Формули випливає, що величини L, R, m, Z та X залежать від конструкції ваг

3 формули випливає, що величини L, R, m, Z та X залежать від конструкції ваг.

Найбільше на величину чутливості ваг впливає величина прогину коромисла (h). Ваги з прямолінійним коромислом характеризуються тим, що вістря опорної і вантажоприймальних призм знаходяться на одній прямій лінії (прямолінійність ваг). При цьому величина h = 0, а рівняння набуває вигляду:

Тобто чутливість ваг стає незалежною від величини їх навантаження. Це можливо лише при зважуванні мінімальних кількостей. На практиці навіть незначне визначення маси викликає прогин коромисла і впливає на чутливість ваг. Зі збільшенням навантаження ваг, як випливає з формули, їх чутливість зменшується. Прогин коромисла при цьому може бути неприпустимо великим, а коромисло незворотньо деформується, тобто ваги вийдуть з робочого стану. Щоб уникнути цього, необхідно під час зважування не перевищувати величини граничного припустимого навантаження, позначеного на коромислі ваг.

Чутливість ваг залежить від ряду факторів:

Від розташування центра ваги коромисла стосовно точки його опори. Терези будуть мати найбільшу чутливість при достатній стійкості в тому випадку, коли центр ваги коромисла лежить якнайближче до точки опори, але у всякому разі нижче цієї крапки.

Від маси коромисла. Чим менша маса коромисла, тим більшу чутливість при всіх інших умовах будуть мати ваги. Для полегшення коромисла в ньому робляться вирізи круглої чи іншої форми.

Від довжини пліч коромисла. Теоретично, чим більша довжина пліч коромисла, тим більша його чутливість. Однак практично недоцільно виготовляти коромисла з довгими плечима, тому що подовження коромисла веде до збільшення його маси, що викликає зменшення чутливості. Крім того, зі збільшенням довжини коромисла значно зростає прогин його від дії вантажу, внаслідок чого знижується центр ваги коромисла і зменшується чутливість ваг. Тому практично коромисла роблять з якомога коротшими плечима.

На чутливість ваг впливає й величина тертя між призмами і подушками: чим тертя більше, тим менша чутливість, чим гостріші призми, тим чутливість більша. Тому призми роблять гострими, з загартованої сталі. Спрацювання (затуплення) призм приводить до збільшення тертя, а отже, до зменшення чутливості ваг.

Слід зазначити, що більшість ваг, які служать для зважування з більшою точністю (у т. ч. тарні і ручні), мають довгі стрілки. Це пояснюється тим, що збільшення довжини стрілки ваг дозволяє помічати і враховувати незначні кутові відхилення коромисла, тому що чим більший радіус (довжина стрілки), тим більша довжина дуги, що відповідає відхиленню коромисла на той самий кут.

Перевірка чутливості ваг проводиться шляхом визначення мінімального навантаження (мг), що викликає стандартне відхилення стрілки від положення рівноваги. За стандартне відхилення приймають відхилення стрілки, рівне 5 мм (або трьом поділкам шкали) для тарних ваг і вихід стрілки з обоймиці до половини своєї довжини з утворенням кута, рівного приблизно 50, для ручних ваг.

Чутливість, виражену абсолютним значенням вантажу, що викликає стандартне відхилення стрілки, називають абсолютною чутливістю (Sабс) чи абсолютною помилкою зважування.

Чутливість ручних і тарних ваг визначають у трьох положеннях: на 1/10 граничного навантаження, гранично навантажених і ненавантажених. Якщо вантаж, що відповідає величині припустимої похибки (установленої Дст) для даного типу ваг (табл.1), поміщений на одну з чашок таких ваг, викликає стандартне відхилення стрілки, то ваги вважаються чутливими.

