4.2 Основні принципи захисту
- використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами у закритому виді;
- герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;
- заходи планувального характеру;
- застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних матеріалів;
- дотримання правил особистої гігієни; очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури, засобів індивідуального захисту; використання радіопротекторів (біологічний захист).
Радіоактивне забруднення спецодягу, засобів індивідуального захисту та шкіри персоналу не повинно перевищувати припустимих рівнів, передбачених нормами радіаційної безпеки НРБУ - 97.
У випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг та взуття повинні пройти дезактивацію під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації їх слід захоронити як радіоактивні відходи.
Пропозиції людей, які проживають на забруднених територіях з радіоактивними речовинами:
1) вести здоровий спосіб життя:
а) проводити обробку харчових продуктів в умовах радіоактивного І забруднення;
б) проводити профілактику променевої хвороби та йо дефіциту («йод актив», Йодомарин і т.д.);
в) застосування вітамінів та полівітамінів;
г) застосування сорбентів при радіаційній небезпеці;
д) не вживати алкоголь, наркотичні препарати; не палити; є) займатися фізичною культурою;
2) дотримання правил особистої гігієни.
3) використовувати, та не ігнорувати принципи захисту, що застосовуються при роботі із джерелами радіоактивного випромінювання (мобільні телефони, комп'ютери і т.д.).
4) проходити медичні профогляди для запобігання виникнення хвороб, що можуть розвиватися під впливом радіоактивного опромінення.
Вітамінотерапія
Для профілактики лікування променевих пошкоджень ефективно використовують ряд вітамінів: А (ретинол), С (аскорбінова кислота), Е (токоферол), Р (біофлавоноїди, нікотинова кислота), В1(тіамін), В3 (рибофлавін), В6 (піридоксин), В9 (фолієва кислота), К (нафтохінони), які вживають в дозах, що перевищують фізіологічні потреби.
За даними численних досліджень, з одного боку, навіть при малих дозах іонізованого випромінювання збільшується потреба організму у вітамінах, з іншого — під впливом багатьох вітамінів які мають певні властивості, організм легше переносить рівень радіації.
Механізм позитивного ефекту застосування аскорбінової кислоти (вітаміну С) при підвищеному радіаційному впливі багатогранний. Суттєве значення має тут не тільки поповнення цього вітаміну в тканинах опроміненого організму, але й нормалізація залежних від нього процесів синтезу калагену, що позитивно впливає на міцність кровоносних судин.
Поліпшення складу периферійної крові зумовлене участю аскорбінової кислоти разом з фолієвою кислотою в процесах кровотворення. Радіозахисну дію вітаміну С зумовлюють і його антиоксидантні властивості активізувати вільно радикальні форми кисню. Слід відзначити, що дія на організм цього вітаміну є стимулююча, позитивно впливає на імунну систему.
Вітаміну С особливо багато в шипшині, смородині, цитрусових зеленому горошку, кабачках, моркві, буряках, редисці, цвітній капусті, кропі. У зв'язку з тим, що при варінні овочів частина вітамінів, насамперед вітамін С, руйнується можна додатково з профілактичною метою вживати вітамін С з глюкозою.
Вітамін А або ретинол бере участь у процесах росту і оновлення тканин організму, має антиканцерогенні та раціопротенторні властивості.
Достатнє забезпечення організму каротином активізує лейкоцити крові, активізуючи таким чином захисні сили організму, запобігає виникненню простудних та інфекційних захворювань.
Вітамін А (ретинол) міститься в продуктах тваринного походження: печінці тварин, риб, жовткові яйця, сметані, вершковому маслі, незбираному молоці. Провітамін А (каротин) міститься в багатьох продуктах, що мають червоне, оранжеве, жовте та зелене забарвлення: морква, помідори, абрикоси, гарбузи, обліпиха, горобина, зелена цибуля, салат.
Вітамін Е (токоферол) є активним антиоксидантом. Радіозахисна дія цього вітаміну залежить від його дози і дози опромінення, а також від сполучення його з іншими вітамінами і антиоксидантами. Найбільш перспективним шляхом підвищення ефективності аліментарної профілактики радіаційних пошкоджень слід вважати збагачення раціону токоферолом, ретинолом і хлоридом метил-метионін сульфату.
Основним джерелом вітаміну Е, є неочищені рослинні масла - соєве, кукурудзяне, соняшникове, обліпихове, шипшини. У невеликих кількостях він є в харчових продуктах тваринного походження, фруктах та овочах.
