Маркетингове дослідження збуту коньячних виробів ТМ "Жан-Жак"

Міністерство освіти і науки України

Вінницький торговельно-економічний інститут

КНТЕУ

Звіт

з курсу "Маркетингові дослідження"

на тему:

"Дослідження коньячних виробів ТМ “Жан-Жак”"

м . Вінниця 2008

Зміст

Вступ

Анкетування

Фокус-група

Порядок організації груп

Інтерв'ювання

Отримані результати

Висновки і рекомендації

Додатки

Бібліографія

Вступ

 

Історія коньяку почалася в XVI столітті, коли у Франції в департаменті Шарант місцеві винороби стали провадити таку кількість легкого виноградного вина, що збувати його на території країни було нелегко. У цих умовах дуже активно став розвиватися експорт виноградних вин в Англію, Швецію, Норвегію й інші європейські країни. Однак з`ясувалося, що вони погано переносять зміни температури під час перевезення, що тривала порою багато місяців. Було вирішено вдатися до вже відомого способу концентрації алкоголю в провині - дистиляції (перегонка провина в більше міцний дистилят - коньячний спирт). Вийшов алкогольний напій називаний "бренди", від голландського branwin - "палене вино". Це спиртне перевозили в дубових бочках і воно не псувалося при транспортуванні.

Винороби вважали, що споживач зможе розбавити продукт і одержати знову вино в повному обсязі. Цей продукт, розведений водою, називали брендуайн (brandewijn). Бренди з Коньяку стало користуватися величезним попитом у голландських торговців, як вигідний для обміну товар і в голландських матросів, що вживали його під час плавання. Однак згодом сам коньячний спирт, витриманий у дубових бочках так сподобався виробникам, що придбав статус самостійного напою. До кінця XVII століття нідерландські й англійські винороби вже почали вивозити простий коньячний спирт без усяких добавок.

Як і будь-яка значна подія, походження коньяку сталася обростати легендами. Так, в одній з них говориться, що уродженець міста Бордоіль якийсь шевальє де ла Круа-Мароне пішовши з військової служби, зайнявся улюбленою справою - перегонкою провина. Він так любив цю справу, що пристрастився до низькоградусному спирту. Один раз у гарячковому маренні йому приснилося, що диявол, щоб відняти в нього душу, кинув його в окріп, але не одержав потрібного результату. Тоді він кинув його знову.

Прокинувшись, шевальє зробив те ж саме зі своїм вином. Так і вийшов коньяк - результат подвійної перегонки провина. Друга гарна легенда говорить, що вже в першій половині XVI на врочистому одруженні французького короля Генріха II c Катериною Медичі італійським послом серед звичайних дарунків було піднесено виноградного бренди - коньяк.

Але яким би не було істинне походження коньяку, але згодом центром виробництва цього напою стало місто Коньяк недалеко від Парижа, що згодом дало ім`я всієї області Шарант. Це місто вже наприкінці середньовіччя став великим торговим центром. Одним із занять місцевих жителів було виноградарство й виготовлення білих шарантських вин, які в XV - XVI століттях стали користуватися популярністю у фламандських і голландських купців, що купували їх і перепродували в інші країни Європи. в ті часи часто відбувалися війни, що робило торгівлю нестабільної й один раз бренди, призначене для продажу, вимушено провело кілька років у дубових бочках. Коли нарешті-той їхній уміст спробували, очевидними стали зміни, що відбувалися за ці роки: зменшилася міцність напою, зате аромат став більше насиченим, змінилися також смак і кольори. Новий напій мав більше тонкий витончений смак і більше високою якістю в порівнянні з іншими бренди, він швидко став популярним і одержав назву "коньяк".

Проходив час, удосконалювалися методи перегонки вин, їх купажування й зберігання. Напої типу коньяку стали провадитися в багатьох країнах, але донині Франція (точніше департаменти Приморська Шаранта й Шаранта) залишається визнаною країною класичного виробництва коньяку.

Метою дослідження є:

ü   збільшення попиту на досліджувану продукцію,

ü   виявлення недоліків товару та його збуту,

ü   аналіз основних сегментів збуту продукції,

ü   визначення потреб споживачів.

