Наслідки сучасного соціально-економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи для України

2. Наслідки сучасного соціально-економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи для України

Соціально-економічний розвиток країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) мав значні відмінності від економічного розвитку країн Заходу та Півночі Європи. У післявоєнному розвитку цих країн можна виділити два етапи. На першому етапі (половина 40-х – кінець 80-х років 20 століття) ця група країн, до якої зараховуються такі європейські країни: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Сербія й Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія й Герцеговина, Македонія, Албанія (деякі з цих країн в ті часі у складі ЧРСР та СФРЮ) та НДР, що розвивалася тоді окремо від ФРН, йшли по шляху соціалістичного розвитку, важливими особливостями якого були панування суспільних форм власності на головні. засоби виробництва та планово-адміністративного регулювання економіки. Основою економіки був загальнодержавний план соціального й економічного розвитку, важливі положення якого централізовано доводились до безпосередніх виробників та споживачів. Кінець 80-х початок 90-х років ознаменувався крахом, після затяжного періоду застою, соціалістичної моделі розвитку, що стало можливим внаслідок проведених реформ новим керівництвом СРСР та падінням «залізного занавісу». З цих часів почався якісно новий етап соціально-економічного розвитку даної групи країн.

Наприкінці 80-х – початку 90-х років 20-го століття всі країни ЦСЄ стали на шлях докорінних соціально-економічних реформ, створення основ ринкової економіки. В окремих країнах регіону і раніше робилися слабкі спроби впровадити ринкові регулятори у національні економіки (в Югославії з 50-х років, Угорщині – з 1968 p., Болгарії – 1979 p., Польщі – 1981 р. і т.д.). Проте новий етап розвитку мав на межі не часткові реформи, а докорінну перебудову національних економік країн з значними змінами у структурі власності на засоби виробництва та роздержавлення більшості державних підприємств.

Реформування економіки при цьому здійснювалося, за «шоковим» варіантом, тобто був взятий напрям на економічні перетворення у найкоротші строки, з докорінною зламкою соціалістичних економічних структур. Найбільш рішуче «шокова терапія» впровадилася у Польщі, яка першою серед країн ЦСЄ стала на шлях глибоких ринкових перетворень. Шоковий метод супроводжувався болісними соціальними явищами: падінням виробництва, інфляцією, бурхливим зростанням цін, ростом безробіття, зниженням рівня життя населення, особливо найменш захищених категорій громадян. Середній рівень інфляції у країнах ЦСЄ у 1992 р. складав 769,4% (найменше це зачепило Чехію та Словенію) (тодішній рівень інфляції у колишніх республіках СРСР склав 1296%, а в т.ч. в Україні 2000%). В більшості країн ЦСЄ були прийняті плани та програми ринкової трансформації, які визначили основні напрями, шляхи й методи перетворень, наприклад: у СФРЮ (1989 р.) «програма Анте Марковича»; у Польщі «План Бальцеровича» (1989 p.); у Чехословаччині «План Клауса» (1990 р.); в Угорщині «план Купи» (1990 р.) та ін. Наслідком проведених реформ став значний економічний зріст економіки країн ЦСЄ, їх інтеграція до європейських структур, вступ більшості країн до ЄС.

Розвиток національної економіки України відбувся за схожим сценарієм, хоча з більш значними потрясіннями економіки. Але прихід у 1994 р. до влади президента Кучми та поява міцних кланово-олігархічних структур значно загальмувала даний процес розвитку. Небажання здійснювати євроінтеграційні заходи, що були б пов'язані з демократизацією суспільства, орієнтація зовнішньо-економічно політики в бік Росії з її імперськими амбіціями зумовили значне відставання в економічному розвитку порівняно з країнами ЦСЄ, які значно випередили нас по всім показникам. Проте процес демократії не спинити і з початком нового історичного етапу після «помаранчевої революції» 2004 р. країна отримала новий поштовх для економічного розвитку. Багато «тіньових» схем, що існували під патронажем зверху були зламані, що зумовило значний зріст розміру державного бюджету, пенсій, заробітних плат та соціальних виплат

громадянам. В бік України знову повернулися країни Заходу, що бажають мати з боку України надійного партнера, а не окрашу «Російської імперії».

