Психологічні властивості кольору в інтер'єрі

1.2 Психологічні властивості кольору в інтер'єрі

Колір є важливим фактором формування і сприймання інтер'єру, фізіологічно, психологічно і естетично впливає на людину відповідно з функціональним призначенням інтер'єру.

Колір може сприйматися легким або важким, теплим або холодним, може викликати переживання, збудження або стрес, створювати гармонію. Встановлено, що деякі кольори сонячного спектру, так звані теплі тони - червоні, оранжеві, жовті - діють на людину збуджуючи, розширюють зіниці, прискорюють пульс, викликаючи загальну втому. Другі, так звані холодні тони - сині, голубі, зелені - заспокоюють, зменшують втому очей. Під час підбору наближених кольорових плям необхідно врахувати їх взаємодію один на одного. Так жовтий колір на синьому фоні здається жовтішим, ніж на червоному. Колір фону також впливає на зорове сприймання предметів - на світлому фоні предмет сприймається темнішим, а на темному - світлішим.

Колір картини теж грає велику роль. Кольорами-вампірами вважаються фіолетовий, синій, помаранчевий. Віддають енергію жовтий, салатовий, зелений - так звані заспокійливі кольори.

Психологічного впливу на людину надають не тільки окремі кольори, але і сполучення кольорів. Тут дуже велике значення їх розташування у просторі. Наприклад, червоний колір збуджує, а зелений заспокоює. При психологічній дії кольру мова йде про почуття та переживання, які ми можемо відчувати під впливом того чи іншого кольору. Абсолютно зелений є найспокійнішим кольором. Він нікуди не рухається і не викликає ні радості, ні печалі. При введенні в зелений колір жовтого він оживає, стає більш активним. При доданні синього навпаки, він робиться більш серйозним, вдумливим. Жовтий колір збуджує, турбує людину. Синій же схильний до поглиблення. Червоний колір ми сприймаємо як характерно теплий колір, впливає внутрішньо як життєдайний, живий [21, с. 21]

Білий колір діє на нашу психіку як мовчання. Але це мовчання повне можливостей. Чорний колір, навпаки, діє як дещо без можливостей, як мертва пляма, як мовчання без майбутнього.

Психофізіологічний вплив кольору в значній мірі залежить від більшої або меншої насиченості кольору, розміру кольорової плями, відстань і напрямок звідки діє колір. Колір розташований по вертикалі сприймається легким, по діагоналі - динамічним, по горизонталі - стійким.

1.3. Можливості інтеграції живописних композицій пейзажного жанру в об'ємно-просторове середовище вітальні

Картина в інтер'єрі - це інструмент, за допомогою якого можна вплинути на сприйняття інтер'єру (наприклад, організувати рух по приміщенню, візуально розширити простір або зробити його вище). Картина може стати центральним елементом інтер'єру або доповненням, підтримкою загальної ідеї.

Вплив картини на психологічну атмосферу надають її сюжет, колірна гамма, манера написання. Важливо також врахувати і функціональне призначення приміщення, в якому буде розташована картина. Оскільки квартира - багатофункціональне середовище, для кожного приміщення потрібні свої настінні прикраси. Сюжет картини повинен перегукуватися з призначенням приміщення. Так, наприклад, вітальню краще прикрасити яскравими, соковитими картинамив стилі імпресіонізм або красивими міськими пейзажами. Деякі науковці вважають, що роботи, виконані в стилях абстракціонізму, конструктивізму і експресіонізму відносяться до тих, що забирають енергію; що віддають енергію - творіння художників-імпресіоністів і реалістів, написані в світлих і теплих тонах.

Обов'язково звертаємо увагу на стиль інтер'єру. Картина повинна не тільки не суперечити йому, але і підкреслювати стилістичну ідею. Розміри картини і те, на скільки пророблені її деталі, визначають розміри приміщення і відстань, з якого картина буде сприйматися. Для просторих приміщень підійдуть полотна великого розміру з великими грубими мазками, а для маленького простору – більш точно пророблені картини.

