Організація ландшафтного моніторингу заповідних територій

4. Організація ландшафтного моніторингу заповідних територій

У межах Центрального Чернозем`я знаходиться сім державних заповідників: Воронезький (площею 31,1 тис. га), Хоперский (16,2 тис. га), Центрально-Чорноземний (4,9 тис. га), Воронинський (10,3 тис. га), "Ліс-на-Ворсклі" (1,04 тис. га), "Галича гора" (0,2 тис. га) і музей-заповідник "Дивногір`я" (1400 га).

Заповідники знаходяться в різних фізико-географічних умовах. Структура кожного з них оригінальна і своєрідна, відбиває специфіку природи регіону. Тут охороняються типові екосистеми географічних зон і підзон, у межах яких розташовані заповідники, багато унікальних об'єктів, рідкісні співтовариства, види і підвиди рослин і тварин.

Функції заповідників різні, наукові дослідження проводяться в залежності від особливостей заповідного режиму і від наукового профілю кожного заповідника.

Стратегічним напрямком наукових досліджень у заповідниках є довгострокове вивчення динаміки і взаємозв'язків природних процесів в охоронюваних екосистемах. Така інформація може бути отримана тільки шляхом стаціонарних спостережень.

Стаціонарні дослідження в області галузевих дисциплін (кліматологічні, гідрологічні й ін.) існують уже давно. Зараз усе актуальніше зростає необхідність комплексних стаціонарних спостережень. Це можливо тільки на основі ландшафтного підходу до вивчення території.

Наукові дослідження, проведені в заповідниках, повинні бути націлені на моніторингову функцію, що виражається в спостереженні за змінами в ландшафтах на комплексному і компонентному рівнях. Особливу актуальність здобуває питання організації ландшафтного моніторингу заповідних територій з обліком їхньої зональної і провінційної особливостей.

Створення єдиної системи моніторингу ландшафтів у межах заповідників ЦЧО давно назріла задача. В основу принципів організації моніторингу покладені найбільш устояні теоретичні положення географічної науки, що стосуються питань вивчення стану, динаміки, прогнозування і керування розвитком ландшафтів (Михно В.Б., 1995). Найважливіші принципи базуються на обліку: 1 - типологічних ознак ландшафтів; 2 - регіональних (індивідуальних) чорт ландшафтів; 3 - структури ландшафтів; 4 - динамічних взаємозв'язків ландшафтів; 5 - стійкості ландшафтних комплексів; 6 - екологічного стану ландшафтів.

До числа першочергових задач моніторингу належать: спостереження за станом і динамікою геосистем; прогнозування і керування розвитком ландшафтів. Для виконання цих задач на території заповідників необхідне створення мережі моніторингових площадок, ландшафтних трансектов, контрольно-облікових смуг, станцій, крапок спостереження, об'єктів особливої уваги.

До основних методів досліджень заповідних територій з метою організації системи ландшафтного моніторингу варто віднести, насамперед , проведення великомасштабного ландшафтного картографування об'єктів моніторингу, створення банку даних про природну специфіку ландшафтів, проведення балансових досліджень, вивчення просторової і тимчасової динаміки природних комплексів.

Початкова ланка будь-яких робіт з моніторингу - інвентаризація природних об'єктів досліджуваного заповідника. Наступним етапом роботи може бути перепис вищих рослин, хребетних тварин, а також ландшафтне, геоморфологическое, ґрунтове і геоботаническое картирование ділянок заповідника. Важливою ланкою в ланцюзі моніторингових спостережень, на думку A.M. Гріна, В.Д. Утехина (1981) є відновлення історії природи і господарства даної території - палеогеографічні дослідження, без яких неможливий прогноз.

Один із самих основних етапів організації мережі ландшафтного моніторингу в межах заповідних територій - добір об'єктів моніторингу. До числа найважливіших критеріїв добору варто віднести: 1 - ступінь репрезентативності природних ландшафтів; 2 - типовість або характерність об'єктів для регіону і зони; 3 - унікальність; 4 - наявність погрози зникнення; 5 - цінність об'єкта як притулку для збереження генофонду флори і фауни; 6 - ступінь биоразнообразия ландшафтів.

