Медична статистика

Зміст

 

Вступ

Предмет вивчення медичної статистики, її значення для медицини, охорони здоров'я

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Статистичний метод є основним методом медико-соціального аналізу. Статистика — суспільна наука, що вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їхніми якісними особливостями. Саме розмаїтістю якісних особливостей пояснюється те, що для кількісного опису явищ використовується велика кількість різноманітних статистичних величин. Статистика встановлює відповідність між ідеальним світом і уявленням про реальний світ. Статистика розвивається як єдина наука, в котрій розвиток кожної з її галузей сприяє розвитку статистики в цілому.

Статистика, що вивчає питання, пов'язані з медициною, гігієною й суспільною охороною здоров'я, називається медичною або санітарною. Медична статистика розглядає людину як соціальна істота, а всі явища людського життя як соціально обумовлені.

У сучасній Україні спостерігається значне зниження не тільки рівня здоров'я населення, а й визнання його реальною життєвою цінністю. Аналогічний процес в економіці визначають як інфляцію, що характеризується підвищенням цін і знеціненням грошей, тобто зниженням платоспроможності населення. Проекція широковідомого економічного явища на галузь охорони здоров'я дає підстави стверджувати, що в Україні перехідного періоду практично знецінюється така важлива категорія суспільства, як здоров'я нації. Не існує галузі життєдіяльності суспільства, в якій би не висувалися серйозні вимоги до рівня здоров'я громадянина, а головне, такої, що спонукала б до підвищення цього рівня.

Предмет вивчення медичної статистики, її значення для медицини, охорони здоров'я

Основними задачами медичної статистики є:

· виявлення особливостей стану здоров’я населення з використанням демографічних даних, даних про захворюваність, фізичний розвиток і інвалідність, а також факторів, що визначають ці особливості;

· вивчення даних про мережу, структуру, кадри і діяльності лікувально-профілактичних установ і організацій;

· оцінка ефективності заходів, спрямованих на охорону і зміцнення здоров'я населення і підвищення ефективності роботи медичних установ;

· оцінка клінічних, гігієнічних і лабораторних даних, а також матеріалів наукових досліджень.

Статистична методологія будується на основі визначених правил і прийомів, вироблених у процесі довголітньої практики і науково узагальнених принципів.

Найважливішим методом даної дисципліни є статистичне дослідження.

Будь-яка галузева, у тому числі і медична, статистика складається з двох частин: методичної і матеріальної. Методична частина, тобто сукупність прийомів дослідження, містить звичайно багато загальних рис і разом з ними, досить своєрідних особливостей, обумовлених галуззю її застосування. Це положення можна підтвердити тим, що в жодній галузевій статистиці коефіцієнти не мають такого виняткового застосування, як у санітарній статистиці. Разом з тим, у ній майже не знаходить застосування метод індексів, що займає велике місце в промисловій і торговій статистиці [3, c. 45].

Матеріальна частина — це сукупність основних цифрових зведень. У санітарній статистиці сюди входять фактичні дані про здоров'я населення, про охорону здоров'я й аналіз цих даних.

Незалежно від того, які задачі ставляться в санітарно-статистичному дослідженні, воно повинно проводитися у визначеній послідовності відповідно до історично сформованих етапів, що складаються з окремих операцій. Розрізняють 4 етапи статистичного дослідження:

1) складання плану і програми дослідження (підготовча робота);

2) статистичне спостереження (збір матеріалу);

3) статистична розробка матеріалу;

4) аналіз, висновки, рекомендації, впровадження в практику.

Розглянемо детальніше ці етапи.

1. Складання плану і програми дослідження:

–           формулювання мети і задач дослідження відповідно до робочої гіпотези;

–           визначення і підбор статистичної сукупності;

–           визначення одиниці спостереження;

–           вибір виду статистичного дослідження (одноразове, поточне, суцільне, вибіркове, у тому числі визначення способу вибору — механічний, типологічний, гніздовий, випадковий, парноспряжений і ін.);

–           визначення об’єкта спостереження, часу спостереження і суб’єкта спостереження;

–           визначення програми збору даних (складання карти статистичного дослідження з переліком облікових ознак);

–           визначення програми розробки даних (складання макетів, таблиць із взаємозв'язками ознак);

–           визначення методу спостереження — анкетний, анамнестичний, катамнестичний.

2. Статистичне спостереження:

–           інструктаж виконавців;

–           копіювання зведень;

–           контроль якості реєстрації — логічний і аналітичний.

3. Статистична розробка:

–           шифровка матеріалу відповідно до ознак групування;

–           розкладка карт відповідно до макетів розроблених таблиць;

–           заповнення таблиць і підрахунок підсумків.

4. Аналіз. Висновки. Рекомендації. Впровадження в практику.

Основними розділами медичної статистики є:

1.Статистика суспільного здоров’я.

2.Статистика охорони здоров’я.

