3. Дослідження фізичного розвитку та опорно-рухового апарату

Систематичні заняття фізичними вправами, особливо із застосуванням значних фізичних навантажень, якими характеризується сучасний спорт, призводять до істотних змін фізичного розвитку і стану опорно-рухового апарату. Саме рухова активність, яка здійснюється відповідно до можливостей організму, є найголовнішим чинником фізичного розвитку. Навіть перебіг вікових змін в організмі, що росте і розвивається, багато в чому визначається рівнем та якісними особливостями рухового режиму. Ці чинники також значною мірою формують тип старіння (нормальне, фізіологічне, або передчасне, пов'язане з хворобами, патологічне). Ось чому на сучасному етапі розвитку СМ (спортивна медицина) різні види атлетичного спорту, я також певні системи оздоровчої фізкультури (наприклад, хатха-йога, у-шу, тай-цзи-цюань тощо) можна розглядати як емпірично знайдені специфічні інструменти, за допомогою яких можна істотно і в різних напрямах поліпшити фізичний розвиток і стан опорно-рухового апарату.

Особливого значення сприятливі впливи рухової активності на кістково-м'язовий апарат набувають тоді, коли їх застосовують з метою профілактики або усунення початкових стадій формування вад постави. Варто, проте, мати на увазі, що рухова активність у формі занять певними видами спорту може, — якщо ці заняття не поєднують з елементами загальної фізичної підготовки або навіть з елементами коригуючої гімнастики, — призводити до порушень постави. Саме тому в практиці СМ треба приділяти увагу дослідженню постави та будови тіла, оцінюючи зміни, що відбуваються протягом занять. Для цього застосовують методи соматоскопії (зовнішнього огляду тіла) і антропометрії (виміру певних розмірів тіла). За допомогою соматоскопії, яку проводять на тілі антропометричної сітки за умов добре освітленого тіла досліджуваної особи (при цьому дослідник перебуває на відстані 2-2,5 м), оцінюють стан шкіри, товщину підшкірної жирової клітковини, ступінь розвитку м'язів, форму грудної клітки, спини та ніг, а також наявність і вираженість порушень постави — сколіозу і надмірно розвинутого лордозу.

Шкіру визначають як гладеньку, чисту, суху, вологу, еластичну, в'ялу тощо.

Товщину підшкірної жирової клітковини, яка залежить від конституції людини, її статі та віку, а також від особливостей харчування, оцінюють як слабку, помірну або значну. Кількість відкладеного жиру та топографію (розподіл) його визначають спеціальним циркулем-каліпером.

Розвиток м'язів оцінюють як слабкий (рельєф їх не помітний, під час скорочення м'язів їх опір знижений), середній (рельєф великих м'язів виражений і його спостерігають навіть у спокої, під час пальпації відчувається помірний опір) і значний (об'єм м'язів великий, під час пальпації їх у стані скорочення відчувається великий опір).

Форму грудної клітки описують як циліндричну, конічну або плоску. Між цими крайніми варіантами розрізняють перехідні форми: циліндро-конічну, циліндро-плоску тощо. Бувають також патологічні форми грудної клітки: лійкоподібна, запала, куряча — вони є наслідком перенесеної хвороби або травми. Однією з ознак, які характеризують нормальну форму грудної клітки, є надчеревний кут. Його утворюють нижні ребра з обох боків. Розрізняють прямий надчеревний кут (він притаманний найчастіше циліндричній формі грудної клітки), гострий (притаманний астенічній формі грудної клітки) та тупий кут (найчастіше кін зустрічається за наявності циліндричної та запалої або лійкоподібної форми грудної клітки).

Форму спини оцінюють як нормальну, круглу, плоску, круглозапалу. Особливості форми спини великою мірою залежать від стану хребта, його нормальних або патологічних викривлень. Стан хребта відіграє істотну роль у формуванні постави. Нормальна постава характеризується 3 ознаками:

1) симетричним положенням надпліч, плечей, лопаток;

2) вертикальним розташуванням хребта;

3) подібністю та симетрією трикутників талії, які формуються боковою поверхнею тіла і вільно опущеними руками