Для зручності ведення спостережень у структурі ландшафтного моніторингу А. А. Чибилев (1994) виділяє наступні блоки: геологічний, геоморфологічний, гідрологічний, мікрокліматичний, ґрунтовий, ботанічний, зоологічний.

У більшості заповідників традиційно проводяться багаторічні стаціонарні дослідження, ведеться "Літопис природи". Це дуже важлива складова частина програми ландшафтного моніторингу.

У систему моніторингових спостережень залучені Центрально-Чорноземні біосферні і Воронезький біосферний заповідники.

Велика робота з комплексного вивчення природи геосистем долини р. Хопер ведеться в Хоперському держзаповіднику.

В останні роки вченими кафедри фізичної географії й оптимізації ландшафту факультету географії і геоекології ВГУ (Мильков Ф.Н., Михно В.Б., Бережной А.В., 1994) виділені і закартированы основні об'єкти ландшафтного моніторингу музею заповідника "Дивногір`я".

У держзаповідниках "Ліс-на-Ворсклі" і "Галича гора" науково дослідницька робота ведеться в основному за наступними напрямками: флористичний, фітоценотичний, біоекологічний, біогеоценологічний. Тому на території цих заповідників багаторічними спостереженнями закладені основи моніторингових досліджень ботанічного і зоологічного блоків.

В даний час необхідна координація моніторингових досліджень заповідників. Основна задача полягає в організації регіональної мережі ландшафтного моніторингу заповідних територій ЦЧО.

У цьому зв'язку необхідне проведення регіональних нарад лісостепових заповідників Центрального Чорнозем`я з метою розробки єдиної цільової програми моніторингу зональних ландшафтів, у рамках якої представиться можливим відслідковувати, прогнозувати тенденції зміни экопара-метров як у межах заповідників, так і фонових природно-господарських геосистем і антропогенних ландшафтів.

ВИСНОВКИ

Основним документом, який передбачає розвиток природно-заповідної справи в Україні є Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки. Згідно з цією програмою, заплановано створити 29 національних природних парків, сім біосферних заповідників, розширити існуючі території природно-заповідного фонду. Дотепер у межах програми створено лише три національні природні парки.

Для проведення моніторингу геосистем необхідні знання про тимчасову структуру геосистем - зміна їх у часі, де розрізняють два типи змін: оборотні і необоротні (прогресивні). З ними зв'язані такі важливі поняття, як саморегуляція і стійкість геосистем. Оборотні зміни мають періодичний або ритмічний характер зміни станів у рамках одного інваріанта, що складають власне динамікові геосистем. Зміни другого типу приводять до необоротних поступальних змін геосистем з корінною перебудовою їхньої структури - до еволюції в розвитку геосистем (Сочава, 1978; Исаченко, 1991). Вивчення закономірних переходів одних станів в інші дозволило Н.Л. Беручашвили (1986) увести поняття змін "природно-територіальних комплексів (ПТК)", що підрозділяються за динамічним станом на короткочасні (до 1 доби), середньочасові (від 1 доби до 1 року) і довгочасові (більше року).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Авессоломова И.А. Геохимические показатели при изучении ландшафтов. — М.: Изд-во МГУ, 1987. — 108 с.

2.         Андреев П. Н. Иллюстративный путеводитель по Юго-Западным казенным дорогам. — К., 1999. — 111 с.

3.         Антропогенные ландшафты: структура, методы и прикладные аспекты изучения. — Воронеж: Изд-во Воронежского ниверситета, 1988. — 141 с.

4.         Аржанова В.С., Елпатьевский П.В. Геохимия ландшафтов и техногенез. — М.: Наука, 1990. — 186 с.

5.         Арманд Д.Л. Наука о ландшафте. - М.: Мысль, 1975. - 158 с..

6.         Армашевский П., Геологический очерк Черниговской губернии: / с картой и 5-ю таб. рис./ - К., 1883. - 139 с.;

7.         Ахмедова Е.А. Региональный ландшафт: история, зкология, композиция. //Ландшафтное исследования в градостроительстве. - Самара: Самарское изд-во, 1991. — 245 с.