Дане дослідження здійснюється з метою визначення головних проблем пов’язаних з певними недоліками діяльності виробника чи якості продукції, а також визначення найбільшого сегменту покупців.

 

Анкетування

Метод анкетного опитування поширений у світовій практиці дослідження ринку. Його використовують при дослідженні попиту, споживацьких якостей товарів, тенденцій у ставленні покупців до цих якостей і товару взагалі, при аналізі покупців ( за віком, рівнем доходів, соціальним становищем), ефективності реклами, реакції на нові товари і т. д. Анкетні данні відображають суб’єктивні оцінки опитуваних щодо товарів, їх якості, можливості придбання, а також характеристики самих покупців. Але, правильно використовуючи дані, математичні закони великих чисел і спеціальні вибіркові методи, можна отримати вірогідну інформацію щодо досліджуваних об’єктів. Важливою умовою для здобуття такої інформації є кількість змісту та запитань анкети, варіантів відповідей на них, достатня і правильна вибірка респондентів, що заповнили анкету.

Вихідним моментом маркетингових досліджень з використанням анкет є встановлення цілей дослідження, які впливають як на вибір самого методу анкетування, так і на розробку анкети, отримання результатів обробки анкет, вибір методу виконання розрахунків. цілями дослідження можуть бути вивчення попиту на товари, споживацьких уподобань щодо марок і властивостей товару, виявлення соціально-демографічних характеристик покупців тощо.

Розробка змісту анкети – один із відповідальних етапів дослідження. Близько 20-30% помилок в інформації, отриманій від респондентів, пов’язані з неправильно сформульованими питаннями, варіантами відповідей на них і т. п. Тому в розробці анкет беруть участь різні спеціалісти: маркетологи, дослідники, соціологи, виробники, системні аналітики та програмісти.

Складаючи анкету, доцільно дотримуватися певних вимог. Так, форма анкети має бути простою і легко читатися, а кількість запитань не перевищувати 10. Анкета з більшою кількістю запитань втомлює респондента, зменшує його зацікавленість і активність. Важливим є дотримання послідовності запитань: спочатку базова інформація, потім класифікаційні дані, а насамкінець - ідентифікація респондента.

Фокус-група

Для проведення фокус-групи важливо визначити цільову групу клієнтів, для яких буде проводитися це дослідження. Усередині групи клієнти повинні бути однаковими за критерієм відбору. Можна відібрати декілька груп, з кожною з них провести фокус-групу, і отримані результати порівняти між собою.

Оптимальна кількість клієнтів в одній фокусі-групі – 10 чоловік. Більша кількість веде до формальності висловлень через брак часу. Менша кількість клієнтів у групі може не дати всього діапазону думок клієнтів про товар.

Порядок організації груп

При наборі груп важливо дотримання принципу випадкового потрапляння. Клієнти в групу набираються випадковим чином, але тільки ті, які відповідають виділеним критеріям відбору.

У фокус-групі можуть бути використані наступні методи:

1.         Попереднє анкетування клієнтів у торгових точках

2.         Групова дискусія учасників фокус-групи за заданим планом (тематичним питанням)

3.         Індивідуальне тестування товару, на якому вивчаються якісні особливості попиту ( зовнішній вигляд, запах, і. т.д.)

4.         Реєстрація порядку вибору товару з асортименту (для визначення несвідомих переваг зовнішнього вигляду упаковки)

5.         Індивідуальне тестування рекламних матеріалів (відеоролики, журнали, пробники й ін.) з наступним груповим обговоренням

6.         Опитування по заданій темі.

Матеріали фокус-групи можуть фіксуватися як записами на папері (пишуть самі учасники під час індивідуального тестування) так і записами на відеокамеру, диктофон.

Основні можливості вивчення поведінки споживача методом “фокус-група”:

1. Оцінка потреб. Виявлення існуючих мотиваційних причин з метою наступного представлення продукту, послуги, ідеї як повноцінного засобу для задоволення виявлених потреб.

2. Оцінка мотивації споживача в процесі пошуку й обробки інформації про продукт, послугу, ідею. Контроль за впливом усного обміну інформацією між споживачами у ставленні до продукту, послуги, ідеї і власного досвіду. Контроль за зміною поведінки споживача і відношенням до продукту, послуги, ідеї під впливом реклами.