Економічна ефективність туризму

2. Економічна ефективність туризму

Ефективність в загальному понятті означає отримання якогось певного ефекту, тобто дієвість результату.

Економічна ефективність - це процес господарювання, результат якого виражається певною вигодою, досягнутої за певних витратах грошових, матеріальних, інформаційних ресурсів і робочої сили.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТУРИЗМУ означає отримання виграшу (економічного ефекту), від:

• організації туризму в масштабах держави;

• туристського обслуговування населення регіону;

• виробничо-обслуговуючого процесу туристської фірми.

Економічна ефективність туризму є складовим елементом загальної ефективності суспільної праці і виражається певними критеріями і показниками.

Під критерієм слід розуміти основну вимогу до оцінки правильності рішення поставленої задачі. Необхідність критерію виникає тому, що слід чітко визначити, з яких позицій слід підходити до розрахунку ефективності виробничо-обслуговуючого процесу туризму.

Суспільне виробництво функціонує в інтересах всього суспільства, тому його ефективність слід оцінювати виходячи зі ступеня досягнення цілей суспільства.

У відповідності з теорією оптимального функціонування економіки ефективність на окремому "ділянці" повинна оцінюватися з позицій загального ефекту, тобто приватні критерії ефективності повинні відповідати глобальному критерію, "витікати" з нього.

Загальний критерій ефективності суспільного виробництва полягає в досягненні в інтересах суспільства найбільших результатів при найменших витратах засобів і робочої сили.

Проблеми ефективності туризму доцільно розглядати за допомогою системного підходу.

Системний підхід припускає встановлення різних критеріїв і показників для різних рівнів управління і певну ієрархію цілей і відповідно ним критеріїв ефективності.

Організаційна структура управління туризмом складається з низки ланок:

• системи як диверсифікованого міжгалузевого комплексу соціально-побутової інфраструктури;

• галузі як самостійного господарського ланки в масштабах регіону;

• туристського господарюючого суб'єкта (туристської фірми).

Тому проблему визначення народногосподарського критерію ефективності туризму слід розглядати у трьох аспектах: на рівні суспільства (народного господарства в цілому), галузі, окремої туристської фірми.

Щоб сформулювати весь комплекс системи критеріїв ефективності туризму, необхідно показати, як загальна мета діяльності системи на рівні суспільства розпадається на приватні цілі діяльності окремих підсистем. Для цього використовуємо прийом, званий "дерево цілей і критеріїв", де кожній мети відповідає певний критерій, що виражає ту міру, за допомогою якої можна судити про успішність досягнення мети.

Позитивний вплив туризму на економіку держави відбувається лише в тому випадку, коли туризм в країні розвивається всесторонньо, тобто не перетворює економіку країни в економіку послуг. Іншими словами, економічна ефективність туризму припускає, що туризм в країні повинен розвиватися паралельно з іншими галузями народногосподарського комплексу.

Туризм безпосередньо бере участь у створенні національного доходу країни.

Частка туризму у національному доході становить: у Німеччині - 4,6%, у Швейцарії - 10%. Сукупний внесок туризму в економіку країни включає як прямий, так і непрямий внесок.

Прямий вплив туризму на економіку країни (регіону) - це результат витрат туриста на покупку послуг і товарів туризму. Гроші, витрачені туристами в місці перебування, створюють дохід, який призводить до ланцюгової реакції: витрати - доходи - витрати - доходи і т.д.

Цей процес означає непрямий вплив туризму на економіку країни (регіону). Туризм генерує вторинний попит на товари і послуги. Непрямий внесок туризму в економіку країни проявляється в ефекті повторення витрат туристів на покупку послуг і товарів у певний час і в певному місці. Цей ефект називається "ефект мультиплікації" або "мультиплікатор".

Мультиплікатор - це співвідношення відхилення від рівноважного чистого національного продукту (валового національного продукту за вирахуванням відрахувань на споживання капіталу) і вихідного зміни у витратах на інвестиції, що викликав дану зміну реального чистого національного продукту.