Розміщення картини в приміщенні найчастіше диктує нам сам інтер'єр, наприклад, коли потрібно заповнити порожній простір стіни. У цьому випадку, потрібно звернути увагу на те, що одна й та ж картина виглядає по-різному, в залежності від тону стіни і від освітлення.

Картину також можна поєднати з іншими предметами оформлення кімнати. На абсолютно порожній поверхні вона може загубиться і виглядатиме чужим випадковим предметом. Найкраще знайти для полотна місце над якоюсь архітектурною деталлю або предметом меблів, які зорово зможуть виділити її. Особливо це стосується невеликих за розміром картин. Великі полотна можуть ефектно прикрасити порожню поверхню.

Отже, для вітальні потрібно підбирати оптимістичні весняні, літні чи осінні пейзажі. Полотна із зображенням руйнувань, смерті чи похмурого дощового дня нестимуть негативну енергію.

РОЗДІЛ II

ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ КАРТИНИ-ПЕЙЗАЖУ В ІНТЕР'ЄРІ

 

2.1 Художнє вирішення композиції та колориту картини-пейзажу для оформлення інтер'єру вітальні

Для кваліфікаційної роботи була вибрана пора року осінь. Цій порі притаманні такі якості як багатство колірної палітри, прозорість повітряного середовища. Обраний формат полотна 1м. х 1м.20см.

Композиція та колорит картини відіграють важливу роль у надходженні до нас інформації від даної роботи. Композиція передбачає таке розташування персонажів і предметів по відношенню один до одного, яке не є випадковим і забезпечує міцні змістовні зв'язки між ними.

 Спосіб гармонізації кольору, характер зображення предметів, простору - все це залежить від світосприймання художника, від його художнього методу, від задуму художнього твору. В самому терміні “композиція” ( лат. слова compositio - композиція, побудова; componiere - складатися), закладений основний і загальний задум – єдність частин із яких складене ціле.

В першу чергу у роботі над композицією необхідно враховувати встановлені закони композиції. Вивченню цих законів сприяє робота по вивченню типів і видів композиції в роботах великких майстрів. В даному випадку – це полотна українських художників – Севастьянов В.Г.,Толочко В.І.,Васецький Г.С.та ін.

Інколи цінність картини глядач ототожнює із важливістю події, зображеної на ній. Це збіднює розуміння живопису (і не лише жанрового або історичного, де подія, як правило, відіграє значну роль), хоч і не вичерпує задуму. Особливо страждають при такому підході пейзажі, портрети, натюрморти. Тим часом при відсутності конкретної події або дії часто збільшується активність кольору, світла, лінії, пластичної форми.

В представленій роботі використовувались такі закономірності композиції: життєвість, виразність і цільність. Виразність для кожного художника це поняття суб’єктивне. Головною ознакою виразності є контрасти. Контрастами можна вважати всі протиставлення, наприклад, світла й тіні, кольору, форми та ін.

Основною метою є визначення теми роботи і яке образне вирішення вона набере в процесі роботи. Тому велике значення для цього має попередня робота на пленері, тобто необхідно зібрати весь вихідний матеріал, з допомогою якого формується подальший образ творіння.

Отже, ми починали роботу з начерків олівцем, невеличких етюдів, в процесі виконання яких велись пошуки найкращого композиційного вирішення, встановлення відношень і розташування основних мас: неба, поля, дерев, трав, переднього та заднього планів.

З кількох короткочасних етюдів, зроблених з різних точок зору, в різний час дня, в різну погоду ми вибирали найкращу і по композиції, і по колориту. На основі цих етюдів створювались роботи більшого формату з більш виписаними деталями. Велике значення при виборі точки зору має розприділення великих тональних мас. Важливу роль при цьому відіграє освітлення. Пошуки композиційного рішення, визначення пропорції, побудова, перспективи, знаходження тональних відношень – все це необхідні елементи в роботі над пейзажем.

