Навигация
Роль і місце освіти у розвитку особистості і суспільства
22381
знак
0
таблиц
0
изображений
2. Роль і місце освіти у розвитку особистості і суспільства
Значне місце у розвитку особистості й суспільства посідає освіта.
Протягом тисячоліть соціальний прогрес усього людства та окремих країн не був безпосередньо пов'язаний з освітою, яка була надбанням лише вузького, привілейованого прошарку населення. Нині освіта є потенційно могутнім чинником соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку суспільства. Вона проникає у всі клітини соціального організму, бере на себе відповідальність у вихованні молоді, розвитку людини, у підготовці кваліфікованих кадрів для всіх сфер життєдіяльності суспільства.
Розвиток науково-технічного прогресу, постійно прискорюваний процес оновлення знань передбачають і потребують високої професійної й загальнокультурної підготовки кожної людини, створення умов для безперервного самовдосконалення особистості. В усьому світі сьогодні зростає кількість молоді, що навчається.
Освіта являє собою процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок з метою підготовки людини до життя і праці. Вона є найважливішою, стрижневою сферою духовного зростання людини, формування інтелектуального й етичного потенціалу суспільства.
Функціонування освіти базується на певних принципах, до найважливіших з них слід віднести такі: 1) принцип загальності або демократизації (освіта доступна для будь-якої людини незалежно від її соціального становища і походження, віку, національності, статі і т. ін.). 2) принцип творчого ставлення до навчання як з боку учня, так і з боку вчителя. Освіту не можна зводити лише до надбання і споживання знань. Навчання сьогодні необхідно розуміти як діяльність не стільки репродуктивну, що відтворює, скільки як продуктивну, творчу, у процесі якої учень не тільки засвоює професійні знання й способи їх використання, а й сам створює нові знання, новий соціально значущий досвід; 3) навчальна діяльність має бути організована відповідно до суспільної природи будь-якої людської діяльності (спільна діяльність, співпраця); 4) принцип єдності навчання й виховання; 5) принцип єдності теорії і практики в системі навчання; 6) принцип єдності всієї системи освіти, що забезпечує можливість кожній людині послідовно пройти всі рівні освітньої підготовки від дошкільної до вищої школи; 7) принцип системності освіти, що передбачає раціональну послідовність і взаємозв'язок навчальних дисциплін і форм навчальної роботи на основі найзагальніших логіко-дидактичних вимог до навчання; 8) принцип безперервності освіти. Освіта повинна продовжуватися все життя людини – з дитячих років до старості. Тим самим забезпечується відповідність культурно-освітнього рівня особистості постійно зростаючим суспільним потребам; 9) принцип соціальної ефективності освіти та її постійного оновленням
Із принципів системи освіти випливають її основні функції.
До них можна віднести:
- соціально-економічну функцію, пов'язану з формуванням і розвитком кадрового, науково-технічного та інтелектуального потенціалу суспільства, з посиленням інтеграції науки з виробництвом;
- соціально-політичну функцію, яка регулює соціальний баланс суспільства, впливає на політичні й національні процеси;
- культурно-гуманістичну функцію, що відображає розвиток духовного життя суспільства, забезпечуючи трансляцію культури і розвиток людини.
Звичайно, у житті ці функції існують у тісному взаємозв'язку і перетинаються одна з одною. При цьому початковою, визначальною функцією освіти слід вважати культурно-гуманістичну. Усі інші функції, незалежно від їх значущості для різних сфер життєдіяльності суспільства, зумовлені нею. Це положення має принципове значення для визначення основної мети освіти. Головна мета сучасної української системи освіти, як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти України в XXI ст., створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного навчатися протягом життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства.
