Навигация
Західноєвропейський Ренесанс
19346
знаков
0
таблиц
0
изображений
Реферат по філософії:
Західноєвропейський Ренессанс
Зміст
Вступ
1. Західноєвропейський Ренесанс
2. Гуманістичний характер філософії епохи Відродження, Реформації
3. Просвітництво і „барокова” філософія
4. Проблеми відмінності „космологічного” та „мистецького” періодів філософії Відродження
Висновки
Література
Вступ
Десять середньовічних століть перетворили християнську ідею з прогресивної на таку, що потребувала певних змін або якоїсь корекції. Постійно знаходитися у страху божому, напевно, не властиво людській істоті, тому не дивно, що наприкінці XIV століття виникли перші публічні спроби висунення альтернативних варіантів співіснування Бога і Людини. „Бог – не суворий суддя, а скоріше – милосердий та гуманний опікун” – така теза прийшлася до вподоби багатьом пригніченим церквою людям в епоху, яку ми зараз називаємо епохою Відродження.
Не просто змінювалася свідомість суспільства з „схоластичної” на „гуманну”. Як свідчить історія філософської думки, були в той час і сміливі злети думки поодиноких мислителів, митців, науковців, а були і навпаки – перемоги сил, що відстоювали релігійні догмати схоластів. Різні думки існували у суспільстві того часу, схоластичні ідеї чудернацьке поєднувалися з новітніми поглядами, але загальне спрямування суспільної думки йшло в бік відродження віри в Людину, її красоту, міць та особливе призначення в житті.
В різних країнах Західної та Центральної Європи тенденція становлення нової концепції буття Людини вплинула на подальший розвиток культури, політики, науки та створила умови для виникнення реформаторських та просвітницьких ідей.
1. Західноєвропейський Ренесанс
Ренесанс (франц. Renaissance, італ. Rinascimento) в історії культури Західної і Центральної Європи – це епоха, що є перехідною від середньовічної культури до культури нового часу. Приблизними хронологічними межами зародження та існування цієї епохи є період з XIV по XVI століття.
Ренесанс (Відродження) – явище в основному культурної сфери, але як і будь-який елемент духовної та іншої діяльності людини, воно пов’язане з розвитком та становленням ідей відповідної епохи, є її продуктом. На мою думку, можна сказати, що Ренесанс як явище духовного життя середньовічного суспільства став своєрідною формою протесту на аскетичні вимоги християнської церкві, які, можна сказати, на момент XIV набули критичного значення.
Стверджуючи новий світогляд, гуманісти бачили джерело для підтримки своїх світоглядних концепцій в духовній спадщині античної культури. Вони багато зробили для її відновлення та розповсюдження, ретельно збираючи та вивчаючи античні рукописи, пам’ятки мистецтва. В XV столітті завдяки вченим, що емігрували з Візантії до Італії, були вперше переведені майже всі давньогрецькі поети (серед них і Гомер) і філософи (в тому числі – більшість діалогів Платона).
Культура Відродження не була простим поверненням до античності. Ідеї давньої епохи розвивалися та інтерпретувалися по-новому, виходячи з особливостей після античного розвитку та проникнення в усі сфери людського життя ідей християнства. Можна припустити, що Відродження – це період спроби людей пристосувати духовну спадщину давніх часів до вимог та умов християнської віри середніх століть.
На сьогоднішній день існує наступна періодизація епохи Ренесансу:
Проторенесанс – XIІІ- XIVст.;
Ранній Ренесанс (в італійській літературі – з XIVст., в образотворчому мистецтві – з XVст.);
Високий Ренесанс – кінець XV- перша чверть XVI ст.;
Пізній Ренесанс – XVI ст.
Деякі інші дослідники продовжують період Відродження впритул аж до XVІІ ст., враховуючи особливості розвитку кожної країни та її культури, а також наслідки дій, які здійснили гуманістичні ідеї на соціокультурну сферу .
Стосовно інших країн Західної та Центральної Європи хронологічні рамки зміщуються в дещо пізній бік, враховуючи час, який був потрібний для подолання просторових, мовних, ідеологічних та інших бар’єрів.
Класичні ідеали людини середньовіччя – аскета-ченця чи рицаря-воїна – заступає новий ідеал яскравої, сильної особистості, котра прагнучи досягти щастя на землі, розвиває й утверджує творчі здібності своєї активної натури. Ці риси були притаманні гуманістам як представникам нового типу людей. Серед них були люди різних професій і положення в суспільстві, але їх об’єднує одне – віра, що людина призначена для щастя на землі.