3.Статистика наукових дослідів, або теоретична медична статистика.

Медична статистика – це основний метод спостереження і оцінки діяльності органів і закладів охорони здоров’я. Аналіз діяльності медичного закладу полягає в складанні текстових звітів, пояснювальних записок і кон'юнктурних оглядів, що дають науково-медичне тлумачення і пояснення цифрових даних.

Державна звітність, обов'язкова для усіх відомств і установ, — основна форма статистичного спостереження. Звітні документи затверджуються Держкомстатом, а вся інша, так звана "самодіяльна" документація є незаконною. Система звітності будується подібно піраміді: найбільш діяльними є низові звіти, а чим вище інстанція, тим вужче коло даних, що збираються, що обмежується найбільш необхідними показниками. Мається також і зворотний зв'язок між періодом часу і обширністю програми звіту [4, c. 52].

Достоїнства звітів складаються в їхньому зведеному, узагальненому характері. Вони є ніби первинним, обліковим документом для вищих органів, що дозволяє контролювати виконання планів і забезпечувати можливість оперативного керівництва.

Наведемо приклади деяких первинних облікових медичних документів: "Статистичний талон" (облікова форма № 25-2/у), "Карта вибувшого із стаціонара" (облікова форма № 066/у), "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння" (облікова форма № 058/у).

Практично перелік питань програми статистичного спостереження і їхніх окремих ознак виражається у вигляді обліково-статистичного документа, переважно карткового типу (бланк, формуляр, анкета) і рідше — облікового типу (журнал, відомість, облікова книга). Загальноприйняті офіційно діючі однотипні медичні документи затверджуються відповідними інстанціями (облікові — Міністерством охорони здоров'я, звітні — Державним Комітетом Статистики).

Одночасно з програмою спостереження складається план і програма майбутньої зведення (проекти і макети робочих таблиць).

Існують визначені правила для складання статкарти.

По-перше, її не слід перевантажувати. Треба включати тільки потрібні і необхідні питання, що знадобляться в наступній розробці.

По-друге, питання повинні бути ясно і точно сформульовані і не викликати різного тлумачення (а часом — чи недовіри побоювання).

По-третє, відповіді повинні носити чіткий і категоричний характер.

По-четверте, побудова програми передбачає координацію і взаємний контроль питань (діагноз, стать, вік, професія і стаж роботи, рік закінчення навчального закладу і т. п.).

Найбільш відповідальним, заключним моментом зведення є складання таблиць. Статистичні таблиці являють собою зведення числових підсумків спостереження, сукупність фактів, виражених цифрами.

Переваги табличного викладу полягають у тому, що таблиця:

· наочна і зручна для зіставлення статистичних матеріалів;

· дає можливість з'ясувати характер групувань і розкриває структуру явищ;

· виділяє основні ознаки;

· сприяє встановленню зв'язку між явищами й ознаками.

Таблиці поділяються на прості і складні (групові і комбінаційні).

Проста таблиця дає тільки числовий розподіл підмета за однією ознакою, без групування окремих ознак у присудок. Ознаки підраховані і вписані в таблицю окремо, незалежно одна від одної, вони не розділені і не зв'язані між собою.

Прості таблиці можуть бути хронологічними, територіальними, перелічувальними (число інфекційних хворих по роках чи по місяцях року, по районах області, по нозологічним формах). Багато таблиць у звітах медичних установ є простими, наприклад, рух хворих у стаціонарі, розподіл лікарів по спеціальностях і т.п.

Для аналітичних цілей вдаються до побудови складних таблиць — групових і комбінаційних. У груповій таблиці може бути багато ознак, але зіставляються тільки два, котрі характеризуються сполученням підмета таблиці тільки з однією ознакою присудка. Така таблиця по своєму змісту й аналітичних можливостях значно багатша, ніж проста, тому що досліджуване явище представлене в більш виразному виді.

Найбільш досконалими є комбінаційні таблиці, що дають (як свідчить їхня назва) сполучення підмета з декількома (двома і більш) ознаками присудка.

Своєрідною модифікацією є "комбінаційно-кореляційна" таблиця, що дозволяє визначити тісноту зв'язку між кількісними ознаками.

Складні таблиці можуть бути первинними (чи робочими), що складаються в процесі зведення, і вторинними (чи аналітичними), зв'язаними з заключним етапом статистичного дослідження.

Необхідним доповненням до статкарти є інструкція (іноді віддрукована на карті), що роз’яснює значення термінів, порядок заповнення і ведення документів на конкретних прикладах.

Наведемо приклади деяких медико-статистичних показників, які характеризують діяльність лікувально-профілактичних закладів.

1.         Показники використання матеріальних ресурсів.

–           середня тривалість перебування;

–           забезпеченість ліжками;

–           рівень госпіталізації;

–           зайнятість ліжка в році;

–           кількість відвідувань на 1 жителя (міста, області і т. д.);

–           кількість відвідувань за зміну.