Основні галузі банківської таємниці

2. Основні галузі банківської таємниці.

Регламентування режиму діяльності банку з боку органів влади і управління здійснюється лише одним актом — постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.93 № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці". Згідно з цією постановою при визначенні відомостей, що становлять комерційну таємницю банку, керівництво останнього не має права надавати статус комерційної таємниці такій інформації і документам:

♦  установчим документам, документам, що дозволяють займатись підприємницькою діяльністю та Гі окремими видами;

♦  інформації за всіма встановленими формами державної звітності;

♦  даним, які необхідні для перевірки, обчислення і оплати податків та інших обов'язкових платежів;

♦  відомостям про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також про наявність вільних робочих місць;

♦  документам про сплату податків і обов'язкових платежів;

♦   інформації про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які є суб'єктами підприємництва;

♦   документам про платоспроможність;

♦   інформації про забруднення навколишнього природного середовища, невиконання умов безпеки праці, реалізацію продукції, яка завдала шкоди здоров'ю, а також інші пору­шення законодавства України і розміри завданих при цьому збитків;

♦ відомостям, які відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню (масова інформація та інформація, котра публічно розповсюджується через друковані та аудіовізуальні канали, нормативні акти, що стосуються свобод і законних інтересів громадян та ін.).

Виходячи з того, що перелічена інформація не може бути комерційною таємницею, а деякі з відомостей потребують обмеженого доступу, слід пояснити таке: до форм державної звітності належать лише форми, встановлені Державним комітетом статистики України. Під документами про платоспроможність і даними, необхідними для перевірки обчислення податків, не можна розуміти документи і відомості по операціях, рахунках і вкладах клієнтів та кореспондентів банку, оскільки вони згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 52) віднесені до банківської таємниці. Як відомо, у разі неузгодження правових норм повинен спрацювати принцип верховенства закону над підзаконним актом. Відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату не слід плутати з поіменним складом персоначу банку і матеріальним забезпеченням конкретних працівників.

Відомості про захист інформації, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України № 611 як така, що не може бути комерційною таємницею, можуть отримати статус конфіденційної інформації, яка за Законом України "Про інформацію" (ст. ЗО) також є інформацією з обмеженим доступом. Заходи захисту інформації в цьому випадку будуть обиратись керівництвом банку і ним же встановлюватиметься відповідальність за посягання на таку інформацію.

Організація захисту банківської інформації відповідним чином може опиратись і на норми трудового законодавства України, зокрема на ті його положення, що передбачають встановлення трудових відносин на основі контрактів. Останні визначають особливі відносини, які передбачають, що строк дії контракту та умови його розірвання встановлюються за згодою сторін, тобто відповідні заходи захисту банківської інформації можуть передбачатись у контрактах як одна із умов трудового договору. Нормативними актами, що регулюють встановлення трудових відносин працівника і адміністрації підприємства на контрактній основі, є постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.94 № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" та наказ Міністерства праці України від 15.04.94 № 23, яким затверджено Типову форму контракту. Основними положеннями цих документів є те, що контрактами можуть визначатись до­даткові, крім встановлених законом, засади для його розірвання. Зрозуміло, що однією із таких додаткових засад розірвання трудового договору може бути завдання працівником матеріальної або моральної щкоди банку, в тому числі і шляхом протиправних посягань на інформацію з обмеженим доступом. Для практичного застосування таких умов необхідне виконання відповідних вимог: факт укладання трудового договору у контрактній формі; включення до контракту засад, що передбачають його розірвання з ініціативи адміністрації банку у випадках, пов'язаних з протиправними посяганнями на банківську або комерційну таємницю чи конфіденційну інформацію банку; вина працівника банку у скоєнні таких дій.

Відсутність відповідного законодавства щодо інформаційно-аналітичного забезпечення, на жаль, не створює правових умов для регулювання такої діяльності і нормативними актами органів влади і контролю.

Президія Верховного Суду України затвердила Положення про інформаційну діяльність Верховного Суду України (13.02.99). Хоча у Положенні йдеться про доступ до судової інформації працівників засобів масової інформації, однак це не виключає права банків на отримання такої інформації. Особливістю доступу є те, що може надаватись тільки інформація про судову статистику, узагальнення судової практики, судові ріщення. Крім того, така інформація надається за плату і тільки з письмового дозволу Голови Верховного Суду або його заступників. Але незважаючи на останнє, для банків відкривається один з каналів отримання інформації для формування свого інформаційного ресурсу.