Характеристика екологічних норм Конституції Російської

4. Характеристика екологічних норм Конституції Російської

Федерації, що регулюють охорону навколишнього середовища

До так званим «екологічного» нормам Конституції Російської Федерації можна віднести положення статей 41, 42 і 58.

Стаття 41 говорить, що кожний має право на охорону здоров'я й медичну допомогу. У Російській Федерації фінансуються федеральні програми охорони й зміцнення здоров'я населення, приймаються заходи щодо розвитку державних, муніципальних, приватної систем охорони здоров'я, заохочується діяльність, що сприяє зміцненню здоров'я людини, розвитку фізичної культури й спорту, екологічному й санітарно – епідеміологічному благополуччю.

Здоров'я - це стан повного фізичного, щиросердечного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Тому під охороною здоров'я розуміється сукупність мір, спрямованих на збереження й зміцнення здоров'я кожної людини.

Право громадян на охорону здоров'я забезпечується охороною навколишнього природного середовища, захистом життя й здоров'я населення від негативного впливу, обумовленого забрудненням навколишнього середовища.

Згідно ч. 3 ст. 41 Конституції приховання посадовими особами будь-якого рівня фактів і обставин, що створюють погрозу для життя й здоров'я людей, спричиняє відповідальність відповідно до федерального закону. Приховання - це не тільки утаювання інформації, але й поширення свідомо недостовірної, помилкової інформації про стан навколишнього середовища, санітарно - епідеміологічному стані й інших подіях і обставинах, що загрожують здоров'ю людей.

Громадяни мають право на регулярне одержання достовірної й своєчасної інформації про факторів, що сприяють збереженню здоров'я або роблять на нього шкідливий вплив, включаючи інформацію про санітарно – епідеміологічний стан району проживання, раціональних нормах харчування, про продукти, роботи, послуги, їхній відповідності санітарним нормам і правилам і ін.[4]

Стаття 42 Конституції РФ (ст.50 у Конституції РБ) говорить, що кожний має право на сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про її стан і на відшкодування збитку, заподіяного його здоров'ю або майну екологічним правопорушенням.

Право громадян на сприятливі умови життя припускає реальні можливості проживати в здорової, що відповідає міжнародному й державному стандартам навколишньому природному середовищу, брати участь у підготовці, обговоренні й прийнятті екологічно значимих рішень, здійснювати контроль за їхньою реалізацією, одержувати належну екологічну інформацію, а також право на відшкодування збитку[5] .

Право громадян на сприятливе навколишнє природне середовище забезпечується:

·          державним екологічним контролем за станом навколишнього середовища й дотриманням природоохранительного законодавства (у Республіці Башкортостан – Госкомэкология РБ, Башкирська природоохоронна міжрайонна прокуратура);

·          плануванням і нормуванням якості навколишнього середовища;

·          проведення державної екологічної експертизи;

·          здійснення оцінки впливу на навколишнє середовище;

·          здійснення державного моніторингу навколишнього середовища;

·          проведення екологічного аудита;

·          економічними методами регулювання в області охорони навколишнього середовища (установлення плати за негативний вплив на навколишнє середовище, установлення лімітів на викиди й скидання забруднюючих речовин, надання податкових пільг і т.д.)[6] ;

·          екологічна сертифікація;

·          формування екологічної культури;

·          розробка й твердження обов'язкових вимог в області охорони навколишнього середовища при здійсненні господарської й іншої діяльності;

·          попередженню й ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих;

·          екологічне страхування;

·          утворенням державних і суспільних, резервних і інших фондів допомоги;

·          організацією медичного обслуговування населення.

У Російській Федерації здійснюється державний, виробничий, муніципальний і суспільний контроль в області охорони навколишнього середовища. Контроль в області охорони навколишнього середовища проводиться з метою забезпечення органами державної влади РФ, органами державної влади суб'єктів Федерації, органами місцевого самоврядування, юридичними й фізичними особами виконання законодавства в області охорони навколишнього середовища, дотримання вимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охорони навколишнього середовища, а також забезпечення екологічної безпеки.

Оцінка впливу на навколишнє середовище проводиться у відношенні планованої господарської й іншої діяльності, що може зробити прямий або непрямий вплив на навколишнє середовище, незалежно від організаційно – правових форм власності суб'єктів господарської й іншої діяльності. Оцінка впливу на навколишнє середовище проводиться при розробці всіх альтернативних варіантів предпроектной, у тому числі передінвестиційної, і проектної документації, що обґрунтовує плановану господарську й іншу діяльність, за участю суспільних об'єднань.

