Соціальні джерела християнства

Зміст

Вступ

1.1 Релігійні джерела християнства

1.2 Філософські джерела

1.3 Соціально-політична ситуація і її вплив на християнство

2 Церква в 30 – 150 р. н.е

2.1 “Демократія духу” і ідея Царства Небесного

2.2 Ідея послідовного ходу історії

2.3 Уявлення про суспільство і державу і відношення до них у Апокаліпсисі

2.4 Уявлення про суспільство і державу і відношеннядо них у Євангеліях

2.5. Відношення держави до Церкви

2.6 Християнство і комунізм. Організація і життя перших громад

3 Подальший розвиток церкви 150 – 325 р

Література

Вступ

Не дарма говорять, що саме важке – початок. Скільки разів знову і знову переконуєшся в цьому! Коли обмірковуєш тему перед тим, як приступити до викладу думок на папері, так важко охопити всю її цілком, представити і виразити. Але от з'являється Ідея, смутно зріє план – і думка біжить і біжить, і її вже не зупинити. Це, звичайно, ліричний початок, але він відповідає стану людини, що зрозуміла щось глибоко і ясно.

Сама тема становить чималий інтерес. І одночасно вона представляє деяку складність: на наш погляд, набагато легше розглянути політично – правові вчення Гоббса чи, скажемо, Бентама – тому, що вони були вченнями –формами теоретичного вираження і фіксації історично виникаючого знання, що розвивається, тими теоретичними концепціями, ідеями, положеннями і конструкціями, у яких знаходить своє концентроване логіко-понятійне вираження історичний процес поглиблення пізнання політичних і правових явищ.

У ранньому християнстві ж, на наш погляд, ми маємо справу з іншими формами відображення політичної і правової дійсності – такими як різного роду уявленнями, почуттями, віруваннями, настроями, думками і т.д. Більш того, будь-які ідеї, вчення виникають, якщо їхній суб'єкт знаходиться у визначеній взаємодії з їхнім об'єктом. З цього погляду, якщо ми глянемо на християн 30-х років першого століття, що духовно взагалі ніяк не були зв'язані з зовнішнім світом, державою, то прийдемо до висновку, що політико-правових вчень у цей час і бути не могло. Але ж це і є раннє християнство! Звичайно, пізніше, ближче до початку 5 століття вони з'являються: у творчості Августина, наприклад, але це відбувається тільки тоді, коли християнство ставати державною релігією і, власне, перестає бути тим християнством, при якому імператор був для послідовників Церкви( Антихристом.)

Отже, виходить, що нам необхідно освітити процес повільного формування політико-правових ідей раннього християнства, що відбувався паралельно з розвитком самого християнства. При цьому, на нашу думку, раннє християнство припиняє існування в 325 році, коли християнство стає державною релігією. Раніш у нас виникли деякі труднощі з точним визначенням періоду часу, протягом якого християнство можна називати раннім. Цікаво відмітити, що дослідники цієї проблеми або уникають називати точні дати, або сильно розходяться у своїх думках з цього у питання. З'ясувалося, що християнська релігія носила більш-менш незмінний характер лише в першому столітті свого існування – далі спостерігається швидка її трансформація, і, отже, зміна її ідей. При такому підході раннім можна назвати християнство лише першого століття свого існування. Так чи інакше ми досліджуємо розвиток ранньохристиянських ідей протягом трьох століть – до 325 року – і не помилимося.

Цим тема становить чималий інтерес. Однією з причин вибору цієї теми слугувало елементарне почуття подиву, що виникло при порівнянні раннього християнства і християнства, наприклад, середніх століть. Грубо говорячи, у них немає нічого загального, за винятком образа Христа. Як же могло відбутися таке перетворення вчення про рівність, справедливість, милосердя в доктрину “двох мечів”, інквізиції і т.п.!? Цей подив спровокував щире бажання зрозуміти, розібратися в джерелах, коренях християнського вчення. Адже з релігією, що підкорила собі римську світову релігію і протягом 1800 років панувала над значною частиною цивілізованого людства, не можна, за виразом Ф. Енгельса, обробитися, не розглянувши її походження і розвиток.

Іншою причиною вибору теми можна вважати прагнення розібратися в сучасній соціально-політичній ситуації. У даний момент християнська церква розвивається форсованими темпами. З цього приводу в суспільстві витають суперечливі думки. Говорять, що церква навіть прагне до поширення впливу на державну владу. Причому думки подібні в одному – що це питання стоїть досить гостро. Але ж, як відомо, щоб дати відповідь, необхідно цілком зрозуміти питання – у нашому випадку вивчити історію християнства із самого початку.

Залишилося відповісти на запитання, наскільки докладно ця проблема висвітлена в літературі. На жаль, об'єктивні оцінки християнства почали з'являтися в нас у країні зовсім недавно. До цього література, що виходила у світло під егідою наукового атеїзму в рамках ідеології, не могла піднести читачу досить вичерпного огляду християнської релігії. Цим порозумівається наше звертання до праць Ф. Енгельса, К. Каутського. Як не дивно, вони приводять найбільш послідовне дослідження даної проблеми.

Якщо говорити взагалі про літературу по християнству, то її дуже багато. Наукове дослідження християнства почалося ще в 18 столітті і продовжується дотепер. Увага до релігії як до наймогутнішого ідеологічного засобу держави навряд чи пропаде, будуть продовжуватися міждержавні, міжнаціональні конфлікти, розв'язані на релігійному ґрунті, допоки існує сама релігія. Перш ніж приступати до аналізу основного питання, необхідно розглянути немаловажну проблему, зв'язану із соціальними джерелами християнства. Під соціальними джерелами християнства (поняттям досить багатозначним) ми розуміємо ті соціальні явища (і духовні і матеріальні), що вплинули на походження, розвиток, становлення християнської релігії і , отже, основних її ідей.