Друкарська діяльність в Дермані та Острозі

4. Друкарська діяльність в Дермані та Острозі

 

На початку 1575 р. Іван Федоров переїхав із Львова на Волинь. Багато дослідників пояснюють це виключно його фінансовими труднощами, деякі навіть вважають можливим говорити про "фінансовий крах" банкрутство. Мовляв, тільки для поліпшення свого економічного становище друкар був змушений вступити на службу К. Острозького.

Дійсно, покидаючи Львів, Іван Федоров не облишив намірів повернутися до самостійної видавничої діяльності. Саме тому, як побачимо далі, для сплати боргів він лише заставив, але не продав власне друкарське обладнання. Тому Іван Федоров увійшов до острозького науково-літературного гуртка і тому, що його як просвітителя не могла не захопити справа, за яку взялися волинські науковці. Співробітництво з ними відкривало нові можливості для Його творчої діяльності.

 Слід сказати, що виявлено недавно Буквар Івана Федорова, випущеним у світ 18 червня 1578 р., став головним джерелом для визначення часу відкриття Острозької школи. Передмова Букваря засвідчує ,що організацію Острозької школи і друкарні завершено не пізніше першої половини 1578 р., а ймовірно - вже в 1576-1577р.р. Як видно з тієї ж передмови , в Острозькій школі навчання почалося з оволодіння кириличною і грецькою грамотою: саме тому для потреб школи було опубліковано "азбуку".

З діяльності Острозького гуртка брали участь також Тимофій Михайлович і Василь Суразький. 3 ними та їх колегами став співпрацювати і Іван Федоров, якому було доручено організувати друкарню. Друкарня мала видавати навчальні посібники для школи, а школа гуртувала освічених діячів, які могли бути авторами, редакторами і коректорами книг. Створена завдяки зусиллям Івана Федорова друкарня відразу стала невід'ємною складовою частиною нового культурного осередку. У більшості острозьких видань, починаючи з цитованого вже Букваря, ініціатива заснування школи й друкарні приписується одноособове князеві Острозькому. "Служебником" князя протягом ряду років був Іван Федоров, якого деякі історики зображають звичайним виконавцем розпоряджень цього магната. Все це спонукає зупинитися на питанні про роль князя в культурно освітній діяльності Острозького осередка. Київський воєвода Костянтин-Василь Костянтинович Острозький (І527-І608 був найбільшим землевласником на Україні, а деякі історики вважають його навіть найбагатшим феодалом Європи . Ставши на службу до К.К.Острозького, Іван Федоров спершу оселився у Дерманському монастирі. У І580р, Іван Федоров поєднував обов’язки друкаря і управителя монастиря. Напрошується висновок, що і відразу ж після переїзду в Дермань. Федоров не тільки займався монастирським маєтком, але й керував підготовкою до відкриття друкарні. Наприкінці 1576 або 1577 р. Іван Федоров переїхав з Дерманя до Острога. У зв’язку з підготовкою до відкриття друкарні, як і в інших оправах, Федорову не раз доводилося приїздити з Дерманя й Острога до Львова, можливо й до інших міст. Іван Федоров керував друкуванням таких п"яти видань:

І. Буквар зі збіркою церковнослов’янських і грецьких текстів (18 червня 1578 р.)

2. "Книга нового завіту" опублікована у 1580 р.

3. Складена Тимофієм Михайловичем "Книжка собраніє вещей нужніших" 1580 р.

4. Листівка шпальти з текстом віршованої "Хронології Андрія Ришти 5 травня 1581 р.

5. Біблія, окремі примірники якої містять кінцеві аркуші з різними датами виходу у світ: 12 липня 1580 р. і 12 серпня 1581р.

Друкарня, яку влаштував Іван Федоров у Острозі, містилася в князівському замку. Найближчим помічником Івана Федорова в організації острозької друкарні був Гринь Іванович, юнак з Заблудова. Ставши керівником друкарні в Острозі, Іван Федоров і далі нерідко приїжджав до Львова для розпродажу власних книжок, розрахунків з кредиторами та купівлі паперу та інших матеріалів, потрібних друкарні князя Острозького. Книжки, очевидно, розпродавалися не дуже швидко. Ті, хто взяв їх у кредит не спішили з виплатою своїх боргів Івану Федорову, а крім того на нього насідали кредитори. Тому 5 березня 1582 р. М. Гембарович твердить, що друкар повернувся до Львова, оскільки 1582 р. Острозька академія друкарня були ліквідовані.