Таблиця 1

Метрологічна характеристика ручних і тарних ваг

Типорозміри ваг	Навантаження, г		Допустима похибка, мг
	максимальна	Мінімальна	Ненавантажених ваг	при 1/10 граничного навантаження	при максимальному навантаженні
ВР-1	1	0,02	2	3	5
ВР-5	5	0,010	2	4	10
ВР-20	20	1,00	3	6	20
ВР-100	100	5,00	5	10	50
ВКТ-1000	1000	50,00	20	60	100
Т-2 1000	1000	50,00	20	50	200

Так, ваги технічні ВКТ-1000 мають такі величини похибок:

ненавантажених - 20 мг;

з 1/10 максимального навантаження - 60 мг;

максимально навантажені - 100 мг.

При визначенні величини чутливості цих ваг при 1/10 навантаження роблять так: ваги приводять у стан рівноваги, на кожну чашку поміщають гирі масою по 100,0 г, врівноважують ваги, потім поступово навантажують праву чашу ваг гирками (від меншої до більшої). Вантаж, що викликає стандартне відхилення стрілки, показує абсолютну чутливість. Якщо величина додаткового навантаження більше припустимої похибки (60 мг), наприклад, 80 мг, ваги вважають нечутливими. їх вилучають з користування і направляють на перевірку до терміна їх таврування. Аналогічно проводять визначення чутливості при ненавантажених і при граничному навантаженні ваг.

Чутливість ваг можна визначити й таким чином. При трьох станах ваг, приведених у положення рівноваги, на одну з чашок кладуть гирю масою, що відповідає величині припустимої похибки за Дст. Якщо у всіх трьох випадках стрілка ваг відхилилася на відстань 5 мм (чи 3 поділки по шкалі), то ваги мають достатню чутливість. Якщо стрілка відхилилася на відстань менше ніж 5 мм, то такі ваги недостатньо чутливі і ними користуватися не можна.

Що стосується визначення чутливості ручних ваг, то воно здійснюється аналогічним шляхом за стандартним відхиленням стрілки. У цих випадках чутливість ваг виражається числом міліграмів, що викликають необхідне відхилення стрілки.

На практиці велике значення має так звана відносна чутливість, яка може вказати відносну помилку зважування (точність дозування).

Відносна чутливість ваг (Sвідн) може бути виражена відношенням мінімального вантажу (Р), який викликає помітне відхилення стрілки від нульового положення шкали, до навантаження (n), що лежить на одній чашці ваг, тому що чутливість ваг може незначно варіювати залежно від величини навантаження:

Якщо, наприклад, ваги навантажити гирями по 100,0 г на кожну чашечку і помістити додатковий вантаж, рівний 0,05 г, що дає стандартне відхилення стрілки, то відносна чутливість ваг дорівнює:

S = 0,05/100 = 0.0005

Значить, на цих вагах можна зважувати вантаж, рівний 100,0 г, з точністю 0,0005 його справжньої ваги, тобто відносна помилка не перевищує 0,05% (0,0005 х 100). Такі ваги можна вважати достатньо чутливими.

Визначення помилки зважування. На тих самих вагах вантаж можна зважити з різною точністю. Найбільша точність може бути отримана тоді, коли наважка близька за значенням до найбільшого припустимого навантаження ваг. Помилка зважування зростає, якщо переходять межу граничного чи мінімального навантаження, позначеного на коромислі даних ваг.

Щоб зробити висновок, наскільки правильно обрані ваги для визначення маси речовини, треба встановити точність зважування або відносну помилку (у%).

Наприклад, необхідно зважити масу 0,06 г. Якими вагами при цьому варто скористатися? Для ваг ВР-100 величина 0,06 г близька до ненавантажених ваг, тому Sа6с по табл.1 дорівнює 0,005 г, а Sвідн - 8%.

Sвідн = 0,005*100/0,06 = 8%

Для ваг ВР-1 величина маси 0,06 г близька до ненавантажених ваг, тому Sа6с (табл.1) - 0,002 г, а Sвідн - 3,6%.

Sвідн = 0,002*100/0,06 = 3,6%

Таким чином, для зважування маси 0,06 г потрібно використовувати ручні ваги ВР-1. Розрахунок відносної помилки зважування можна здійснити шляхом складання відповідної пропорції.