Силу кольору потрібно шукати не в різких кольорових плямах, а в гармонійних сполученнях. Насиченість та сила кольору залежать не від інтенсивності фарби, а від співвідношень з іншими фарбами. Вохра червона, в залежності від оточення, може звучати значно сильніше, ніж кадмій.

На початку роботи необхідно визначити загальний тоновий стан картини-пейзажу, уявити собі кольорове зображення у чорно-білому варіанті, як би чорно-білу фотографію. Правильність колірних відношень (колірний тон та насиченість) залежить головним чином від правильної передачі сили кольору (насиченості), а не від відтінку. Помилка у відтінку не так помітна, як помилка у насиченості кольору.

На початку роботи треба уважно розглянути усі предмети,зображувані на картині, визначити їх кольорові відтінки, порівняти ступінь теплохолодності усіх кольорів, виділити найбільш контрастні або близькі кольори. Наприклад, можна порівняти усі зелені або сині кольори, порівняти групу холодних кольорів пейзажу з групою теплих. Потім порівняти насиченість предметів. Можна виділити який-небудь "головний", домінуючий колір та порівнювати з ним інші кольори натури.

Роботу слід вести одночасно по всій площині полотна, періодично переводити погляд на предмети іншого пофарбування щоб обійти занадто довге "вглядування" в окремий колір предметів (якщо довго дивитись, наприклад, на червоний колір, то через кілька хвилин око втратить здатність розпізнавати відтінки інших кольорів).

Іноді найнесподіваніше сполучення кольорів у природі наводить художника на конкретне вирішення задуму, воно дає ніби могутній внутрішній поштовх. Цінність кольору і в тому, що він правдиво передає почуття і стан людини, саме колір виступає еквівалентом образного змісту твору. Оскільки в живописі колір є найактивнішим носієм емоцій, то в пейзажі йому найчастіше відводиться перше місце.

Площина являється композицією картини, на якій зображений пейзаж поля осіннього дня. Оскільки картина створювалась для оздоблення інтер’єру вітальні, що має лаконічний сучасний характер, це вимагало від картини певної декоративності її вирішення. Тому в композицію полотна до живописних елементів було вирішено додати декоративні (з допомогою кольорового контуру, що наносився поверх олійної фарби вже на завершальному етапі роботи) з метою гармонійного поєднання її з даним інтер’єром вітальні. Варто зазначити, що декоративне і зображальне мистецтва багато чого брали із досвіду один в одного. В декоративних композиціях все більше ставало сюжетності, багатоплановості у відображенні дійсності, а в живописі сюжет зникав, поступався місцем ситуації роздуму, асоціативності, метафоричності [1, с.115].

Крім того, у картині відсутня багатоплановість, вона сприймається майже суцільною площиною, з метою привернути основну увагу на колір, ритм мазків, взаємовідношення площин, кольорових плям.

У картині явно наявними є два плани: перший – осінні трави, стежка в поле, другий – край поля, початок лісу ледь бачиться на горизонтальній прямій і майже зливається з небом на горизонті. Передній план відокремлюється від другого полосами голубого та темно-червоного кольору, що темніші кольору горизонту та світліші переднього плану трав та поля. На голубій площині неба жовта пляма сонця, що зміщене по композиції у правий бік, перегукується із теплим жовтим кольором поля.

Аналізуючи полотно, ми бачимо, що картина розділена на дві частини – земне та небесне. Розділом буде являтися горизонт, який на картині занижений і знаходиться майже на лінії золотого перетину. Можна сказати, що центр композиції зміщений у праву сторону, там де стежка зливається з пшеницею. Розглядаючи, ми можемо побачити, що вся композиція складається з площин, які можуть бути за компонованими в прямокутник.

В цілому композиція має статичний характер, динаміки трохи додає згин стежки, що простягається і губиться в полі.

Колорит картини обумовлений методом нанесення фарб, який оснований на змішанні кольорів та особливостями кольорової гами інтер’єру вітальні, для оздоблення якого створювалась дане полотно. У картині надається перевага чистим насиченим кольорам та їх різноманітним відтінкам.