Частину книжок і обладнання забрав Іван Федоров як компенсацію за свою працю, а можливо і за свої капіталовкладення. Без сумніву влаштовуючи друкарня в Острозі, Іван Федоров пустив у хід частину нового власного устаткування, а ймовірно вкладав власні грошеві кошти і в друкування книжок в Острозі.

5 Острозький буквар та Острозька Біблія

 

У Букварі 1574 р. Іван Федоров писав, що має намір і далі видавати подібні книги. Не випадково першим відомим нині острозьким виданням став саме Буквар.

У Копенгагенській королівській бібліотеці зберігся примірник Букваря, текст якого сторінка за сторінкою повторне 29 аркушів Львівського Букваря, а крім того містить в кінці сказання Храбра. Примірник не має вихідних даних і дослідники вважають його Московським виданням.

Готський примірник Острозького Букваря - книжечка невеликого формату: надрукована частина більшості сторінок вміщається і в прямокутник 65ХІ28мм. Перша частина містить титульний аркуш, таблицю грецького алфавіту і молитви, надруковані двома шпальтами: зліва - грецький текст, оправа церковнослов’янський. Друга частина починається аркушем дереворитною заставкою і написом в’яззю, "Начало оученія дьтемь".

У книзі застосовано чотири слов’янських кириличних шрифти і два грецьких.

На титульному й останньому аркушах першого зошита Острозького Букваря було вперше в практиці східнослов’янського друкарства застосоване складені оздоби. У книзі, якщо враховувати готський і копенгагенський примірники, заставок три більших, чотири менших, кінцівок чотири, один ініціал.

У 1678 р. Буквар куплено до Готської герцогської бібліотеки.

Букварі, видрукувані Іваном Федоровим, пізніше не раз передруковувалися, або без змін, або в переробленому вигляді. Острозькі видання Букваря довго наслідувалися українськими видавцями.

Вже у Книзі Нового завіту було опубліковано значну частину Біблії -Псалтир і новозавітні біблійні книги. Повний текст Біблії розпочато друком ще раніше, однак завершено приблизно через рік після виходу в світ "Книги Нового завіта”.

Біблія надрукована у форматі філіо, як і обидва Апостоли, але задрукована сторінка тут більш видовжена (І4х25см. відношення ширини до висоти 1:2,78). Перші вісім аркушів ненумеровані, далі йде ще п"ять послідовних рахунків аркушів: 276, 180, 30, 56, 78. Усього, отже, 625 аркушів або 1256 сторінок. Циноброю відбито заголовки на перших аркушах другого і третього рахунку, ініціали й окремі слова у покажчиках на кінцевих аркушах останнього рахунку. На повних сторінках по 50 рядків, надрукованих двома шпальтами. Враховуючи різниці в розмірі шрифтів, обсяг Біблії приблизно у вісім разів більший ніж обсяг Апостола, і майже вдвічі більший від разом взятих всіх інших видань Івана Федорова. Завдяки майстерності набору і застосуванню дрібного шрифту книжка не здається такою великою, вона досить компактна і зручна в користуванні.

