104 хворих на ГХ із супутнім ССА було розподілено по трьох групах залежно від отримуваного комплексу лікування.
І група – 27 хворих н ГХ із супутнім ССА отримувала комплексне лікування (група порівняння), яке містило один або два з антигіпертензивних препаратів: бета-блокатори (атенолол 50 мг 1-2 рази на добу), антагоністи кальцію (спіріва 5 мг 1 раз на добу), інгібітори АПФ (еналапріл 10 мг 1 раз на добу), а також сечогінні засоби (гідрохлортіазид 25 мг 1 раз на добу). При сполученні з ІХС до лікування долучалися нітрати (олікард-40 по 1 капсулі 1 раз на добу), при порушеннях ритму – антиаритмічні препарати. У зв’язку із підвищенням АТ у нічний час добові дозування гіпотензивних препаратів розподілялося з переважним прийманням у другій половині дня і на ніч.
ІІ група – 37 хворих на ГХ із супутнім ССА – поряд із комплексним лікуванням (ідентичним щодо групи порівняння) отримували СМС-терапію за опрацьованою методикою. Процедури проводилися з 7–8-ої доби перебування хворого на стаціонарному лікуванні. Для впливу СМС використовувався апарат „Ампліпульс-4”, який працює у перемінному режимі з періодом посилань та пауз 2-3 с. Процедури здійснювалися у положенні лежачи на животі. На дільницю проекції коренів легенів паравертебрально у дільниці Д3-Д5 розташовувалися повздовжно металеві електроди розміром 8х15 см кожен з фланелевою прокладкою, змоченою теплою водопровідною водою. Фіксація електродів здійснювалася торбинками з піском. Перші 3 хвилини процедура проводилася при ІV роді роботи, з частотою модуляції 150 Гц; глибиною модуляції – 50%. При цьому встановлювався поріг чутливості до струму. Наступні 3 – 5 хвилин використовувався ІІ рід роботи, з частотою модуляції 30 – 50 Гц і глибиною модуляції – 75%. Сила струму наростала плавно від порогу чутливості до відчуття чіткої вібрації й становила 40 – 50 мА при щільності 0,15 – 0,20 мА⁄см2. Відпуск процедур здійснювався щодня, усього 8 – 10 процедур на курс, тривалість процедури 6 – 8 хвилин.
ІІІ група хворих – 40 пацієнтів з ГХ та супутнім ССА водночас із комплексним лікуванням отримувала СМС-терапію (за методикою, описаною стосовно ІІ групи). Проте, відпускання процедур СМС проводилося двічі на день, згідно з добовим біоритмом підвищення АТ й функції зовнішнього дихання: вранці – у період з 9-ї до 11-ї години; удень – у період з 14-ї до 15-ї години. Процедури здійснювалися щодня, на курс 16 – 20 процедур, тривалість 6 – 8 хвилин.
Після завершення курсу лікування для пролонгування позитивного ефекту хворі на ГХ із супутнім СА отримували рекомендації щодо зміни способу життя.
Цифровий матеріал опрацьовувався загальноприйнятими статистичними методами. Для порівняння середніх значень кількісних показників застосовувався t-критерій Ст’юдента.
Фактичний матеріал опрацьовувався на персональному комп’ютері класу АМD Atlon 1300 з використанням стандартної статистичної програми „Статистика 5.0”.
Результати дослідження та їхнє обговорення. На базі кардіологічного відділення Одеської обласної клінічної лікарні обстежено 104 хворих на ГХ з супутнім ССА. Серед обстежених пацієнтів було 72 (69,2%) чоловіків і 32 (30,8%) жінки у віковому діапазоні від 43 до 65 років.
ГХ І стадії діагностувалася у 13 чоловік, що становило 12,5%. Діагноз ГХ ІІ стадії встановлено у 55 осіб, тобто у 52,9%. У 36 (34,6%) хворих наявною була ГХ ІІІ стадії. Тривалість захворювання коливалася від 3 до 18 років. Люди розумової праці становили 69,21% (72 особи), фізичної – 30,8% (32 особи). У низці випадків ГХ із супутнім ССА зустрічалася супутня патологія. Зокрема, ІХС виявлялася у 68 хворих, включаючи стенокардію напруги 1-го ФК, спостерігалася у 22 пацієнтів (21,2%), 2-го ФК – у 46 хворих (44,2%). У 73 хворих (70,2%) наявним було ожиріння.
Аналіз анамнезу захворювання у хворих на ГХ з ССА й чинників ризику на підставі спецкартки-опитувальника дозволив з’ясувати наступні несприятливі сполучення чинників ризику: паління (58 пацієнтів – 55,8%); невдоволеність роботою (44 пацієнти – 42,3%), негативні емоції на роботі (42 пацієнти – 40,4%) та вдома (56 пацієнти – 53,8%).
