Практичне завдання

6.         Практичне завдання.

Розрахунок відношення ринкової частки фірми.

1)         Розрахуйте повну ємність ринку за формулою:

V = Q + Z + I + E;

де – Q – виробництво товарів; Z - залишок товарних запасів;

I – імпорт товару; E – експорт товару.

2) Розрахуйте ринкову частку фірми (%):

ДФ = V_ф/ V*100% ;

3)Розрахуйте відносну ринкову частку:

ВД_ф =Д_ф/V*100% ;

4) Визначити ринкову позицію фірми, враховуючи наступні варіанти:

ВД_ф> 1 фірма є ринковим лідером і має найсильніші ринкові позиції;

ВД_ф = 1 ринкове становище фірми таке як і у її конкурентів;

ВД_ф < 1 фірма має слабкі ринкові позиції.

№з/п	Назва товару	Обсяг виробництва	Залишки товарних запасів (грн)	Імпорт товарів (грн)	Експорт товарів (грн)	Продукція на ринку
1.	Холодильник	2 240 000	25 500	16 500	10 500	1 115 000

Рішення.

1)V = 2 240 000 (Q) + 25 500 (Z) + 16 500 (I) + 10 500 (E) = 2 292 500 (грн.) – повна ємність ринку;

2) ДФ = 1 115 000 / 2 292 500 * 100% = 48,64 (%) - ринкова частка фірми;

3) ВД_ф = 48,64 / 2 292 500 * 100% = 0,0021 - відносна ринкова частка;

4) ВД_ф 0,0021 < 1 фірма має слабкі ринкові позиції.

 

1. Ситуаційний аналіз з маркетингу.

Ситуаційний аналіз   1. Становище фірми. 2. Прогноз (майбутнє фірми за умов існуючого стану справ). 3. Зовнішнє середовище (вплив його на стан справ).

Схема циклічного (кільцевого) управління фірмою на засадах маркетингу:

	Тактичне планування   10. Визначення складових тактики. 11. Розробка оперативного плану (хто, що, коли, де і за яких умов повинен діяти). 12. Реалізація оперативного плану.

Разом з проблемами маркетингу фірмі необхідно вирішувати комплекс завдань у галузі виробництва, фінансів, обліку, постачання, юриспруденції, техніки і технології, роботи з персоналом, машинною розробкою інформації. Лише у цій сукупності видів діяльності можна розглядати поєднану різноваріантність розвитку фірми, її інтенсивне, інтеграційне диверсифікацій не зростання.

Досягнення бажаних результатів визначається переважно довгостроковою політикою фірми.

Довгострокова політика фірми є стратегією, розробленою для досягнення перспективних цілей. Процес вироблення стратегії включає аналіз та оцінку факторів зовнішньої та проміжних систем, «погляд навколо», а також оцінку внутрішніх можливостей фірми – «погляд усередину».

Аналіз зовнішньої та проміжної систем.

На цьому етапі вивчаються стрижневі фактори зовнішнього середовища, включаючи дії конкурентів, зміни їхньої продуктивної, ринкової і технологічної політики, а також дії покупців, держави, постачальників, банків. Аналіз їхніх взаємозв’язків, напрямків розвитку дає можливість фірмі виявити загальноекономічні тенденції, які в майбутньому впливатимуть на виконання плану.

Аналіз внутрішніх можливостей фірми.

Дається оцінка сильних сторін фірми (стійкі позиції на ринку в найближчі 2-5 років; високий науково – технічний потенціал; високий рівень підготовки працівників; порівняно низька вартість устаткування з надмірною потужністю; настанова на підвищення результативності; поступки профспілці), а також слабких (апатія працівників; недостатньо різноманітний асортимент; устаткування в деяких сферах вимагає модернізації; пасивна участь працівників в управлінні). Виникають нові проблеми – якість устаткування, звільнення, права працівників, соціальна відповідальність. Аналіз спрямовується на визначення можливостей і обмежень, які впливатимуть на досягнення цілей.

Розробка альтернативних стратегій здійснюється на основі зіставлення прогнозів зовнішньої та проміжної обстановки з результатами аналізу внутрішніх можливостей. Цілі фірми не можна сформулювати до розгляду можливих стратегій, прогнозів, оцінки внутрішнього потенціалу і навпаки. Крім того, вибір оптимальної стратегії залежить від політики розвитку фірми (сукупність положень, основ, принципів і критеріїв, що ними фірма керується).

