Власне методика

3.1. Власне методика.

Банківський персонал був розбитий на чотири класичних групи (рівня), такі що "вищий рівень керування визначає загальну політику фірми, другий рівень здійснює розпорядницькі і координаційні функції, на третьому рівні функціональні штаби і служби виробляють рекомендації, і четвертий рівень виконавчий" [17].

Дані про питому вагу чисельності і питомій вазі доходів кожної групи в загальних показниках по банку були оброблені за допомогою пакета прикладних програм для ЕОМ (Мал.2). "Піраміди ефективності" (Мал.2), що мають форму правильного трикутника і квадрата одержали назву ідеальних.

Отже, основне твердження методики говорить:

Кожна (геометрична) відмінність форми реальних "Пірамід ефективності" від ідеальних приводить до зниження ефективності роботи банку.

3.2. Обґрунтування.

Перші кілька аргументів обґрунтування методики лежать в області "побутової" інтуїції:

по-перше, саме у виді трикутника “обиватель-дилетант” уявляє собі ієрархію управлінських рівнів;

по-друге, принцип "начальник повинен одержувати більше підлеглого" знайшов своє втілення в рівній питомій вазі доходів груп при зростаючий питомій вазі чисельності зверху вниз.

Якщо пояснювати складно: була використана модель структури організації, описувана вісьма параметрами, з логічним критерієм ефективності, тобто базується на двох твердженнях:

1) відхилення (по деякому рівні) реальної "Піраміди ефективності" по чисельності працюючих від ідеальної приводить до відхилення від оптимальної чисельності працюючих (на цьому рівні), отже, призводить до відхилення від оптимальної інтенсивності праці (на цьому рівні) і зниженню ефективності роботи (цього підрозділу організації);

2) відхилення (по деякому рівні) реальної "Піраміди ефективності" по доходах від ідеальної включає в дію принцип "доходи не по праці" і, мабуть, приводить до зниження ефективності роботи (цього підрозділу банку).

Для обґрунтування методики використовувалися емпіричні дані за останні два роки роботи банку. Практичні результати впровадження методики (значне збільшення ефективності роботи банку, зростання показників прибутковості і рентабельності) можна також віднести в аргументи за.

Нарешті, відзначимо, що ідеальність обох "Пірамід ефективності" усуває всі перешкоди мотиваційного процесу (у рамках даної методики) і приводить до різкого збільшення показників ефективності роботи банку, що можна пояснити переважанням у всьому банку мотиваційного принципу "усі задоволені" і, отже, збільшенням ефективності межрівневої взаємодії.

Дійсна методика може застосовуватися для широкого кола підприємств і організацій (можна змінити кількість і класифікацію управлінських рівнів чи форму "Пірамід ефективності", хоча зміна останніх може привести до втрати гармонійності і наочності, що відрізняють приведену методику).

Також відзначимо важливий момент практичної реалізації методики (та й будь-якої математичної моделі): вищий менеджмент, що незримо є присутнім під час усього процесу аналізу і застосування методики на практиці, повинний у черговий раз прийняти на себе "важкий тягар" [5] ухвалення рішення по відповідності моделі реальної ситуації в організації і по впровадженню практичних висновків методики.

Нарешті, помітимо, що методика (без істотних змін) може застосовуватися як для одноразового аналізу і коректування структури організації, так і для оперативного керування структурою банку тривалий час (поки докорінно не змінитися внутрішнє чи зовнішнє середовище організації).

Висновок.

 

Чи досягнуті поставлені цілі? Рівень упорядкованості знань автора курсової роботи про системний і математичний підходи до керування, безсумнівно, підвищився. Чи зробило належне враження виклад методики покажуть оцінка і рецензія викладача.

Покажчиком вибору теми і каркасом усієї роботи була ідея "Оригінальної методики аналізу альтернативних підходів до формування структури організації" при розробці якої був застосований один із загальних алгоритмів аналізу альтернативних підходів до формування структури організації:

1) виникнення конкретної ситуації (проблеми);

2) побудова системи і системний аналіз;

3) математичне моделювання;

4) формулювання висновків.

Утруднення і нечіткість у викладі курсової роботи спостерігаються в зв'язку з загальної для економічної науки проблемі мінливості термінологічної бази, а обмеження обсягу курсової роботи не дозволили б пройти весь шлях від чітких дефініцій, через повне розкриття теми, до, більш-менш, значимим висновкам.