Легку форму перебігу (число епізодів апное 5 – 10 за годину) ССА виявлено у 20 хворих (у тому числі у 7 хворих на ГХ І стадії; у 9 пацієнтів – ГХ ІІ стадії; у 4 осіб – ГХ ІІІ стадії). Середньотяжка форма ССА (число епізодів апное 10 – 20 за годину) реєструвався у 52 хворих, враховуючи 4 пацієнтів з І стадією ГХ; 30 хворих – з ІІ стадією ГХ; 18 осіб – з ІІІ стадією ГХ. Тяжка форма ССА (число епізодів апное 30 й більш того за годину) фіксувалася у 32 пацієнтів, у тому числі у 2, 16 й 14 з – І; ІІ; ІІІ стадіями ГХ, відповідно.
При надходженні на стаціонарне лікування основними скаргами хворих на ГХ з ССА були: головний біль (60 пацієнтів – 57,7%); запаморочення (30 хворих – 28,8%); болі у дільниці серця (70 осіб – 67,3%). Детальний аналіз суб’єктивного статусу обстежених хворих на ГХ із супутнім ССА наведено на рис. 1.
Стосовно скарг, зумовлених ССА, то характерним для усіх пацієнтів було гучне переривчасте хропіння. Більшістю хворих (98,8%) відзначалася відсутність почуття бадьорості після нічного сну. Аналіз даних, наведених на рис. 1, показав, що у міру прогресування ГХ частота скарг (клінічних проявів захворювання) наростала, до того ж розбіжності щодо частоти скарг (за основними критеріями захворювань) у хворих на ГХ І, ІІ й ІІІ стадії захворювання були статистично вірогідними (p<0,05). Слід наголосити також й на такій закономірності, як частота скарг у межах кожної стадії ГХ у міру обтяження ССА. Детальна оцінка похідного клінічного стану хворих на ГХ з ССА за шкалою Epworth (згідно з опитувальником) демонструвала, що денна сонливість становила 0 – 5 балів у 26 (25%) хворих; 6 – 10 балів у 37(35,5%) пацієнтів; 11 – 16 балів у 25 (24%) осіб; понад 16 балів – у 16 (15,5%) хворих. Наявність хропіння під час сну відзначалася усіма пацієнтами, а тривалість його наявності у термін до 5 років була у 26 (25%) осіб; до 10 років – у 42 (41,9%) пацієнтів; понад 10 років хропіли 35 (33,6% хворих). Зупинка дихання уві сні відзначалася у 35 хворих (34%), у тому числі 17 (16,3%) хворим цей факт був відомим через повідомлення родичів.
Інструментальним дослідженням – добовим моніторуванням АТ – за допомогою приладу у хворих на ГХ із ССА виявлено особливості його зміни (підвищення) у різні періоди дня залежно від стадії захворювання. Отримані результати представлено у таблиці 1, з якої видно вірогідні розбіжності (p<0,05) щодо денних, нічних й 24-годинних (добових) середніх значень САТ, ДАТ, ПАТ, й ЧСС у хворих на ХГ у міру прогресування захворювання від І до ІІ й ІІІ стадій.
Найвиразніше статистично значущі (p<0,05) розбіжності реєструвалися щодо показників навантаження – ІВ САТ й ІВ ДАТ – за усіма часовими періодами.
Таблиця 1
Особливості стану добового профілю артеріального тиску
у хворих на ГХ із ССА, M±m
| Показники | День | Ніч | 24 години | ||||||
| I ст. n=13 | II ст. n=36 | III ст. n=36 | I ст. n=13 | II ст. n=55 | III ст. N=36 | I ст. n=13 | II ст. n=55 | III ст. n=36 | |
| САТ, мм.рт.ст. | 145,2±2,5 | 161,3±3,1* | 182,5±2,9** | 129,3±2,5 | 138,9±1,8* | 149,5±2,8** | 142,7± 3,4 | 154,8±5,1 | 163,5± 2,2 |
| ДАТ, мм.рт.ст. | 89,3± 2,9 | 94,8± 1,9 | 98,7± 2,1 | 79,2± 1,9 | 84,2± 2,3 | 89,9± 3,4 | 85,1± 1,6 | 92,3± 1,7* | 96,2± 1,5 |
| ПАТ, мм.рт.ст. | 55,9± 1,8 | 66,5± 2,3* | 83,8± 2,8** | 50,1± 2,1 | 54,7± 2,1 | 59,6± 2,3 | 57,6± 1,5 | 62,5± 3,2 | 67,3± 1,7 |
| ЧСС, уд/хв | 70,4± 0,5 | 77,8± 1,6* | 79,4± 0,8 | 62,3± 0,9 | 72,6± 1,1* | 74,3± 0,8 | 65,2± 0,8 | 74,3± 1,1* | 78,1± 0,7** |
| ІВ САТ, % | 51,3± 1,3 | 54,8± 1,5 | 65,3± 1,9** | 68,2± 2,1 | 78,7± 1,2* | 86,2± 2,5** | 58,4± 1,3 | 60,3± 0,8 | 76,7± 0,6** |
| ІВ ДАТ, % | 42,4± 0,8 | 45,2± 0,9 | 55,3± 1,1** | 56,3± 1,2 | 59,4± 1,3 | 68,9± 0,6** | 50,4± 0,4 | 57,6± 0,5* | 64,3± 0,3* |
Примітки: * – вірогідність динаміки щодо порівняння І і ІІ стадій ГХ (p<0,05)
** – вірогідність динаміки щодо порівняння ІІ і ІІІ стадій ГХ (p<0,05)
Детальна оцінка змін добового профілю АТ у хворих із різною стадією ГХ залежно від ступеня ССА показала, що у міру прогресування ССА реєструвалося вірогідне (p<0,05) підвищення САТ, ДАТ, ПАТ, особливо у період нічного сну.