Картині в основному притаманні такі кольори як синій, жовтий, червоний та різні відтінки охристих кольорів.

Колорит базується на кольоровій зав’язці та протиставленні світлого та темного, одного колориту та іншого, на гармонійній парі поєднання голубого та білого, жовтого та темно-червоного, охристих тонів. Кольори, які застосовувались в картині мають насичений колір, тому, що як показує історія дизайну, використання контрастів є важливим елементом в оздобленні сучасного інтер’єру [1,с.32].

Оскільки в даній роботі центральною темою є відтворення настрою у пейзажі, то основним завданням ставимо зображення, відтворення всієї краси і гармонії у співвідношенні об’ємів площин, насиченості кольорових плям, композиційної побудови твору.

Тобто в даній роботі настрій перш за все має передаватися через гармонійне поєднання вище названих елементів. Оскільки картина побудована на теплих тонах сонячного осіннього дня, статичній композиції, то відтворюється загальне враження спокою, тепла, миру.

Оскільки життя сповнене знаками і символами, доречно буде згадати про них і в картині. Адже вона обов'язково несе в собі певне психологічне, символічне навантаження.

Більшу частину полотна займає небо. Небо – це символ обителі богів та інших вищих створінь. У всіх культурах небеса протиставляють землі і аду чи підземному царству. Символіка неба отримала різноманітне пояснення в релігіях світу. Під впливом іудаїзму і християнства у мусульман склалось аналогічне уявлення про небо як про місце радості і блаженства. (Але в Корані говориться, що, перед тим як потрапити в рай, кожна людина має пройти крізь ад ).

На Сході поширені найрізноманітніші уявлення про небо. Китайське небо – тянь – є охоронцем моральних настанов людини та фізичних законів природи.

В релігійних уявленнях небо пов'язане з поняттям духу і числом 3.

Площина землі на картині проходить нижче золотого перетину. На відміну від неба, земля є жіночим началом. Створення світу часто представляється у вигляді шлюбу Неба і Землі. Як першоелемент характеризується жіночими і пасивними якостями.

 Земля є амбівалентним символом, що пов'язаний як з ідеєю народження - родючістю, так і смерті. З мотивом родючості пов'язане характерне наділення землі аспектами материнства, також характеризується принципом твердості.

Поле, зображене на картині – відкритий безкрайній простір, що кидає сильний виклик людям, що живуть там, і потребує максимальних зусиль для виживання.

Шлях – символ долі і самореалізації. Священне письмо вчить не збивати сліпого зі шляху, а концепція шляху завжди пов'язана з тайною спасіння. Існують різні шляхи, що відповідають основним відмінностям людської природи. В китайській поезії мотив шляху часто пов'язаний із зустріччю і розлукою. Згідно з китайською традицією, людині відомі три шляхи: віри, знання та дії.

Часто шлях символізує долю, а доля в свою чергу представляється шляхом, з якого неможливо звернути – від долі не втечеш.

Час доби, зображений на полотні, – день – як символ розквіту, повноти сил, активної діяльності. Вдень багато світла – а значить день – час розкриття таємниць, неправди.

Прагнення прикрашати свій будинок живописом з'явилося багато століть тому. Тоді образотворче мистецтво перетворилось на важливу деталь інтер'єру будинків.

Сьогодні оздоблення кімнат картинами має не меншу популярність, ніж за часів ренесансу чи бароко. Картини завжди додають інтер'єру певної особливості. З появою картини атмосфера в приміщенні пожвавлюється, адже настрій полотна обов'язково переноситься на весь навколишній простір. Вона не має функціонального призначення як такого, але відразу робить інтер'єр затишнішим, створює особливу атмосферу. Так, одна деталь може все змінити; картина робить інтер'єр завершеним.

Картини мають сильний вплив на наш настрій і сприйняття дійсності. Дизайнери ставлять перед собою певну ціль: співвіднести різноманітність технічних форм породжених зовнішніми об’єктивними причинами і підпорядкованих законам природи з особливостями сприйняття їх людьми, з певною типологією такого сприйняття [1, с.115]. Потрібно також враховувати та впливати на вдосконалення можливих здібностей людини сприймати предметне оточення, для цього слід звернути увагу на вивчення механізмів емоційного та естетичного сприйняття.