Наприклад, розрахуємо відносну помилку при зважуванні 0,1 г натрію хлориду на ВР-1. По таблиці 1 знаходимо помилку, припустиму при навантаженні 0,1 г. Оскільки наважка найближча за значенням до 1/10 граничного навантаження, а не до граничного навантаження чи до ненавантажених ваг, то припустима похибка Sвідн дорівнює 0,003 (З мг). Склавши пропорцію, знаходимо помилку зважування (х), що складає ±3%:

X = 0,003*100/0,1 = 3%

При зважуванні на цих же вагах більшої кількості натрію хлориду 0,9 г (наважка найбільш близька за значенням до граничного навантаження ВР-1), припустима похибка дорівнює 0,005 (5 мг). Відносна помилка в цьому випадку складає ±0,55%:

X = 0,005*100/0,9 = 0,55%

Точність, або правильність - здатність ваг показувати правильне співвідношення між масою речовини, що зважується, і відповідними гирями.

Точність, або правильність, ваг залежить від таких факторів:

від рівноплеччя коромисла ваг;

від паралельності вістря опорної і вантажоприймальних призм;

від положення центра ваги коромисла, що повинен розташовуватися точно на вертикалі, яка проходить через точку опори, що знаходиться нижче неї;

від рівності маси чашок.

Якщо ваги відповідають зазначеним вимогам, то їх коромисло повинне знаходитися в горизонтальному положенні, а покажчик рівноваги (стрілка) - у строго вертикальному як при порожніх, так і при навантажених однаковим вантажем чашечках. Через неможливість забезпечити у ваг абсолютно точну рівність пліч і в зв'язку з тертям, що створюється в опорних деталях коромисла при його коливаннях, ваги завжди мають обмежену точність. У зв'язку з цим для усіх ваг Державними загальносоюзними стандартами (ДСТ) установлені максимально допустимі погрішності і ваги вважаються правильними (вірними), якщо їх погрішності не перевищують установлених значень.

Перевірка точності ваг проводиться при 1/10 максимального навантаження, при повному навантаженні і ненавантажених вагах.

Наприклад, необхідно визначити точність технічних ваг з максимальним навантаженням 1 кг. Для цього на ліву чашку поміщають гирю, рівну 1/10 максимального навантаження, 100,0 г, а на праву - тарний стакан з дробом і домагаються рівноваги. Потім при неробочому положенні аретира гирю і вантаж міняють місцями і переводять аретир у робоче положення. Стрілка ваг при зміні місцями гирі і вантажу повинна прийти в положення рівноваги. Якщо рівновага відновлюється, то ваги вірні (рівноплечі). При відсутності рівноваги на чашку ваг, що піднялася, додають вантаж-допуск (міліграмовий важок), рівний величині похибки (див. таблицю 1). Це повинно привести ваги в стан рівноваги або відхилити стрілку в протилежний бік не більш ніж на 5 мм. Вага доданих гир у цьому випадку буде величиною нерівноплечості ваг. Якщо цього не відбудеться, ваги не мають достатньої точності, вони нерівноплечі. Нерівноплечі ваги застосовувати не можна, бо вони не будуть давати точні показники маси зважуваної речовини.

2.10 Гирі і важки

Важки являють собою набір гир.

Гирі - це міри чітко встановленої маси (ваги), які служать для вимірювання маси тіла за вагою.

Рис. 11.

Зважуючи тіло, ми порівнюємо його масу з величиною, прийнятою за одиницю у міжнародній метрологічній системі мір. За одиницю маси приймається кілограм. У повсякденній аптечній практиці основною одиницею виміру маси лікарського засобу є грам - тисячна частка кілограма. Назви нижчих одиниць долей грама утворюються за допомогою латинських приставок "деци" (0,1), "санти" (0,01), "мілі" (0,001). У рецепті слово "грам" чи його позначення "г" опускається. Усяке число в рецепті, позначене десятковими знаками, цілими чи дробовими, приймається за вираження кількості речовини в грамах, якщо немає інших позначень.

Залежно від призначення розрізняють такі гирі:

зразкові, виготовлені з золота, платини та мідних сплавів;

аналітичні, виготовлені з мідних сплавів і сталі з ретельно відполірованою поверхнею, покритою золотом, платиною, нікелем чи хромом;

технічні гирі 1-го, 2-го і 3-го класів.