Нормальний ІМТ (у межах 21 – 25 кг⁄м2) фіксувався лише у 13,5% (14 хворих). У більшості випадків ІМТ перевищував норму, дорівнюючи 35,6% (37 пацієнтів) 26 – 30 кг⁄м2, у 24% (25 осіб) – 31 – 35 кг⁄м2 й у 7,7% (8 чолові) перевищував 40кг⁄м2. У середньому у хворих на ГХ із ССА ІМТ сягав 34,3±2,3 кг⁄м2.
Обвід шиї перевищував нормальні показники (до 43 см у чоловіків й до 40 см – у жінок) у половині випадків – у 54 пацієнтів (51,9%) й дорівнював у середньому 48,8±2,6 см. Число пацієнтів з ожирінням (переважання ваги тіла більш, аніж на 20% щодо ідеального) становило 36,5% (38 хворих), причому у 26,9% випадків (28 пацієнтів) реєструвався абдомінальний тип ожиріння, а у 9,6% (10 осіб) визначався центральний тип ожиріння. В середньому збільшення маси тіла у хворих на ГХ із ССА становило 38,3±1,6%.В усіх хворих на ГХ із ССА, залучених до дослідження, за допомогою пульсоксіметру здійснювалося визначення ступеня насичення гемоглобіну киснем у артеріальній крові у нічний час – SаО2. Дослідженнями виявлено, що у більшого числа випадків – у 90 хворих (86,5%) цей показник був зниженим (менш за 90%) і коливався від 89,3% до 77,8%. У середньому цей показник становив 82,6±2,4%.
При аналізі змін клінічних і інструментальних параметрів у хворих на ГХ із ССА спостерігали виразне поліпшення клінічного стану у вигляді зменшення або зникнення основних скарг. Зокрема, відзначили, що залучення до загальноприйнятого комплексу лікування СМС-терапії у стандартному режимі зумовлює досягнення виразного позитивного результату у хворих на ГХ із ССА (ІІ група) щодо хворих групи порівняння, які отримували лише медикаментозне лікування (І група). Отже, у хворих із ІІ групі головні болі зникли у 59,1% (13 з 22 пацієнтів) [відсотки наводяться щодо похідного числа хворих, у яких реєструвалися відповідні скарги], запаморочення – у 77,8% (7 з 9 пацієнтів), а у групі порівняння зміни відбувалися, відповідно, у 30,8% (4 з 13), у 50% (4 з 8) хворих. Зменшення дратівливості, шуму у вухах спостерігалося у 66,7% (6 з 9) і 40 % (2 з 5) пацієнтів у ІІ групі (у разі призначення СМС-терапії) і у 33% (2 з 6) та у 0% осіб з контрольної групи. В обох групах приблизно однаково зменшувалося число хворих з кардіалгіями. Наприклад, болі у дільниці серця зникали у 70,4% (19 з 27) хворих у разі призначення СМС-терапії та у 71,4% (10 з 14) осіб з групи порівняння.
Водночас, призначення СМС-терапії у хворих на ГХ із ССА у інтенсивному режимі (ІІІ група) викликало більш значну позитивну динаміку клінічних показників (скарг) хворих порівняно до призначення СМС-терапії у стандартному режимі (ІІ група) й при застосуванні загальноприйнятої терапії (І група). Такі показники, як головний біль, запаморочення, дратівливість і шум у вухах зникали, відповідно, у 84,6% (22 з 26), 92,3% (12 з 13), 72,7% (8 з 11) та 50% (4 з 8) хворих.
Що ж стосується клінічних проявів ССА у хворих на ГХ, то внаслідок впливу лікування різними комплексами відбувалися позитивні зміни, втім виразність їх була різною. Як видно на рис. 2, під впливом загальноприйнятого лікування (група порівняння) такі показники, як надмірна денна сонливість, засинання на роботі, відсутність бадьорості після сну, зникали, відповідно, у 25%, 50%, 25% хворих. Практично не зникало переривчасте хропіння, що вказує на слабкий терапевтичний ефект щодо дії на клінічні прояви конкретно ССА, а цим, власне, й визначається доцільність і необхідність вироблення особливої тактики ведення таких хворих: з залученням патогенетично обґрунтованих методів, зокрема фізичних лікувальних чинників, а саме – СМС-терапії. При залученні до загального терапевтичного лікувального комплексу СМС-терапії (ІІ група) динаміка клінічних показників у хворих на ГХ із ССА була позитивною, статистично вірогідною (p<0,05) і стосувалася виразності проявів ССА.
