Пропозиції щодо підвищення ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарського підприємства

5. Пропозиції щодо підвищення ефективності використання трудового потенціалу сільськогосподарського підприємства

Перспектива розвитку сільського господарства та його галузей в умовах зміни форм власності на землю та засоби виробництва повинна ґрунтуватись на застосуванні раціональних моделей використання трудового потенціалу підприємств. Зокрема останні доцільно розглядати з позиції одиничної та групової праці (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Модель ефективного використання трудового потенціалу

сільськогосподарського підприємства

При виробництві продукції рослинництва перевага надається колективній (груповій) формі організації праці, шляхом формування бригад і (або) ланок, причому як вже відзначалось раніше їх основу повинні складати поліспеціалісти, що передбачає високу кваліфікацію механізаторів, їх універсалізацію та широку взаємозаміну, застосування у певні періоди двозмінного режиму праці та відпочинку або подовженого робочого дня.

Організація праці в тваринництві повинна ґрунтуватися на одиничній або дрібноланковій формах організації праці, що дозволить враховувати особистий внесок працівників у досягнення кінцевих результатів та запобігти невиправданої "зрівнялівки" в оплаті праці, адже ефективне використання трудового потенціалу передбачає мотивацію до праці та забезпечення високого доходу працівника. В цьому випадку спонукальним мотивом діяльності членів трудових формувань є посилення особистої заінтересованості, усвідомлення залежності розмірів матеріального стимулювання і особистих доходів лише від результатів власної праці, ініціативи і підприємливості кожного сільського працівника.

Трудовий потенціал підприємства – величина непостійна і його відтворення та зміна кількісних і якісних характеристик відбувається під впливом не тільки організаційно-економічних факторів, але й соціальних: забезпечення житлом і комунальними послугами, організації медичного обслуговування, забезпечення закладами культури, освіти, побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, зв’язку та організації дорожньо-транспортної системи, тобто стану виробничої та невиробничої інфраструктури на селі. Слід зазначити, що останнім часом цим факторам приділялося мало уваги на місцях через нестачу коштів у місцевих бюджетах, що в результаті призвело до руйнування соціальної сфери та занепаду українського села. Тому проблема функціонування закладів соціальної інфраструктури села потребує негайного вирішення, в тому числі шляхом посилення участі й відповідальності держави перед територіальними громадами.

З позиції держави обов’язковим є:

–  розробка та впровадження державних програм та заходів щодо поліпшення та відновлення невиробничої інфраструктури з метою задоволення життєвих потреб сільського населення;

–  внесення змін до бюджетного та податкового законодавства, які забезпечували б акумулювання коштів у бюджетах органів місцевого самоврядування на рівні, необхідному для утримання закладів соціальної сфери;

–  поступове відновлення державного інвестування невиробничої інфраструктури з впровадження прозорого механізму розподілу цих коштів між регіонами відповідно до їх територіального розміру та кількості населення.

Проте, основна тяга все ж таки має бути переміщена саме на територіальну громаду, одним із найважливіших завдань якої є підвищення життєвого рівня населення та розвиток соціальної інфраструктури села. Зокрема, вирішення цієї задачі повинно передбачатися планом соціального розвитку сільської територіальної одиниці, який складається органами місцевого самоврядування і включає наступні розділи:

1.     Зміна соціальної та кваліфікаційно-професійної структури трудового потенціалу.

2.     Підготовка, перепідготовка кадрів та підвищення їх кваліфікації.

3.     Покращення умов праці та охорони здоров'я працюючих.

4.     Підвищення життєвого рівня населення та розвиток соціальної інфраструктури села.

5.     Удосконалення соціальних відносин та соціального захисту працівників.

6. Розробка маркетингової програми

Залежно від обраної цілі розроблено маркетингові стратегії для кожного елементу комплексу маркетингу (товар, ціна, збут та просування), а на основі них – засоби їх реалізації (тактика) у вигляді маркетингових програм (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Маркетингова програма ВАТ “Западинське”