В аптечній практиці застосовуються технічні гирі 2-го класу у виді спеціальних наборів (важків): великого (грамового), що містить гирі від 1,0 г до 500,0 г, і дрібного (міліграмового), що містить гирі від 0,01 г до 0,500 г. Грамовий важок виготовляють з латуні або вуглецевої сталі з нікелевим чи хромовим покриттям для запобігання окислюванню. Поверхня гир повинна бути гладенькою, без тріщин, подряпин і т.п. Гирі мають форму прямих циліндрів з голівками. Міліграмові гирі виготовляють з мельхіору або алюмінію у вигляді різної форми пластинок: трикутників, квадратів, шестикутників.

Для захисту від зовнішніх впливів і ушкоджень гирі зберігають у спеціальних коробках із гніздами (рис.11).

Гирі повинні утримуватися в чистоті, для чого їх періодично очищають від пилу і жиру, промиваючи в мильній теплій воді або в органічних розчинниках (спирті, бензині), після чого ретельно витирають насухо м'якою тканиною. Брати їх необхідно тільки пінцетом, чистити гирі різними поліруючими засобами категорично забороняється.

Гирі і ваги піддають перевірці і тавруванню один раз у рік. Справність вагового господарства аптечних установ контролюється представниками місцевих відділень Державного комітету стандартів, мір і вимірювальних приладів. При цьому на коромисло ручних і тарних ваг наноситься тавро з указанням року перевірки (вибивають дві останні цифри, наприклад, цифра 08 означає, що перевірка ваг була проведена в 2008 р)

Глава 3. Дозування за об’ємом

 

3.1 Вимірювальні прилади

Рис. 12.

При готуванні рідких лікарських форм дозування роблять за допомогою спеціального мірного посуду, градуйованого визначеною кількістю мілілітрів. Міжнародною системою одиниць (СІ) за одиницю місткості прийнято кубічний метр (1 м3). В аптечній практиці такою одиницею служить мілілітр (1 мл), дорівнює мільйонній частці кубічного метра (1 мл=1*10-6 м3). Мірний посуд повинен мати знак Державного галузевого стандарту.

Для дозування води (маса 1 мл води при кімнатній температурі практично дорівнює 1,0 г) та інших рідин, що мають однакову з нею щільність, застосовують циліндри, мензурки, мірні колби, аптечні бюретки і піпетки (рис.12). Густі, в'язкі, малорухомі рідини (жирні олії, сиропи, гліцерин), як правило, дозують за масою.

Об'єм, якість скла, а також умови градуювання мірного посуду встановлені Комітетом стандартів, мір і вимірювальних приладів. Як правило, вимірювальні прилади градуюються при 20 °С. Тому, якщо дозування виконується при іншій температурі, це приводить до деяких відхилень. Так, наприклад, для води і слабких водних розчинів це відхилення досягає 0,12-0,13% на кожні 5 °С, для ефіру - 0,5%. Отже, місткість вимірювальних приладів з підвищенням температури збільшується, тому правильні показання ці прилади дають тільки при температурі їх градуювання.

Мірний посуд калібрують на виливання (мірні циліндри, бюретки чи піпетки) чи на вливання (мірні колби). У першому випадку при виливанні з посуду повинен витікати номінальний обсяг рідини. В іншому випадку посуд повинен містити номінальний обсяг рідини, тобто стільки мілілітрів, скільки зазначено на мірному посуді.

Мірні колби (з міткою на шийці) бувають різної місткості. Найчастіше вони застосовуються при готуванні концентрованих розчинів для бюреточних установок та ін'єкційних розчинів. Мірні циліндри (циліндричні посудини), мензурки (конічні посудини) - для дозування порівняно великих кількостей рідин, коли не потрібна особлива точність.

 

3.2 Аптечна бюретка

Бюретки служать для точних відмірювань води, розчинів і у виді бюреточної системи (комплект спеціальних бюреток та піпеток) застосовуються в аптеках при готуванні лікарських препаратів з концентрованих розчинів.

