Утилізація та знешкодження відходів

2.7 Утилізація та знешкодження відходів

Усі міста з їхньою високою концентрацією населення відрізняються утворенням великої кількості промислових і побутових відходів.

Відходи поділяються на тверді та рідкі, промислові та побутові.

Проблема відходів стоїть досить гостро через низьку швидкість їх розкладення. Папір руйнується від 2 до 10-ти років, консервні банки – майже 100 років, поліетиленові матеріали - 200 років, пластмаса – 500 років, а скло для повного розкладу потребує 1000 років.

Особливу категорію міських відходів складають стічні води. В Україні за 1988 рік було випущено 18,7 млрд. стоків, з них 2,6 неочищених. Ступінь забруднення стічних вод оцінюють в еквівалентах побутових стоків – ЕПС. Один ЕПС дорівнює кількості органічної забруднюючої речовини, що виробляється однією людиною за добу. Для окиснення 1 ЕПС потрібно 60 г. кисню. Звільнення від відходів ведеться в трьох напрямках:

1) складування або навіть захоронення таким чином, щоб вони не впливали негативно на навколишнє середовище;

2) знищення відходів шляхом їх спалювання;

3) очистка від шкідливих речовин, що є найбільш складним процесом, який здійснюється такими способами:

а) механічне очищення методом відстою в спеціальних відстійниках рідких стоків, фільтрування і т.п.;

б) хімічне очищення, при якому шкідливі компоненти відходів перетворюються в осадок або розкладаються;

в) фізико-хімічне очищення, переважно методом електролізу або іонообмінних смол;

г) біологічне очищення за допомогою бактерій або інших живих організмів, здатних розкладати шкідливі речовини в процесі життєдіяльності.

У більшості міст світу переважає вивіз відходів на звалища. На звалищах зберігається багато відходів. Складування відходів на міських звалищах є екологічно найбільш недосконалим способом порятунку від них. Стічні води звалищ токсичні й забруднюють ґрунтові води та ріки. Відбувається забруднення атмосферного повітря газоподібними речовинами, які утворюються при розкладанні звалених матеріалів.

Іншим способом знищення міських твердих відходів є спалювання. Найчастіше сміття спалюють на звалищах відкритим способом. Недолік спалювання полягає в накопиченні великої кількості попелу, який містить чимало токсичних речовин. Та й газоподібні викиди при спалюванні сміття небезпечні, часто виділяється діоксин. Особливо небезпечним є відкрите спалювання пластмас. Однак відкрите спалювання побутових і промислових відходів на міських звалищах здійснюється у великих обсягах.

Технологія видалення відходів в смт. Сиавищах:

-   пошарове складування з глинистими прошарками;

-   ущільнення відходів бульдозером.

У 2000 році розроблений проект на рекультивацію старого звалища твердих побутових відходів і побудову нового полігону твердих побутових відходів, але через відсутність фінансування будівельні роботи не проводяться.

2.8 Проект заводу з переробки відходів

Людина не може жити, не залишаючи після себе відходів. Кількість їх залежить від величини міста, характеру систем опалення і виду пального, від розвитку систем загального харчування, ступеня міського забезпечення, місцевого клімату та іншого. В середньому прийнято вважати, що на одного мешканця в рік накопичується 250 кг. відходів.

Відходи накопичуються як на спеціалізованих, так і на стихійних звалищах.

Так в смт. Ставище найбільшу проблему становлять тверді побутові відходи, які не лише забруднюють грунт, воду і повітря, але й є об’єктом розмноження крис, мишей, різних комах, що загрожує спалахом інфекційних захворювань.

Тому першим етапом очистки території, являється постійний збір відходів, для чого встановляють сміттєпроводи і сміттєзбірники – двірні і квартирні.

Тверді побутові відходи включають різні речовини органічного і мінерального походження: харчові відходи, використаний папір та картон, текстиль, деревину, кістки, шкіру, резину, пластмасу, метал, скло, каміння. Ці відходи являються сприятливим середовищем для розмноження мікроорганізмів, в ньому містяться яйця гельмінтів, в теплий період року дуже швидко розмножуються мухи. Тому неліквідовані відходи можуть бути джерелом масового забруднення навколишнього середовища.