Біофлавіноїди (вітамін Р) виявились одними з перших речовин, радіозахисні властивості, яких знайшли практичне застосування.
Сприятливий вплив біофлавіноїдів зумовлений в основному ЇХ здатністю захищати судинні стінки від радіаційного впливу, в першу чергу» стінки капілярів.
Біофлавіноїди проявляють більшу активність у сполученні з аскорбіновою кислотою, яка потенціює їх антигеморагічні властивості.
Велика кількість біофлавіноїдів міститься в чаї, перці, свіжих овочах та фруктах.
При недостатності вітаміну В9 (фолієвої кислоти) зменшується кількість гемоглобіну в крові, а при малій кількості вітаміну К1 (вікасол) понижується нормальна коагуляція крові, що може стати причиною важких внутрішніх кровотеч.
Фолієва кислота у великих кількостях міститься у плодах вишень, ягодах малини і суницях садових, кавунах, дині, яблуках, картоплі, капусті, моркві, петрушці, буряках. Вітамін К накопичується в плодах чорної смородини, винограді, горобині, обліписі, шипшині, гарбузі, картоплі, зеленій цибулі. Ці вітаміни синтезуються бактеріями кишечника, але при використанні антибіотиків і при деяких хворобах синтез їх порушується.
Вітаміни групи В нормалізують функції нервової, серцево-судинної і травної систем, обмінні процеси і процеси росту.
Вітаміни групи В у великій кількості містяться у хлібному квасі та дріжджовому тісті.
Використовуючи вітаміни, слід пам'ятати, що аскорбінова кислота (вітамін С) і вітаміни групи В є водорозчинними вітамінами. А вітаміни А, Е, Д, К - жиророзчинні. Використання жирів при кулінарній обробці останніх поліпшують їх засвоєння.
Поряд з вітамінами організм людини для своєї нормальної життєдіяльності потребує ряд мікроелементів.
Зміцненню здоров'я дітей, які зазнали впливу підвищеної радіації, сприяє впровадження в практику вітамінізації полівітамінними препаратами „ундевіт", „декаливіт", іншими, які повинні регулярно отримувати всі дитячі організовані колективи.
Особливо ефективним протирадіаційним засобом є морська капуста.
Антиоксидантною, антистресорною і адаптогенною активністю володіють також складні речовини, виділені з рослин сімейства аралієвих, які ростуть головним чином на Далекому Сході. Це женьшень, емутерокок, китайський лимонник, заманиха, золотий корінь. До них близькі за своєю дією багато речовин виділених з представників морської флори і фауни, а також сік обліпихи.
Все це є цінними засобами з природної комори, які слід ощадливо і уміло використовувати в інтересах нашого здоров’я.
Застосування сорбентів
Одним з аспектів захисту організму в умовах радіоактивного забруднення є застосування сорбційної терапії. Цей вид лікування відноситься до так званих еферентних (засобів) методів терапії (від лат. «efero» - виносити). їх особливість полягає ось у чому: якщо більшість сучасних методів лікування зводиться до введення в організм лікарських препаратів, то еферентні методи спрямовані на виведення з організму токсичних речовин. Найчастіше з цією метою використовують препарати з вуглецю, в останній період - кремнієві і полімерні сорбенти.
Метод, при якому сорбент вживається через рот, називають ентеросорбцією (від гр. ентера - кишка). Прийняті всередину ентеросорбенти поглинають і виводять з організму токсичні речовини, які:
1) потрапили у шлунково-кишковий тракт ззовні;
2) дифундують у кишечник з крові;
3) виділяються в просвіт кишечника разом з травними соками;
4) утворюються в травному каналі.
Для ентеросорбції найчастіше використовують вуглецеві сорбенти марок СКН (сферичний; карбоніт насичений), які були розроблені в інституті загальної неорганічної хімії Академії наук України. Вони належать до групи полівалентних фізико-хімічних антиподів і здатні адсорбувати отрути і токсини з шлунково-кишкового тракту.
Для виділення з кишечника радіоактивного цезію в комплексі заходів добрий ефект дають фероцин або бентоніт (неорганічні ентеросорбенти), їх вживають всередину по 30-50г на добу.
У 1988 році державний фармакологічний комітет затвердив інструкцію до застосування фероцину для надання першої допомоги і подальшого лікування пацієнтів, в організм, яких потрапили радіонукліди цезію і рубідію.