Дія мультиплікатора доходів від туризму покажемо на наступному умовному прикладі. Група іноземних туристів витрачає в одному з регіонів Росії на послуги туристської фірми і на покупку товарів і послуг у інших підприємств певну суму.

Доход - це виручка фірми та підприємств від продажу туристам послуг і товарів. Дохід регіону - це податки, отримані з цієї виручки і залишають у розпорядження регіону.

Гроші туристів починають повністю працювати на економіку регіону, коли туристська фірма купує місцеві (регіональні) товари і послуги. Продавці цих товарів і послуг, отримавши гроші від туристів, виплачують із них заробітну плату своїм працівникам, які, у свою чергу, витрачають їх на покупку товарів і оплату послуг і т.д.

Цикл повторюється. Частина грошей, отриманих від туристів, йде на сплату податків, створення фонду накопичення, купівлю імпортних товарів і товарів, вироблених в інших регіонах, тобто представляє собою витік грошей з даного циклу.

Мультиплікаційний вплив туризму проявляється в тому, що в результаті ланцюгової реакції "витрати - доходи" дохід, отриманий від одного туриста, перевищує суму грошей, витрачених ним в місці перебування на покупку послуг і товарів,

За оцінкою швейцарських учених, мультиплікатор доходу від виробництва послуг туризму істотно диференціюється в залежності від країни або регіону і складає від 1,2 до 4,0.

Приклад. Мультиплікатор для регіону дорівнює 2,5. Початковий ріст інвестицій в туристську індустрію - 40 млн. крб., Тоді приріст чистого національного продукту від туристського обслуговування в регіоні складе 100 млн. руб.

Експорт туризму з країни означає активний туризм для економіки цієї країни, а імпорт туризму - пасивний туризм. Відношення між вартістю туристського продукту, реалізованого іноземним туристам в прийнятої країні, і вартістю туристського продукту, реалізованого громадянами даної країни за кордоном, є туристський баланс даної країни.

Особливістю туризму є те, що туристський продукт, вироблений на експорт, не вивозиться з країни, а реалізується в цій країні. Споживач туристського продукту сам долає відстань, що відокремлює його від цікавить туристського продукту.

Туризм як торгівлю послугами на світовому ринку можна назвати невидимий експорт. Він вносить відповідний внесок у платіжний баланс країни.

Частка суми ввезення туристами готівкової валюти в загальній сумі ввезеної валюти в 2002р. становила 5,8%, у той час як частка суми вивезення валюти туристами в загальній сумі вивезеної валюти - 28%, або в 4,8 рази більше, що негативно характеризує туристську діяльність нашої країни. Позитивним явищем можна вважати той факт, що в 2002р. в порівнянні з 2001р. сума ввезення туристами валюти зросла на 0,8 млрд. дол. (з 1,4 до 2,2 млрд.. дол.), або на 57,1%, а сума вивезення валюти зменшилася на 0,7 млрд. дол. ( з 9,0 до 8,3 млрд. дол.), або на 7,8%.

Економічний ефект від розвитку туризму в регіоні проявляється насамперед у створенні додаткових робочих місць у туристської індустрії, підвищенні зайнятості населення, а також у стимулюванні розвитку слабких в економічному відношенні регіонів.

Якість робочих місць у туристської індустрії має свої особливості, до яких відносяться:

• сезонний характер зайнятості в туристському обслуговуванні населення;

• значна питома вага працівників, зайнятих неповний робочий день;

• велика питома вага низько кваліфікованого фізичної праці;

• обмежені можливості автоматизації і комп'ютеризації робочих місць у туристської індустрії (особливо в готельному і ресторанному господарствах).

Розвиток туристської індустрії в регіоні і підвищення якості туристського обслуговування є додатковим джерелом формування дохідної частини місцевого бюджету.

Створення підприємств туристської індустрії у віддалених малонаселених і індустріально слаборозвинених регіонах, але становлять інтерес для туристів (з-за гарного ландшафту, багатих мисливських угідь, місць, зручних для занять спортом, і т.п.) сприяє розвитку таких регіонів.