Бюретка являє собою скляну градуйовану трубку, з'єднану за допомогою живильної трубки з живильною посудиною. Аптечна бюретка працює як дозатор рідини і призначена для точних відмірювань води і різних водних та водно-спиртових розчинів лікарських речовин.

Аптечні бюретки виготовляють ємністю 10, 25, 60, 100 і 200 мл. Градуюють їх з поділками в 0,1 мл. Довжина бюреток всіх обсягів - 450 мм при відповідно різному їх діаметрі (12-32 мм).

Принцип стандартної довжини бюреток дозволяє не тільки симетрично їх розмістити на вертушці, але і дає можливість при роботі сидячи постійно мати середину шкали бюретки на рівні очей працюючого. Бюретки (у кількості 10 і 16) установлюються на круглій металевій вертушці. Середня частина вертушки зі встановленими на ній бюретками закрита матовими стеклами, що утворюють своєрідний футляр. Всередині футляра укріплена електрична лампа, яка висвітлює бюретки.

Усі частини бюретки повинні щільно підходити одна до одної. Особливу увага варто звертати на крани, деталі яких повинні бути щільно пригнані. З цією метою використовують спеціальні мастила. Влітку: парафін (чи церезин) з вазеліном нарівно або вазеліну 1 ч., ланоліну безводного 3 ч. Узимку: парафіну 1 ч., вазеліну 2 ч. або вазеліну 3 ч., ланоліну безводного 5 ч. Мастила сплавляють на водяній бані і проціджують.

 

3.3 Бюреточна установка

Бюреточні установки являють собою комплект, основними деталями якого є власне бюретка, живильна судина і живильна трубка.

Рис. 13.

У 1957 р. ЦАНДІ (ВНДІФ) була запропонована модель бюреточної установки з двоходовим краном (рис.13), що виключає необхідність мати кран (чи затискач) на живильній трубці. До нижнього відростка бюретки прикріплений скляний наконечник, який не включається у вимірювальну частину. У бюретці з двоходовим краном живильні посудини зроблені зі скла. Для заповнення рідини з живильної посудини кран повертають пофарбованим кінцем пробки догори. При повороті крана пофарбованою пробкою вниз - рідину зливають до повного спорожнювання бюретки. Потім цей кран залишають відкритим на 2-3 секунди. Така конструкція бюретки виключає можливість неправильного її збирання при монтуванні, запобігаючи випадкам перевищення дозувань. Крім того, наявність скляного крана значно полегшує роботу фармацевта.

У 1964 р. ВНДІФ була розроблена нова модель бюреточної установки з ручним приводом.

В аптечній практиці частіше використовують два типи бюреточних установок: УБ-10 і УБ-16, які мають уніфіковану конструкцію настільного типу і складаються з триноги зі стійкою, на якій рухливо (на підшипниках) змонтована вертушка (рис.14). На вертушці розташовані поліетиленові живильні посудини з кришками, скляні живильні трубки, бюретки, поліетиленові діафрагмові крани, ліхтар (для підсвітлювання бюреток), фіксатор робочих положень вертушки та ручний тросиковий привід керування діафрагмовими кранами. Кожен кран має наповнювальний та зливальний діафрагмові клапани (клавіші "Наповнення" і "Злив"). На живильних посудинах і вертушці є гнізда для розміщення етикеток з найменуванням розчинів.

Рис. 14.

Бюреточні установки моделі ЦАНДІ-64 зараз знаходяться на оснащенні багатьох тисяч аптек. Робота з подальшої модернізації бюреточних установок триває.

 

3.4 Аптечна піпетка

Рис. 15.

Аптечні піпетки є частиною бюреточної системи. Це вимірювальні прилади, градуйовані в мілілітрах для відмірювання невеликих (до 15 мл) обсягів рідин легкорухомих і не дуже в'язких.

Вони бувають ємністю на 3, 6, 10 і 15 мл з ціною на поділках шкали 0,1, 0,2 і 0,5 мл відповідно.