Розрізняють два види політики – активну і пасивну.

Активна: диверсифікація (постійне розширення сфери діяльності фірми),технологічна орієнтація фірми (фірма розробляє нову продукцію, а потім оцінює можливості ринку) і наступальність (прагнення до випередження конкурентів у виробленні і продажу нової продукції).

Пасивна: концентрація діяльності фірми на визначеній сфері, ринкова орієнтація (фірма спочатку вивчає потреби споживачів, а потім визначає технологічні можливості для розробки товару, здатного задовольняти цю потребу) і оборонна (у відповідь на дії конкурентів фірма прагне захистити свій ринок шляхом освоєння нової продукції).

Активну політику ведуть фірми, які здійснюють освоєння нових ринків з товарами. Вони здатні захистити своє положення на ринку за допомогою патентів, фінансовою спроможністю, кадрами, суттєво випереджаючи в усьому цьому конкурентів. Фірми, які не спроможні на це, ведуть пасивну політику.

Існує три основні різновиди можливостей інтенсивного зростання:

4.         Глибоке проникнення на ринок, пов’язане з постійним шуканням шляхів збільшенням збуту існуючих товарів на існуючих ринках з використанням більш агресивних маркетингових зусиль;

5.         Розширення меж ринку, яке передбачає збільшення збуту шляхом проникнення існуючих товарів на інші ринки;

6.         Збільшення збуту за рахунок вдосконалення вже існуючих, а також утворення нових товарів на вже завойованих ринках.

 

Інтеграційне зростання:

·           Здійснення регресивної інтеграції, коли фірма прагне або підпорядкувати собі, або поставити під більш жорсткий контроль своїх постачальників;

·           Прогресивна інтеграція, коли ставиться завдання посилити контроль за системою розподілу;

·           Горизонтальна інтеграція, коли фірма має намір жорсткіше контролювати підприємства – конкуренти.

Диверсифікаційне зростання (постійне розширення сфери діяльності фірми):

·        Поповнення асортименту відбувається аналогічними з позицій технології або маркетингу товарами (концентрична диверсифікація);

·        Поповнення асортименту відбувається за рахунок нових товарів, розрахованих на існуючих клієнтів (горизонтальна диверсифікація);

·        Організація виробництва товарів проходить за новою технологією, а збут планується здійснювати на нових ринках (конгломератна диверсифікація).

Отже, реалізація функціональних стратегій, які ґрунтуються на активній політиці фірми з технологічною орієнтацією, тягне за собою гнучкі організаційні рішення, що вимагає утворення спеціальних організаційних структур з чітким розмежуванням завдань, відповідальності, компетенції між управлінськими кадрами, визначенням добре продуманих горизонтальних взаємодій. Менш рішучі стратегії з пасивною політикою розвитку фірми використовують усталені структурні одиниці і зв’язки.

Використана література:

 

1.  Примаков Т.А. «Основи маркетингу» 2000 р.;

2.  Прауде В.Р. «Маркетинг» 1994 р.;

3.  Герасимчук В.М. «Маркетинг. Теорія і практика» 1994 р.;

4.  Дайновський Ю.А. «Маркетингові прийоми» 1998 р.;

5.  Манн І. «Маркетинг на 100%» 2003 р.;

6.  Крамаренко В.І. «Маркетинг» 2003 р.;

7.  Котлер Ф. «Основи маркетинга» 2003 р.;

8.  Щербань В.М. «Маркетинг» 2006 р.;

9.  Полторак В.А. «Маркетингові дослідження» 2003 р.;

10.    Голубков Е.П. «Маркетинг: стратеги, планы, структуры» 2000 р.;

11.    Под ред. Голубкова Е.П. «Проблемы планирования и управления. Опыт системных исследований» 2000 р.;

12.    Зав’ялов П.С., Демидов В.Е. «Формула успеха: маркетинг» 2000 р.;

13.    Родин В.Р. «Основи маркетинга» 2002 р.;

14.    Афанасьєв М. «Маркетинг: стратегия и практика фирмы» 2000 р.;

15.    Гаркавенко С.С. «Маркетинг» 2003 р.