ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ
ім. В.П. ФІЛАТОВА
АМН УКРАЇНИ
ШЕРІФ АМОР БЕН ХУСІНУДК 617.741-02:617.7-001-053.4/.6-089
ОПТИМІЗАЦІЯ РЕКОНСТРУКТИВНОЇ ХІРУРГІЇ МОНОКУЛЯРНОЇ ТРАВМАТИЧНОЇ КАТАРАКТИ У ДІТЕЙ
14.01.18 - Офтальмологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України.
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Боброва Надія Федорівна,
Інститут очних хвороб і тканинної терапії
ім. В.П. Філатова АМН України,
керівник відділу офтальмології дитячого віку.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Дмитрієв Сергій Костянтинович,
Інститут очних хвороб і тканинної терапії
ім. В.П. Філатова АМН України,
керівник відділу хірургічного лікування катаракти
доктор медичних наук, професор
Соболева Ірина Анатоліївна,
Харківська медична академія
післядипломної освіти МОЗ України,
професор кафедри офтальмології.
Захист відбудеться “13” червня 2008 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України за адресою: 65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (адреса: 65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51).
Автореферат розісланий “ 12 ” травня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор біологічних наук, професор Метеліцина І.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Травматична катаракта є однією з основних причин, що приводить до значного порушення функцій органа зору у дітей. Це обумовлено зростанням питомої ваги тяжких травматичних уражень органа зору, що приводить до розвитку катаракти в 50-71% випадків дитячого травматизму (Гундорова Р.А., з співавт., 1986; Парамей О.В., 2006; Kuhn F., 2003-2008). Відмінною рисою травматичної катаракти у дітей є її поєднання з іншими посттравматичними змінами очного яблука (Гундорова Р.А., з співавт., 2000; Боброва Н.Ф., 2003).
Монокулярна катаракта у дітей представляє особливу специфіко-клінічну форму у зв'язку з її функціональними наслідками, зокрема, з розвитком косоокості та обскураційної амбліопії, що погано піддається лікуванню навіть після успішного хірургічного втручання (Петросова Л.Н., з співавт 2000; Scott E. Olitsky, 2002; Weisberg O.L., 2005).
Завдання сучасної мікрохірургії травматичної катаракти у дітей полягає в тому, щоб звести до мінімуму травматичність всіх етапів операції, відновити правильні анатомічні співвідношення структур ураженого ока з одномоментною імплантацією ІОЛ в капсулярний міхур через малі розтини (Боброва Н.Ф., 2003; Loncar V., 2004).
У зв'язку з наявністю посттравматичних рубців, часто зрощених із райдужкою, деформації зіниці, пошкоджень передньої, а іноді і задньої капсули кришталика, розвитком кільця Zommeringa, здійснити передній капсулорексис і провести внутрішньокапсульну імплантацію ІОЛ вдається не завжди, тому її розміщують у циліарній борозні (Зубарева Л.Н., 1993; Енукидзе Д.З., 2004). Відомо, що перевагою ендокапсулярної імплантації є розміщення оптичної площини ІОЛ у площині природного кришталика, а також ізоляція оптики і гаптики лінзи від найбільш реактивних тканин ока - кореня райдужки та циліарного тіла, що виключає хронічне роздратування останніх (Боброва Н.Ф., 2003; Buckley E.G., 1999).
Необхідність усунення посттравматичних дефектів райдужки в процесі реконструктивної хірургії травматичних катаракт часто вимагає проведення додаткових розтинів і маніпуляцій, що в цілому підвищує травматичність втручання.
Окрім відновлення гостроти зору травмованого ока, надзвичайно важливим є питання подальшого розвитку бінокулярних функцій у дитини. Останнім часом для корекції афакії у дітей широко застосовуються монофокальні ІОЛ. За їх допомогою звичайно вдається досягти досить високих зорових функцій, проте такі лінзи не можуть компенсувати втрачену здатність ясного бачення на різних відстанях (Аветисов С.Э., 2003), що вимушує пацієнтів користуватися додатковими окулярними або контактними лінзами, які створюють значні незручності в їх використанні та догляді в дитячому віці.
Принцип формування помірної анізометропії (Monovision) використовується в офтальмології при корекції бінокулярної афакії у дорослих. Суть його полягає в гіперкорекції одного ока для роботи на близькій відстані та корекції провідного ока для далі (Вилям Ф.М., 2007; Guggenheim J.A., 2005; Phillips J.R., 2005). Застосування цього методу корекції при лікуванні монокулярної дитячої посттравматичної катаракти в літературі не висвітлено.
Процеси подальшого зростання та розвитку псевдофакічного дитячого ока в сучасній офтальмології вивчені недостатньо, є одиничні нечисленні спостереження, які вказують на збільшення розмірів псевдофакічних очей (Wilson M.E., 2004; Dorothy S.P. Fan, 2006).