Такі основні симптоми ССА, як надмірна денна сонливість, засинання на роботі, відсутність бадьорості після сну, гучне переривчасте хропіння – зникали, відповідно, у 66,7%, 50%, 75% і у 75% пацієнтів. Втім, застосування СМС-терапії у інтенсивному режимі, відповідно до біоритмів організму хворих (ІІІ група), істотно підвищувало ефективність лікування – практично в усіх пацієнтів під впливом лікування зникали клінічні прояви ССА.
Стосовно решти симптомів: призначення СМС-терапії (ІІ група), порівняно до групи порівняння, виявлялося більш ефективним лише за показником підвищеної рухової активності уві сні й щодо показника порушення сну: зникнення цих симптомів відбувалося у 50% пацієнтів.
Застосування СМС-терапії у інтенсивному режимі (ІІІ група) зумовлювало більш виразну динаміку цих симптомів – зникання їх відбувалося під впливом лікування в усіх хворих. До того ж, наприкінці курсу лікування синдром „неспокійних ніг” зникав в усіх пацієнтів з його похідною наявністю.
У хворих на ГХ І стадії із супутнім ССА легкої форми динаміка клінічних показників реєструвалася як позитивна без різко виражених розбіжностей у досліджуваних групах (порівняння; СМС-терапії у стандартному режимі; СМС-терапії у інтенсивному режимі).У міру прогресування ступеня апное (середня і, особливо, тяжка форми) переваги відзначалися при залученні до лікувального комплексу СМС-терапії (у звичайному режимі та у модифікації – у інтенсивному режимі у вечірній час), тоді як на тлі сприятливих зрушень переваги 2-го і 3-го лікувальних комплексів при їх порівнянні було важко помітити. Водночас, по мірі прогресування (ІІ і, особливо, ІІІ стадія) відстежувалася чітка перевага терапії на підставі запровадження лікувального фізичного чинника – СМС. До того ж, реєструвалося статистично вірогідна (p<0,05) перевага при оцінці лікувального ефекту у хворих із середньою і тяжкою формами апное внаслідок застосування СМС у інтенсивному режимі (ІІІ група).
Зміна рівню денної сонливості за шкалою Epworth на підставі дії лікувального комплексу за трьома методиками у хворих на ГХ із ССА наведено у табл. 2.
Як видно з наведених даних, динаміка цього показника по усіх трьох групах була позитивною. Проте, детальний аналіз характеру змін показника денної сонливості залежно від ступеня апное переконує, що у разі призначення загальноприйнятого лікування (контрольна група) динаміка виявляється мало значущою й статистично не вірогідною при усіх формах апное.
Застосування СМС-терапії (ІІ група) зумовлювало більш виразну сприятливу динаміку показника денної сонливості за абсолютною величиною у разі усіх форм апное, втім як статистично вірогідна вона реєструвалася лише при легкому та середньому ступенях ССА.
Використання СМС-терапії інтенсивного режиму (ІІІ група) підвищувало ефективність лікування, що позначалося динамікою показника денної сонливості у абсолютному значенні демонстративнішою статистичною вірогідністю зрушень (p<0,01 і p<0,001), а також впливом не лише на пацієнтів з легкою й помірною формами ССА, а й у осіб з тяжкою формою ССА (p<0,01).
Аналіз зміни параметрів об’єктивних показників артеріального тиску, при його добовому моніторуванні, і ЧСС, під впливом різних методик лікування показав наступне.
Загалом, різні види лікувальних комплексів зумовлювали позитивний вплив на означені показники, що засвідчує терапевтичну й профілактичну спрямованість їхньої дії як гіпотензивних чинників.