Основними наслідками соціально-економічного розвитку країн ЦСЄ стала їх повномасштабна євроінтеграція, значний зріст економіки, рівня життя населення. Для України ці наслідки стали одним з факторів, що зумовлюють розширення ЄС та сусідство на Заході з цією структурою, появою більш сильних економічно розвинутих партнерів, які до того ж бажають мати в обличчі України союзника та партнера, який буде своєрідним буфером між ними та імперською Росією. Важливий в цьому плані є і географічний фактор, який визначив нашу країну транзитером необхідних для Західної та Східної Європи енергоносіїв з Росії, а також налагодження можливих поставок енергоносіїв з країн Близького Сходу, Казахстану, Азербайджану тощо.

На сьогодні Україна співробітничає в більшості найважливіших, найавторитетніших глобальних організацій. Насамперед, ще Організація Об'єднаних Націй та її структури. В Генеральній Асамблеї організації наша країна має рівні права з усіма членами ООН, декілька разів обиралася непостійним членом Ради Безпеки. Вона бере активну участь у роботі головного економічного органу ООН – Економічній і соціальній раді (ЕКОСОР), а також в ЮНІ ДО, ЮНКТАД та інших органах, пов'язаних з економікою. Україна вступила до таких могутніх і впливових з точки зору ролі у світовій економці організацій як Світовий банк та Міжнародний валютний фонд (МВФ) (який є найбільшим серед міжнародних кредиторів України з часткою 60%). Значно пожвавилися намагання України вступити до Світової організації торгівлі (СОТ).

Стратегічними партнерами, тобто країнами, що мають пріоритетність у налагодженні довгострокових тісних стосунків Україна визначила для себе США, Росію та Польщу. Всебічний розвиток партнерства з Польщею, як сусідом, що має давнє історичне відношення до нашої країни, як із рештою країн ЦСЄ є дуже важливим фактором у досягненні Україною визначеної державою стратегічної мети, якою є вступ до Європейського союзу. На

сьогодні Польщу вже називають «адвокатом» в Європі, яка будучи членом ЄС намагається всебічно привернути увагу країн-членів ЄС до намагань нашої держави здійснити євро інтеграційні процеси, розвиток демократії та свободи слова в Україні. Неодноразово висловлювалися за схвалення намагань України рухатися в бік Європи і решта країн ЦСЄ.

Важливими були, лишаються і мають добрі перспективи розвитку відносин з країнами ЦСЄ як імпортерами стратегічної продукції підприємств України: металопрокату, електроенергії, транспортних літаків великої вантажопідйомності, міндобрив та ін. Про важливість використання території України як транспортного кордону для поставок у країни ЦСЄ енергоносіїв з Росії та країн Близького Сходу вже згадувалося мною і є одним з найважливіших напрямків розвитку економічних стосунків. Розвиток торгівельних відносин з даною групою країн має добрі перспективи і з кожним роком набуває все більшої тенденції для розвитку (так експорт у Польщу в 2000 р. склав 417,9 млн. дол., а імпорт 312,5; в Угорщину відповідно 327,3 та 165,4 млн. дол.). З наведених показників видно, що Україна має позитивне сальдо в зовнішній торгівлі з країнами ЦСЄ.

Значний економічний розвиток країн ЦСЄ в останні роки, набуття ними (більшістю) членства в ЄС, визначає дану групу країн, як перспективного партнера в отриманні інвестицій для розвитку економіки України, що є дуже важливим фактором розвитку економічних процесів у державі. Маючи подібну з нами історію розвитку держави в останні десятиліття ці країни добре розуміють наші проблеми в економічному розвитку ринкових реформ і могли б надати Україні кваліфіковані поради для якнайшвидшого їх впровадження, надати спеціалістів-консультантів, які б допомогли нашим економістам виправити помилки у законодавстві держави, що стосуються економіки, здійснити нові кроки в бік подальшого впровадження ринкових реформ.

Україна має використати східноєвропейські країни в якості проміжного етапу для євроінтеграційних процесів, розвиток економічних і політичних стосунків з цими країнами для руху в бік Європи, для становлення демократичного суспільства, відходу в політичному плані від Росії з її «імперськими» ідеями. Ми маємо скористатися досвідом розвитку цих країн, прихильністю з боку цих держав для розвитку всебічних стосунків як з ними, так і взагалі з ЄС. Подальший розвиток економічних взагалі і торгівельних зокрема сосунків з країнами ЦСЄ надасть значного поштовху для розвитку економіки України, відкриє перспективи для доступу інвестицій, буде важливим кроком в бік досягнення стратегічної економічної мети нашої держави.