Книгу відкриває титульний аркуш у дереворитній рамці, що оточує напис: "Библія сири книгі ветхаго й нового завєта по язьїку словенску десят й двьма богомудрьіми преводники преждє воплощенія господа бога нашего Ісуса Христа 308 льта на желаемое повельніе Птолонея Филадела паря египетска преведенйго зводу сь тцаніем, и прильжйніем елико мощно помощію божіею посльдовося і испаривися. В чьто по воплощеніи господ бопз й спаса нашего Ісусз Христа 1581р.”. На звороті титульного аркуша герб К.К. Острозького і вірш на герб. На наступних аркушах першого рахунку (ненумерованих) передмова від імені К. Острозького (арк.2 - 3). Перша частина цієї передмови (арк. 2-2зв.) надрукована також по-грецьки. За нею йде "Предисловие” і вірш Герасима Даниловича (Смотрицького) (арк.4-7) зміст книги (арк.8). Далі йдуть старозавітні книги ( на аркушах другого-четвертого рахунків). Євангеліє (аркуші п"ятого рахунку). Останній аркуш (78-й шостого рахунку) відомий у двох різних варіантах. У першому з них який трапляється порівняно рідше, на лицевій стороні аркуша видруковано коротку післямову про видання книжки 12 липня 1580 р. Внизу друкарський знак Іван Федорова , зворот останнього аркуша у цьому варіанті порожній. У другому варіанті на арк. 78-78зв.- обширніша післямова грецькою і церковнослов’янською мовами, після якої зміщено друкарський знак, а під ним - колофон про вихід книжки в світ 12 серпня 1581 р. Трапляються і примірники, у яких є обидва варіанти останнього аркушу. Водночас, у всіх примірниках на титульному аркуші одна дата - 1581 р. Відзначаючи наявність низки варіантів набору й оформлення окремих аркушів, деякі дослідники говорили про два видання Біблії, причому у другому виправлено частину помилок попереднього. Однак А.С. Зьорнова описавши 29 варіантних місць у Біблії, встановила, що виправлені аркуші розподілені по різних примірниках без будь-якої системи і трапляються однаковою мірою як у примірниках з післямовою І580 р., так о в примірниках 1581 р. Отже, було лише одне видання Біблії. Очевидно, спершу планували видати книгу до 12 липня 1580 р., а коли побачили, що не встигають, стали друкувати вихідні аркуші з новою датою, наміченою як день завершення праці. При цьому старий кінцевий аркуш усунено не з усіх примірників, до яких було вкладено новий варіант, що до закінчення друкування всього тексту розпочалося брошурування аркушів у зошити і до одного примірника попадали як аркуші, надруковані раніше, так і пізніші змінені й виправлені.

З окремих частинах Біблії помітні істотні різниці у правописі, що пояснюється не лише використанням рукописів різної редакції, але й участю в опрацюванні тексту людей, які дотримувалися правопису знаків.

Таким чином, острозька Біблія стала одним з найважливіших факторів нормалізації церковнослов’янськоі мови як засобу міжслов’янського єднання. Той факт, що таке видання було здійснене саме при Острозькій школі, свідчить про її визначну роль у культурному житті не лише України, але й усієї Східної і Південно-східної Європи. Участь Івана Федорова, який вніс у мовне оформлення острозьких видань певні риси, полегшила наступне поширення розроблених на Україні мовних норм також і на Росію. Популярності за межами України варіанта церковнослов'янської мови, усталеного острозькою Біблією, сприяла і орієнтація острозьких вчених на граматику грецької мови, яке для них "виконувала роль моделі-еталона".

Виявлено у Біблії і папір голландський та угорський. Біблія надрукована шістьма різними шрифтами, з яких два грецькі. Майже весь текст книги складено дрібним "напівкурсивним" шрифтом, розробленим, в основному, за зразком тогочасного українського письма. Ще дрібніший шрифт той яким видруковано Новий завіт, використаний для позначок на полях у колонтитулах, на титульному аркуші і в епіграфах другої передмови Біблії вжито також і більш давні шрифти, висота 10 рядків яких становить 85мм.

На титульному аркуші і в заголовку другої передмови є по два рядки великим шрифтом, який за розмірами (10 рядків-135мм) і малюнком тотожний зі шрифтом віденських видань Петра Мстиславця.

Хоч Біблія вийшла і без фігурних ілюстрацій мистецьке оформлення її - безсумнівне досягнення друкаря. Ошатності книзі надають краса і розміщення шрифту, насиченість сторінок дереворитними ініціалами у прямокутних рамках.

Титульний аркуш має надрукований двома фарбами заголовок, вміщений в архітектурну рамку з колонами по боках і з півкруглим завершенням. Герб на звороті титульного аркуша подібний до герба у Новому заповіті і покажчику до нього, овальна рамка запозичена з берестейської Біблії.

Примірники острозької Біблії трапляються досить часто. На підставі бібліотечних каталогів та згадок у наукових працях їх вдалося налічити близько 250.

Значна популярність острозького видання у багатьох країнах світу стала важливим чинником міжнародних культурних взаємин. Високий авторитет острозької Біблії визнавали видавці ХVI-ХІХ ст., які не змогли протиставити їй більш досконалий текст. 1663 р. вийшло перше видання Біблії в Москві. За видання 1663 р. острозьку Біблію передруковано в Петербурзі 1739 р., хоч ще за Петра І було розпочато підготовку виправленого видання, причому текстологічною працею керував вихованець Київської академії Феофілакт Лопатинський. У 1747-1751 рр. здійснена нова правка київськими вченими: Яковом Блоницьким, Варлвамом Лащевським, Гедеоном Слонімським однак і "єлизаветинське" петербурзьке видання 1751 р. в основі повторило острозьке.