Піпетка аптечна (рис.15) складається зі скляної градуйованої трубки - піпетки (4) з верхнім (2) і бічним патрубками гумового балона (1), кулькового клапана (3) і гумового кільця (5). Клапан змонтований на бічному патрубку піпетки і являє собою гумову трубку з поміщеною всередині скляною кулькою. Живильні посудини до піпеток мають ємність 100 і 250 мл.

На судині повинна бути етикетка з назвою лікарського засобу. Кінець піпетки не повинен торкатися дна посудини.

Рідину в піпетку набирають гумовим балоном. Для цього піпетку злегка піднімають над рідиною і стискають гумовий балон, щоб видавити з нього певний обсяг повітря. Потім піпетку занурюють у рідину і, поступово відпускаючи балон, набирають її. Для встановлення рівноваги надавлюють на бусинку бічного тубуса. Рідину виливають з піпетки суцільним струменем, не віднімаючи кінчика її від стінки судини протягом 3 секунд. Не можна допускати потрапляння рідини в гумовий балончик, щоб уникнути його забруднення, а при повторних випадках - і забруднення рідини.

Глава 4. Дозування краплями

 

4.1 Стандартний розмір краплі

До складу багатьох лікарських препаратів дуже часто входять рідини в маленьких кількостях, у тому числі і сильнодіючі. Ці рідини в кількості до 1,0 г відмірюють краплями, що звільняє фармацевта від трудомісткого процесу зважування. Цей метод дозування прийнятий в аптеці і біля ліжка хворого. Відмірюючи рідини краплями, не слід забувати, що маса крапель різних рідин неоднакова і залежить від ряду умов. Основними факторами, які визначають масу крапель, що відриваються під дією власної ваги, є величина площі краплі (краплеутворюючої поверхні) і поверхневий натяг рідини (рис.16). Ця залежність може бути виражена формулою:

де P - маса краплини, г

R - радіус зовнішньої окружності випускаючої трубки, см;

 - поверхневий натяг рідин, дин / см;

g - прискорення сили тяжіння.

Рис. 16.

Про вплив поверхневого натягу рідини на масу краплі можна судити, порівнюючи коефіцієнт поверхневого натягу води 0,0725 Н / м (72,5 дин / см) і етилового спирту 0,0223 Н / м (22,3 дин / см).

Крім того, маса краплі залежить від форми отвору краплеміра, швидкості припливу рідини до отвору (від тиску, під яким витікає рідина), ступеня спокою краплеміра (відсутність струсу), чистоти поверхні відриву, ступеня наповнення рідиною.

Для уніфікації маси краплі фармакопея рекомендує користуватися стандартним краплеміром (рис.17). Останній являє собою скляну трубку з зовнішнім діаметром у нижній частині 3 мм і внутрішнім 0,6 мм.

При користуванні стандартним краплеміром необхідно дотримувати таких вимог: краплемір тримають у строго вертикальному положенні, краще закріпленим у штативі, це захищає його від можливих струсів; відкраплювання з краплеміра повинно відбуватися під впливом сили ваги без додаткового метра отвору випускної трубки натискання; відкраплювання потрібно робити не дуже швидко і стежити за чистотою поверхні відриву краплі. Очищають краплемір від забруднення і жиру за допомогою хромової суміші, а потім промивають водою і висушують.

Рис. 17.

При відкраплюванні різних рідин стандартним краплеміром при температурі 20 °С виходять стандартні краплі. Температура в межах 15-20 °С практично не впливає на величину краплі. Так, при відкраплюванні 1,0 м очищеної води виходить 20 крапля (маса краплі 0,05 г), етилового спирту 40% - 47, етилового спирту 95% - 65, етилового ефіру - 87 крапель.

Стандартний краплемір можна замінити піпеткою, відкаліброваною щодо відповідної рідини. При відмірюванні рідин емпіричним краплеміром користуються даними таблиці 2.

