Обряди

4 Обряди

Весільна обрядовість євреїв, як і інших народів, складалася з кількох частин. Найпершою були заручини. Справляли їх частенько ще тоді, коли "молодий" і "молода" бавились у пісочку чи гралися ляльками. Але - за всіма вимогами традицій і звичаїв.

Посередником між сторонами виступав сват, що мав таку професію і наймався як до батьків майбутньої нареченої, так і до батьків майбутнього нареченого. Саме він залагоджував усі незгоди та добивався компромісів. Із цього приводу в Одесі складено анекдота:

-Ой, то вашій донечці не підходить ні син Терешковича, ні син Абрамовича! Може б ви оддали її за графа Потоцького? – іронізував сват

- За графа Потоцького таки оддав би.

- Ну то пів діла зроблено. Зосталось умовити тільки графа Потоцького.

Кінчались заручини урочистим підписуванням акта. Робили це батьки молодих у присутності родичів з обох сторін. Підписували акт про заручини також двоє спеціально запрошених свідків.

Зарученого нареченого щороку на Пасху кликали до родини нареченої (дуже рідко бувало навпаки), однак між собою заручені навіть не розмовляли. Минав не один рік, поки доходило до весілля. Але перед ним батько нареченої мав обов'язок подарувати майбутньому зятеві годинника.

Та ось, нарешті, призначено день шлюбу. Перед ним у домі молодого й молодої влаштовували молодіжні гуляння. Обідали там і там окремо, а на вечерю молодий разом зі своїми гістьми йшов до молодої. Невдовзі його гості розходилися. Товаришки ж молодої розплітали їй коси під журливу мелодію оркестру, молодий у присутності двох своїх свідків накидав їй на голову хустку, ніби ставлячи знак своєї власності, і теж йшов (разом з оркестрантами) додому, бо і на неї, і на нього чекав іще обряд омовіння. Виконати його треба було обов'язково до півночі, тобто до настання суботи, бо цього дня євреям заборонялися всякі роботи й справи, окрім молитов, читання Біблії та звертання до Бога.

Щоправда, перед виходом до шлюбу молодий мав іще пройти обряд випосадження, коли на нього накладали китель- одежу, яку євреї вбирали тільки на Пасху та Судного дня, і в якій їх ховали. Але цю чинність не мали за гріх, бо вона, як і шлюб, була звернена до Бога і кликала єврея до Його церкви (синагоги).

Тут слід зауважити, що й у інші дні, тобто щосуботи, євреї вдягали до свого Божого дому теж спеціальну річ. Це був т а л е е - широка біла стрічка з вишитими текстами зі Святого письма та щитом Давида, її накладали через плече. Ходили до синагоги лише чоловіки. Саме вони мали обов'язок ставати перед Богом і звітувати за все, що коїться в їхньому домі, в тому числі й відповідати за поведінку та гріхи своїх жінок і дітей. Жінки до церкви не ходили. Лише раз на рік - у Судний день - вони йшли до синагоги. Та ще в день свого шлюбу.

Молодого до синагоги в день весілля супроводжували двоє його друзів зі смолоскипами, близькі родичі і той, хто хотів, із знайомих та сусідів. Молоду - її найближче оточення.

Шлюб проходив на спеціальному майданчику синагоги просто неба в присутності не менш як десятьох дорослих і шановних чоловіків. Молода разом з батьками сім разів обходила навколо молодого і ставала обіч нього по праву руку. Рабин читав спеціальну молитву над чашею, з якої молоді надпивали, після чого молодий на вказівний палець молодої накладав обручку зі словами "цією обручкою ти заручена зі мною за законами Мойсея й Ізраїлю". При цьому він ногою мав роздушити спеціальну посудину – на знак пам'яті про зруйнування Єрусалиму. Далі молоді пили з молитвою з другої чаші і шлюбний обряд закінчувався.

У домі молодої їм подавали передусім "голден зуп" ( золотий бульон) - для підкріплення, а гостей частували вином і всякими печивами. Десь опівдні розпочинався так званий "ф о р ш п и л ь" - весільний обід з почастунками, найкращими зиченнями й подарунками, а ввечері, по заході сонця, не раніше, приходив оркестр (йому теж не дозволялося в суботу працювати) і починалися танці. Закінчувалися вони тим, що кожен з гостей чоловічої статі підходив до молодої, яку садовили на окремому стільці, брав її за хусточку, другий кінець якої вона тримала в руці, і провадив на одне коло танцю.

Так само "обтанцьовував" усе жіноцтво молодий. Насамкінець він підходив до молодої, і їх обох виряджали під музику до шлюбної кімнати.

На другий день весілля було в домі молодого і з музикою, сказати б, від ранку до останку. Молодого вітали з законним шлюбом, і теж з цього приводу обдаровували.

Дуже поширеним серед євреїв є свято Песах. На цьому святі їдять мацу (прісні хлібці, які схожі на ті, якими годувалися у пустелі в давнину євреї, які вийшли з Єгипту) і замінюють звичайний хліб 8 днів Песаха. У цих хлібцях нема нічого крім борошна та води, але від замісу до повного випікання має пройти не більше 18 хвилин.

Також не менш значним святом для євреїв є Дні Пірума. Це яскравий, радісне, карнавальне свято. Знаками Пірума є трещотка, клоунський ковпак, маска для пуримшпиля, солодкі трикутникові пиріжки, які мають назву” вуха Амана”(так звали негативного героя давньої історії), яка стала основою свята. Під час святкування інсценуються різні заповіді. Ще однією ознакою Пуріма є пурімшпиль – карнавальне дійство з кумедними масками та карнавальними костюмами