Езотеричні література: книжкові видання

1.3. Езотеричні література: книжкові видання

1.3.1. Проблеми, пов’язані із недослідженістю езотеричної літератури

Однією з основних типологічних категорій у книговидавничій справі є вид видання. Він є типологічним групуванням великої кількості видань, яка сформувалась та реально існує у практичній діяльності [Ант; ].

Визначення виду видання є найпершою та найнеобхіднішою справою у редакційному процесі. У випадку езотеричної літератури це питання постає особливо гостро, оскільки у нашій країні це доволі нова література, у порівнянні з іншими видами, і досі ще не було розроблено жодних норм, які б регулювали видавничо-редакційну діяльність у процесі створення, збереження та розповсюдження цих книжок.

До теперішнього часу немає єдності поглядів на типологію книги. Існує багато підходів до класифікації видань, проте ГОСТ 7.60-90 стандартизував такі підстави для формування груп за видами видань: цільове призначення, ступінь аналітико-синтетичної переробки інформації, знакова природа інформації, матеріальна конструкція, об’єм, склад основного тексту, періодичність, структура, характер інформації.

Задля зручності ведення бібліографічної та видавничої діяльностей загальноприйнятий поділ видань закріплено в ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення». Класифікація за цільовим призначенням виглядає так: офіційні видання; наукові видання; науково-популярні видання; виробничо-практичні видання; нормативно-виробничо-практичні видання; виробничо-практичні видання для аматорів; навчальні видання; громадсько-політичні видання; довідкові видання; видання для організації дозвілля; рекламні видання; літературно-художні видання.

Трохи іншу класифікацію за цільовим призначенням використовує Книжкова Палата України: наукові видання; науково-популярні видання; нормативно-практичні видання; офіційні видання; громадсько-політичні видання; навчальні та методичні видання; літературно-художні видання; видання для дітей та юнацтва; довідкові видання; інформаційні видання; бібліографічні видання; література релігійного змісту; видання для організації дозвілля; рекламні видання. Як самостійний вид видань виокремлюють дитячі видання.

В УДК відповідно до десяткової системи усю сукупність знань розділено на десять основних класів, кожен з яких в свою чергу поділяється на наступні 10 класів і так далі.

0.         Загальний відділ.

1.         Філософія. Психологія.

2.         Релігія. Теологія.

3.         Суспільні науки. Статистика. Політика і т.д.

4.         (вільний).

5.         Математика. Природничі науки.

6.         Прикладні науки. Медицина. Техніка.

7.         Мистецтвао. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт.

8.         Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство.

9.         Географія. Біографії. Історія.

Кожна з наведених вище класифікацій створена для зручності функціонування книговидавничої, бібліографічної та інших сфер. Проте досі невідомо, до яких видів та класів необхідно відносити езотеричну літературу.

1.3.2. Сучасний стан видання та редагування езотеричної літератури

Книжкове видання представляє собою складну форму, яка дозволяє відобразити літературний твір у найбільш повній мірі, у всьому різноманітті його тексту і контексту. Книжкова форма призначена для поширення у суспільстві засобами книговидавничої справи літературного твору, вона направлена на специфічний, «книжковий» тип читацького сприйняття, на задоволення потреб суспільства у фундаментальному, багаторазовому, довготривалому користування, сприйнятті літературних творів [Кожев; ]. Саме тому більшість видавців звертаються саме до книжкового формату при розробці концепції видання езотеричної літератури.

 Українські видавництва видають, здебільшого, перекладну літературу езотеричного змісту західних та російських авторів. У своїх каталогах вони відводять спеціальний розділ для літератури такого типу, у назві якого використовують слово «езотерика». У призначенні позначок УДК та ISBN книжкам езотеричної літератури, що видаються в Україні та Росії, немає жодних закономірностей.

Левова частка езотеричних видань, які реалізуються в нашій країні, імпортована з Російської Федерації. Проте це не свідчить про вищу якість та краще редагування цих книжок, оскільки в Росії езотерична література так само мало досліджена, як і в Україні. На жаль, досі ще не було проведено кропітких наукових досліджень, метою яких було б створення уніфікованих норм редагування езотеричної літератури.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕДАГУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ТА ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2.1. Особливості редагування політичної літератури

Поняття редагування походить від латинського слова redaсtus – приведений до ладу. Це значення найкращим чином відображає сутність редагування, яке завжди направлене на те, щоб зробити окремий текст або ціле видання найбільш адекватним для сприйняття, забезпечити їх відповідність певним нормам, а також на представлення тексту або видання цілісною закінченою системою.

Коло завдань редактора надзвичайно широке. Він займається літературною, методичною, інформаційною, організаційною та творчою діяльністю.

Розкриваючи методологічні основи редагування, З.В. Партико у «Загальному редагуванні» зазначає, що для редагування повідомлення слід використовувати чотири засоби: мову, нормативну базу, методи й правила редагування. Ці чотири засоби утворюють модель редагування [Партико; 63].

В цьому плані редагування політичної літератури нічим не відрізняється від редагування будь-якого іншого виду видань. Щодо норм редагування пов’язаних із специфічністю політичної літератури, її вагомим впливом на політичні настрої суспільства, можна сказати, що вони чітко окреслюються за умови існування тоталітарного, авторитарного державного устрою.

У тоталітарних суспільствах, що використовують моністичні теорії редагування існують підмножини зафіксованих й незафіксованих політичних норм, обов’язкових під час редагування текстів [Партико; 148]. На початку ХХ ст. ці норми ввів В.І. Ленін, як вже було згадано у першому розділі роботи.

На противагу цьому в демократичних суспільствах, де використовують плюралістичні теорії редагування, деякі дослідники вважають, що свобода слова заперечує використання будь-яких політичних норм редагування взагалі [Партико; 148]. Проте, ми вважаємо, що деякі спеціальні норми для редагування книжкових видань політичної літератури все ж таки необхідно ввести, інакше стане можливим використання цього виду літератури для таких антигуманних дій, як підбурення до війни, расової ворожнечі, розколу суспільства, зародження антидержавницьких настроїв у суспільстві тощо. Розроблені нами норми редагування політичної літератури будуть детально розглянуті у третьому розділі роботи.