Таблиця 2

Кількість крапель в 1,0 г і в 1 мл, маса 1 краплі рідких лікарських препаратів при 20 °С по стандартному краплеміру з відхиленням ±5%

Назва	Кількість крапель		Маса 1 краплі, мг
	в 1 г	в 1 мл
Адонізід	35	34	29
Валідол	54	48	19
Вода очищена	20	20	50
Дигаленнео	29	31	34
Кислота хлористоводнева розвед.	20	21	50
Кордіамін	29	29	34
Лантозид	56	50	18
Олія м'яти перцевої	51	47	20
Настойка валеріани	56	51	18
Настойка беладони	46	44	22
Настойка конвалії	56	50	18
Настойка м'яти перцевої	61	52	16
Настойка полину	56	51	18
Настойка прополісу	45	35	22
Настойка собачої кропиви	56	51	18
Настойка чилібухи	56	50	18
Нашатирно-анісові краплі	58	50	17
Розчин адреналіну гідрохлориду 0,1%	25	25	40
Розчин аміаку	56	49	18
Розчин йоду спиртовий 5%	49	48	20
Розчин калію ацетату	29	29	34
Розчин нітрогліцерину 1%	65	53	15
Розчин ретинолу ацетату олійний	45	41	22
Спирт етиловий 95%	65	62	15
Спирт етиловий 90%	62	51	16
Спирт етиловий 70%	56	50	18
Спирт етиловий 40%	47	45	21
Фенол рідкий	36	38	27
Хлороформ	59	87	17
Екстракт жостеру рідкий	39	40	26
Ефір медичний	87	62	11

4.2 Калібрування нестандартного краплеміра

Нестандартний краплемір (піпетку) можна прокалібрувати двома способами.

1. Шляхом п'ятикратного відважування 20 крапель відповідної рідини. Для цього ручні ваги (ВР-100) підвішують на штативі й у старований бюкс відкрапують 20 крапель рідини.

Наприклад: Середнє арифметичне п'ятикратного відважування 20 крапель настойки собачої кропиви з каліброваної піпетки дорівнює 0,33 г. Визначають кількість крапель настойки собачої кропиви в 1,0 г.

0,33 - 20 крапель

1,0 - x крапель

х = 20/0,33 = 67 крапель

Кількість стандартних крапель у 1,0 м настойки собачої кропиви визначають по таблиці 6. У 1,0 м настойки собачої кропиви міститься 56 стандартних крапель. Потім визначають співвідношення між масою стандартних і нестандартних крапель настойки собачої кропиви, тобто знаходять коефіцієнт виправлення (КП).

56 станд. крапель - 67 нестанд. крапель

1 станд. крапля - х нестанд. крапель

х = 67/0,56 = 1,2 краплі

Для визначення кількості нестандартних крапель у 1 мл настойки собачої кропиви користаються отриманим співвідношенням (1 станд. крапля = 1,2 нестанд. краплі або КП=1,2).

1 мл настойки собачої кропиви по стандартному краплеміру містить 51 краплю, а по каліброваній піпетці:

1 станд. крапля - 1,2 нестанд. краплі

51 станд. крапля - х нестанд. краплі

х = 1,2 * 51 = 61 крапля

Підписують етикетку: Настойка собачої кропиви

1 станд. крапля = 1,2 нестанд. краплі

1 мл = 61 крапля

0,1 мл = 6 крапель

Отже, якщо в рецепті прописано 10 крапель цієї настойки, то відкаліброваною піпеткою відміряють 10 * 1,2 = 12 крапель

Якщо в рецепті прописано 0,5 мл настойки собачої кропиви, то відкаліброваною піпеткою відміряють 30 крапель:

0,1 мл - 6 крапель

0,5 мл - х крапель

х = 30 крапель

2. Шляхом п'ятикратного відмірювання 3 мл рідини краплями.

Наприклад: У мірний циліндр відкрапують з піпетки 3 мл рідини (настойки собачої кропиви) і визначають кількість крапель в 1 мл. Отриманий результат порівнюють з даними, приведеними в таблиці крапель.

Припустимо, в 1 мл настойки собачої кропиви по нестандартному краплеміру міститься 62 нестандартні краплі, а в 1 мл цієї ж настойки по стандартному краплеміру - 51 стандартна крапля, звідси