Екологічна експертиза (державн або суспільна) проводиться з метою встановлення відповідності планованої господарської й іншої діяльності вимогам в області охорони навколишнього середовища[7] .

Державний моніторинг навколишнього середовища здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації й законодавством суб'єктів Федерації з метою спостереження за станом навколишнього середовища, у тому числі за станом навколишнього середовища в районах розташування джерел антропогенного впливу й впливом цих джерел на навколишнє середовище, а також з метою забезпечення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у достовірній інформації, необхідної для запобігання або зменшення несприятливих наслідків зміни стану навколишнього середовища. Порядок організації й здійснення державного моніторингу навколишнього середовища встановлюється Правительством РФ. Інформація про стан навколишнього середовища, її зміні, отримана при здійсненні державного екологічного моніторингу, використовується органами державної влади Російської Федерації, органами державної влади суб'єктів Федерації, органами місцевого самоврядування для розробки прогнозів соціально - економічного розвитку й прийняття відповідних рішень, розробки федеральних програм в області екологічного розвитку Росії, цільових програм в області охорони навколишнього середовища суб'єктів Федерації й заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Екологічний аудит – незалежна, комплексна, документована оцінка дотримання суб'єктом господарської й іншої діяльності вимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охорони навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовка рекомендацій з поліпшення такої діяльності. У цей час у Республіці Башкортостан діють 4 аудиторські фірми, що представляють послуги по екологічному аудиті.

Екологічна сертифікація проводиться з метою забезпечення екологічно безпечного здійснення господарської й іншої діяльності на території Російської Федерації, може бути обов'язкової або добровільної.

Нормування в області охорони навколишнього середовища здійснюється з метою державного регулювання впливу господарської й іншої діяльності на навколишнє середовище, що гарантує збереження сприятливого навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки. Нормування полягає у встановленні нормативів якості навколишнього середовища, нормативів припустимого впливу на навколишнє середовище при здійсненні господарської й іншої діяльності, інших нормативів в області охорони навколишнього середовища, а також державних стандартів в області охорони навколишнього середовища. Нормативи й нормативні документи в області охорони навколишнього середовища розробляються, затверджуються й уводяться в дію на основі сучасних досягнень науки й техніки з урахуванням міжнародних правил і стандартів в області охорони навколишнього середовища.

Екологічне страхування (ст.18 ФЗ «Про охорону навколишнього середовища») здійснюється з метою захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок екологічних ризиків. У Російській Федерації може здійснюватися обов'язкове державне екологічне страхування[8] .

З метою формування екологічної культури й професійної підготовки фахівців в області охорони навколишнього середовища встановлюється система загального й комплексного екологічного утворення, а також поширення екологічних знань, у тому числі через засоби масової інформації[9] .

Громадяни мають широкі повноваження для реалізації своїх екологічних прав, що припускають можливість створювати суспільні об'єднання по охороні навколишнього середовища, вступати в члени таких об'єднань і фондів, вносити свої заощадження; брати участь у зборах, мітингах, пікетах, ходах, референдумах по охороні навколишнього середовища, викладати свою думку, звертатися із заявами, скаргами, петиціями, вимагати їхнього розгляду; вимагати в адміністративному й судовому порядку скасування рішень про розміщення, проектування, будівництво, реконструкції, експлуатації екологічно шкідливих об'єктів; вимагати обмеження, призупинення, припинення їхньої діяльності; порушувати питання про залучення до відповідальності винних юридичних осіб і громадян.

За екологічні правопорушення, посадових осіб і громадяни несуть дисциплінарну, адміністративну, гражданско – правову або кримінальну відповідальність, а підприємства, установи, організації – адміністративну й гражданско – правову відповідальність[10] .

Так, в 2001 році Госкомэкология РБ пред'явила в Арбітражний суд РБ 105 позовних заяв про відшкодування збитку, нанесеного державі підприємствами, організаціями й установами, що порушують природоохранительное законодавство (в 2000 р. - 99 позовів). Пред'явлено вимог на загальну суму 35 142 566,12 рублів. Стягнено Арбітражним судом РБ у бюджет Республіки Башкортостан і добровільно задоволений підприємствами-порушниками вимог на загальну суму 9 мільйонів 375 тисяч рублів (в 2000 р. - 4 мільйони 833 тисячі рублів).

