Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості в СПТ «Урожай» Братського району

3.2 Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості в СПТ «Урожай» Братського району

Кореляційною називається залежність при які кожному значенню факторної ознаки не завжди відповідає строго визначене значення результату. Саме цим кореляційний зв’язок відрізняється від функціонального. Кореляційний зв’язок проявляється лише в середньому і тому він називається неповною статистичною залежністю.

Розрізняють форми зв’язку прямі та зворотні. Прямий зв’язок – це такий зв’язок при якому із збільшенням факторної ознаки результативність також збільшується. Зворотний зв’язок – це, коли факторна ознака збільшується результативність зменшується. [15]

Крім того по своєму математичному вираженню вони бувають прямо та криволінійними.

– залежна змінна;

Х₁ – енергозабезпеченість, к.с.

Х – незалежна змінна; факторна ознака; Х₂ – фондозабезпеченість, тис.грн.

а₀ – вільний член;

У – Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн.

а₁ – коефіцієнт регресії.

Для визначення параметрів рівня множинної кореляції скористаємося таблицею 3.4.

 

Таблиця 3.4

Вихідні дані для розрахунку залежності виходу валової продукції сільського господарства від рівня інтенсивності виробництва в СПТ «Урожай»

Роки	У	Х1	Х2	Х1У	Х2У	Х1Х2	Х12	Х22
2002	47,83	11,71	9,45	560,09	451,99	110,66	137,12	89,3
2003	45,52	11,7	9,46	532,49	430,62	110,66	136,84	89,49
2004	43,2	11,78	9,42	509,07	406,94	111,01	138,86	88,74
2005	44,8	11,83	9,47	530,07	424,26	112,05	140	89,68
2006	42,5	11,8	9,45	501,42	401,63	111,49	139,19	89,3
2007	53,86	11,64	9,58	626,82	515,98	111,49	135,44	91,78
2008	102,86	10,9	9,5	1121	977,17	103,53	118,77	90,25
Разом	380,57	81,36	66,3	30962	3608,6	5396,5	6619,1	4400
Середнє	54,367	11,62	9,48	4423,2	515,51	770,93	945,59	628,5

;

;

;

2882,4=10,059а₂;

а₂ = 286,5;

3000=а₁+10*286,5; а₁=135;

2081,5=а₀+10,4286*135+9,4757*286,5

а₀=-2041,1;

Модель рівняння залежності виходу валової продукції від фондозабезпеченості та енергозабезпеченості має такий вигляд:

;

Коефіцієнт регресії показує, що із збільшенням фондозабезпеченості на 1 тис. грн., вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 286,5 тис. грн., а також із збільшенням енергозабезпеченості на 1 к.с. вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 135 тис. грн.

Крім параметрів рівняння необхідно встановити щільність кореляційного зв’язку, який знаходиться за допомогою коефіцієнтів кореляції.

;

;

;

 або 98,76%

Необхідні розрахунки приводяться в таблиці 3.5.

 

Таблиця 3.5

Розрахункові дані для визначення парних коефіцієнтів кореляції

Роки	Ланцюгові абсолютні прирости			Квадрати приростів			Добуток приростів
	ΔХ1	ΔХ2	ΔУ	ΔХ12	ΔХ22	ΔУ	ΔХ1ΔУ	ΔХ2ΔУ	ΔХ1ΔХ2
2002	-	-	-	-	-	-	-	-	-
2003	-0,01	0,01	-2,3	0,0001	1E-04	5,3361	0,028	-0,0231	-0,0001
2004	0,086	-0,04	-2,3	0,0074	0,002	5,3824	-0,2	0,0928	-0,0034
2005	0,048	0,05	1,6	0,0023	0,003	2,56	0,077	0,08	0,0024
2006	-0,03	-0,02	-2,3	0,0012	4E-04	5,29	0,078	0,046	0,00068
2007	-0,16	0,13	11,4	0,0256	0,017	129,05	-1,818	1,4768	-0,0208
2008	-0,74	-0,08	49	0,5476	0,006	2401	-36,26	-3,92	0,0592
Разом	-0,81	0,05	55	0,5842	0,028	2548,6	-38,09	-2,2475	0,03792

Аналізуючи розраховані данні можна зробити висновок, що множинний коефіцієнт кореляції свідчить про середній зв’язок між виходом валової продукції, фондо– та енергозабезпеченістю, а множинний коефіцієнт детермінації показує, що сукупний вплив вказаних факторів на вихід валової продукції складає 98,76%, а інші 1,24% інших неврахованих факторів.