Таким чином, для багатьох поколінь острозька Біблія залишалась неперевершеним зразком досконалості Філологічного опрацювання тексту і майстерності полігамічного виконання.

6. Останні роки життя першодрукаря. Послідовники його справи та надбання

 

Хоч 12 серпня 1581 р. було визначено як остаточну дату завершення друкування Біблії і ця дата вказана в другому варіанті післямови, ймовірно, ще деякий час після того тривало додрукування тих частин, тираж яких був меншим.

До Львова друкар переїхав, як згадувалося, мабуть, між 5 і І9 березня 1582 року. Але вже перед тим майстер готувався до відновлення самостійної видавничої діяльності, і в цьому йому допомагав колишній співробітник і учень Гринь Іванович.

Івану Федорову в організації львівської друкарні допомагали син Іван Друкарович, ймовірно , також родичі сина через жінку: палітурник Мартин Голубникович , купець Іван Білдага . Напередодні смерті Іван Федоров жив у хаті Антоха під горою Льва, поблизу високого замку.

Не вдалося встановити, що саме збирався видати Іван Федоров під час другого перебування у Львові. З книжок, що залишилися після його смерті, відомі 'Псалтир тилкований" (тобто "толкований", тлумачний) і Псалтир тилкований влоського ізводу-церковнослов’янської у південнослов’янській редакції, що була поширена в Молдавії та Волині. Можливо , Іван Федоров збирався видрукувати саме "толкований" Псалтир або користувався ним при підготовці до друку нового видання звичайного Псалтиря.

У справі відрядження друкаря до Італії також немає жодних даних. Ще у 1964 р. польський дослідник З.Губицький знайшов у Саксонському крайовому архіві у Дрездені лист Івана Федорова від 23 липня 1583 р. посланий друкарем з Відня до саксонського курфюрста Августа. Виявляється, навесні або влітку 1583 р. невтомний друкар виїхав до Відня, на двір імператора "Священної римської Імперії німецької нації" Рудольфа ІІ . Мета цієї мандрівки в тому, що Іван Федоров винайшов, як складати з окремих частин гармати, що руйнують і знищують найсильніші замки і укріплення, а менші об’єкти висаджують у повітря. Іван Федоров виготовив на власні кошти зразок розбірної гармати вагою три центнери. Цю гармату оглядали і схвалили Імператор Рудольф ІІ та ерцгерцоги . "Коли вони,-пише далі Іван Федоров. -хотіли довідатися суть секрету, я готовий був їм це відкрити і продемонструвати під певними умовами, які вони відмовилися прийняти".

То була вже не перша невдача ,бо і раніше деякі люди, які "хотіли підглянути і розкрити суть справи", лише спокушали винахідника обіцянками , але не забезпечували йому реальної вигоди.

Після чергової невдачі у Відні Іван Федоров спробував зацікавити своїм винаходом саксонського курфюрста Августа. У Дрездені працювали майстри зброї, але невідомо, чи друкар відвідав Дрезден, чи виїхав з Відня де Львова.

Дата повернення Івана Федорова з його мандрівки невідома. Ще в дорозі або незабаром після повернення додому друкар захворів. У листопаді 1585 р. львівський єпископ Гедеон Балабан писав, що саме тоді, коли “Іван Москвитин друкар пам’яті добре годний” задумав "больше книг ремесла свого друкарського ...видати", він "впавши в болезнь ко смерти помер".

Довідавшись про тяжку хворобу Івана Федорова, нагадали кредитори про себе І3 грудня 1583 р. до війтівського уряду Львова з"явився міський гармаш Данило Кеніг і наклав арешт на рухоме і нерухоме майно Івана Москвитина у зв’язку з його боргом на суму 150 злотих. Наступного дня наклав арешт Сацько Сенкевич за борг 50 злотих. А ще через день 15 грудня друкаря не стало. Крім старшого сина Івана першодрукар залишив і малих дітей, опікуном яких став бурмістр Юрій. Тільки 2 квітня 1584 р. він передав свої опікунські обов’язки Івану Друкаревичу. Вірні друзі друкаря, люди, що розуміли значення його праці, поклали на його могилі, яка була на території Онуфрієвського монастиря, плиту.