Дана картина виконує не лише естетичну функцію, але також є предметом, що здатен певним чином впливати на життя. Зображені на ній об'єкти - символічні, мають певне смислове та енергетичне наповнення.

Важливе значення надається і колірному вирішенню картини.

Образ предметного світу є невичерпним об’єктом художньої інтерпретації в живописі, літературі, театрі і т.д.

Створюючи матеріальне середовище, люди вирішують не лише утилітарні задачі. Вони виражають у формі і внутрішній будові речей своє світосприйняття. Предметне оточення відіграє важливу комунікаційну роль. Взаємозв’язок людини і предметного середовища є однією із найпоширеніших і розроблених тем в зображальному мистецтві.

Художня організація простору, його наповненість предметами мистецтва чи іншими деталями, робить дім затишним і можна сказати рідним. Гарна картина здатна відразу перетворити інтер'єр, по-справжньому оживити кімнату.

До роботи над картиною, що назначається в певний вже готовий інтер'єр вітальні слід підійти серйозно, адже картина в інтер'єрі – це те, що буде споглядатися кожного дня, і емоційне ставлення до картини впливатиме на світобачення, психічний стан людини.

Неприємна і нецікава картина сприятиме поганому настрою. Зображення має радувати око, нагадувати про щось хороше, викликати позитивні емоції.

Даний пейзаж наповнений світлом, має розширити простір приміщення, відкрити ще один світ.

Основні кольори інтер'єру вітальні – це червоний, жовтий коричневий. Для того щоб картина гармонійно вписалась в інтер'єр даного приміщення, використовуємо в ній таку ж гаму кольорів. Але щоб запобігти колірному перенасиченню (щоб інтер'єр не здавався "жарким" треба трішки розбавити його, додати контрастів ), тому більшу частину полотна відводимо небу - з'являється простір.

Наступним важливим елементом в картині для її вдалого вирішення в даному інтер'єрі вітальні є декоративні нюанси. Їх вимагає сам інтер'єр. Кольори контуру, яким наноситься декор, напроти основної гами інтер'єру вітальні, є холодними – це невеликі вкраплення безпосередньо на картину та в інтер'єр.

Картина для оздоблення інтер’єру вітальні створювалась на основі вивчення творів українських художників і зображений на ній пейзаж є в українському стилі. При створенні картини ми спиралися на поняття "оновлюваної національної ідеї" [14, c.173].

Не треба возвеличувати поверхову традицію в матеріальній культурі ( накладання традиційних орнаментів на поверхні сучасних предметів, малювання на них козаків з оселедцями, дівчат у віночках тощо). Така традиція високого чи навіть якісного дизайнерського продукту, як правило, не дає. Такий підхід для створення національної ідентичності в дизайнерській культурі багато в чому непродуктивний, бо занадто примітивний.

Більш плідним є використання складних, глибинних традиційних сутностей. Водночас ця операція має поєднуватися з інноваційними дизайнерськими діями, що спрямовані на формування здатності до ментальних зрушень – появу нових рис менталітету.

Тож даний твір має певну частку "опредмеченого" архаїчного менталітету, аби бути близьким до серця глядача і водночас містить в собі певні риси сучасного глобалізаційного менталітету, щоб не втратити зв’язку з динамічним навколишнім світом.

При поєднанні інноваційних дизайнерських рішень з традицією, остання має відтворюватися на глибинному рівні. У середовищному дизайні – це є основним принципом побудови простору, у предметному – структура тривимірного матеріального об’єкта, у графічному – структура організації площини. Подальша деталізація сучасного дизайнерського продукту неможлива без використання сучасних технологій. Хоча ці технології цілком національно нейтральні, вони не здатні стерти глибинні структурні дизайнерські засади, якщо тих було досягнуто в певному творі.