Таблиця 2
Динаміка рівню денної сонливості (за шкалою Epworth) у балах
у хворих на ГХ із ССА під впливом різних комплексів лікування, M±m
| Форми ССА | Період исследования | I група (порівняння) n=27 | II група (СМС) n=37 | III група (ВСМС) n=40 |
| Легка | До лікування | 4,0 ± 0,1 | 4,2 ± 0,1 | 4,5 ± 0,2 |
| Після лікування | 3,5 ± 0,2 | 2,3 ± 0,1 | 1,2 ± 0,1 | |
| р | >0,05 | <0,05* | <0,05* | |
| Середня | До лікування | 9,6 ± 0,2 | 9,9 ± 0,2 | 10,2 ± 0,3 |
| Після лікування | 8,5 ± 0,2 | 4,4 ± 0,2 | 3,8 ± 0,1 | |
| р | >0,05 | <0,05* | <0,001* | |
| Тяжка | До лікування | 16,5 ± 0,1 | 17,7 ± 1,3 | 18,1 ± 1,2 |
| Після лікування | 15,9 ± 0,2 | 13,5 ± 1,5 | 9,7 ± 1,3 | |
| р | >0,05 | >0,05 | <0,01* | |
| Разом: | До лікування | 10,2 ± 0,2 | 10,8 ± 1,1 | 10,9 ± 0,9 |
| Після лікування | 9,1 ± 0,2 | 6,8 ± 0,7 | 4,6 ± 0,7 | |
| р | >0,05 | <0,05* | <0,01* |
Примітка * – p<0,05
Динаміку добового профілю АТ і ЧСС внаслідок впливу різних лікувальних методик представлено у таблиці 3.
Лікування СМС, та СМС ІР на тлі застосування загальноприйнятого лікування хворих на ГХ із супутнім ССА мало наступні результати – призначення СМС у переважної більшості пацієнтів – 94,6% (35 з 37) – зумовлювало поліпшення або значне поліпшення у клінічному стані хворих. До того ж, значне поліпшення відзначалося у 45,9% (17 у 37) хворих на ГХ із ССА, як при I стадії захворювання – у 50% (2 з 4) хворих, у тому числі при різних формах ССА – легкій і середній, – відповідно у 25%, і 25%, так і при II стадії ГХ – у 40% (8 з 20) хворих (включаючи пацієнтів з легкою, середньою й тяжкою формою ССА, – відповідно, у 5%, 25% і 10%) та у хворих з III стадією ГХ 53,8% (7 з 13) (у тому числі, у хворих легкої, середньої і тяжкої форми ССА, – відповідно, у 7,7%, 30,7% й 15,4%).
Під впливом лікування за трьома методиками у пацієнтів відбувалися зрушення і у ступеню сатурації крові, причому спрямованість зрушення за усіма методиками була позитивною, хоча виразність і ступінь нормалізації означених величин була різною (рис. 3).
Таблиця 3
Динаміка добового профілю артеріального тиску у хворих на ГХ із ССА
під впливом різних комплексів лікування, M±m
| І група (порівняння) | Період дослідження | День | Ночь | 24 часа | ||||||
| I стадія n=5 | II стадія n=14 | III стадія n=8 | I стадія n=5 | II стадія n=14 | III стадія n=8 | I стадія n=5 | II стадія N=14 | III стадія n=8 | ||
| САТ, мм.рт.ст | До | 147,4±5,8 | 165,3±8,5 | 187,4±10,3 | 128,0±3,1 | 142,3±2,9 | 157,5±3,7 | 144,7±7,3 | 153,8±4,6 | 172,5±4,7 |
| Після | 127,2±6,5 | 144,4±8,2 | 165,7±13,6 | 122,3±2,9 | 135,4±3,4 | 147,3±5,4 | 124,8±8,8 | 139,9±5,1 | 156,5±5,3 | |
| ДАТ, мм.рт.ст | До | 91,2±2,5 | 96,4±2,8 | 103,4±3,2 | 83,5±2,8 | 87,3±2,6 | 93,2±1,7 | 87,4±3,6 | 91,8±2,8 | 98,3±2,6 |
| Після | 84,3±2,3 | 90,5±2,57 | 96,5±4,1 | 78,2±3,3 | 82,4±2,8 | 91,3±1,8 | 81,2±3,4 | 86,5±2,9 | 93,9±2,8 | |
| ІАГ, кіл-ть/год | До | 13,1±1,8 | 24,3±2,9 | 32,9±2,7 | ||||||
| Після | 10,2±1,5 | 19,6±2,6 | 27,5±2,6 | |||||||
| ІІ група (СМС) | ||||||||||
| САТ, мм.рт.ст | До | 149,3±3,5 | 167,4±8,2 | 189,8±12,3 | 130,2±1,8 | 147,8±8,7 | 162,4±12,9 | 139,8±2,9 | 157,6±8,3 | 176,1±15,2 |
| Після | 125,2±3,8* | 137,2±10,5 | 157,4±14,8 | 119,0±2,0* | 120,7±11,3 | 135,7±15,1 | 122,1±2,7* | 128,9±9,7 | 146,6±14,7 | |
| ДАТ, мм.рт.ст | До | 92,1±2,1 | 97,3±3,5 | 111,0±4,2 | 86,3±1,9 | 90,5±3,8 | 95,8±1,9 | 89,2±1,9 | 93,9±3,4 | 103,4±2,9 |
| Після | 80,3±1,8* | 85,6±4,1 | 97,4±3,8 | 74,4±2,1* | 80,3±5,1 | 91,5±2,5 | 77,4±1,8* | 82,9±3,7 | 94,5±4,3 | |
| ІАГ, кіл-ть/год | До | 12,9±1,3 | 22,8±4,5 | 32,4±5,3 | ||||||
| Після | 6,3±1,5* | 11,4±3,7 | 16,3±6,7 | |||||||
| ІІІ група (СМС ІР) | ||||||||||
| САТ, мм.рт.ст | До | 151,2±5,6 | 168,3±6,5 | 190,3±6,5 | 132,5±2,2 | 149,2±4,5 | 164,3±5,7 | 150,2±5,3 | 158,8±4,5 | 177,3±6,2 |
