Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями

3. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями.

Іноземні середньо і довгострокові кредити країни залучають для інвестування в економіку, а короткострокові – для зовнішньоторговельних зв’язків. Крім того, іноземні кредити використовують для покриття дефіцитів платіжних балансів, бюджетів, для здійснення структурних змін у перехідних економіках, подолання глибоких кризових явищ тощо.

Україна використовує позики міжнародних фінансових організацій – МВФ, СБ, МБРР, ЄБРР та кредити окремих держав і їх угруповань.

Найбільше іноземних кредитів залучається в результаті співробітництва з МВФ. Надання позичок МВФ розпочалося у 1994 р. і на початок жовтня 1999 р. Україна отримала від МВФ 3,241 млрд дол.США. Кредити було виділено на економічну трансформацію та досягнення макроекономічної фінансової стабілізації в Україні. У 1999 р. Україна використала 635 млн дол. США кредитів МВФ.

Другим за розмірами наданих кредитів Україні є МБРР. Станом на 1 березня 1999 р. їх надано на суму 2,587 млрд дол. США, або 32,8 % від увіх позичок МФО. З них понад 70 % було спрямовано на покриття дефіци ту платіжного балансу країни та державного бюджету.

Розширюється співробітництво між Україною та ЄБРР. Центральне місце серед кредитів цієї організації належить позикам на розвиток приватних малих і середніх підприємств. ЄДРР надає під погоджені проекти кредит, який становить значну частку їхньої вартості. Зокрема у вартості розширення в Україні мережі Євробаче ння частка ЄБРР становить 48,5 %, у вартості реконст рукції аеропорту «Бориспіль» 34,5 %.

Останнім часом започатковане співробітництво України з МФК (інвестиційним банком Світового банку для країн, що розвиваються) переважно з надання технічної допомоги приватним фірмам.

Покладається велика надія на активну кредитну діяльність в Україні ЧБТР – новоутвореної установи в регіональному об’єднанні ЧЕС, яка передбачає кредитування розвитку національних економік країнчленів через інвестиційні проекти.

Не залишаються поза увагою і кредити окремих дер жав та їх угрупувань. Це перш за все кредити держав – постачальниць енергоносіїв (зокрема Туркменистан і Росія) та кредити ЄС. У 1999 р. кредити ЄС становили

61 млн дол. США. Залучення іноземних кредитів є нормальною світовою економічною практикою. Ці кредити використовуються для розвитку економіки країн або точно за призначенням.[11, с.282].

4. Україна й міжнародні економічні організації.

Діяльність міжнародних економічних організацій сприяє розвитку та регулювання міжнародних економічних відносин, на сучасному етапі для України питання про членство в багатьох з них є актуальним.

З проголошення незалежності України здійснює міжнародну економічну діяльність як повноправний суб’єкт міжнародного співтовариства.

Україна була одним з 50 засновників ООН у 1945 р., є її активним членом, обиралася до складу ЕКОСОР ООН, є членом окремих Комітетів і Комісій ООН, у тому числі ЕКОСОР, обиралася до Ради керуючих ПРООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕП, є членом ради з питань торгівлі та розвитку ЮНКТАД, бере участь у роботі ЄЕК, є членом МАГАТЕ, ЮНІДО, ЮНЕСКО, МОП, ВПС, МСЕ, БІГА, ВМО, ВОІВ, ВООЗ, ІКАО, МВФ, МБРР, МФК, ІМО (рис.4).

Зараз Україна повною мірою представляє в ООН свої національні інтереси, її роль з отриманням незалежності свої національні інтереси, її роль з отриманням незалежності стає конструктивнішою та вагомішою. У зв’язку з реформуванням ООН Україна формує своє бачення її діяльності, базуючись на нових умовах розвитку світо вої ситуації та на потребах обліку геополітичної конфігурації, що докорінно змінилася. Україна є членом близько 20 організацій системи ООН, а також понад 60 її постійних або тимчасових органів. У Києві відкрито представ ництво ООН (1992) і функціонує Українська асоціація сприяння ООН – їхня діяльність сприяє вирішенню цілого ряду насамперед економічних проблем. Наприклад, на засадах Постійного представництва ООН в Україні проведено семінари з приватиза ції, з проблем міграції та біженців та ін. Українська асоціація сприяння ООН розповсюджує інформацію про основні напрямки діяльності ООН, надає консультативну допомогу з різноманітних питань сфери інтересів ООН. [3, с.41]

ВТО – Всесвітня туристична організація

ІНМАРСАТ Міжнародна організація морського  супутникового зв’язку.

ЄБРР – Європейський банк реконструкцій та розвитку

У співробітництві України з міжнародними організаціями поза системою ООН важливими є стосунки з СОТ. Україна отримала статус спостерігача ще в ГАТТ, яку перетворено в СОТ. Процес приєднання до СОТ розпочався 17 грудня 1993 року.