1.   Рішення - це вибір альтернативи. Необхідність прийняття рішень пояснюється свідомим і цілеспрямованим характером людської діяльності, яка виникає на всіх етапах процесу керування і складає частину будь-якої функції менеджменту.

2.   Прийняття рішень (управлінських) в організаціях має ряд відмінностей від вибору окремої людини, тому що є не індивідуальним, а груповим процесом.

3.   На характер прийнятих рішень величезний вплив має ступінь повноти і достовірності інформації, якою володіє менеджер. У залежності від цього рішення можуть прийматися в умовах визначеності (детерміновані рішення) і в умовах ризику, чи невизначеності (імовірні рішення).

4.   Комплексний характер проблем сучасного менеджменту вимагає комплексного, усебічного їх аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців, що приводить до розширення колегіальних форм прийняття рішень.

5.   Ухвалення рішення – не одноразовий акт, а результат процесу, що має визначену тривалість і структуру. Процес прийняття рішень – циклічна послідовність дій суб'єкта керування, спрямованих на рішення проблем організації і генерації альтернатив, що полягають в аналізі ситуації, виборі з них найкращої і її реалізації.

Література.

 1. Акофф Р. Мистецтво рішення проблем: Пер. с англ. - М.: Світ, 1982.

2. Акофф Р. Планування майбутнього корпорації. - М.: Прогрес, 1985.

 3. Ансофф И. Стратегічне керування. - М.: Економіка, 1989.

 4. Бернар И., Колі Ж.-К. Розумний економічний і фінансовий словник. Французька, російська, англійська, німецька, іспанська термінологія: У 2-х т. - Т. 2: Пер. с фр. - М.: Міжнародні відносини, 1994.

 5. Глухів В.В. Основи менеджменту: Учбово-довідковий посібник. - С.-Пб.: Спеціальна література, 1995.

 6. Глушков В.М. і ін. Бесіди про керування. - М.: Наука, 1972.

 7. Глушков В.М. Макроекономічні моделі і принципи побудови ОГАС. - М.: Статистика, 1975.

 8. Гранберг А.Г. Математичні моделі соціалістичної економіки (Загальні принципи моделювання і статистичних моделей народного господарства). - М.: Економіка, 1978.

 9. Дейнеко О.А. Методологічні проблеми науки керування виробництвом. - М.: Наука, 1970.

10. Жизнин С., Крупнов В. Як стати бізнесменом. Американський досвід. - Мінськ: Підприємництво, 1990.

11. Иванилов Ю.П., Лотів А.В. Математичні моделі в економіці. - М.: Наука, 1979.

12. Математичний енциклопедичний словник. / Гл.ред. Ю.В.Прохоров. Ред.кіл.: С.И.Адян, Н.С.Хвальків, В.И.Битюцков, А.П.Єршов, Л.Д.Кудрявцев, А.Л.Онищик, А.П.Юшкевич. - М.: Сов. енциклопедія, 1988.

13. Мескон М.Х. і ін. Основи менеджменту: Пер. с англ. - М.: Справа ЛТД, 1994.

14. Мильнер Б.З. Проблеми керування в сучасній Америці. - М.: Знання, 1974.

15. Моисеев Н.Н. Математик задає питання... (Запрошення до діалогу). - М.: Знання, 1974.

16. Основи теорії оптимального керування: Учеб. Посібник для экон. вузів / В.Ф.Кротів, Б.А.Лагома, С.М.Лобанів і ін. Під ред В.Ф.Кротова. - М.: Высш.шк., 1990.

17. Ринкова економіка: Підручник. У 3-х т. - Т. 2. Частина 1 / Основи бізнесу. - М.: Соминтек, 1992.

18. Системні дослідження. Щорічник 1971 р. - М.: Наука, 1972.

19. Солнышков Ю.С. Обґрунтування рішень: (Методологічні питання). - М.: Економіка, 1980.

20. Федоренко Н.П. Деякі питання теорії і практики планування і керування. / АН СРСР. Центр. экон.-мат. ин-т. - М.: Наука, 1979.

Малюнок 1. Ідеальні "Піраміди ефективності".
Дані про доходи (по групах).
	доход (тис.руб.)	уд. вага (%)
1 група	5 000	25
2 група	5 000	25
3 група	5 000	25
4 група	5 000	25
Усього	20 000	100
Дані про чисельність (по групах).
	чисельність (чіл.)	уд. вага (%)
1 група	5	10
2 група	10	20
3 група	15	30
4 група	20	40
Усього	50	100