Враховуючи вищесказане, актуальною проблемою сучасної офтальмопедіатрії є підвищення ефективності відновлення зорових функцій при монокулярних травматичних катарактах дитячого віку шляхом розробки нових хірургічних способів ендокапсулярної імплантації гнучких ІОЛ, реконструктивної хірургії райдужки, оптимізації вибору оптичної сили монофокальних ІОЛ з подальшими віддаленими спостереженнями за псевдофакічними очима для визначення характеру їх післяопераційного зростання та розвитку.
Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація є частиною науково-дослідної роботи відділення дитячої офтальмології Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова “Розробити методи медичної реабілітації дітей з вродженими катарактами шляхом первинної імплантації гнучких ІОЛ у дітей при факоаспірації” (№ Держ. реєстрації 0105U000873) 2005-2007 рр., в якій автор був співвиконавцем.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження – оптимізація реконструктивної хірургії монокулярної травматичної катаракти у дітей шляхом модифікації хірургічної тактики факоаспірації травматичної катаракти з ендокапсулярною імплантацією ІОЛ, яка формує слабкий ступінь міопії (до 2,5 дптр).
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати моно- та бінокулярні функції у дітей з псевдофакією після факоаспірації монокулярних травматичних катаракт з ендокапсулярною імплантацією гнучких ІОЛ, оптика яких була розрахована на отримання еметропічної рефракції.
2. Розробити новий спосіб ендокапсулярної імплантації гнучких ІОЛ при проникаючих пораненнях рогівки і кришталика.
3. Розробити новий хірургічний спосіб усунення іридодіалізу.
4. Вивчити динаміку росту псевдофакічного ока після факоаспірації травматичної катаракти з імплантацією гнучких ІОЛ і парного здорового ока у дітей різних вікових груп.
5. Розробити і визначити ефективність модифікованого способу підбору сили оптики монофокальних ІОЛ, заснованого на створенні слабкого ступеня міопії (до 2,5 дптр) у дітей з монокулярною травматичною катарактою.
Об'єкт дослідження: монокулярна травматична катаракта.
Предмет дослідження: нові хірургічні технології усунення іридодіалізу, видалення монокулярних травматичних катаракт із пошкодженням цілісності передньої капсули кришталика з ендокапсулярною імплантацією гнучких ІОЛ, оптична сила, розрахована із застосуванням нового способу, стан гостроти зору псевдофакічного ока для далі та близької відстані та бінокулярних функцій, динаміка росту здорового і псевдофакічного очей у дітей різних вікових груп.
Методи дослідження: візометрія, біомікроскопія, офтальмоскопія, УЗ-діагностика А- та Б- методами, рентгенографія, кераторефрактометрія. Дослідження характеру зору на кольоротесті, ширини фузії, кутів девіації - на синоптофорі і шкалі Маддокса, порогів стереоскопічного зору. Фотореєстрація очей на всіх етапах спостережень. Методи статистичного аналізу.
Наукова новизна отриманих результатів. Доповнені наукові дані про те, що інтенсивний ріст здорового ока відбувається в молодшій віковій групі дітей (4-7 років) і складає 0,7 мм за рік з подальшим уповільненням росту очних яблук до 0,5 мм в середній віковій групі (8-11 років) і до 0,35 мм в старшій віковій групі (12-15 років).
Вперше встановлено, що проведення хірургічного втручання при односторонніх травматичних катарактах у дітей методом факоаспірації через тунельний мікророзтин з ендокапсулярною імплантацією гнучких гідрофобних ІОЛ не впливають на ріст псевдофакічного ока, який відбувається по тих же закономірністях, що і парне здорове око.
Запропонований спосіб інтраокулярної корекції у дітей з монокулярною травматичною катарактою, заснований на принципі імплантації ІОЛ в травмоване око з оптичною силою, що дозволяє сформувати слабкий ступінь міопії (до 2,5 дптр), що створює комфортні умови роботи на близькій відстані обох очей з подальшою оптимізацією відновлення бінокулярних функцій.
Практичне значення отриманих результатів. Розроблено новий хірургічний спосіб ендокапсулярної імплантації гнучких ІОЛ при травматичній катаракті після проникаючих поранень, що полягає в аспірації-іригації катаракти з ендокапсулярною імплантацією ІОЛ через раневий отвір передньої капсули кришталика, з подальшим розміщенням гаптичних елементів ІОЛ в місцях збереження ділянок передньої капсули і частковим переднім капсулорексисом в оптичній зоні (пат. України № 9987; заявл. 05.05.05; опубл. 17.10.05, Бюл. № 10.).
Розроблено новий щадний спосіб усунення іридодіалізу, який здійснюється через лімбальний мікророзтин в протилежній стороні від іридодіалізу з почерговою прошивкою відірваного краю райдужки, виведенням обох голок в прилімбальній зоні та утворенні на відірваному краю райдужки П-образного шва (пат. України № 26430; заявл. 28.03.07; опубл. 25.09.07, Бюл. № 15.).
Запропоновано спосіб інтраокулярної корекції у дітей з монокулярною травматичною катарактою, що надав можливість відновити високу гостроту зору для близької відстані (0,4-1,0) і для далі (0,3-1,0) - у 57% і 95% відповідно та забезпечило формування стійкого бінокулярного зору у 72% дітей (пат. України № 13994; заявл. 14.12.05; опубл. 17.04.06, Бюл. № 4.).
