Дати аналіз дефініції ( визначити, чи правильна вона, коли ні – то яке правило порушено ): «Транспортні засоби це автомобілі, автобуси та мотоцикли»

1. Дати аналіз дефініції ( визначити, чи правильна вона, коли ні – то яке правило порушено ): «Транспортні засоби це автомобілі, автобуси та мотоцикли»

 

НЕ ВІРНЕ.(Помилка надто вузького визначення)

Визначення повинно бути співмівмірним: дефінієндум і діфінієнс мають бути взаємозамінюваними, тобто їхні обсяги повинні бути однаковими ( А = Вс), а в даній дефініції це правило порушено ( А > Вс ) тобто «надто вузьке визначення» .

2.Дати аналіз поділу ( визначити чи є він правильним, коли ні то яке правило порушено): «дефініції можуть бути легальними , явними та неявними »

 

НЕ ВІРНЕ.(Помилка поділу із зайвими членами)

Поділ повинен бути співмірним, тобто обсяг подільного поняття має дорівнювати сумі обсягів членів поділу. А в даному поділі до членів поділу належить поняття, обсяг якого не входить до обсягу подільного поняття. Тобто тут порушено правило співмірності поділу.

3. Проаналізувати судження ( визначити його вид і структуру ):

«Існують заперечні прості судження ».

Записати судження, яке суперечить цьому

«Заперечні прості судження»- це суб’єкт ( S ) судження

«Існують»- це предикат ( P ) судження

У формалізованому вигляді:

Р – S

судження, яке суперечить цьому:

ù Р – S

Це просте екзистенційне судження.

- просте тому що в ньому жодна логічна частина не є судженням. Його можна розкласти на поняття, а не на окремі судження. Воно має один суб’єкт і один предикат.

- екзистенційне тому що предикат виражає сам факт існування предмета судження

4. Формалізувати судження: « Цей слід не належить ані потерпілому, ані підозрюваному »

S не є Р1 ані Р2

Це складне судження, утворене із двох простих суджень:

1) Цей слід не належить потерпілому. S не є Р1

2) Цей слід не належить підозрюваному. S не є Р2

Позначимо перше судження літерою А, друге судження літерою В. За допомогою таблиці істинності розглянемо залежність істинності кон'юнктивного судження від істинності суджень, які його складають:

 

А	В	АTВ
І	І	І
І	Х	Х
Х	І	Х
Х	Х	Х

З'єднальне судження істинне за істинності всіх кон'юнктів, що входять до його складу, і хибне за хибності хоча б одного з них. Отже у формалізованому вигляді це судження можна виразити так:

 

АTВ

5. Встановити дотримання основних законів правильного мислення у міркуванні:

На місці злочину виявлено сліди П.

П. Нещодавно повернувся з місць позбавлення волі.

П. ніде не працює.

П. купує дорогі речі

Злочин було вчинено П.

Дане міркування побудовано способом відбору вихідного матеріалу, а саме методом неповної індукції – індукції переліком (популярна індукція)

7. Хто з підозрюваних А, В і С має тверде алібі, коли відомі такі обставини: 1)твердження про участь у вчиненні злочину А і В суперечать одне одному; 2) якщо до злочину причетний С, то цього досить для звинувачення А ( але не навпаки ); 3) алібі С є достатнім, але не необхідним для зняття звинувачення з В. Розв’язок подайте у формалізованому вигляді

 

Твердження про участь у вчиненні злочину А і В суперечать одне одному;

А ÒùВ, ВÒùА

Якщо до злочину причетний С, то цього досить для звинувачення А ( але не навпаки )

С ÒА

Алібі С є достатнім, але не необхідним для зняття звинувачення з В

С ñ В

ñ – не необхідність

Виходячи із цих формалізованих обставин підозрювані А та С мають тверде алібі.

8. Чи правильні такі умовиводи?

 

_ _

а) А v В б) АÒВ в) АÒВ г) А v В

_ _

А А В В

------- ------- ------- -------

_ _ _ _

В В А А

 

Дані умовиводи будуть не правильними тому що вони не відносяться ані до стверджувальних модусів, ані до заперечних.

У стверджувальному модусі від істинності основи йдеться до істинності наслідку. Умовивід ґрунтується на положенні: ствердження основи веде до ствердження наслідку. У заперечному модусі робиться висновок від хибності наслідку до хибності основи. Умовивід ґрунтується на положенні: заперечення наслідку є запереченням основи. А у даних умовиводах жодного із положень не дотримано.

 

9. Побудуйте пряме доведення тези Т, виходячи з таких аргументів:

1) А (( В( С ); 2) А (( С; 3) ( В ( Т ; 4) С.

 

Доведення – це процес думки, що полягає в обґрунтуванні істинності якогось положення за допомогою інших положень, істинність котрих установлена раніше.

Будь-яке доведення складається із трьох частин: тези, аргументів (основи) і демонстрації (форми доказу). Тезою доказу називається положення, істинність якого треба довести. Аргументом (основою) називаються ті судження, які наводяться для доведення тези. Демонстрацією (формою доказу) називається спосіб логічного зв’язку тези з основою.

Доведімо тезу Т на основі таких аргументів:

1) А (( В( С ) – А v (В v С)

2) А (( С – АÒùС

3) ( В ( Т – ù ВÑÒТ

4) С – С

Використовуючи правила виведення СНВ, находимо логічні наслідки із цих аргументів. Пряме доведення вважається завершеним, якщо серед цих наслідків буде судження, що фігурує як теза, тобто Т.

5) ù А ( УІ: 2,4 )

6) В v С (УД: 1,5 )

7) ù В (УД: 6.4 )

8) Т (УЕ: 3,7)

Отож, позаяк у сьомому рядку ми отримали Т застосуванням до наявних аргументів правил виведення, то робимо висновок – тезу Т вважати доведеною.

10. Якої помилки припущено при доведенні:

Крадіжка є злочином; здирництво не є крадіжкою. Отже, здирництво – це не злочин

У вищезазначеному доведенні порушено одне з правил категоричного силогізму, а саме термін не розподілений у засновку, не може бути розподілено у висновку.

Крадіжка (М+) є злочином (Р-)

Здирництво (S+) не є крадіжкою (М+)

Отже, здирництво (S+) – це не злочин (Р+)

Більший термін (Р) не розподілений у засновку, але є розподіленим у висновку, що порушує правило. Дана помилка, пов’язана з порушенням правила розподіленості крайніх термінів, називається незаконним розширенням терміну (у даному випадку – більшого терміну). Доведення є хибним.

Список використаних джерел

 

1.  В.Є. Жеребкін. Логіка: Підручник. – 8-ме вид., стер. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2005. – 255 с.

2.  І.В. Хоменко. Логіка для юристів: Підручник. – К.: Хрінком Інтер, 2004.- 224 с.- Бібліогр.: с. 212-219.

3.  Логіка. Методичні вказівки для вивчення курсу студентами усіх форм навчання/ М.В.Бевз. – Хмельницький: ХНУ, 2004. – 75 с.

4.  О.Ю.Щербина. Логіка для юристів: Курс лекцій. Вид. 2-ге,допов. І перероб. – К.: Юридична думка, 2004. – 264 с.