Після смерті Івана Федорова на його майно, крім спадкоємців, висунули претензії кредитори.

Друкарське обладнання, заставлене Іваном Федоровим 1579 р. з 411 злотих Ізраїлеві Якубовичу, залишилося у його руках. Інше майно перейшло до рук Корунка і Сацька, спершу вони самі хотіли займатися друкарством, але потім друкарню вони втратили і вона потрапила до Кузьми Мамонича. Частина друкарського обладнання, що залишилося у Львові, була викуплена фундаторами Успенського братства. Крім друкарського обладнання до рук братства потрапили також примірники першодрукованих видань.

З друкарського обладнання яке перейшло до Успенського братства нічого не збереглося. Єдиними матеріальними пам’ятками, що підтверджують перехід цього обладнання до братства, є відбитки його шрифтів та дереворитних кліше у виданнях братської друкарні.

Безпосередніми наступниками львівської та острозької друкарень Івана Федорова була друкарня Львівського братства і друкарня в Острозі, яка залишилася власністю К.К. Острозького. Спершу обидві ці друкарні не змогли втримати на належному рівні технічне виконання своїх видань, зате значно урізноманітнили їх тематику.

Друкарня Львівського братства протягом тривалого часу була справжньою школою майстерності для цілої плеяди працівників друкарської справи. Вже в перших виданнях братства були спроби застосувати, щоправда, лише в заголовках і великих літерах у тексті, спрощений шрифт, значно подібний до сучасного українського; шрифту.

Діяльність острозької друкарні відновилася в другій половині 80х років ХVІ ст. Крім навчальних і богословських книг видано цілу низку публіцистичних творів. Найвідоміший серед них український текст "Апокрисиса", надрукованого у 1598 р. в Острозі. В Острозі надруковано також "Ключ царства небесного" Герасима Смотрицького і "Книжницю", куди увійшов і лист Івана Вишенського "До всіх православний християн". Протягом деякого часу Острозька друкарня діяла у Дерманському монастирі.

В 1604-1606 рр. в Стрятині, а в 1606 р. в Крилосі діяли друкарні Федора та Гедеона Балабанів.

Засновником друкарні в Києві отав син дяка Львівської Успенської церкви Хоми з Рогатина Єлисей Плетенецький, довголітній архімандрит Києво-Печерської лаври.

Першими виданнями Києво-Печерської друкарні були Часолов для потреб школи, твір О.Мичури "Візерунок цнот" та "Анфологіон" (1619р.).

Згодом виходять полемічна "Книга й вірі" упорядником якої був Захарія Копистенський, монументальні Бесіди Іоана 3олотоустого на 14 послань апостола Павла (1629), його ж Бесіди про діяння апостольські (1624р.) "Толкування на Апокаліпсис" Андрія Кесарійського.

Лаврська друкарня не була єдиною в Києві. У 1524-1628 рр. тут працювала ще друкарня київського міщанина Спиридона Соболя.

У Львові, крім братської, в 1638-1667 рр. працювала друкарня Михайла Сльозки - талановитого і різнобічного майстра.

Друкування латинським шрифтом на Україні почало розвиватися дещо пізніше, ніж кириличне.

Протягом 1674-1679 рр. діяла друкарня в Новгороді Сіверському. Вона була заснована чернігівським архієпископом Лазарем Барановичем.

Таким чином, посіяні визначними слов’янськими першодрукарями зерна впали на добрий грунт, їх праця, як і праця продовжувачів їхньої оправи, сприяло тому, що книгодрукування кінця ХVІ-ХVІІІст. стало однією з яскравих сторінок української культури, відіграло важливу роль у міжнародних культурних зв’язках.

Висновки

 

Таким чином, зерна книгодрукування, посіяні визначним українським першодрукарем Іваном Федоровим попали на добрий грунт. Видання першодрукаря та його послідовників по Україні, в Росії, в Білорусії, Болгарії, Сербії, Молдавії. Записи, зроблені в Англії та Німеччині ілюструють значення кириличних першодруків як джерел інформації про писемність східних слов’ян.

Видавнича і друкарська діяльність Івана Федорова стала внеском у демократизацію культури і пожвавлення літературного життя українського народу.

Видання Івана Федорова засвідчують посилення зв’язку літератури з суспільно-політичним рухом. Значною була роль цих видань у ідейній консолідації антикатолицького табору на Україні.

