4. Трагедійність сюжету
Власне, і трагедійність сюжету випливає з того, що героїня над ставить свою людську гідність, їй здаються принизливими подарунки, якими її осипає Рочестер. Для неї неможливе щастя, побудоване на обмані,— воно теж принижує людську гідність. Тільки віра у справедливість власних вчинків дає Джен силу високо тримати голову.
Не в багатстві і спокої вона вбачає своє щастя. Для неї ідеал людського щастя — активна діяльність на благо інших. Джен переконана, що краще бути сільською вчителькою, бідною і чесного, ніж коханкою свого господаря, втішаючись уявним щастям, а потім заливатися сльозами каяття й сорому.
Авторка надає можливість своїй героїні розбагатіти і не одружившись з містером Рочестером (вона дістає спадщину від невідомого їй померлого дядька). Але Джен відмовляється від більшої частини своєї спадщини, бо їй не потрібне зайве багатство, а лише той мінімум, що дасть їй незалежність. Головне багатство для неї - це скарби духовні. Знайти своїх родичів, зробити їм добро, не бути самотньою, відчувати людське тепло і своїм теплом зігрівати інших — ось що для неї головне. Сам ідеал служіння людям письменниця розуміє гуманістично: служіння не повинно бути жертвою, яку людина примушує себе принести іншим. Воно повинно втілитися в такі форми, щоб збагачувати і того, хто віддає себе цьому служінню.
З Рочестером зв'язані і всі романтичні переживання героїні, вся містичність, що подекуди з'являється в творі. Це сильні почуття, викликані коханням, це сни, які здаються віщими, це голоси, що звучать крізь відстані часу і простору... Джен неодноразово стверджує, що своїми смаками і уподобаннями вона дуже близька Рочестерові. Мабуть, його образ і символізує собою, дає вихід тій романтичності, яка характерна для її натури, але не має змоги знайти собі вихід у буденному житті бідної дівчини.
Органічне поєднання реалістичної правдивості й романтичного темпераменту, щирість і безпосередність і становлять головний «секрет» привабливості книг Бронте. «Гаряча сила протесту, якимдихають її романи, примушує забувати про недоліки її письменницької майстерності: схильності до мелодраматизму, до екзальтованої сентиментальності, до штучних і інколи безпорадних прийомів, що накладають відбиток старомодності на деякі з її сторінок»,— справедливо відзначає радянська критика.
Серед російських читачів Шарлотта Бронте знайшла численних прихильників свого таланту, її романи перекладались російською мовою зразу ж після виходу в світ - в 1849 році в «Отечественных записках» друкувалась «Джен Ейр», після чого М. Г. Чернишевський занотував у своєму щоденнику: «.„дуже добре, тільки шкода, що й тут намагаються вмішати трагічні сцени до мелодраматичного і страшні пригоди — цього не слід було робити». 1
5. Висновки.
Кращі романи письменниці видаються у нас і тепер. Разом із своїми великими сучасниками Шарлотта Бронте стояла біля джерел англійського критичного реалізму, що був так високо оцінений Марксом.
«Блискуча плеяда сучасних англійських романістів,—писав Маркс у статті в «Нью-Йорк трібюн»,— які в яскравих і красно-мовних книгах розкрили світові більше політичних і соціальних істин, ніж усі професіональні політики, публіцисти і моралісти разом узяті, дала характеристику всіх верств буржуазії, починаючи з «дуже благородного» рантьє і капіталіста, який вважає, що зайнятися якою-небудь справою—вульгарно, і кінчаючи дрібним торговцем і клерком у конторі адвоката. Якими описали їх Діккенс і Теккерей, міс Бронте і містріс Гаскелл? Як людей самовпевнених, лицемірних, деспотичних і неосвічених; а цивілізований світ підтвердив цей вирок убивчою епіграмою: «вони плазують перед тими, хто вищий за них, і поводяться як тирани з тими, хто нижчий за них».2
Вже понад сто років минуло з того часу, як померла Шарлотта Бронте. Багато чого змінилось у світі, і далеко, може, й іншими шляхами, пішла література. Алє й тепер, коли ми беремо з полиці «Джон Ейр», нас захоплює вир подій і пригод, ми підкоряємось напруженому ритмові внутрішнього життя героїв, а головне — нас веде на собою невгасима віра письменниці у всепереможну силу людяності й справедливості. Тому й твори її мають сьогодні не тільки пізнавальне і виховне значення, а й зберігають силу емоційного й естетичного впливу — тобто силу, притаманну лише витворам справжнього мистецтва.
6. Література.
1. Большая Советская Энциклопедия.
2. Журнали “Всесвіт”
3. Журнали “Древо познания”.
4. Т.Данілова “Шарлотта Бронте і “Джейн Ейр”.
5. З.Гражданська “Роман “Джен Ейр”
6. Зарубіжна література, під ред. Савченко, 1998 р.
7. Англійська література, під ред. Тарасенко, 1982 р.
8. І. Шайтанов “Роман “Джен Ейр”.
9. Шарлотта Бронте “Джен Ейр”, М., 1989 р.
1 Н.Г.Чернишевський, Повне зібрання, том 1, стор.310.
2 К.Маркс і Ф.Енгельс. Твори, т.10 стор. 620.
... » [5, c.хiii]. При чому він додає свої зауваження щодо історичного поступу поглядів на роль ідіоматичних одиниць у художньому тексті – від заперечення їхнього позитивного впливу і навіть можливості використання у поетичному або прозаїчному художньому тексті до визнання їхнього права на існування та їхніх стилістичних функцій у художньому тексті: “This was not always recognized. Pearsall Smith in ...
0 комментариев