Комплекс маркетингу	Ціль маркетингової стратегії	Суть маркетингової стратегії	Заходи (тактика)
Товар	Позитивний імідж серед клієнтів та інших сільгоспвиробників	Встановлення відносин з клієнтами на довірі	Укладення довгострокових договорів
	Вихід на нові ринки	Розширення асортименту реалізованої продукції	Закупівля переробного обладнання або оренда
Ціна	Збільшення виручки від реалізації	Зберігання продукції і реалізація її в період вигідної ціни	Використання для зберігання власних складських приміщень або оренда додаткових
		Підвищення якості продукції членів кооперативу	Встановлення системи контролю якості, згідно з якою переві­ряти якість продук­ції до формування партій для реалізації
		Збільшення обсягів реалізації продукції	Залучення нових членів кооперативу гарантією вищих цін реалізації при нижчій собівартості на сільськогосподарську продукцію ніж у конкурентів
	Зниження цін на закупівлю засобів виробництва	Встановлення цін зі знижками для членів кооперативу	Надання знижок членам кооперативу, які здійснюють позасезонні закупки та великі обсяги засобів виробництва
Розподіл	Зниження витрат на перевезення	Вибір оптимальних планів перевезення продукції (вид транспорту, маршрути)	Найняття кваліфікованого менеджера з маркетингу, який буде проводити маркетингові дослідження по збуту продукції та наданню послуг
	Зниження витрат на зберігання	Використання власних складських приміщень або оренда таких, де тарифи на зберігання найнижчі	Найняття кваліфікованого менеджера з маркетингу, який буде проводити маркетингові дослідження по збуту продукції та наданню послуг
	Зниження витрат на переробку	Придбання або оренда холодильних установок, обладнання для переробки	Отримання пільгового кредиту за підтримки районної адміністрації Отримання малого гранту, використовуючи позитивний імідж та переваги стосовно інших обслуговуючих кооперативів району
	Збільшення виручки від реалізації	Фасування або пакування продукцію	Розфасовка та пакування продукції згідно вимог покупців
		Розширення ринків збуту	Реалізація продукції в інші області, де ціна вища
Просування	Формування попиту та стимулювання збуту	Використання реклами	Розміщення оголошення або статті у місцевих засобах інформації про діяльність обслуговуючого кооперативу
		Використання пропаганди	Демонстрація роботи агромагазину та участь у сільськогосподарських ярмарках і виставках

У товарній політиці ВАТ “Западинське” можливе застосування таких маркетингових стратегій: стратегія якості та стратегія удосконалення продукту (інновації). Заготівельно-збутові кооперативи можуть застосовувати щодо своїх клієнтів наступні стратегії ціноутворення: диференціації та конкурентоспроможності, а постачальницькі – стратегії коригування цін, зокрема встановлення цін зі знижками. Суть маркетингової стратегії каналів розподілу полягає у виборі оптимальних інструментів маркетингової логістики (формування лотів, способи перевезення, засоби транспортування, місцезнаходження і місткість складів постачання та збуту). Розробка комунікаційної стратегії полягає у виборі засобів просування – реклама, пропаганда, стимулювання збуту та персональний продаж.

Завершальним етапом є контроль за виконанням маркетингових програм, які необхідно періодично коригувати. Маркетинговий контроль дасть змогу виявити проблеми та нові можливості здійснення стратегій і розробити рекомендації щодо маркетингової діяльності кооперативу. Розробку маркетингової стратегії та контроль за ходом виконання маркетингових заходів повинен здійснювати менеджер з маркетингу кооперативу. Для контролю необхідно застосовувати запропоновану нами методику оцінки ефективності маркетингової діяльності, за допомогою якої буде визначатися ступінь досягнення, запровадження стратегій та заходів щодо маркетингової діяльності. Такий контроль слід проводити раз на рік і на основі нього вносити зміни в обрані маркетингові стратегії на наступний період.

Отже, розробка та втілення маркетингових стратегій у діяльності ВАТ “Западинське” дасть йому можливість оцінити свою позицію на ринку в даний момент, сформувати досконалий комплекс маркетингу і розробити засоби щодо його досягнення на перспективу. Це в свою чергу забезпечить підвищення ефективності маркетингової діяльності та збільшення доходів господарств членів ВАТ “Западинське”.

ВИСНОВОК

 

На мою думку йому необхідно краще організувати організаційну структуру управління, розподілити права та обов’язки між усіма керівними членами підприємства у відповідності із займаною посадою. Необхідно підвищити спеціалізацію, оскільки коефіцієнт спеціалізації є дуже низьким – 0,17. Та знаходити нові, більш вигідніші ринки збуту продукції, що в свою чергу підвищить прибуток підприємства, а отже і його рентабельність.