Цей сорбент практично не токсичний, і не розкладається в шлунково-кишковому тракті, і не всмоктується в кров. Експериментальним шляхом було доведено, що використання фероцину як харчового додатку до їжі зменшує всмоктування цезію на 90-93%.
Сорбент К-2-9 забезпечував 100% захист від радіаційних уражень.
Сорбент марки СКН-ЗМ вибірково поглинає аніони йоду.
Навесні і восени, коли спостерігається сезонне зростання радіонуклідів на забруднених радіоізотопами територіях, рекомендують здійснювати профілактичні курси ентеросорбції для дітей.
Принципи лікувально-оздоровчих заходів при гінекологічних захворюваннях
Усі діти і підлітки, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, підлягають диспансерному нагляду гінекологом за місцем проживання або в спеціалізованих диспансерах з метою раннього виявлення порушень функції статевої системи, у зв'язку з тим, що діти і підлітки, відселені із забруднених територій відносяться до групи високого ризику по формуванню патологи репродуктивної системи.
Лікування хворих, які мають вульвовагініти та порушення менструальної функції, краще проводити в стаціонарах. Оскільки у дівчаток, які страждають гінекологічними захворюваннями, як правило, мас місце патологія інших органів і систем організму, профіль стаціонару залежить від характеру вираженості патології, як лікар визначає її основу. Це може бути неврологічне, психіатричне, гінекологічне чи одне із соматичних відділень. В зв'язку з чим, усі дівчатка, що звертаються до гінеколога з приводу патології статевої системи мусять бути проконсультованими, а при необхідності обстеженими іншими спеціалістами (гастроентерологом, неврологом, психологом, кардіологом та іншими спеціалістами).
Лікування неспецифічних бактеріальних і алергічних вульвовагінітів цієї категорії пацієнтів принципово не відрізняється від загальноприйнятого, але воно обов'язково повинно бути комплексним, спрямованим на стимуляцію захисних організму, з урахуванням супутньої патології. При виборі способу лікування бактеріальних вульвовагінітів, у дівчаток постраждалих в результаті аварії на ЧАЕС, перевага віддається інстиляціям та аплікаціям бактеріостатичних або бактерицидних препаратів. При цьому обмежується використання спринцювань, промивань, тобто процедур, які ще більше знижують місцевий імунітет.
Тривалість місцевого лікування гострого або загострення хронічного неспецифічного вульвовагініту складає 7-10 днів (щоденно), загальностимулюючої терапії – 3-4 тижні.
Контрольне дослідження мазків доцільно проводити через 3-5 днів після закінчення курсу загального лікування.
У хворих з порушенням менструальної функції слід врахувати, що як альгодисменорея так і опсодисменорея нерідко є ускладненнями захворювань травної і нервової систем, нерідко складаючи з ними єдиний синдромокомплекс. Тому лікування основного захворювання при наявності слабко або помірно виражених проявів альгодисменорії не пов'язаним з морфологічними змінами в матці та яєчниках (ендометріоз, аномалії розвитку і тому подібне), раціонально поєднувати із додатковим призначенням седативних, вегетотропних препаратів (дігідроерготамін, банаспон тощо), антипростогландинових препаратів (аспірин, індометацин та інші) за загальноприйнятими схемами, електрофорезу, вітаміну В1 новокаїну.
При опсоменореї у дівчаток із захворюваннями травної, серцево-судинної, нервової систем у комплекс терапії повинні входити препарати, як підвищують чутливість органі в-мішеней до власних гонадотропних і статевих гормонів.
Враховуючи, зо основною причиною гіпоменструального синдрому або вторинної аменореї може бути підвищений рівень пролактину в крові, використання гормональної терапії (естрогенів або естроген-прогестинових препаратів) при цих станах повинно проводитися під контролем рівня цього гормону.
У зв'язку з тим, що у хлопчиків. Відселених із забруднених радіонуклідами території відмічається більш висока частота порушень фізичного і статевого розвитку неконституціального генезу, рекомендується поряд із комплексом загальноприйнятої стимулюючої терапії (вітаміни групи В, Е; не стероїдні анаболітичні препарати; АТФ, ЛФК, водні процедури) призначення малих доз тиреоїдних препаратів під контролем показників серцево-судинної системи, щитовидної залози.
При сполученні затримки статевого розвитку із субклінічними проявами гіпертиреозу у підлітків як з нормальними, так і зі збільшеними розмірами щитовидної залози рекомендується включати схему лікування заміс ну терапію тероїдними препаратами у адекватному дозуванні.
0 комментариев