Зміст освітніх цілей має багаторівневий характер. їх диференціацію можна здійснити залежно від рівнів засвоєння знання, від різних сфер структури особистості, яка навчається, а також відповідно до будови системи освіти загалом і її конкретного елемента. На основі останнього критерію можна встановити таку систему цілей освіти:
- вищий рівень у системі цілей становлять початкові соціальні цілі освіти, які визначаються суспільством на певному історичному етапі його розвитку;
- початкові соціальні цілі конкретизуються залежно від етапів і форм освіти. Вони зумовлюють напрям діяльності конкретної підсистеми освіти (наприклад, цілі освіти в початковій або середній школі);
- конструктивні цілі ставляться залежно від особливостей змісту освіти на тому чи іншому етапі і відображаються у програмах навчання, педагогічному і методичному керуванні. У цих цілях враховується специфіка конкретного навчального предмета і розкриваються можливості його змісту для розвитку учня;
- оперативні цілі освіти визначаються у процесі реалізації програми навчально-виховної роботи в конкретних умовах.
У сукупності позначених цілей освітньої діяльності, що являє собою певну ієрархічну систему, головною, генеральною метою, яка надає загальну спрямованість навчально-виховному процесу і відображає потреби суспільства, є розвиток людини, формування активного суб'єкта соціального розвитку. Освіта за основну мету ставить не просто підготовку людини до роботи в певній галузі праці, до конкретного виду діяльності, а піднесення її загальної культури, формування цілісної, професійно підготовленої, самостійної, творчої, високоморальної особистості.
Освіта є необхідною умовою підготовки людини до життя і праці. Основний шлях здобуття освіти – навчання у навчальних закладах, де воно тісно пов'язане з вихованням. Велике значення в освіті має також самоосвіта, культурно-освітні заклади, участь у суспільно-трудовій діяльності. Рівень загальної і спеціальної (професійної) освіти зумовлюється вимогами виробництва, суспільними відносинами, станом науки, техніки і культури.
Необхідно зауважити, що динамічне життя потребує динамічної освіти, плюралізму в системі освіти, що знайшло своє відображення в ідеї безперервної освіти.
Потреба в освіті – одна з конкретно-історичних характеристик суспільства, соціальної групи, особистості. Який стан суспільства, суспільних відносин, культури – така й потреба в освіті.
Освіта відіграє універсальну роль у житті суспільства, вона не зводиться лише до розвитку «людського фактора» виробництва. Суспільний прогрес ставить питання значно ширше: зростаюча потреба у продовженні освіти після завершення її базового щабля (як результат суспільного прогресу і як необхідна його передумова) відчуватиметься людьми у всіх їх соціальних проявах.
Похожие работы
... агресія — спосіб досягнення, а агресія — самоціль, вона стає самостійним мотивом поведінки, обумовлюючи ворожість по відношенню до інших при низькому рівні самоконтролю. Крім того, конфлікти старшокласника в стосунках з однокласниками обумовлені важливою особливістю віку — формуванням морально-етичних критеріїв оцінки однолітка і пов'язаних з цим вимог до його поведінки Попередження конфліктної ...
... ефективність взаємодії із навколишнім середовищем залежать від згуртованості групи, різний вияв якої по-різному впливає на її конфліктогенність. Розділ 2. Особливості психологічного клімату у студентських групах першого року навчання 2.1 Особливості адаптації студентів до навчального процесу Навчання у вищому навчальному закладі передбачає велике розумове та нервово-емоційне навантаження ...
... є допомога сімейного консультанта чи психотерапевта. 4. У межах сімейного консультування і психотерапії існують різні підходи до надання психологічної допомоги сім’ї. 2. Особливості психодіагностичної і психокорекційної роботи з подружніми конфліктами у молодих сім’ях 2.1 Психодіагностика у сімейному консультуванні як методична основа дослідження Одна із гострих проблем сімейного ...
... знайомство, діагностування першокурсників, у ході якого використовується наступний діагностичний інструментарій: 1. Соціально-психологічне дослідження адаптації студентів груп нового набору до умов навчання в технікумі за допомогою анкети «Особливості проходження соціальної, психологічної адаптації студентів груп нового набору» (додаток №1). 2. Діагностування емоційно-вольового та морального ...
0 комментариев