Початок гуманістичного руху і Ренесансу пов’язаний з творчістю флорентійського поета і мислителя Данте Аліг’єрі (1265-1321). Його твори „Божественна комедія” і „Трактат” стали викликом існуючому релігійному догматизму.
Видатним поетом Італії, „батьком гуманізму” епохи Відродження вважається Франческо Петрарка (1304-1374). У полемічному трактаті „Про власне незнання та незнання інших” Петрарка полемізує з філософами-схоластами та доводить пріоритет гуманістичних поглядів.
В інших країнах Західної Європи гуманізм започаткували: Еразм Роттердамський (1469-1536) – голландський мислитель, письменник, філолог, філософ і богослов; Мішель Монтень (1533-1592) – французький філософ.
Яскравим представником наступного етапу розвитку Ренесанса в Італії став Джовані Піко делла Мірандола (1463-1494). Він підготував для диспуту з схоластами трактат „Промова про гідність людини”. Плідно працювали в епоху Високого Ренесансу: Леонардо да Вінчі (1452-1519) – мислитель, митець, науковець; Мікеланджело Буанаротті (1475-1564) – скульптор, живописець, архітектор, поет; Микола Копернік (1473-1543) – творець геліоцентричної системи світу, Джордано Бруно (1548-1600) – який не злякався рішуче виступити проти церкви; Галілео Галілей (1546-1642) – засновник експериментально-математичного методу дослідження природи; Нікколо Макіавелі (1469-1527) – державний діяч, історик, військовий теоретик, поет.
Для Пізнього Ренесансу знов ж такі характерна діяльність Мікеланджело Буанаротті, а також Томазо Кампанелли (1568-1639) – італійського філософа, поета, політичного діяча, творця першої комуністичної утопії („Місто Сонця”) – суспільства, в якому всім її членам буде однаково добре і щасливо житися. В інших країнах плідно працювали: Гуго Гроцій – 1582-1645, (Голандія); Жан Боден – 1530-1596, (Франція), Томас Мор –1478-1535, (Англія).
Таким чином, ці, а також багато інших культурних, суспільних та політичних діячів-гуманістів, кожен по-своєму рішали одну проблему – проблему пріоритету людини в часи її земного існування. Вони доводили, що людина завжди має право на щастя, на гідні умови життя. Така постановка питання після довгих століть середньовікового церковного гніту, була новою та вселяла в людей нові сподівання, віру в майбутнє та оптимізм.
Похожие работы
... спричиняли напружену душевну боротьбу, яка не завжди закінчувалася перемогою світла і добра. Вона повстала проти Бога, водночас постійно відчуваючи свою залежність від вищих сил [12, c. 82]. 2. Бароко у західноєвропейському та українському мистецтві 2.1 Основні риси та особливості барокового мистецтва В естетиці бароко посилюється інтересне тільки до досконалих проявів буття, а й до ...
... іншому напрямку: він був скоріше споглядальним, хоча Рим і став згодом одним з головних теоретичних центрів класицизму. Яскравим прикладом класичної спорудження в Італії є оперний театр «Ла Скеля» у Милане архітектора Пьермарини. Це було одне з перших у європейській архітектурі театральних будинків, розрахованих на величезне число глядачів. Незабаром цей будинок стало зразком для наслідування. ...
... для нового звання відшукувалися міцні раціональні основи. Пошук раціонально обгрунтовуваних і доказових істин філософії, порівнянних з істинами науки, — інша межа філософії Нового часу. 2. Основний філософський перебіг західноєвропейської філософії Нового часу Емпіризм і раціоналізм Бурхливий розвиток науки в XVII в. зробило однією з ключових філософських проблем питання про можливість пі ...
... de Don Alfonso el Sabio", яка містить більше чотирьох сотень пісенних зразків галісійським діалектом. Іспанські кантиги постають у ряд музично-поетичних творів свого часу, подаючи тип мистецтва, споріднений з новими формами, що розвивалися у різних країнах Західної Європи ХІІ – ХІІІ століть. Тексти цих пісень часто поетично образні, поєднують звеличення почуттів у хвалі Діві Марії – та простоту ...
0 комментариев