| Після | 123,1±5,2* | 129,4±6,1* | 143,8±5,7* | 116,4±2,4* | 118,6±4,7* | 120,2±6,1* | 119,8±4,9* | 124,0±4,7* | 132,0±5,8* | |
| ДАТ, мм.рт.ст | До | 92,3±1,9 | 97,7±2,3 | 108,2±2,1 | 86,9±1,9 | 91,3±2,3 | 94,7±2,1 | 89,6±1,7 | 94,5±2,3 | 101,5±3,5 |
| Після | 78,4±2,1* | 80,3±2,1* | 89,6±2,2* | 72,3±1,5* | 76,3±2,7* | 79,8±1,9* | 75,3±1,6* | 78,3±2,5* | 84,7±2,2* | |
| ІАГ, кіл-ть/год | До | 12,6±1,3 | 23,4±1,9 | 31,8±2,1 | ||||||
| Після | 4,8±1,2* | 9,6±1,7* | 13,7±2,2* | |||||||
Примітка * – p<0,05
Віддалені наслідки запровадженого лікування вивчалися методом анкетування й повторного клінічного огляду у 73 (70,2%) хворих на ГХ із супутнім ССА.
Як продемонстрував проведений аналіз, під впливом лікування загальноприйнятим методом СМС і СМС ІР, відповідно до біоритмів, у переважної більшості хворих на ГХ із ССА позитивні результати зберігалися ще певний час після запровадженого курс терапії. Лікувальний ефект внаслідок впливу за трьома методиками виявлявся, здебільшого, у вигляді зниження й зникнення головних болів, запаморочень, болів у дільниці серця і, відповідно, зниженням підвищеного раніше АТ (або його нормалізацією), зменшенням або усуненням денної сонливості, гучного хропіння, засинання на роботі, появи бадьорості після сну тощо.
Вивчення стійкості терапевтичного ефекту показало, що під дією лікування сприятливий ефект зберігався від 6 місяців й більше у 67,1%, – тобто у 49 з 73 пацієнтів. При цьому позитивний результат від 6 місяців до 1 року фіксувався у 32,9% 24 з 73 хворих (24 хворих), а понад 1 рік зберігався у 34% хворих 25 з 73 (25 хворих).
Найбільш тривалий позитивний результат реєструвався у хворих на ГХ із ССА, які отримували СМС-терапію за інтенсивною методикою відповідно до біоритмів. Серед хворих на ГХ із ССА, у яких позитивний ефект тривав від 6 й більш місяців (26 з 28 хворих – 92,9%), у більшості пацієнтів (16 осіб з 28 – 57,1%) тривалість лікувального результату була від 6 місяців до 1 року, а у 10 з 28 хворих (35,7%) – вищою за 1 рік. Необхідно відзначити, що у низки хворих лікування забезпечувало стійкий ефект впродовж 2 років після перебування у стаціонарі (21,4%, 6 з 28 хворих).
ВИСНОВКИ
У дисертації обґрунтовано й запропоновано новий підхід до вирішення завдання підвищення ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу із супутнім синдромом сонних апное шляхом застосування у комплексній терапії синусоїдальних модульованих струмів.
1. У хворих на гіпертонічну хворобу приєднання синдрому сонних апное асоційовано із формуванням „нічної артеріальної гіпертензії”. Збільшення ступеня важкості синдрому сонних апное у хворих на гіпертонічну хворобу у період нічного сну супроводжується підвищенням систолічного, діастолічного і пульсового артеріального тиску.
2. У хворих на гіпертонічну хворобу, які отримували стандартне медикаментозне лікування за наявності легкої форми синдрому сонних апное, рівень систолічного артеріального тиску був вищим на 10,0% (p<0,05), діастолічного артеріального тиску – на 4,5% (p<0,05), пульсового артеріального тиску – на 17,8% (p<0,05), при середньотяжкої формі – на 16,0% (p<0,05); 13,0% (p<0,05); 20,1% (p<0,01) і за важкої формі – на 24,0% (p<0,01); 19,0% (p<0,05),; 31,0% (p<0,01), відповідно.
3. Застосування синусоїдальних модульованих струмів у стандартному режимі у комплексі з медикаментозною терапією супроводжується помітною позитивною динамікою клінічних показників, які характеризують синдром сонних апное: знижується рівень денної сонливості на 37,0% (p<0,05), частота скарг хворих на переривчасте хропіння під час сну – на 75,2% (p<0,05); зростає ступінь сатурації крові на 4,9% (p<0,05); зменшується індекс маси тіла на 11,0% (p<0,05) й обвід шиї – на 5,6% (p<0,05).
