риби;

-           знаходження на рибогосподарських водоймах з отруйними речовинами та із знаряддям забороненого лову риби;

-           миття у рибогосподарських водоймах транспортних засобів, які негативно впливають на стан водойми;

-           лов риби (добування) та інших водних живих ресурсів, що занесені до Червоної книги України

-           лов риби із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї.

Контроль за дотриманням правил рибальства здійснюють органи охорони Держкомрибгоспу та інші спеціально уповноважені на те органи, а також громадські інспектори рибоохорони.

До системи органів рибоохорони входять: Головне управління охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства; інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів; структурні підрозділи відтворення водних живих ресурсів, їх акліматизації.

Особи винні в порушенні цього Порядку несуть відповідальність в установленому законодавством порядку.

Застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування завданих збитків, заподіяних господарству внаслідок порушення правил рибальства.

Незаконно виловлені (добуті) водні живі ресурси підлягають вилученню в установленому законодавством порядку.

Розділ 2 Матеріали і методика роботи

Для дослідження видового складу зоопланктону в 10 рівновіддалених місцях з охопленням всієї акваторії водосховища відбирали по 40 л води, відфільтровували її через планктонну сітку. Відфільтрований залишок фіксували 4% розчином формаліну та етикетували.

Підрахунок та визначення організмів зоопланктону шляхом мікроскопії. Підрахунок кількості особин зоопланктону проводили за формулою:

 

де А – пересічна кількість організмів в 1 мл;

V – об’єм досліджуваної проби;

N – кількість досліджених мілілітрів;

n – кількість процідженої води, л;

1000 – коефіцієнт перерахунку.

Для дослідження зообентосу за допомогою дночерпача відбирали пробу мулу глибиною 10-15 см, площею приблизно 30х50 см в 5 різних місцях дна водосховища.

Добутий мул промивали через металеве сито № 20, а крупні, видимі неозброєним оком організми, відбирали в скляну посуду, фіксували 10%-ним розчином формаліну та етикетували.

В лабораторії Товариства кожну пробу розбирають, організми групують за величиною та спорідненістю.

Потім організми кожної проби зважують, після чого виконують перерахунок кількості особин на 1м².

Для визначення видового складу фітопланктону із 10 літрів води, відібраної в різних місцях як середня змішана проба, відбирають 0,5 л. Ця проба фіксується в пляшці шляхом добавки 25 мл 40%-го розчину формаліну. Таким чином отримують 2%-ний розчин формаліну, відстоюють в темному місці два тижні.

Отриманий таким способом осад досліджується на предметному склі під мікроскопом.

Розділ 3 Результати досліджень