Екологічні суспільні об'єднання громадян можуть розробляти, затверджувати й пропагувати свої екологічні програми, захищати екологічні права й інтереси населення, розвивати його екологічну культуру, залучати громадян до природоохранительной діяльності; за рахунок своїх засобів і добровільної участі населення виконувати роботи з охорони й відтворення природних ресурсів; сприяти державним органам у боротьбі з порушеннями природоохранительного законодавства; створювати суспільні фонди по охороні навколишнього середовища й витрачати їх на проведення екологічних заходів; рекомендувати своїх представників для участі у державній екологічній експертизі, проводити суспільну екологічну експертизу ( щостає юридично обов'язкової після твердження її результатів органами державної експертизи); вимагати призначення державної екологічної експертизи; виступати з викладом своєї платформи в засобах масової інформації.

Згідно ст.13 Федерального закону РФ «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 р., органи державної влади і їхніх посадових осіб зобов'язані сприяти суспільним об'єднанням і громадянам у реалізації їхніх прав в області охорони навколишнього середовища. Посадові особи й громадяни, що перешкоджають здійсненню екологічних прав і обов'язків, залучаються до відповідальності у встановленому порядку. Зокрема, громадяни й суспільні об'єднання громадян можуть жадати від гідрометеорологічних і інших відповідних органів надання своєчасної, повної й достовірної інформації про стан навколишнього середовища й міри по її охороні.

У повному об'ємі підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна здоров'ю або майну громадян у результаті несприятливого впливу навколишнього середовища, викликаного діяльністю підприємств, установ, організацій або окремих громадян. При визначенні збитку майна враховується прямий збиток, пов'язаний з руйнуванням і зниженням вартості будов, житлових і виробничих приміщень, устаткування, упущена вигода від втрати врожаю, зниження родючості ґрунтів[11] .

Підприємства, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для навколишнього середовища, відшкодовують заподіяна шкода згідно ст. 1079 ГК РФ.

Юридичні й фізичні особи вправі висувати позовні вимоги в суд або арбітражний суд про припинення екологічно шкідливої діяльності, що заподіює шкода здоров'ю й майну громадян і навколишньому середовищу. Рішення суду в цьому випадку є підставою для припинення фінансування такої діяльності відповідними банківськими установами.

Території зі стійкими негативними змінами в навколишнім середовищі, що загрожують здоров'ю населення, стану природних екологічних систем, генетичних фондів рослин і тварин, оголошуються зонами екологічного нещастя, що тягне припинення діяльності, що негативно впливає на навколишнє середовище; припинення роботи цехів, агрегатів, устаткування й т.д., обмеження окремих видів природокористування. Фінансову відповідальність несуть винуватці деградації середовища.

Таким чином, передбачається велика система мер, що забезпечує екологічні конституційні права громадян.

У здійсненні передбачених Конституцією екологічних прав громадян вирішального значення набуває їхнє інформаційне забезпечення. Важливо тут підкреслити неможливість утаювання, приховання екологічних відомостей. У відповідності зі ст.7 Закону РФ від 21 липня 1993 р. «Про державну таємницю» не підлягають засекречуванню відомості про надзвичайні події й катастрофи, що загрожують безпеці й здоров'ю громадян, про стан екології, охорони здоров'я, санітарії, про факти порушення прав і воль громадянина. У такий спосіб реалізуються в області екології положення ст.29 Конституції про волю інформації[12] .

Стаття 58 Конституції РФ (ст.65 Конституції РБ) закріплює обов'язок кожного зберігати природу й навколишнє середовище, дбайливо ставитися до природних багатств.

З розвитком науково - технічного прогресу збільшився негативний вплив людської діяльності на навколишнє природне середовище, внаслідок чого забруднюються атмосферне повітря, вода, земля. У результаті катастроф і стихійних лих деградують землі. Від пожеж, забруднення повітря й підземних вод гинуть лісу. Все це негативно позначається на здоров'я людей. Учені затверджують, що в цей час перед Росією коштує завдання екологічного виживання. Необхідно припинити подальше руйнування природи.

Конституційний обов'язок громадян зберігати природу й навколишнє середовище, дбайливо ставитися до природних багатств конкретизується в декількох законах. Насамперед це передбачено в новому Федеральному законі Російської Федерації «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 р. № 7-ФЗ.

Згідно ст.11 цього Федерального закону кожний громадянин має право на сприятливе навколишнє середовище, на її захист від негативного впливу, викликаного господарською й іншою діяльністю, надзвичайними ситуаціями природного й техногенного характеру, на достовірну інформацію про стан навколишнього середовища й на відшкодування шкоди навколишньому середовищу.