4. Застосування синусоїдальних модульованих струмів у стандартному режимі у комплексному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу І стадії, у сполученні із синдромом сонних апное супроводжується зниженням систолічного артеріального тиску на 12,7% (p<0,05), діастолічного артеріального тиску – на 13,2% (p<0,05); у хворих на гіпертонічну хворобу І і ІІІ стадій – тенденцією до зниження систолічного артеріального тиску на 18,2% (p<0,05) і 16,8% (p<0,05), діастолічного артеріального тиску – на 11,7% (p<0,05) і 8,6% (p<0,05), відповідно.
5. Застосування синусоїдальних модульованих струмів у інтенсивному режимі (двічі на день відповідно до біоритмів природних коливань артеріального тиску і функції зовнішнього дихання) чинить більш виразний позитивний клінічний ефект: рівень денної сонливості знижується на 57,8% (p<0,01); частота скарг на переривчасте хропіння під час сну зменшується на 81,4% (p<0,01); ступінь сатурації крові зростає на 9,7% (p<0,05). У хворих на гіпертонічну хворобу І стадії у сполученні із синдромом сонних апное систолічний артеріальний тиск знижується на 20,2% (p<0,05); діастолічний артеріальний тиск – на 16,0% (p<0,05) (до рівню норми); ІІ стадії – на 21,9% (p<0,05) та 17,1% (p<0,05); ІІІ стадії – на 25,5% (p<0,05) і 16,6% (p<0,05), відповідно.
6. Аналіз віддалених наслідків лікування хворих на гіпертонічну хворобу у сполученні з синдромом сонних апное показав, що при застосуванні синусоїдальних модульованих струмів у стандартному режимі стабільний терапевтичний ефект впродовж 6 – 12 місяців зберігається у 45%, а у інтенсивному режимі – у 68% хворих.
Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації
1. Панюта О.І. Вплив синдрому сонних апное на серцеву-судинну систему у пацієнтів із кардіологічною патологією // Досягнення біології та медицини. – 2004. – № 2. – С.96-99.
2. Панюта О.І., Поляков А.Е. Современные подходы к кардиореспираторному мониторингу у пациентов с кардиологической патологией в сочетании с синдромом сонных апноэ // Врачебная практика. – 2005. – № 5. – С.41-43. (автором проведено дослідження, сформульовані висновки)
3. Панюта О.І. Клиническая оценка непосредственных результатов применения амплипульс-терапии у больных артериальной гипертензией с синдромом сонних апное // Вісник морської медицини. – 2007. – № 2-3. – С.36.
4. Панюта О.І. Поляков А.Е. Эффективность применения синусоидальных модулированных токов у больных гипертонической болезнью с сопутствующим синдромом сонных апное // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2007. - №3. – с.44-48
5. Деклараційний патент на корисну модель „Спосіб лікування синдрому обструктивних сонних апное” // Бюл. № 3. від. 15.03.2005. (51) A61N1/36.
6. Панюта О.І. Терапевтичні аспекти синдрому сонних апное // Матеріали 70-ї наукової конференції студентів та молодих вчених, присвяченої незалежності України. – Одеса. – 2001. – С.101.
7. Панюта О.І. Применение амплипульс-терапии и ЛФК в комплексном лечении больных синдромом сонных апноэ осложненном артериальной гипертензией // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Вчені майбутнього”. – Одеса, 2002. – С. 117.
8. Панюта О.І. Использование немедикаментозных методов в комплексном лечении больных кардиологической патологией в сочетании с синдромом сонных апноэ // Метаболічний синдром – вектор сумісних зусиль у профілактиці та лікуванні серцево-судинних захворювань”. Тези науково-практичної конференції. – Одеса, 2004. – С.60-61.
9. Панюта О.І. Терапевтичні аспекти синдрому апное під час сну // Науково-практична конференція молодих вчених з міжнародною участю „Вчені майбутнього”. – Одеса, 2007. – С.101.
Анотація
Панюта О.І. Застосування синусоїдальних модульованих струмів в лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу з супутнім синдромом апное уві сні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.33 – медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія. – український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України. Одеса, 2008.
Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу з супутнім синдромом сонних апное шляхом включення до комплексу лікування терапії синусоїдальними модульованими токами та розробки диференційованих підходів до призначення СМС-терапії. На основі клініко-інструментальних досліджень розроблені показання до диференційованого застосування СМС-терапії різної інтенсивності в залежності від ступеню важкості, клінічного перебігу та лабораторно-функціональних ознак гіпертонічної хвороби та синдрому сонних апное.
Під впливом комплексного лікування с застосуванням СМС-терапії у стандартному та інтенсивному режимах спостерігали достовірне поліпшення результатів лікування у обстежуваної групи хворих.