8.         Барановська О.В., Ландшафтно-екологічний аналіз території Чернігівської обл..: Автореферат дис… канд. географ. наук. 11.00.01 / НАН України, Інститут географії. - К., 1997. -24 с.;

9.         Белкин А.Н. Городской ландшафт. - М.: Высшая школа, 987. - 111 с.

10.       Бенедюк В. та ін. Ландшафти України та фізико-географічне районування України //Географія та основи економіки в школі. — 1999. — № 2. — С. 10-14.

11.       Беручашвили Н.Л. Геофизика ландшафта. — М.: Высшая школа, 1990. — 286 с.

12.       Бессонова В.П., Юсыпова Т.И. Влияние загрязнения природной среды на плодоношение древесных растений //Лесное хоз-во. — 1998. — № 2. — С. 39 - 40.

13.       Глібко Н.І., Геологічні та геоморфологічні умови грунтотворення в Чернігівській област. - Зб.Труди геогр. ф.ту Київського ун-ту, т.2, 1953.

14.       Гродзинський Д.М. Основи ландшафтної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 224 с.

15.       Закревська Г.В., Геологічний та геоморфологічний нарис Чернігівського Полісся (між рр. Десною та Дніпром). - К.: Вид-во укр. АН, 1936. - 188 с.

16.       Закревська Г.В., З робіт геологічної бригади комплексної експедиції ВУАН на Чернігівському Поліссі влітку 1933р. Геолог. журн., т.1, серія 1, Київ, 1934.

17.       Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование: Учеб. - М.: Высш. школа, 1991. - 364 с.

18.       История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область – К.: УСЭ, 1983. – 814 с.

19.       Макуніна А.А. Динаміка ландшафту і її чинники // Вопр. геогр. Зб. 121. М., 1982. с. 16-22.

20.       Мамай І.І. Про зміни природних територіальних комплексов. // Вісник Моск. ун-ту. Серія геогр. 1984. № 1. с. 44-51.

21.       Мамай І.І. Про карти фаз і підфаз розвитку природних територіальних комплексів // Вісн. Моск. ун-ту. Серія геогр. 1985. № 4. с. 5.7-65.

22.       Маринич О.М., Українське Полісся. К.: Радянська школа, 1962. - 168 с.

23.       Материалы для оценки земельных угодий, собранные Черниговским статистическим отделением при губернской земской управе. Т.13 Сосницкий уезд. Сост. Е.С. Филимонов. – Чернигов, 1884. – 206 с.

24.       Материалы по географии и статистике России. Черниговская губерния. Сост. М. Домонтович. Спб. 1865. - 685 с.

25.       Мирчинк Г.Ф., Послетретичные отложения Черниговской губернии и их отношение к аналогичным отложениям Европейской России. - М., 1925, - 188 с.

26.       Молявко Г.І. Геоморфологія і четвертинні відклади межиріччя Прип'ять-Десна. Четвертинний період, вип.1, 1936 Нижний Новгород: НГПИ, 1990. — 136 с.

27.       Петренко О.Н., Зарудная Р.Ф. Современное состояние ландшафтов Черниговской области и использование их ресурсов // Социально-экономические функции ландшафтов и состояние экосистем. – Тез. докл. областной науч.-практ.конф. – Чернигов, 1987. – с. 10 – 12.

28.       Преображенский В.С., Александрова Т.Д. Основы ландшафтного анализа. - М.: Наука, 1988. - 123 с.

29.       Романчук С.П. Історичне ландшафтознавство. – Київ: Видавництво Київський університет, 1998. – 146 с.

30.       Русов А.А. Описание Черниговской губернии. Т.1-2. Узд. Редакции «Земского сборника Черниговской губернии» - Чернишов, 1898 г.

31.       Семенов В.П. Россия. Полное географическое описание нашого отечества. Т.7. С.-Петербург, 1903 – 508с.

32.       Функціонування мікробних ценозів грунту в умовах антропогенного навантажеиня. - К.: Обереги, 2001. — 240 с.

33.       Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. - К.: Вища школа, 1988. —192 с.

34.       Экологический мониторинг: Учебно-методическое пособие. Изд. 3-е, испр. и доп. / Под ред. Т.Я. Ашихминой. М.:Академический Проект, 2006, – 416 с.