Раціональне використання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових)

1. Раціональне використання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових).

2. Якнайкраще задоволення соціальних потреб природокористувачів у природних ресурсах і умовах, а також у чистоті і різноманітті довкілля.

Слід мати на увазі, що теоретично в чистому вигляді не існує ні економічних, ні соціально-екологічних завдань. Є завдання соціально-еколого-економічні, при вирішенні яких задоволення соціальних потреб є метою, а економічні можливості – засобом досягнення цілей. Крім того, оцінка ефективності природоохоронних заходів – це ще і морально-етична проблема, оскільки здійснення цих заходів торкається інтересів майбутніх поколінь.

Таким чином, вирішення загального завдання оцінки ефективності середовищезахисних заходів пов'язане з труднощами при зіставленні витрат і результатів. Основними з них є: визначення величини різнорідних витрат і їх зіставлення; вимірювання кінцевих результатів і їх зіставлення засоціальноюкорисністю для різних пририродокористувачів; облік чинника різночасності витрат і результатів чи невизначеності, (ризику) соціально-економічних і екологічних процесів.

Принципова проблема тут полягає в тому, що результати природоохоронної діяльності досить різноманітні і немає єдиної кількісної міри їх вимірювання. Тобто результатом здійснення природоохоронних заходів є: не тільки зміна якісних і кількісних характеристик природоохоронних ресурсів і умов, але і зміна умов праці, побуту і відпочинку населення; зміна рекреаційної і естетичної цінності природних комплексів. При цьому необхідно враховувати як соціально-економічні та і демографічні, політичні наслідки цих змін.

В економічній теорії виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.

Абсолютні показники ефективності визначаються як результат безпосереднього ділення ефекту на витрати, що його викликали:

Еа = ∑∑ Еіj / (Сн + Ен х Кн)

де: Еіj – повний економічний ефект і-того виду від упередження збитків на j-тому об’єкті, грн.;

Сн – річні поточні витрати на обслуговування і утримання ОФ, які забезпечили цей ефект, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (Ен = 0,14).

Кн – капітальні витрати в будівництво фондів природоохоронного признач., грн.

Показник загальної економічної ефективності капітальних вкладень розраховується за формулою:

Еак = (∑∑ Еіj - Сн) / Кн.

Капітальні вкладення рахуються ефективними, якщо Еак > Ен.

Крім вартісних показників для визначенні ефективності ПОЗ використовують натуральний показник. Він розраховується як зниження шкідливих речовин в атмосфері, водному середовищі і ґрунті на одиницю капітальних вкладень, які визвали ці зміни:

Ес = ∆В / Кн,

де: ∆В – величина зміни викидів (різниця в обсягах до і після впровадження ПОЗ) шкідливих речовин з урахуванням коефіцієнта шкідливості;

∆В = ∑ кі (В1і – В2і),

де: кі - коефіцієнт шкідливості і-того інградієнта.

В1і і В2і – величина викидів інградієнта і-того виду відповідно до і після впровадження ПОЗ.

Порівняльні показники ефективності визначають шляхом зіставлення (порівняння) абсолютних показників двох або менше варіантів, що розглядаються. При виборі із кількох варіантів найкращого рішення показником порівняльної економічної ефективності є мінімум приведених витрат:

С + Ен х К → min;

де: С - поточні річні витрати на обслуговування і утримання фондів природоохоронного значення;

К – капітальні вкладення на впровадження ПОЗ;

Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень.

Якщо порівняльні варіанти відрізняються за строками освоєння капітальних вкладень, а поточні затрати змінюються, то необхідно приводити затрати більш пізніх років до поточного моменту. Для цього застосовується коефіцієнт приведення:

В = 1 / (1 + Енп),

де: t – період приведення в роках;

Енп – норматив приведення різночасових витрат (на охорону і відновлення лісів – Енп = 0,08, рекультивацію земель - Енп = 0,03).

Для порівняльної ефективності ПОЗ, які мають тривалі строки реалізації проекту та внесення додаткових капітальних вкладень використовують формулу:

∑[(Кп + Кgt + Сt) / (1 + Енп) ] → min,

де: Кп – початкові капітальні вкладення в ПОЗ;

Кgt – додаткові капітальні вкладення для t - го року експлуатації;

Сt – поточні витрати для t - го року.

На практиці більш поширені ситуації, коли в порівнюваних варіантах незмінними залишаються або витрати (інвестиційна цільова настанова), або результати/ефекти (ресурсна цільова настанова).

Показники економічної ефективності є найважливішими інструментами реалізації економічної політики на рівні підприємств, регіонів, національної економіки. На рівні підприємств вони є ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень з організації інвестиційної діяльності, оптимізації витрати ресурсів, удосконалення цінової політики. На рівні регіонів і національної економіки показники економічної ефективності покликані бути основою обґрунтування інвестиційної політики, управління системою кредитування, удосконалення оподаткування.