Доведено, що запропонована методика диференційованого призначення СМС-терапії дозволяє досягти підвищення якості комплексного лікування хворих на гіпертонічну хворобу з супутнім синдромом сонних апное, а також сприяє поліпшенню віддалених результатів лікування.
Ключові слова: гіпертонічна хвороба, синдром сонних апное, терапія синусоїдальними модульованими струмами.
Аннотация
Панюта А.И. Использование синусоидальных модулированных токов в лечении больных гипертонической болезнью в сочетании с синдромом сонных апноэ.- Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.33 – медицинская реабилитация, физиотерапия и курортология. – Украинский НИИ медицинской реабилитации и курортологии МЗ Украины, Одесса, 2008.
Диссертация посвящена повышению эффективности лечения больных гипертонической болезнью в сочетании с синдромом сонных апноэ путем включения в комплексную медикаментозную терапию синусоидальных модулированных токов и обоснования дифференцированных подходов к их применению.
Клинико-инструментальные исследования проведены у 104 больных, находившихся на стационарном лечении в кардиоревматологическом отделении Одесской областной клинической больницы.
Выявлены клинические, функциональные и биохимические характеристики гипертонической болезни и синдрома сонных апноэ, которые могут служить диагностическими критериями исследуемых заболеваний. Это дало возможность установить взаимосвязь между степенью артериальной гипертензии и выраженностью синдрома сонных апноэ.
На фоне проводимой стандартной медикаментозной терапии пациентам назначали лечение синусоидальными модулированными токами в стандартном режиме, что имело позитивную динамику со стороны клинических проявлений и инструментальных показателей артериальной гипертензии и синдрома сонных апноэ у обследуемых пациентов, особенно при гипертонической болезни І стадии в сочетании с легкой формой синдрома сонных апноэ.
У больных, страдающих гипертонической болезнью II и III стадии в сочетании со среднетяжелыми и тяжелыми формами синдрома сонных апноэ, назначение СМТ-терапии в стандартном режиме, несмотря на тенденцию к улучшению, оказалось недостаточно эффективным, а достоверного улучшения удалось добиться с помощью применения на фоне стандартной медикаментозной терапии синусоидальных модулированных токов в усиленном режиме 2 раза в день в соответствии с биоритмами естественной вариабельности артериального давления и функции внешнего дыхания.
Повторное обследование пациентов методом анкетирования, а так же при их последующих обращениях, выявило стойкость лечебного эффекта в течение 6-12 месяцев у приблизительно половины больных.
На основании полученных данных предложена методика дифференцированного применения синусоидальных модулированных токов в комплексном медикаментозном лечении пациентов, страдающих гипертонической болезнью в сочетании с синдромом сонных апноэ, согласно которой кратность воздействия синусоидальными токами будет зависеть от стадии гипертонической болезни и выраженности синдрома сонных апноэ.
Ключевые слова: гипертоническая болезнь, синдром сонных апноэ, лечение синусоидальными модулированными токами.
Summary
Panuta A.I. Sinusoidal modulated currents’ usage in complex treatment patients with arterial hypertension and syndrome sleep apnea. Manuscript.
Dissertation for the competition of the scientific degree of candidate of medical sciences, specialty 14.01.33 – medical rehabilitation, physiotherapy and balneology.-Ukrainian Research Institute of medical rehabilitation and balneology Ministry of Health of Ukraine, Odessa, 2008.
Present dissertation is dedicated to the treatment efficiency increase of patients with arterial hypertension and syndrome sleep apnea by including in complex treatment sinusoidal modulated currents (SMC) and developing differential ways for usage SMC-therapy. On basis of clinical-instrumental studies there had been developed indications for differential usage SMC therapy with different intensity in dependence from clinical picture and functional signs arterial hypertension and syndrome sleep apnea.
Complex treatment, which includes SMC therapy in standard and intensive regime, provides improvement in results of treatment these group patients.
There has been proved, that the offered method of differentiated SMC therapy allows increasing quality of complex treatment patients with arterial hypertension and syndrome sleep apnea, and favors for increasing of distant results of treatment.
Key words: arterial hypertension, syndrome sleep apnea, sinusoidal modulated currents’ treatment.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
| АГ | Ї | Артеріальна гіпертензія |
| АТ | Ї | Артеріальний тиск |
| ГХ | Ї | Гіпертонічна хвороба |
| ДАТ | Ї | Діастолічний артеріальний тиск |
| ІМТ | Ї | Індекс маси тіла |
| ІР | Ї | Інтенсивний режим |
| ПАТ | Ї | Пульсовий артеріальний тиск |
| САТ | Ї | Систолічний артеріальний тиск |
| СМС | Ї | Синусоїдальні модульовані струми |
| ССА | Ї | Синдром сонних апное |
| ЧСС | Ї | Частота серцевих скорочень |
0 комментариев