Економічні показники розвитку туризму

Становлення і розвиток туризму як галузі характеризуються системою певних економічних показників, які відображають кількісний обсяг реалізації туристських послуг та їх якісний бік, а також економічні показники виробничо-обслуговуючої діяльності туристських господарюючих суб'єктів.

Система показників розвитку туризму включає:

• обсяг туристського потоку;

• стан і розвиток матеріально-технічної бази;

• показники фінансово-економічної діяльності туристської фірми;

• показники розвитку міжнародного туризму.

Туристський потік - це постійне прибуття туристів в країну (регіон). До показників, що характеризує обсяг туристського потоку, відносяться: загальна кількість туристів, у тому числі організованих і самодіяльних; кількість тур днів (кількість діб, ліжко-днів); середня тривалість (середній час) перебування туристів у країні, регіоні.

Кількість тур днів визначається шляхом множення загальної кількості туристів на середню тривалість (в днях) перебування одного туриста в країні (регіоні).

Туристський потік - явище нерівномірне. Для характеристики нерівномірності туристського потоку застосовують коефіцієнт нерівномірності. Залежно від мети і завдання аналізу динаміки туристського потоку використовують три способи розрахунку коефіцієнта нерівномірності.

Показники, що характеризують стан і розвиток матеріально-технічної бази туризму, визначають її потужність в даній країні (регіоні).

До них відносяться: ліжковий фонд будинків відпочинку, пансіонатів, турбаз, готелів, санаторіїв і т.п., а також число ліжок, наданих місцевими жителями; число місць в торгових залах підприємств харчування для туристів; числи місць у театрах, відведених для туристів; число ванн у водолікарні відведених для туристів, і т.д.

Потужність ліжкового фонду визначається за формулою

Показники фінансово-економічної діяльності туристської фірми включають: обсяг реалізації туристських послуг або виручку від реалізації послуг туризму, показники використання робочої сили (продуктивність праці, рівень витрат на оплату праці тощо), показники використання виробничих фондів (фондовіддача, оборотність оборотних коштів та ін .), собівартість послуг туризму, прибуток, рентабельність, показники фінансового стану туристської фірми (платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, валютна самоокупність та ін.)

Окремо виділяються показники, що характеризують стан і розвиток міжнародного туризму. До них відносяться:

• кількість туристів, що відвідали зарубіжні країни (визначається за кількістю перетинів державного кордону);

• кількість тур днів по іноземним туристам;

• сумарні грошові витрати, зроблені туристами за час закордонних поїздок.

Розвиток туризму і збільшення обсягу послуг туризму потребують зваженого підходу, тому що дуже високі соціальні наслідки прийнятих рішень.

Розвиток туризму для кожної країни (регіону) має як переваги, так і недоліки.

Переваги виявляються в наступному:

• збільшується грошовий потік у регіон, у тому числі приплив іноземної валюти;

• зростає валовий національний продукт;

• створюють нові робочі місця;

• реформується структура відпочинку, яка може бути використана як туристами, так і місцевим населенням;

• залучається капітал, в тому числі іноземна. Недоліки розвитку туризму проявляються атом, що туризм:

• впливає на зростання цін на місцеві товари і послуги, на земельні та інші природні ресурси, на нерухомість і т.д.;

• сприяє відтоку грошей за кордон при туристському імпорті;

• викликає екологічні і соціальні проблеми. Безконтрольне розвиток туризму може негативно вплинути на екологічну обстановку в країні, змінити стиль життя корінного населення.

Література

1. Дурович А. Маркетинг у туризмі. М.: Нове знання, 2003

2. Кабушкин Н. Менеджмент туризму. М.:. Нове знання, 2002

3. Корнетова Є., Дурович А. Маркетингові дослідження в туризмі: навчальний посібник. М: Нове знання, 2002

4. Сергєєв Т. Організація туризму. М.: Нове знання, 2003

5. Яковлєв Г.А. Економіка і статистика туризму. Навчальний посібник. М.: РДЛ, 2002