Небуденні досягнення Івана Федорова у видавничій справі і літературній творчості стали потрібними тому, що вся його діяльність відповідала назрілим потребам суспільного розвитку. Саме завдяки цьому Іван Федоров , його співробітники і послідовники вписали яскраву сторінку в історію України.

Заснування книгодрукування на Україні Іваном Федоровим було подією величезного історичного значення. Розвиток друкарства на Україні Іваном Федоровим в найближче століття після нього був швидкий і неперервний в усьому: ідейному спрямуванні, могутньому світському струмені у виданнях, мистецтві оформлення книги. Наступні покоління пішли шляхом , указаним Іваном Федоровим.

Значна популярність острозького видання у багатьох країнах світу стала важливим чинником міжнародних культурних взаємин. Високий авторитет острозької Біблії визнавали видавці ХVI - ХІХ ст., які не змогли протиставити їй більш досконалий текст. 1663 р. вийшло перше видання Біблії в Москві.

Таким чином, для багатьох поколінь острозька Біблія залишалась неперевершеним зразком досконалості Філологічного опрацювання тексту і майстерності полігамічного виконання.

Отже, острозька Біблія стала одним з найважливіших факторів нормалізації церковнослов’янської мови як засобу міжслов’янського єднання. Той факт, що таке видання було здійснене саме при Острозькій школі, свідчить про її визначну роль у культурному житті не лише України, але й усієї Східної і Південно-східної Європи. Участь Івана Федорова, який вніс у мовне оформлення острозьких видань певні риси, полегшила наступне поширення розроблених на Україні мовних норм також і на Росію. Популярності за межами України варіанта церковнослов'янської мови, усталеного острозькою Біблією, сприяла і орієнтація острозьких вчених на граматику грецької мови, яке для них "виконувала роль моделі-еталона".

Поява друкованої книжки мала величезний вплив на пожвавлення культури , сприяла активізації культурного життя. Саме цим зумовлено загальнокультурне значення діяльності першодрукарів і видавців.

У наші дні , коли друковане слово відіграє величезну роль в житті людей, з особливою вдячністю згадуємо імена творців стародруків, першопрохідників друкарської справи. Основоположники друкарства східних слов’ян Швайпольт Фіоль, Франциск Скорина, Іван Федоров, Петро Мстиславець поправу займають почесні місця у плеяді європейських першодрукарів.

Для розвитку української культури виняткове значення мала видавнича діяльність Івана Федорова - засновника друкарства на Україні.

На мою думку, Іван Федоров став високою історичною постаттю в Українській історії та залишив велику літературну спадщину майбутнім поколінням.

Список використаної літератури:

 

1. Огієнко І. І. “Історія українського друкарства” Київ, “Либідь” 1994р. 446с.

2. Ісаєвич Я.Д. “Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні” Львів, “Вища школа” 1989р. 153с.

3. Ісаєвич Я.Д. “Літературна спадщина Івана Федорова” Львів, “Вища школа” 1989р 191с.

4. Биковський Л. “У службах українській книжці” НАНУ Львів-Нью-Йорк 1997р. 328с.

5. Запаско Л. П. ”Пам’ятки книжкового мистецтва” Львів “Вища школа” 1984р. 168с.

6. Запаско Л.П. Мацюк О. Я. ” Львівські стародруки” Львів “Каменяр” 1983р. 123с.

7. Видашенко М. Б. та ін. “Місцями Івана Федорова на Україні “ Львів “Каменяр” 1982р. 123с.

8. Огієнко І.І. “Українська культура” Київ, “Либідь” 1995р. 245с.

9. Баренбаум І. “До біографії Івана Федорова” // Питання історії 1988р. №1.

10. Ісаєвич Я. “Україна давня і нова” НАНУ Львів, 1996р. 334с.

11. Семчишин М. “1000 років української культури” Київ. “Фенікс” 1993р. 550с.

12. Почапська Л. “Історія розвитку українського друкарства”//Вісник книжкової палати. 2000р. №11.

13. Жук В., Сажок О. “Історія бібліотеки Луцького братства” //Вісник книжкової палати. 1999р. №1.

14. Огнєва О. “Бібліотеки Волині” Остріг 1993р.

15. Карпінський В. ”Зародження і розвиток друкарства на Волині” Луцьк “Надстир”я” 1998р.

16. Нимеровський Є. “Іван Федоров біля 1510-1583рр” Київ “Либідь” 1993р.