РОЗДІЛ 4

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Cаме завдяки властивості родючості земля є головним засобом виробництва в сільському господарстві. Важливо усвідомити сутність природної, штучної і економічної родючості ґрунту. Ефективність використання земельних ресурсів доцільно визначати за натуральними і вартісними показниками. Важливо засвоїти методику їх визначення двома способами з урахуванням і без урахування якості землі.

Один з таких радикальних шляхів забезпечення управління процесом збереження та відтворення родючості грунтів, зокрема їх основного компонента - гумусу. Системних досліджень у цій сфері, наскільки відомо, поки що не існує. Немає єдиних підходів до формування сучасної ідеологи раціоналізації землекористування, чітко окресленої методики визначення цінності такого енергоресурсу ґрунту, як гумус, не опрацьовано механізм управління відтворенням і збереженням родючості ґрунтів. Власне, усвідомлення необхідності управління енергоресурсом ґрунту й спонукало авторів поставити мету - поглибити теоретико-методологічні засади та розробити практичні рекомендації щодо розвитку землекористування, яке базується на бездефіцитному балансі гумусу в ґрунті.

При обґрунтуванні важливості розв'язання цієї проблеми закономірним є перехід від аналітичної аргументації причинно-наслідкового зв'язку між балансом гумусу в ґрунті, тобто його надходженням і виносом з ґрунту, способом використання орних земель, до засобів, які забезпечують його бездефіцитний баланс.

Проблема балансу гумусу в ґрунті є багатоаспектною, оскільки втрати його відбуваються, насамперед, в результаті ерозійних та дефляційних процесів, виносу його урожаєм сільськогосподарських культур тощо. Причому група зернових культур виносить його менше, просапних - більше, а багаторічні та однорічні трави, навпаки, гумус у грунті нагромаджують. Баланс гумусу в ґрунті залежить і від способу використання супутньої продукції (соломи, гички та ін.): при згодовуванні її худобі дефіцит гумусу буде більший, ніж при заорюванні в грунт. У цілому, залежно від структури посівних площ щорічний винос гумусу з ґрунту становить від 0,6 до 1,4 т з га, що еквівалентне внесенню 12-28 т органічних добрив (гною) на гектар. Причому практика господарювання на землі показує, що за останні 15 років у грунт вносилося в середньому лише 2-3 т органічних добрив на гектар через їх відсутність у суб'єктів господарювання.

Внаслідок втрат гумусу (якщо їх не компенсувати) відбувається процес збіднення ґрунту, що призводить до зниження його родючості і зменшення врожайності вирощуваних культур. Але, враховуючи той факт, що в основі ринкової економіки лежить госпрозрахунок, орієнтований на окупність втрат, зумовлених господарською діяльністю, то досягнення її забезпечується лише шляхом інтенсифікації землеробства, що, у свою чергу, "провокує" прискорену мінералізацію гумусу, тобто його втрату. У чому ж проявляється механізм зниження гумусності грунтів та поживних речовин, які містяться у їх складі?

Існуюча практика складання проектів контурно-меліоративної організації території орних земель, які передбачають диференційоване їх використання, залежно від крутизни схилів, викликає певну настороженість. При так званих, "технологічних групах ґрунтів" з поділом орних земель за схилами

0-3, 3-7 і більше 7 градусів, ставлять за мету вилучення із структури посівів багаторічних і однорічних трав, розміщених на рівнинних територіях, з наступним їх розміщенням на схилових землях. Це призведе до того, що, з одного боку, схилові землі будуть певною мірою захищені від процесів ерозії ґрунту, а з іншого - рівнинні території, на яких розміщуватиметься, головним чином, група просапних культур, зазнаватимуть інтенсивного виносу гумусу з ґрунту, що спричинятиме не менше зло, ніж ерозія ґрунтів. Тому навряд чи є доцільніші способи раціонального використання та охорони грунтів на рівнинних територіях, ніж розміщення у структурі посівів багаторічних і однорічних трав, післяжнивних культур тощо.