З’ясовано, що в ВАТ “Западинське” зростає ефективність виробництва молока та соняшнику. Відбувається збільшення рентабельності виробництва свиней, ВРХ та пшениці озимої. Вирощування свиней та ВРХ взагалі є рентабельною діяльністю. Тому процес виробництва сільськогосподарської продукції на ВАТ “Западинське” потребує подальшого удосконалення з метою підвищення рівня прибутковості та рентабельності діяльності. Також треба відмітити, що одними із шляхів підвищення прибутковості є підвищення ціни або зменшення витрат.

З’ясовано, що досліджуване підприємство знаходиться на грані банкрутства. З прибуткового в 2006 році підприємство перетворюється на збиткове у 2007 році. Це пояснюється слабким рухом ринкових процесів у сільськогосподарських підприємствах, нестабільністю зовнішнього середовища, відсутністю пільгового кредитування для сільськогосподарських підприємств, слабкою підтримкою держави цієї галузі економіки, низьким кваліфікаційним рівнем управлінського персоналу, недостатньою інтеграцією обліково-аналітичних функцій, нечітким визначенням суб’єктів та об’єктів фінансового менеджменту. Нами сформульовані вимоги, яким повинна відповідати система фінансових коефіцієнтів. Вони повинні бути максимально інформативними й давати цілісну картину фінансової стійкості підприємства, мати однакову спрямованість і нормативи задовільного рівня або діапазону змін, можливість проводити рейтингову оцінку підприємства як у просторі, порівнюючи з іншими підприємствами, так і у часі – за ряд періодів, розраховуватись лише за даними фінансової звітності підприємств.

Пріоритетним напрямком підвищення конкурентоспроможності підприємств сьогодні інноваційна діяльність. Економічно сильні сільськогосподарські підприємства інтенсивно впроваджують нові прогресивні технології в рослинництві, тваринництві, використовують високоврожайні сорти культур, ефективні засоби захисту рослин, розводять високопродуктивні породи тварин, застосовують нові інформаційні технології. Належне управління інноваційними процесами у змозі забезпечити конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції на ринку. В обліку така інформація не відображається в систематизованому вигляді, що унеможливлює визначення ефективності інновацій та управління цими процесами. Тому пропонується в складі відповідних синтетичних рахунків відкривати аналітичні рахунки для обліку витрат, виходу продукції за новими технологіями, доходів, джерел фінансування витрат на інноваційну діяльність.

У результаті досліджень запропоновано замість ячменю до складу комбікормів для молодняку свиней на відгодівлі вводити 15% (від маси) борошна з томатних вижимків, а ремонтним свинкам - 20% (від маси) борошна з яблучних вижимків.

Позитивні результати при заміні різних кількостей зернових злаків (10 і 15% за поживністю кормосуміші) борошном з томатних вижимків отримано співробітниками Кишинівського сільськогосподарського інституту. Використання томатного борошна в раціонах відгодовуваних свиней замість 15% зерна злакових обумовило підвищення приросту маси тіла на 12,3% більше, ніж у контрольній групі. Витрати кормів на 1 кг приросту при цьому зменшилися на 0,55 корм. од. Ці дані обумовлюються тим, що в борошні з томатних вижимків містяться важливі для харчування тварин поживні та біологічно активні речовини, зокрема жири з поліненасиченими жирними кислотами, ряд вітамінів і мікроелементів.

Також запропоновано на ВАТ “Западинське” борошно з томатних вижимків використовувати як кормову добавку в раціонах молочних корів. При введенні в корм 300 г томатних відходів з розрахунку на 1 л молока, жирність його підвищилася на 0,3%.

Таким чином, за вмістом основних поживних речовин, сухі томатні та яблучні вижимки являють собою цінні кормові продукти та можуть бути використані для часткової заміни дефіцитних кормів у раціонах сільськогосподарських тварин і птиці без зниження їхньої продуктивності. Основна частина яблучних, томатних вижимків та інших відходів переробки овочів і фруктів надходить у серпні-листопаді. Головна задача при цьому - зберегти цей корм, не дати йому зіпсуватися. Тому їх необхідно згодовувати у свіжому вигляді або висушувати на установках АВМ, а також консервувати методом силосування. Яблучні вижимки добре силосуються в наземних облицювальних траншеях. У такий спосіб їх можна зберігати до весни.

