Гірські породи

Міністерство освіти та науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кримський навчально-консультативний центр КОНТРОЛЬНА РОБОТА Студента Боднар Наталії Геннадіївни

Курс ІІІ курс Шифр 243081

Спеціальність гідромеліорація

З дисципліни Меліоративні нововведення

Викладач Володимерець Віталій Олександрович

Місце для рецензії

Відмітка викладача Підпис

Джанкой 2007 рік

1.   Гірські породи. Інженерні види, умови, формування та поширення

Породи на яких утворились грунти, називають ґрунтоутворюючими.

Гірські породи, які безпосередньо перетворюються на грунти, в більшості покривали територію СРСР. ці вклади мають велике народногосподарське значення, тому що людина має безпосередньо і щоденно з ними справу. На них розкинулися ліси, поля, луки, міста, і села. З четвертинними породами пов’язана основна діяльність людини – будівництво, створення судноплавних каналів, водостійких і меліоративних споруд.

Серед континентальних четвертинних відкладів, найбільш поширені такі грунтоутворючі породи: озерно-льодовикові, озерні, алювіальні, озерно-алювіальні, солеві відклади, ліси і лісуваті суглинки.

Льодовикові відклади. Поширеними в СРСР мають породи льодовикового походження, які називаються моренами.

Характерною ознакою морен є: вміст валунів, що мають злагоджену поверхню, своєрідний і хімічний склад, що відбивають склад тих порід, по яких просувався льодовик.

Морени – це породи, основи мерзло земельних металів. Для морен характерна значна кількість піску, рихлість та велика кількість валунів. Основна морена більш глиниста.

Озерні відклади. Ці породи відкладалися в стародавніх та сучасних озерних котлованах. До озерних відкладів відносяться оливкові важкі суглинки і глини, нагромадження на днищах подів.

Алювіальні відклади. До них належать відклади штучних вод. Характерною ознакою цих порід є добре виражена шаруватість. Вони містять значну кількість гумусу і поживних речовин для рослин. Механічний склад алювіальних відкладів може бути різним.

Озерно-алювіальні відклади. Ця група порід складається як з озерних, так і алювіальних відкладів, які утворились в районах понижених рівнин, що весною заливались талими водами.

Еолові відклади. Це група порід, походження яких пов’язане з дією вітрів. До порід особливого походження відносять піщані наноси в пустинях. Еолові відклади відрізняються від інших певною відсортованістю матеріалу за вагою та величиною часток.

Характерним є також те, що порода не промита водою.

Крім пісків вітри також відкладають інші породи, збагачені глинистими частками.

У породах, що відкладені вітром, здебільшого відсутня будь-яка шаруватість, а якщо вона й помітна, то нашаровані породи залягають під косим кутом. Нашарування, відкладені водою, переважно строкаті, і один шар від одного відмежовується.

Ліси і лисуваті суглинки. З найбільш поширених осадових континентальних порід ліси і лісовидні породи як за будовою, так і за хімічним складом є найбільш сприятливішим для створення грунту з високою родючістю. Ці породи забезпечені зональними речовинами, які може використати рослина.

Леси займають до 0,4% площі всіх материків, а якщо виражати і лісовидні породи, то площа їх досягає 9,4%.

Товщина їх від одного до сотні метрів. Лесова товща на території однорідна. Вона складається з ярусів, між якими залягають реліктові грунти минулих геологічних віків. Кожний реліктовий грунт є показником перерви у відкладанні лісу та зміни клімату в бік потепління, збільшення вологості і появи відповідної флори і фауни.

В результаті цього утворився певний грунт. В шарах цих грунтів краще розвивається коренева система дерев, і зокрема плодових культур.

З фізичного боку ліс являє собою кринку, пористої будови, без ознак нашарування пальвого (з різними відтінками) кольору породи. Він збагачений на карбонати (5-15% і більше).

Ліс має властивість розподілятися на різні за розміром структурні агрегати стовпчастої форми, вертикально розколюватися та утворювати стрімкі стіни.

За мінералогічним складом ліс являє собою досить складну породу. До складу лісу входить багато різних глинистих мінералів. Механічний склад лісу в межах України різний. Лісові породи і лісовидні суглинки містять певну кількість гумусу. Між лесами і моренами є багато спільного.

Лесовидні суглинки мають походження елювіальне, алювіальне, прагновіальне. Ліси не пов’язані з підстилаючи ми породами, а лісуваті суглинки пов’язані.

Лесовидні суглинки залягають на різних елементах рельєфу. В лісо видних суглинках іноді є карбонати у вигляді прожилок і псевдоміцелій. В них слабо виявлена шаруватість, іноді вона зникає зовсім.

Продукти вивітрювання вапняків і крейди. На Україні мають також певне поширення щільні тверді породи вапняків, продукти вивітрювання які багаті на карбонати кальцію з великою домішкою черепашок та їх уламків. За механічним складом це переважно піскувато-суглинні породи.

Органогенні поклади. На низинних місцях, в долинах рік та серед боліт виростають сучасні торфовища. Продукти вивітрювання найбільш поширені на крутих схилах, де дуже розвинута ерозія. Вони являють собою породу з прошарками глинистого піску, твердо зцементованого пісковика зеленуватого кольору. Ці породи багаті на мінерал глауконіт (до 7%) з вмістом значної кількості калію. Продукти вивітрювання часто залягають безпосередньо на щільних кристалічних породах. Утворені на них грунти в зв’язку з близьким заляганням твердих порід не можуть бути використані під плодові багаторічні насадження.