Громадяни мають право:

·          створювати суспільні об'єднання, фонди й інші некомерційні організації, що здійснюють діяльність в області охорони навколишнього середовища;

·          направляти звернення до органів державної влади РФ, органи державної влади суб'єктів Федерації, органи місцевого самоврядування, інші організації й посадові особи про одержання своєчасної, повної й достовірної інформації про стан навколишнього середовища в місцях свого проживання, заходах для її охорони;

·          брати участь у зборах, мітингах, демонстраціях, ходах і пікетуванні, зборі підписів під петиціями, референдумах з питань охорони навколишнього середовища й в інших не суперечному законодавству Російської Федерації акціях;

·          висувати пропозиції про проведення суспільної екологічної експертизи й брати участь у її проведенні у встановленому порядку;

·          сприяти органам державної влади Російської Федерації, органам державної влади суб'єктів Федерації, органам місцевого самоврядування в рішенні питань охорони навколишнього середовища;

·          звертатися в органи державної влади РФ, органи державної влади суб'єктів Федерації, органи місцевого самоврядування й інші організації зі скаргами, заявами й пропозиціями з питань, що стосується охорони навколишнього середовища, негативного впливу на навколишнє середовище, і одержувати своєчасні й обґрунтовані відповіді;

·          пред'являти в суд позови про відшкодування шкоди навколишньому середовищу;

·          здійснювати інші передбачені законодавством права.

Громадяни зобов'язані:

·          зберігати природу й навколишнє середовище;

·          дбайливо ставитися до природи й природних багатств;

·          дотримувати інших вимог законодавства.

Значна частина обов'язків громадян по охороні природи й раціональному використанню її ресурсів установлена в законодавстві про землю, її надрах, у водному, лісовому законодавстві. Так, у ст.13 Земельного кодексу Російської Федерації від 25 жовтня 2001 р. № 136-ФЗ передбачено, що з метою охорони земель власники земельних ділянок, землекористувачі, землевласники й орендарі земельних ділянок зобов'язані проводити заходу щодо:

1) збереженню ґрунтів і їхньої родючості;

2) захисту земель від водної й вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, иссушения, ущільнення, забруднення радіоактивними й хімічними речовинами, захламления відходами виробництва й споживання, забруднення, у тому числі біогенного забруднення, і інших негативних (шкідливих) впливів;

3) захисту сільськогосподарських угідь і інших земель від зараження бактериально - паразитичними й карантинними шкідниками й хворобами рослин, заростання бур'янистими рослинами, чагарниками й дрібноліссям, інших видів погіршення стану земель;

4) ліквідації наслідків забруднення, у тому числі біогенного забруднення, і захламления земель;

5) збереженню досягнутого рівня меліорації;

6) рекультивації порушених земель, відновленню родючості ґрунтів, своєчасному залученню земель в оборот;

7) збереженню родючості ґрунтів і їхньому використанню при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель.

З метою охорони земель розробляються федеральні, регіональні й місцеві програми охорони земель, що включають у себе перелік обов'язкових заходів щодо охорони земель із урахуванням особливостей господарської діяльності, природних і інших умов.

Оцінка стану земель і ефективності передбачених заходів щодо охорони земель проводиться з урахуванням екологічної експертизи, установлених законодавством санітарно - гігієнічних і інших норм і вимог. При проведенні пов'язаних з порушенням ґрунтового шару будівельних робіт і робіт з видобутку корисних копалин родючий шар ґрунту знімається й використовується для поліпшення малопродуктивних земель.

Для оцінки стану ґрунту з метою охорони здоров'я людини й навколишнього середовища Правительством Російської Федерації встановлюються нормативи гранично припустимих концентрацій шкідливих речовин, шкідливих мікроорганізмів і інших забруднюючий ґрунт біологічних речовин.

Особи, винні в здійсненні земельних правопорушень, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, установленому законодавством. Залучення особи, винного в здійсненні земельних правопорушень, до карної або адміністративної відповідальності не звільняє його від обов'язку усунути допущені земельні правопорушення й відшкодувати заподіяний ними шкода[13] .

Ряд обов'язків по охороні вод покладає на громадян Водний кодекс Російської Федерації, прийнятий Державною Думою 16 листопада 1995 р. № 167-ФЗ. Забороняються скидання у водні об'єкти й поховання в них виробничих, побутових і інших відходів. При використанні водних об'єктів громадяни зобов'язані здійснювати производственно - технологічні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні й інші заходи, що забезпечують охорону водних об'єктів. Використання водних об'єктів повинне здійснюватися з мінімально можливими негативними наслідками для них.