Щоправда, нині в наукових колах і серед практиків має місце спрощення ситуації щодо дефіциту гумусу в ґрунті; гумусність ґрунту, його родючість визначаються кількістю внесених на одиницю площі мінеральних добрив. Це стало головною причиною того, що діяльність суб'єктів господарювання на землі спрямована не на пошуки шляхів впровадження гумусобездефіцитних технологій землеробства, а на пошуки мінеральних добрив, які за своєю ціною не завжди їм доступні. Проте внутрішня суперечливість використання мінеральних добрив полягає у тому, що вони не підвищують родючість ґрунту, а, навпаки, прискорюють процес мінералізації органічної речовини, в результаті чого втрати гумусу набувають більш інтенсивного характеру, ніж без внесення мінеральних добрив. Тому необхідно розуміти, що внесенням мінеральних добрив у грунт забезпечується лише врожайність культур. Прикладом може бути гідропонний спосіб вирощування овочевих культур, урожайність яких формується головним чином за рахунок поживних речовин не органічного, а мінерального походження.

Зрозуміло, що ситуація з органічними добривами нині в Україні є складною, тому постійно вживаються заходи, спрямовані на їх пошуки. З цією метою суб'єкти господарювання активізують роботу щодо збільшення поголів'я худоби на фермах. Але, на жаль, доводиться констатувати той факт, що збільшення поголів'я худоби на одиницю площі ріллі не супроводжується зростанням гумусності ґрунтів на сівозмінній площі.

Водночас не можна недооцінювати внесення гною в грунт. Його перевага полягає в тому, що він забезпечує в концентрованій формі за рахунок інших площ сівозмінного масиву підтримання родючості конкретних земельних ділянок, на яких вирощуватимуться гумусозалежні культури (цукрові буряки, картопля, овочі тощо).

Наведені розрахунки мають стати основою для визначення ключового завдання нового етапу управління процесом збереження і відтворення родючості ґрунтів. Сьогодні це набуває особливого практичного значення для протистояння деструктивним процесам у землекористуванні незалежно від форм власності на землю. Тому на законодавчому рівні потрібно зобов'язати фермерів бути не тільки споживачами якісних властивостей ґрунту, але й зберігати та відтворювати його родючість шляхом забезпечення бездефіцитного балансу гумусу. Уряд України має розробити і запровадити у практику механізми економічного стимулювання фермерів за організацію екологобезпечного землекористування

ВИСНОВКИ

На основі проведених розрахунків по СПТ "Урожай" Братського району можна зробити такі висновки.

СПТ "Урожай" є малим за розмірами господарством із вище середнього рівнем спеціалізації. Найбільшу частину у виробництві сільськогосподарської продукції займає рослинництво, зокрема вирощування зерна (53,95% в середньому за три досліджувані роки)та соняшнику(39,35% в середньому за три досліджувані роки)

Для підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва в господарство повинні намагатись використовувати оптимальні сівозміни, що здійснити на практиці не и легко адже соняшник, який займає 39,35% посівних площ, дуже виснажує землю тому потрібно для підтримання гумусового балансу та запобігання виснаження родючих чорноземів у відповідних нормах вносити у землю органічні та мінеральні добрива, які мало використовувались у даному підприємстві.

Потрібно ввести ефективне використання зрошуваних земель, що в досліджуванім господарстві не використовується, хоча сучасні умови господарювання на зрошуваних землях диктують необхідність застосування нових технологічних прийомів і методів поливу сільськогосподарських культур, але з метою скорочення витрат ресурсів (води, електроенергії, палива тощо) при забезпеченні високого рівня і врожайності та валових зборів сільськогосподарських культур за якого можна досягти високого рівня рентабельності.

І загалом по Україні потрібно переглянути аграрну політику нинішнього уряду, адже Україна належить до аграрних країн тому агро-виробники потребують значних інвестицій збоку держави або ж надання дешевих довгострокових кредитів для підтримання та розвитку агропромислового комплексу в цілому

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.         Закон України , ст. 2 „Про плату за землю”, від 19 вересня 1996р.

2.         Земельний кодекс України , з.п. 2 ст. 206 „Плата за землю”.

