2.1 Майстерність та професійність. Персоналії каналу «1+1»
Найголовніше на телебаченні – це персоналії. Канал одноманітних професіоналів – це не помітний крок до зниження рейтингів каналу. Бо через ведучих новин канал вільно чи невільно позиціонує себе і свою власну сутність. У Ілони Довгань вона життєствердна, оптимістична; у Алли Мазур та Людмили Добровольскої – стримана, виважена, а в Андрія Тичини, Олеся Терещенко, з боку суб’єктивного погляду - прісна, нудна і зарозуміла.
Чотири слова – "Я хочу розповісти вам" виражають внутрішньою силою кожного журналіста телеканалу, що звертається до аудиторії. Почавши розповідати щось слухачам, вони переносять цю навичку контактування на невідчутну аудиторію, уявляють на місці телекамери живу людину й звертаються до неї, а не до маси "шановних глядачів". Тексти ведучими ТСН пишуться заздалегідь, але вербальне оформлення в кадрі здається натхненною імпровізацією.
Звичайно, подача інформації у різних зірок своя. Наприклад Алла Мазур підносила новини більш жорстко, динамічно та зважено, але вела новини бездоганно. Ніяких помилок у подачі інформації. Але в її роботі відчувається деяка відчуженість від події у країні. Звичайно, у глядача перше враження складається від зовнішнього вигляду ведучого. Мазур завжди виглядала ідеально на екрані, дуже жіночно. Завжди акуратний макіяж, зачіска. Правильно підібраний костюм і прикраси.
На зміну їй прийшла більше енергійна й молода особа - Ілона Довгань.
Одразу зустрічаєш погляд: розумний, гострий, інколи трошки лукавий, інколи навіть іронічний, але ніколи не відсторонений. Довгань володіє даром зосередження уваги глядача на найголовнішому, природно та чітко артикулює українською мовою, що на нашому телебаченні вже саме по собі є досягненням.
Станіславський писав про «випромінювання», що йде від гарного актора в зал.
Тому саме здатність «випромінювати» відрізняє гарного ведучого від простого читця. Цим типом внутрішньої професійної майстерності, загалом виділяться Ілона Довгань, Іна Москвіна. «Ведучий новин, як правило, не красень, але вселяє симпатію. Він вільно тримається, але не розв'язаний. Демократичний, але не вульгарний. Не належить до інтелектуалів, але випромінює розуміння й співчуття. Усі розуміють, що не сам ведучий добував новини, але його обов'язок - уміло й тактовно подати їх. Він - сама впевненість, але не самовпевненість. У нього чітка дикція й виразна інтонація. …» [8] «Робота актора над собою» Станіславський К.С.
Значною мірою у веденні інформаційного випуску, текст у значній мірі сприяє виразності телеведучих. Його пантомімічний грим відбиває внутрішній стан поводження, викликаючи активну увагу й привабливість. Цікаво що у телевізійних ведучих ТСН своя особиста характерна манера подання інформації. Деякі з них більш схильні до суттєвих пауз; мовні періоди, тобто зниження й підвищення тембру, в кожного своя; мовна мелодія ( що у жодному разі не повинна бути монотонною), має свій характерний темп.
Кажучи про важливість мовлення й дикції телеведучого, потрібно дати характеристику вимові Алли Мазур та Людмили Добровольскої що під кутом суб’єктивного погляду, має специфічний швидкий темп. Ця динаміка мовлення є безперечно показником професійного надбання та майстерності ведучого загалом. Але неймовірно швидкий темп, деколи перешкоджає логічному сприйняттю інформації аудиторією. Складається враження, що ведучий відображає події дня не розуміючи самої теми інформації.
Отже головне завдання ведучого теленовин донести до глядача останню інформацію, використовуючи професійну основу майстерності журналіста. В цьому випадку, фактично, відбувається звуження професії тележурналіста до функцій модератора. З цього постає інше питання: “Яким чином сьогодні визначаємо професійність телеведучого? Або ж саме за його “дикторську майстерність”, виразність читання та суміжність інших журналістських навичок, чи за його природжену харизму та акторські здібності.”. Загалом актор і ведучий – це дуже близькі професії, у яких є загальні необхідні навички. Але ж у кожного формату свої вимоги, тому акторська майстерність у чистому розумінні може проявлятися лише у веденні передач ігрового та художнього плану. В інформаційних програмах акторську майстерність особливо не проявиш. Ці вимоги можуть бути дійсними лише в залежності від способу подання, що позиціонує канал. Чи то Британський тип - де робота ведучого полягає в тому, щоб донести інформацію, а не, так би мовити, проявити себе. Чи протилежний цьому – Американський.
У багатьох телеведучих акторська майстерність виробляється майже підсвідомо – йдеться про персональний стиль реагування і ведення розмови. Це, звичайно ж, включає певні акторські навички. Але трагічно, якщо особистість ведучого повністю підмінюється сконструйованим, придуманим образом. Телеведучому не потрібно створювати образи, не потрібно вірити в придумані автором пропоновані обставини, тому що в його роботі вони продиктовані життям. Тобто існує декілька позицій з приводу цього питання й обидві невичерпні. На сам перед все залежить від сутності та характеру самого ведучого. Бо з іншого боку, акторські навички телеведучим потрібні, так само як і технічні: сценічна мова, сценрух. Оскільки іноді за допомогою міміки, телеведучі спроможні підсилювати ту або іншу інформацію або інтонацією додати певний акцент тому або іншому сюжету. Саме цим професійним критеріям дотримуються ведучі Телевізійної Служби Новин. Акторами у кадрі, в гарному значенні цього слова, є певною мірою Наталія Мосейчук, Ілона Довгань. Я гадаю, ці дві телеведучі ідеально поєднують талант телевізійний та артистичний. Акторські здібності, загалом лише доповнюють майстерність ведучого. Загалом і завдяки ним він має можливість утримувати аудиторію біля екранів, вести бесіду із гостем у студії. Ця майстерність та харизма називаються умінням продукувати й утримувати певний образ телеведучого.
В українському телеефірі, зокрема в інформаційному, не надто багато артистичних телеведучих. Вони чомусь усі однаково красиві, стильні, здебільшого зі смаком вдягнуті, з ідеальною дикцією, зі вдалою манерою подачі інформації, але лише одиниці вирізняються, вхопили і вдало використали артистичну «родзинку».
На моє глибоке переконання, кожен телеведучий обов’язково мусить бути артистом, але тут головне пам’ятати про різну роль, яку виконує артист на сцені і телеведучий з екрану. Якщо актор намагається зачепити всі найпотаємніші струни вашої душі, коли хоче почути ваш сміх чи побачити на обличчі глядача сльозу, телеведучий мусить бути надзвичайно обережним, користуючись своїм артистичним хистом. Це варто робити з ювелірною майстерністю – зважено, тонко і філігранно. Свою роль телеведучий мусить грати бездоганно, а ще краще – не грати, а співпереживати героям своїх програм. Навіть у новинах це допустимо, просто завжди треба бачити перед собою моральну та професійну межу і пам’ятати, що телеведучий, попри всю емоційність – сторонній спостерігач, хоча й він жива людина, і йому властиво хвилюватися! Іноді тремтливі нотки у голосі ведучого скажуть більше про трагедію, аніж яскраве відео чи глибокий текст. Водночас, далеко не кожен хороший актор може стати майстерним телеведучим, і навпаки. Не переграти – не менш важливо, чим бути абсолютно беземоційним.
0 комментариев