У товарній політиці ВАТ “Западинське” можливе застосування таких маркетингових стратегій: стратегія якості та стратегія удосконалення продукту (інновації). Заготівельно-збутові кооперативи можуть застосовувати щодо своїх клієнтів наступні стратегії ціноутворення: диференціації та конкурентоспроможності, а постачальницькі – стратегії коригування цін, зокрема встановлення цін зі знижками. Суть маркетингової стратегії каналів розподілу полягає у виборі оптимальних інструментів маркетингової логістики (формування лотів, способи перевезення, засоби транспортування, місцезнаходження і місткість складів постачання та збуту). Розробка комунікаційної стратегії полягає у виборі засобів просування – реклама, пропаганда, стимулювання збуту та персональний продаж.

Формування маркетингової системи в ВАТ “Западинське” сприятиме підвищенню ефективності функціонування господарюючих суб’єктів як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, стимулюватиме збільшення виробництва і покращання технологій переробки продукції, освоєння ринків збуту, підвищення ефективності та прибутковості підприємства в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

 

1.  Бойчик І.М., Харів M.I. Економіка підприємств. – Львів: Сполом, 1998. – 212 с.

2.  Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.

3.  Герасимчук В.Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища шк., 1995. – 265 с.

4.  Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі; новаторство і підприємництво / Пер. з англ. – К.: Україна, 1994.

5.  Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2002. – 335 с.

6.  Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

7.  Звягивцев Ю.Е. Оперативное планирование и организация ритмичной работы на промышленных предприятиях. – К.: Техника, 1990. – 159 с.

8.  Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: В 2-х ч. Часть 2. Тактическое планирование / Под. Общей ред. А.И. Ильина. – Мн.: ООО "Новое знание", 2000. – 416 с.

9.  Клейнер Г.Б. и др. Предприятие в нестабильной рыночной среде: риски, стратегии, безопасность. / Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов P.M.; под общ. Ред. Панова С.А. – М.: "Издательство Экономика, 1997. – 288 с.

10.           Обеспечение материальными ресурсами и коммерческая деятельность предприятия / Под ред. Весилюнина Ф.П. – Минск: Высшая школа, 1991. – 270 с.

11.           Организация планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. Под ред. Бухало С.М. – Киев, Вища школа, 1978. – 472 с.

12.           Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Практикум. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 215 с.

13.           Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Учебник. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 228 с.

14.           Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. – М.: Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. – 928 с.

15.           Тарасюк Г.М., Шваб Л.I. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. – К.: "Каравела", 2003. – 432 с.

16.           Типовая методика разработки техпромфинплана производственного объединения (комбината), предприятия. – М.: Экономика, 1979. – 448 с.

17.           Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. A.M. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.

18.           Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 388 с.

19.           Экономика и организация промышленного производства: Учеб. пособие / Ред. коллегия: М.Н. Тимохин и др. – М., Мысль, 1997.

20.           Экономика предприятия: Пер. с нем. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 928 с.

21.           Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Волкова О.И. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 416 с.

22.           Білик В.О. Розвиток ринкових ідносин в аграрній сфері економіки // Економіка АПК –2004-№3 с .78-79

23.           Болт Г.Дж. Практическое руководство по управлению сбытом.-М.:Экономика.-2001.

24.           Бойко В.І., Ніколаєва З.П. Потенціа галузі і цінова ситуація на рнку зерна в Україні// Економіуа АПК-2004 №12 с.57-58

25.           Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика.-М.:Издательство “Финпресс”.- 2001.

26.           Гришко В.В.,Рабштина В.М.,Ярошенко С.П. Довідник ринкової термінології. Полтава “Камелот”.- 2002.

27.           Дихтль Е., Хермген Х. Практический маркетинг: Учеб. пособие /Пер. с нем. А.М. Макарова; Под ред. И.С. Минко.-М.:Вісш.шк.,2005.

28.           Завьялов Л.С., Демидов В.Є. Формула успеха: маркетинг. – Международные отношения.- 2001.

29.           Завдський И.С. Менеджмент.-К.:УФУМБ. –1997.

30.           Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції”. //Урядовий кур’єр - №119-120.-2006. 29.06.

31.           Закон України “Про зовнішньо-економічну діяльність” //Голос України.- 2001 –12.06. №12.

32.           Закон України “Про захист прав споживачів”. //Урядовий кур’єр – 15.01.1997.

33.           Иванов М.М., Колупаева С.О., Кочетков Г.Б. США: Управление наукой и нововедениями.-М.:Наука.-2000.

34.           Кадзума Т. Вечный дух предпринимательства-К.:Укрзакордонвидавсервис.-2002.

35.           Карпич Д. Маркетинг на підприємствах АПК. –К.:Бібліотека газети “Селянська біржа” – 2004.