3.         Агросвіт, 2005р.,№15,- 22-24с.

4.         Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

5.         Андрійчук В.Г. „Економіка аграрних підприємств”: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. - 624с.

6.         Вісник аграрної науки, липень 2005р., - 5- 10с.

7.         Вісник аграрної науки, липень 2006р.,- 5-6с.

8.         В’юн В.Г., Мельниченко В.В., Горлачук В.В.”Управління землекористуванням”: Підручник – Миколаїв,2005р., - 388с.

9.         Економіка АПК , 2007р., № 5. – 52-53с.

10.      Економіка України, 2007р., №3. – 74-79с.

11.      Медведєва В.”Чтобы не убывало плодородие земли”. – К.,”Урожай”,1989р., - 192с.

12.       Назаренко В.И. Зарубежном опыте функционирования земельного рынка. — М., — 2002. - 252 с.

14. Опря А.Т. Статистика - К.: „Урожай”, 2002р.

15. Природо-ресурсний потенціал сталого розвитка України // Київ РВПС України. 1999. – 715с.

16. Сайко В.Ф. та ін. Вилучення з інтенсивного обробітку малопродуктивних земель та їх раціональне використання: Метод, реком. — К.: Аграр. наука, 2000. — 38 с.

17.      Сікачина О. Стан сільського господарства у 2004 році // Агроперспектива. — 2005,- №05(65). - С. 6-9.

18.      Статистика. Підручник. За ред. Герасименка. К.: Вища школа, 2000.

19.      Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства. Навчальний посібник. К.: 2001

20. Шмелев Г.И. К вопросу о концентрации сельскохозяйственных земель в рыночных условиях // Право и политика. — 2002. — № 8. - С. 67-70.

Види продукції	Обсяг виробленої продукції, ц			Порівняльні ціни 2005р за 1 ц продукції, грн	Валова продукція сільського господарства в порівняльних цінах 2005 року ,грн.
	2006рік	2007рік	2008рік	грн.	2006рік	2007рік	2008рік
А	1	2	3	4	5	6	7
Пшениця ( озима + яра)	1118	1194,6	1185,5	40,58	45368,44	48476,87	48107,59
Жито( озима + яра)	-	-	-	36,47	-	-	-
Ячмінь( озима + яра)	773	647	313	47,54	36748,42	30758,38	14880,02
Овес	86	98	43,5	35,5	3053,00	3479,00	1544,25
Кукурудза на зерно	-	-	-	35,88	-	-	-
Гречка	-	-	-	84,74	-	-	-
Горох	-	-	-	38,53	-	-	-
Цукрові буряки	-	-	-	16,99	-	-	-
Соняшник	1067	585	623,3	88,02	93917,34	51491,70	54862,87
Соя	-	-	-	98,91	-	-	-
Картопля	15	15	-	67,61	1014,15	1014,15	-
Овочі	7	5	5	166,61	833,05	833,05	-
Баштанні продовольчі	8	10	10	48,81	390,48	488,10	488,10
Кормові коренеплоди	-	-	-	11,52	-	-	-
Баштанні кормові	-	-	-	6,98	-	-	-
Кукурудза на силос і зелений корм, сінаж	206	-	-	3,73	768,38	-	-
Сіно однорічних трав	-	-	-	8,77	-	-	-
Однорічні та багаторічні трави на зелений корм, сінаж	-	-	-	1,58	-	-	-
Насіння однорічних трав	-	-	-	92,34	-	-	-
Сіно багаторічних трав	-	-	-	7,1	-	-	-
Разом по рослинництву					182093,26	136541,25	119882,83
Приріст ВРХ	2	-	-	664,71	1329,42	-	-
Приріст свиней	13	20	20	1004,88	13063,44	20097,60	20097,60
Приріст птиці	-	9	-	736,63	-	6629,67	-
Яйця, тис. шт.	5	3	-	305,26	1526,30	1526,30	-
Молоко	704	-	-	104,27	73406,08	-	-
Мед	-	-	-	1208,43	-	-	-
Бджілосім’ї, за штуку	-	-	-	380,8	-	-	-
Разом по тваринництву	х	х	х	х	89325,24	28253,57	20097,60
Всього по с.-г. виробництву	х	х	х	х	271418,50	164794,82	139980,43