Вивозити відходи з контейнерів на звалище економічно і екологічно невигідно. В цих умовах більш вигідно відходи вести не на звалище, а на розміщену в місті утилізуючу станцію або завод. Там відходи сортуються, подрібнюються, ущільнюються, пресуються та використовуються для видалення з них цінного матеріалу. При цьому на 40% знижуються площі полігонів, з’являється можливість збувати продукти переробки відходів.

Удосконалення звалищ не являється основним рішенням проблеми знезараження і утилізації побутових відходів. На даний час у вітчизняній і зарубіжній практиці розповсюджені механізовані методи очистки відходів на спеціалізованих заводах.

Технологічна схема заводу по переробці відходів 1-підїздна естакада; 2-бункер-накопичувач сміття; 3-грейферні крани; 4-котлоагрегат; 5-завантажувальна лійка; 6-гідравлічний штовхач; 7-валкова решітка; 8-нагнітачі; 9-газові горілки; 10-шлаковідбірник; 11-бункер шлаку; 12-електрофільтр; 13-транспортери золовидалення; 14-димосос; 15-димова труба.

Одним з методів утилізації ТПВ є спалювання. З бункера – накопичувача відходи подають в завантажувальні ємкості, а потім – в печі котлоагрегатів, де спалюють на спеціальній решітці при t 800-1000ºC без додаткового пального. Шлак який утворюється при спалюванні транспортують у спеціальні приміщення. Магнітний сепаратор, встановлений на транспортері, вилучає чорний металолом, який пакується і реалізується як вторинна сировина. Димові гази проходять ретельне обезпилення в електростатичних фільтрах, які забезпечують ступінь очищення на 96–98%. Пар який виробляється котлами тиском 13 атм. з температурою 194 ºC використовується для потреб заводу, а його залишок направляється в бойлерну установку для нагрівання води міської системи теплопостачання.

Заводи по переробці відходів використовують принцип пошарового згорання при температурах до 1000С. В викидах спалених відходів практично відсутній сірчаний ангідрид і вуглекислий газ. Але разом з тим треба відмітити, що при згоранні відходів у спеціальних печах у повітря попадають високотоксичні діоксан і фуран.

Однак проведений аналіз джерел викидів діоксинів у навколишнє середовище показав, що загальний його вміст лише 0,7%, який попадає в атмосферу із установок для спалювання.

Новітні системи очищення газів, з печей для спалювання відходів, не враховуючи пилеуловлювачів із різними механізмами для видалення шкідливих компонентів, використовують і так звані фільтруючі пилеуловлювачі, які одночасно очищують викиди газів від пилу і шкідливих компонентів. Принцип дії їх полягає у поглинанні шкідливих компонентів в шарах осівшого пилу. В якості фільтрувального матеріалу використовується склотканина, стійка до дії високих температур і шкідливих компонентів викинутих газів.

Загальна маса накопичених на території України відходів перевищує 25 млрд. т., що в розрахунку на 1 кв.км. площі становить 40 тис.т. Якщо в 2000 р. на одного жителя України припадало близько 300т. відходів, то сьогодні ця величина перевищує 520т.

Кількість відходів на одну людину в світі, т

Країна	в рік	в місяць	в тиждень	в день
Україна	0,25	0,021	0,00472	0,00069
Росія	0,27	0,023	0,00509	0,00074
США	0,72	0,060	0,0136	0,00197
Швеція	0,48	0,040	0,00906	0,00132

Враховуючи чисельність населення смт. Ставища і прилягаючих сіл, розміщення заводу на території Ставищ економічно не вигідне. Загальна кількість відходів не спроможна забезпечувати постійну роботу заводу.

Вихід з даної ситуації пов'язаний із зміною державного підходу до рішення існуючих еколого-охоронних і санітарно – очисних проблем які виражені не паперовими цифрами, а дуже реальними горами сміття та інших відходів. Звільнитися від них можна суспільними можливостями, при повній взаємодії всіх задіяних у виробничому та законодавчому процесі сторін. Тільки за таких умов можна говорити про високу екокультуру, здоров’я населення і встановлення природної рівноваги.