Патологічна постава (тілобудова) може бути 2 типів. Якщо нормальні викривлення хребта — вони у здорових людей можуть бути лише у сагітальній площині — істотно збільшені, то маємо справу з кіфозом (викривлення обернене випуклістю назад) або з лордозом (викривлення обернене випуклістю вперед). Серед порушень цього типу найчастіше зустрічається грудний кіфоз, або сутулуватість. Спостерігають також інший тип порушень постави, який характеризується розвитком викривлень хребта у фронтальній площині. Цих викривлень — навіть найменших — у нормі не буває. Такі порушення постави називають сколіотичними. Розрізняють сколіотичні викривлення 3 ступенів. Перший ступінь характеризується невеликим викривленням, яке минає у разі застосування людиною вольових зусиль, — це сколіотична постава. Сколіозу другого ступеня можна позбутися шляхом витягання (вис на перекладині або витягання на спеціальній похилій дошці). Третій ступінь характеризується викривленням, яке зайшло далеко і вже не піддається витяганню. У таких випадках потрібне спеціальне лікування в умовах стаціонара, часто із застосуванням оперативного втручання. Сколіоз, обернутий випуклістю у правий бік, називають правобічним, у лівий бік — лівобічним. Найчастіше у формуванні сколіозу спостерігають поряд з випуклістю, оберненою в один бік, розвиток дротивикривлення, оберненого у зворотний бік. Такий сколіоз називають 5 подібним. У більшості хворих на сколіоз визначають елемент ротації різної враженості. Такі сколіози точніше буде назвати кіфо— або лордосколіозами. Для виміру кривизни хребта застосовують сколіозометри Під'ямпольської, Мікуліча, Гамбурцева та ін.

Форму ніг розрізняють таким чином: прямі, Х-подібні та О-подібні ноги. Прямими вважають ноги, якщо поздовжні осі стегна і гомілки збігаються, а внутрішні поверхні колінних і голінковостопних суглобів торкаються. Якщо ноги торкаються лише коліньми, а між голінковостопними суглобами зімкнутих ніг є деяка відстань, то такі ноги називають Х-подібнимн. Якщо, навпаки, при зімкнутих голінковостопних суглобах коліна розходяться, маємо справу з О-подібними ногами. Величину порушення форми ніг можна виміряти в сантиметрах між колінами (величина О-подібності) або між голінковостопнимн суглобами (величина Х-подібності).


Информация о работе «Методи обстеження в спортивній медицині та фізичній реабілітації»
Раздел: Медицина, здоровье
Количество знаков с пробелами: 19897
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
146213
4
9

... ї системи, бездоганному дотриманні правил асептики і антисептики при проведенні інструментальних урологічних обстежень (цистоскопія, катетеризація тощо). ГЛАВА 2. КОМПЛЕКСНА ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ ХРОНІЧНИХ ЗАПАЛЮВАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ СЕЧОВИВІДНОЇ СИСТЕМИ (ПІЄЛОНЕФРИТ, ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ) НА ПОЛІКЛІНІЧНОМУ ЕТАПІ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ 2.1 Загальна характеристика засобів фізичної реабілітації ...

Скачать
141291
12
0

... фізичних вправ на організм хворих, вивчити основні принципи методик реабілітації хворих з переломами хребта. Особлива увага приділялася роботам в галузі медицини, теорії та методики фізичної реабілітації хворих з переломами хребта. А саме: роботи О.А. Амеліної, М.А. Леонтьєва, Я.Л.Цівьяна, Н.Є. Поліщука, О.Г. Когана, В.А. Качесова, В.Я. Фіщенка, А.Н. Бєлової присвячені дослідженню етіологічних, ...

Скачать
122376
7
10

... Хлопчики 9 8 Дівчинки 4 5 Середній вік 1,8 1,7 Середній рівень (М ± m) активності основних психомоторних функцій 14 ± 2 14 ± 3 Для реабілітації дітей була розроблена програма, яка включає додатковий догляд за дитиною, масажні вправи, комплексні гімнастичні заходи, а також додаткові заняття на розвиток уваги та рухливості. Комплекс гімнастичних та масажних вправ наведено в додатку А. ...

Скачать
51123
7
0

: 1.         Дослідити етіопатогенез захворювання. 2.         Дослідити особливості планування та організації фізичної реабілітації при ішемічній хворобі серця на диспансерному етапі реабілітації. 3.         Вивчити ефективні методи фізичної реабілітації при ішемічній хворобі серця на диспансерному етапі реабілітації. Предметом даного дослідження є ішемічна хвороба серця. Об’єкт дослідження – ...

0 комментариев


Наверх