Державний моніторинг навколишнього природного середовища

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

1.1 СОЦІАЛЬНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

Рівненська область розташована на північному заході України. її плота - 20052 км², що становить 3.1% від загальної території країни.

Клімат області помірно континентальний: м'яка німа з частими відлигами, тепле, нерідко дощове літо, середньорічна кількість опадів - 600-700 мм. Зима настає наприкінці листопада, а стійкий сніговий покрив утворюється в останні дні грудня - першій декаді січня. Літо, то приходить наприкінці травня, триває до вересня. Це період найвищих температур повітря і ґрунту, найбільших опадів, дозрівання врожаю. Ясна, прохолодна ранньоосіння погода встановлюється на початку вересня.

Область в геоморфологічному відношенні поділяється на гри частини: Полісся, Волинське лесове плато і Мале Полісся, що розташоване на півдні, між Радивиловом і Острогом, де у нього вклинюються відроги Подільської височини з висотами понад 300 м над рівнем моря.

Розміщення Рівненщини на межі Східноєвропейської платформи і Карпатської геосинклінальної області зумовили бурхливий і неоднозначний перебіг геологічної історії, що відбилося у неоднорідності тектонічної структури і формуванні досить складного комплексу геологічних відкладів на більшій частині області.

Територія області розташована у межах двох крупних платформенних структур - Українського щита та Волино-Подільської плити і лише незначна ділянка на північно-східній окраїні Рівненщини лежить у межах Прип'ятського прогину.

Гідрологічно Рівненщина знаходиться в межах трьох артезіанських басейнів підземних вод: Волино-Подільського, Прип'ятського та Українського басейну тріщинних вод. Ресурси підземних вод області оцінюються в 3602,5 тис. м³/добу, в тому числі: Волино-Подільський артезіанський басейн - 3521,7 тис. м/добу, Прип'ятський артезіанський басейн -12,0 тис. м³/добу. Український басейн тріщинних вод - 68,8 тис. м/добу. Балансові запаси підземних вод на розвіданих родовищах - 425,6 тис. м/добу.

Ріки області належать до басейну Прип'яті і живляться в основному за рахунок талих снігових вод. у меншій мірі - ґрунтових вод та атмосферних опадів. Найбільші з них - Горинь, Стир та притока Горині - Случ. Основний напрямок течії - з півдня на північ - зумовлений загальним зниженням території від Волинського лесового плато до Поліської низовини.

Найбільші серед озер - Нобель (4,7 км³) та Біле (4,5 км³). Нобель розташоване в заплаві Прип'яті, його максимальна глибина 11,9 м. С також значна кількість невеликих озер у заплавах Горині. Стиру, Веселухи.

Ґрунтовий покрив області неоднорідний. Найпоширеніші дерново-підзолисті, опідзолені чорноземи, дернові, торфові та торфоболотні ґрунти. Дерново-підзолисті, характерні для Полісся, малородючі, бідні на поживні речовини ґрунти утворились під лісовою рослинністю на водно-льодовикових відкладах. На лесах Волинського плато сформувались світло-сірі ґрунти і опідзолені чорноземи, вони досить родючі, тому майже всі розорані. Південь Полісся представляють дернові та торфоболотні грунти в заболочених зниженнях озерно-льодовикового та річкового походження.

Територія Рівненщини охоплює декілька природних регіонів і лежить на межі між Центральною та Східною Європою, відзначаючись великою різноманітністю рослинного світу. За підрахунками флора області нараховує близько 1600 видів вищих рослин. Чимало з них зростають у багатьох регіонах земної кулі. Але є й такі, що мають досить вузький ареал та такі, що знаходяться тут на межі свого поширення.

Область за своїм рослинним покривом належить до Східноєвропейської провінції Європейської широколистяно-лісової зони. У рослинному покриві переважають ліси (більше 30% площі), 10% займають луки та 7-8% - болота. При цьому слід зауважити, що заболоченість дуже нерівномірна і варіює від 40% на півночі до 2-3% на півдні.

На Поліссі найбільш поширені соснові та сосново-дубові ліси, на Волинському лесовому плато - здебільшого листяні ліси, а в Малому Поліссі дубово-соснові ліси з більш багатим, ніж на Поліссі, трав'яним покривом.

Луки, як правило, зосереджені в заплавах річок. Більшість боліт низинні, менш поширені перехідні та верхові. Тваринний світ характерний для лісової зони.

Рівненщина відноситься до регіонів України з помірним рівнем забруднення довкілля.

У 2004 р. в області зберігалася тенденція до нарощування техногенного навантаження на довкілля, спричинена, в першу чергу, збільшенням обсягів промислового виробництва.

В цілому по області у звітному періоді викинуто в атмосферне повітря 56,6 тис. тон забруднюючих речовин, що на 1,5 тис. тон менше, ніж у 2003 р. Скинуто у поверхневі водні об'єкти 101,3 млн.м³ зворотних вод, що на 6,8 млн.м³ більше попереднього звітного періоду, у складі цих вод: нормативно очищених - 33,2 млн.м³, неочищених - 5,4 млн.м³, недостатньо очищених 18,7 млн.м³, нормативно чистих без очистки - 44,0 млн.м³. В усіх галузях економіки регіону протягом року утворено 57,97 тис. т. токсичних підходів, що на 18,17 тис. т. більше, ніж у 2003 р. В тому числі утворено на 1.664 тис. т. більше відходів II класу небезпеки та на 16,3 тис. т. більше уторилось відходів IV класу небезпеки.

Як і в попередні роки, у звітному періоді основний внесок у забруднення довкілля області припав на хімічну, деревообробну промисловість, промисловість будівельних матеріалів, машинобудування, електроенергетику та житлово-комунальне господарство.

Специфікою регіону є вкрай нерівномірне просторове поширення забруднення, викликане концентрацією промислового потенціалу, в основному, її центральній частині області, а також наявність цілої низки локальних екологічних проблем, розв'язання яких потребує посиленої уваги збоку місцевих органів влади та залучення значних фінансових ресурсів.

До таких проблем необхідно віднести:

невідповідність якості окремих поверхневих водотоків області існуючим нормативам через неефективну роботу очисних споруд в населених пунктах та порушення гідрологічного режиму в басейнах рік;

значні обсяги видалення відходів, відсутність регіональної системи екологічно безпечного поводження з промисловими та побутовими відходами;

радіоактивне забруднення північних районів області внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

низька ефективність управління у сфері охорони біологічних і, насамперед, лісових ресурсів регіону. Не сформованість екологічної мережі області;

відсутність науково обгрунтованої регіональної системи моніторингових спостережень навколишнього природного середовища.