Секретаріату ГАТТ було подано заявку Уряду України про намір приєднання до ГАТТ. У червні 1994 р. до Робочої Комісії ГАТТ було подано Меморандум про зовнішньоторговельний режим України з питань розгляду заявки України щодо приєднання до цієї організації. На засіданнях Робочої Комісії вже розглянуто такі питання:

·        Моніторинг стану економічних реформ і процесу реформування зовнішньоторговельного режиму в Україні відповідно до норм і принципів ГАТТ/СОТ

·        Стан і перспективи реформування ринку послуг і системи охорони інтелектуальної власності,

·        Відповідність інвестиційного режиму в Україні вимогам Угоди про інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею

·        Відповідність вимогам ГАТТ/СОТ зовнішньоторговельного законодавства та двосторонніх торговельноекономічних угод України

·        Аналіз систем стандартів і сертифікації товарів

·        Правил визначення країни походження товарів, преференційних торговельних угод України, системи державного регулювання зовнішньоекономіч Ної діяльності

·        Митний Кодекс

·        Податкове законодавство тощо.

У 1997 р. розпочався процес двосторонніх перего ворів України майже з 30 країнамичленами СОТ, серед яких є ЄС,США, Японія, Канада, Словенія, Австралія, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехія та ін. [6,ст.193]

Вступ Украни до СОТ має очевидні вигоди: ні одна

 розвинена країна не зможе обмежити ввіз української продукції на свою територію, або чинити різні перешкоди, наприклад, у вигляді шдвищених тарифів. Однак необхідна розробка системи заходів ) умов, які б урахували інтереси України і допомогли уникнути невдач, що спіткали ряд країн з так званою "непідготовленою економікою".

Подальший розвиток відносин України з МО гальмують дві групи проблем. Перша – це проблеми недосконалості соціальної та економічної політики України:

·        неефективність системи державного регулювання;

·        непередбачуваність владних рішень;

·        значні диспропорції в економіці;

·        монополізм виробників;

·        криміналізація економіки, велика питома вага тіньової економіки.

Друга група проблем стосується організації зовнішньоекономічної діяльності:

·        недосконалість митного регулювання;

·        грабіжницька податкова політика;

·        бартеризація зовнішньої торгівлі.

Усе це підриває довіру до України як надійного партнера. На шляху до міжнародного співробітництва Україна повинна досягти реальної керованості соціальноекономічними процесами, створити стабільну національну фінансову та правову системи, розробити стратегію входження у світові економічні структури.

Висновки

1.     Міжнародні економічні організації регулюють міжнародні економічні відносини на над національному рівні у різних сферах співробітництва.

2.     Особлива роль у регулюванні МЕВ належить економічним організаціям системи ООН, які діють на загально та регіональному рівнях, а також через системи спеціальних програм і спеціалізованих установ.

3.     Координування діяльності у різних сферах виробництва здійснюють міжгалузеві організації підприємців.

4.     Україна за роки незалежності стала членом багатьох міжнародних економічних організацій, перш за все системи ООН та організацій інших пріорітетів сфер міжнародного співробітництва.

5.     Діяльність в ООН забезпечує Україні інформаційну відкритість щодо екологічних проблем, політичних і економічних подій у нашій державі.

6.     Постійно розширюються торговельноекономічні зв’язки України з ЄЕС.

7.     Україна є активним учасником проведення миротворчих дій ОБСЄ.

8.     Україна використовує позики міжнародних фінансових організацій МВФ, СБ, МБРР, ЄБРР та кредити окремих держав і їх угрупувань.

Список використаних джерел.

1.     Дюмулен И.И. Всемирная торговая организация. – М., 1997. 458 с.

2.     Международные экономические отношения: Учебник. Гл. 10./ Под ред. Е.Ф.Жукова. – М., 1999. – 259 с.

3.     Воронова Е.М. МЕВ.Конспект лекцій К., 2001. – 164 с.

4.     ВасильєваЧекаленко Л.Д. Україна в міжнародних відносинах (1944 – 1996 рр.): Навч. Посібн. – К.: Освіта, 1998. – 176 с.

5.     Циганкова Т.М. Міжнародні організації: Навч.посіб. / Київ. нац.екон. унт. – К., 1998. – 238 с.

6.     Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С.Філіпенко та ін. – К., 1994. – 389 с.

7.     Титаренко А..А. Международные организации системы ООН: Справочник. – М., 1995. – 152с.

8.     Халевинская Е.Д. Международные экономические организации. – М., 1992. – 328 с.

9.     Шреплер Х.А.. Международные экономические организации. – М., 1999.

10.     Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. МВЕ: Навч. посіб. 4те вид., стерк: Знання Прес, 2003. – 406с. (282с.)

11.     Гуменюк Б. Міжнародні організації // Політика і час. – 1998. №3.