Загальні поняття розвитку рухових здібностей школярів. Силові здібності та їх розвиток

Контрольна робота

З дисципліни: Легка атлетика з методикою викладання

тема:

Загальні поняття розвитку рухових здібностей школярів. Силові здібності та їх розвиток

2010

План

1. Основні поняття розвитку рухових здібностей школярів

2. Силові здібності та їх розвиток

3. Вікові, статеві та індивідуальні особливості розвитку силових та швидкісно-силових здібностей

4. Розвиток силових здібностей

4.1 Особливості методики розвитку сили та швидкісно-силових якостей у молодшому шкільному віці

4.2 Навантаження, пов'язані з використанням стрибкових вправ на заняттях учнів молодшого віку

4.3 Розвиток сили і швидкісно-силових якостей в учнів середніх класів

4.4 Засоби для розвитку швидкісно-силових якостей і сили для школярів 12—14 років

4.5 Розвиток сили і швидкісно-силових якостей у старшокласників

1. Основні поняття розвитку рухових здібностей школярів

Однією з основних задач, які вирішуються в процесі фізичного виховання, є оптимізація фізичного розвитку людини в напрямку всебічного розвитку властивих їй якостей, удосконалення рухових здібностей, зміцнення та багатолітньої охорони здоров'я.

Теорія та методика фізичної культури трактує фізичні якості як вроджені (генетично успадковані) морфофункціональні якості, завдяки яким можлива фізична активність людини, яка одержує своє повне виявлення в цілеспрямованій руховій діяльності.

Фізичні якості людини створюють якісну основу фізичних (рухових) властивостей, які характеризують якісну своєрідність, фізичні здібності, як рухові здібності, являють свого роду комплексні утворення, ґрунт яких створюють фізичні якості, а форму проявлення — рухові вміння та навички.

Серед фізичних якостей та вихідних з них здібностей людини виділяють силові здібності, швидкісні (моторна оперативність), рухова витривалість та координаційні здібності.

Відносять до фізичних якостей і гнучкість, але її слід розглядати як «анатомічну» категорію, а саме як фізичну властивість рухового апарату, що не зменшує ролі гнучкості як умови повноцінного проявлення рухових здібностей.

Під розвитком рухових здібностей розуміється єдність спадкової та педагогічної спрямовуючої зміни функціональних можливостей органів і структур організму.

Завдання з оптимізації індивідуального фізичного розвитку вирішуються на протязі всього багатолітнього процесу фізичного виховання.

Конкретний зміст їх на різних етапах вікового розвитку не залишається незмінним. Постійно змінюючи один одного, періоди вікового розвитку людини — ранній дитячий, дитячий, підлітковий, зрілість та старість — розрізнюють поряд з іншими особливостями, неоднаковими можливостями та тенденціями фізичного розвитку.

В фізичному вихованні завдання з оптимізації і фізичного розвитку вихованців слід ставити та вирішувати стосовно з особливостями етапів вікового розвитку. В ранньому дитинстві, дитячому, підлітковому та юнацькому віці, коли організм людини особливо гнучкий та сприйнятливий до розвиваючих впливів, мають місце можливості щодо реалізації завдань на забезпечення направленого високодинамічного розвитку фізичних якостей та здібностей.

2. Силові здібності та їх розвиток

Під силою людини слід розуміти здібність переборювати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль (В.М. Зациорский, 1966).

Силові здібності, які безпосередньо проявляються у величині робочого зусилля, забезпечуються цілісною реакцією організму, яка пов'язана з мобілізацією психічних якостей, функцій моторної, м'язової, вегетативних, гормональних та інших його систем.

Сила скорочень скелетних м'язів пов'язується з такими факторами: фізіологічний поперечних м'язів, співвідношення червоних та білих волокон, кількість включених в роботу рухових одиниць, синхронизація діяльності м'язів-синергистів, своєчасного включення м'язів-антагоністів.

Енергетичне забезпечення короткочасних зусиль великої потужності здійснюється в основному шляхом алактатного анаеробного процесу.

Можливість швидкої мобілізації хімічної енергії, що міститься у м'язах, багатих на енергію фосфорних з'єднань, та перетворення її в енергію механічну можливо при високій активності ферментних систем, які виступають, зокрема, як каталізатори в процесі утворення АТФ і АДФ та визначають потенціал м'язів у поповненні АТФ.

При довготривалих або багаторазових (повторних) зусиллях силові можливості спортсмена серед інших факторів і від кількості енергоматеріалів, які знаходяться у м'язах.

Силові здібності виявляються м'язовими напруженнями в динамічному та статичному режимах роботи.

Динамічний режим має три форми: переборюючий (міометричний), уступаючий (пліометричний) та змішаний (реверсивний).

Переборююча форма динамічного режиму характеризується зменшенням довжини м'язів, що скорочуються під час виконання роботи по переміщенню тіла та його частини, а також по переміщенню зовнішніх об'єктів.

