Електрозахисні засоби (засоби індивідуального захисту) поділяються на основні й додаткові

3. Електрозахисні засоби (засоби індивідуального захисту) поділяються на основні й додаткові.

До основних електрозахисних засобів в електроустановках з U = 1000 В відносять інструменти з ізолюючими ручками, діелектричні рукавиці, покажчики напруги, ізолюючі обценьки, а також трапи, кронштейни, майданчики й пристрої для пересування по залізобетонним опорам. Додатковими електрозахисними засобами в електроустановках з напругою понад 1000 В вважаються:

-      діелектричні чоботи;

-      ізолюючі підставки;

-      діелектричні килимки і доріжки.

До електрозахисних засобів можуть бути віднесені й попереджувальні плакати, які розташовують поблизу небезпечних місць.

За своїм призначенням плакати та написи поділяються на такі чотири групи:

-      застерігаючі: «Не торкати – смертельно», «Висока напруга»;

-      забороняючі: «Не вмикати – працюють на лінії» або «Не вмикати – працюють люди»;

-      дозволяючі: «Працювати тут», «Влазити тут»;

-      нагадуючі: для нагадування про вжиті заходи.

4. При уражені людини електричним струмом необхідно якомога швидше визволити її від дії струму і негайно надати їй медичну допомогу. Навіть незначне зволікання (5–6 хв.) може призвести до важких, а часом непоправних наслідків. Щоб швидко звільнити людину від дії електричного струму, необхідно відімкнути струм або розірвати електричний ланцюг. Якщо це неможливо зробити, постраждалого необхідно відокремити від струмоведучих частин. При ураженні людини на висоті (на проводах або на стовпі) перед відімкненням струму постраждалого убезпечують від травмування під час падіння (зазвичай натягують брезент).

Якщо неможливо відімкнути електричний струм, постраждалого звільняють від нього таким чином:

-      при напрузі до 1000 В використовують сухі дерев'яні предмети, одяг, канат, інші непровідники, причому той, хто надає допомогу, повинен дотримуватися правил безпеки (стояти на спеціальному килимку, вдягнути діелектричні рукавичці, тримати потерпілого за одяг (якщо він сухий);

-      при напрузі понад 1000 В для звільнення від дії струму потрібно користуватися ізолюючими штангою або обценьками. Ті, хто рятують, повинні надіти діелектричні черевики і рукавиці;

-      після звільнення від дії електричного струму постраждалому необхідно забезпечити абсолютний спокій до прибуття лікарів, створити приплив свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт, зігріти; якщо постраждалий знепритомнів, до прибуття лікаря йому необхідно зробити штучне дихання.

Перед виконанням штучного дихання необхідно розстібнути комір, розв'язати шарф, послабити пояс та ін. Найпоширеніший спосіб штучного дихання «із рота в ніс», «із рота в рот».

При штучному диханні постраждалий не повинен залишатися на вогкій землі, бетоні, кам'яній підлозі. Підстеліть під нього що-небудь тепле, вкрийте його, зігрійте.

Пожежна безпека

1.Пожежі завдають значної економічної та моральної шкоди людині. Тому необхідно дбати про організацію пожежної безпеки, шукати найбільш ефективних, економічно доцільних і технічно забезпечених способів і засобів попередження пожеж, і у разі їхнього виникнення – швидко і грамотно їх ліквідувати, раціонально використовуючи при цьому сили і технічні засоби гасіння.

2.Причинами пожеж у навчальних майстернях і на будівництві можуть бути:

-      блискавки;

-      самозаймисті матеріали (тирса, промаслені ганчірки, вугільний пил тощо);

-      недбале поводження з вогнем;

-      несправні електроінструменти та устаткування;

-      залишення без нагляду обігрівальних і опалювальних приладів;

-      неправильне зберігання вогненебезпечних матеріалів (бензину, балонів з киснем, ацетиленом);

-      паління у недозволених місцях;

-      недотримання правил безпеки при електрозварюванні на риштуваннях з дерев'яним щитом настилу та ін.);

-      недбале, часом легковажне, ставлення до елементарних правил пожежної безпеки.

3. Відповідальність за пожежну безпеку в навчальній майстерні, на будівельному об'єкті покладається на начальника (виконавця робіт), а в подібних приміщеннях виробничих дільниць – на їх керівників, майстрів виробничого навчання (у навчальних майстернях училища), бригадирів, завідувачів складами.

До їхніх обов'язків також входить організація і навчання учнів правилам пожежної безпеки у навчальній майстерні, на виробництві та в побуті; організація інструктажу з ППБ.

Інструктаж: буває:

– первинний – який здійснюється з новим контингентом учнів (в училищі), робітниками на об'єкті;

– повторний який здійснюється безпосередньо на робочих місцях особами, відповідальними за ПБ.

Також, крім інструктажів з ПБ, повинні проводитися заняття з пожежно-технічного мінімуму.

4. При виникненні пожежі в навчальній майстерні, на будь-якій ділянці будівництва негайно оголошують пожежну тривогу по місцевому радіо або звуковим сигналом і телефонують до пожежної охорони. Одночасно з повідомленням про пожежу учні, робітники й передусім члени ДПД (добровільної пожежної дружини) уживають заходів щодо її ліквідації й евакуації людей, підсилення охорони об'єкта. Для гасіння використовуються наявні на будівництві, у навчальній майстерні первинні засоби (вогнегасник, воду, пісок, азбестові покривала).

Якщо зайнялася ізоляція проводів або обмоток електродвигунів, необхідно знеструмити електромережу (це роблять електрики або особа, що обслуговує електроустановку).

Електроустановки, які знаходяться під напругою, можна гасити вуглекислотними і порошковими вогнегасниками або сухим піском (водою, або пінними вогнегасниками електроустановки, що знаходяться під напругою, гасити не можна).

При горінні лісоматеріалів застосовують воду, збиваючи полум'я спочатку з зовнішніх поверхонь, а потім подають струм усередину штабеля або пакета.

Горіння різноманітних рідин ліквідується за допомогою пінних і порошкових вогнегасників, сухого піску, азбестового покривала, кошми.

Гасити палаючий бензин, гас або дизельне пальне водою не можна, тому що ці рідини легше води, спливають на її поверхню і продовжують горіти.

При гасінні пожежі в складі СаСО₃ (карбіду кальцію) і негашеного вапна (Са) – не можна застосовувати воду, тому що карбід взаємодіє з водою, виділяє ацетилен, і сильно розігріваючись, розпалює його, а вапно, розігріваючись, сприяє розвитку горіння. Для цього застосовують порошкові вогнегасники, а також сухий пісок, азбестове покривало.

При горінні балонів з газами або навісів для зберігання балонів використовують пінні вогнегасники; балони інтенсивно прохолоджують струмами води.

Після прибуття на місце пожежі пожежної частини, члени ДПД, інші працівники і службовці виконують розпорядження керівника пожежників і діють відповідно до його вказівок.