Уступаюча форма динамічного режиму характеризується подовженням м'язів, не дивлячись на розвиток напруження до скорочення.

Змішана форма динамічного режиму характеризується переходом від уступаючої форми до переборюючої та зв'язаною з цим зміною напрямку руху.

Статичний режим (удержуючий) характеризується повною відповідальністю величини, обтяження м'язовому напруженню (ізометричний режим). М'язи розвивають напруження, не змінюючи своєї довжини.

Виходячи з характеру проявлення зусилля та режиму роботи м'язів, виділяють такі, найбільш типові для умов спортивної діяльності форми (види) силових здібностей: власно-силові, швидкісно-силові та силова витривалість.

Характеристика видів силових здібностей

Власно-силові здібності (максимальна сила) визначають найвищі можливості, які може проявити людина при максимальному вільному м'язовому напруженні. Цей вид силових здібностей характеризується тим, що активізація м'язового напруження стимулюється зовнішнім обтяженням (опором). Власно-силові здібності в найбільшій мірі виявляються при функціонуванні м'язів у статичному режимі, а також з відносно повільним скороченням м'язів, які переборюють біляобсяжне обтяження, а також у випадку м'язових напружень міометричного типу при уступаючій роботі м'язів.

Швидкісно-силові здібності визначають можливості швидкого розвитку м'язових напружень для виконання руху з великою швидкістю (швидке переміщення в просторі тіла, його частини або яких-небудь предметів).

Максимальним вираженням даних здібностей є так звана вибухова сила, під якою розуміємо розвиток напружень, близьких до максимальних в мінімально короткий час, що характерно для більшості легкоатлетичних вправ, відштовхування при бігу, стрибках, виконання метання важких легкоатлетичних снарядів.

Другим вираженням швидкісних здібностей є швидкісна сила, яка виявляється в умовах швидкісних рухів проти відносно невеликого зовнішнього опору.

Як показник вибухової сили використовується градієнт сили, тобто швидкість її зростання, яка визначається як відношення максимально проявляючої сили до часу її досягнення (абсолютний градієнт) або половина максимальної сили, або якої-небудь її частини (відносний градієнт).

Серед координаційних факторів важливу роль у виявленні вибухової сили грає характер імпульсації мотонейронів активних м'язів; частотність їх імпульсації на початку розряду та синхронізації, імпульсації різних мотонейронів. Чим вища частота імпульсації, тим швидше зростає м'язова сила.

В виявленні вибухової сили дуже велику роль грають скорочуючі властивості м'язів, які у значній мірі залежать від їх композиції, тобто співвідношення швидких та повільних волокон. У спортсменів швидкісно-силових видів швидкі волокна складають основну масу м'язів.

Енергетичне забезпечення вибухових зусиль характеризується високою потужністю метаболічних процесів, тобто швидкості визволення енергії і поновлення балансу АТФ переважно анаеробним шляхом (фосфокреатинкіназна реакція).

Вибухова сила визначає швидкість руху при м'язових напруженнях понад 70 % від силового потенціалу м'язів.

У діапазоні від 15—20 до 70% від силового потенціалу м'язів швидкість руху визначається в основному швидкісною силою.

Характерною особливістю виявлення швидкісно-силових здібностей є балістичний режим роботи м'язів, при якому свого максимуму м'язове напруження досягає на початку та в середині робочої амплітуди, а потім починає зменшуватися.

Вибуховий балістичний тип м'язового напруження характерний для рухів, у яких найбільші зусилля докладаються до відносно невеликих обтяжень.

Вибуховий реактивно-балістичний тип м'язового напруження має ті ж особливості, що і вибуховий балістичний, за винятком режиму роботи м'язів. Тут чітко виявляється фаза попереднього різкого розтягування м'язів, після якого вони одразу переходять до переборюючого режиму роботи. Саме такий тип м'язового напруження є характерним для багатьох легкоатлетичних вправ.

Робочий ефект при вибуховому реактивно-балістичному типі м'язового напруження визначається здібністю м'язів до швидкого переключення від уступаючої форми скорочень до переборюючої з використанням пружного потенціалу розтягування для підвищення потужності їх подальшого скорочення. Ця специфічна властивість м'язів називається реактивною здібністю м 'язів.

Поряд з підвищенням ефективності рухів, що виконуються з максимальною потужністю, пружні властивості м'язів сприяють підвищенню економічності менш інтенсивних рухів (в бігові на довгі та на довгі дистанції).

Силова витривалість — здібність протистояти стомленню, яке викликане відносно довготривалими (безперервними або повторюючими) м'язовими напруженнями.

В залежності від зусиль, режиму роботи м'язів, величини зусиль, кількості включених при виконанні вправ м'язів можна за руховою структурою вправ виділити різні види силової витривалості: витривалість при великих м'язових напруженнях, пізня статична витримка, локальна м'язова витримка (ЛМВ), що притаманна циклічним локомоціям.