Впровадження в практику. Результати досліджень впроваджені в практику відділу офтальмології дитячого віку Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, кафедри офтальмології Харківського державного медичного університету (м. Харків), відділу дитячої офтальмології Республіканської дитячої клінічної лікарні АР Крим, очного відділення КУ “Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня” i відділення катарактальної та вітреоретинальної хірургії Запорізької обласної клінічної лікарні (м. Запоріжжя).
Особистий внесок. Дисертант самостійно обстежував 159 дітей (159 очей), виконував всі клінічні та функціональні дослідження на всіх етапах спостереження (протягом 3-х років), асистував при проведенні 87 операцій. Створив базу даних, на підставі якої зробив аналіз і статистичну обробку матеріалу. В результаті вивчення літератури по травматичним катарактам і самостійного клінічного дослідження дисертант теоретично обґрунтував необхідність і шляхи удосконалення оперативних втручань і реабілітації дітей з монокулярною травматичною катарактою.
У співавторстві з д.мед.наук, професором Н.Ф. Бобровою розробив спосіб ендокапсулярної імплантації гнучких інтраокулярних лінз (ІОЛ) при проникаючих пораненнях рогівки і кришталика, спосіб інтраокулярної корекції у дітей з монокулярною травматичною катарактою і спосіб усунення іридодіалізу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були повідомлені та обговорені на XXIII конгресі Європейської асоціації катарактальних та рефракційних хірургів (Лісабон, 2005); на Ювілейній науковій конференції «Сучасні проблеми дитячої офтальмології» (Санкт-Петербург, 2005); III конгресі Асоціації офтальмологів країн Причорномор`я (Стамбул, 2005); XV конгресі Європейської асоціації офтальмологів (Берлін, 2005); на Міжнародній науково-практичній конференції «Запобігання сліпоті дітей в Україні» (Київ, 2005); на III конференції дитячих офтальмологів України «Актуальні проблеми медико-соціальної реабілітації дітей з інвалідизуючою очною патологією» (Євпаторія, 2006); на XXIV конгресі Європейської асоціації катарактальних і рефракційних хірургів (Лондон, 2006); на VII Міжнародному симпозіумі “Очний травматизм” (Рим, 2006); на науково-практичній конференції «Проблеми, досягнення та перспективи розвитку медико-бiологiчних наук i практичної охорони здоров’я» (Судак, 2007); на ІІ мiжнародній конференції “Сучасна мiкрохiрургiя дитячих катаракт “Жива” хiрургiя” (Одеса, 2007); на XVI конгресі Європейської асоціації офтальмологів (Відень, 2007).
Публікації. Основні результати дисертації викладені в 16 наукових публікаціях: 4 статті в наукових виданнях, що рекомендовані ВАК України; 3 патенти України; 9 тез конференцій, симпозіумів і з'їздів.
Структура та обсяг роботи. Дисертація написана російською мовою, викладена на 162 сторінках комп'ютерного тексту. Складається з введення, 4-х розділів (огляд літератури, матеріал і методи дослідження, 2-х розділів власних досліджень), аналізу і узагальнення результатів дослідження та висновків. Робота ілюстрована 19 малюнками, 25 таблицями, з яких 1 таблиця розміщена на окремій сторінці. Список використаних джерел містить 301 найменування і займає 30 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням було 159 дітей (159 очей) у віці від 4 до 17 років (в середньому 10,3±3,3 років) з різними клінічними формами монокулярних травматичних катаракт і посттравматичною псевдофакією. З них 54,7% - 87 дітей (87 очей) (середній вік 10,8±3,38 років) – склали основну групу, яким здійснювалося хірургічне втручання з приводу травматичної катаракти за розробленими методиками, і 45,3% - 72 дитини (72 ока) (середній вік 9,6±3,08 років) з псевдофакією - група дітей, прооперованих раніше і прослідкованих нами у віддаленому періоді спостережень (контрольна група). Порівнювані групи були ідентичні по характеру поранення, виду катаракти і віку. Всім дітям була проведена факоаспірація травматичної катаракти з первинною імплантацією гнучких ІОЛ, з похідних акрилової кислоти (“Acrysof” фірми Alсon). Для розрахунку оптичної сили ІОЛ використовували формулу “SRK - II” з урахуванням даних кератометрії і УЗ-біометрії. Розрахунок оптичної сили ІОЛ в контрольній групі здійснювався для отримання еметропічної рефракції, а в основній групі – за розробленим новим способом. Динамічні спостереження за станом псевдофакічного ока проводилися нами в терміни 3, 6, 18 і 36 місяців (96 очей).
Результати досліджень і хірургічного лікування були внесені в електронну базу даних. Залежно від характеру аналізованих даних застосовувалися відповідні методи статистичного аналізу. За порядковою або бінарною ознакою застосовувався аналіз таблиць спряженості з розрахунком c2 статистики Пірсона. Для оцінки кількісних показників розраховували середнє арифметичне значення (М) і стандартне відхилення (SD). Для аналізу динаміки кількісних показників використовували дисперсійний аналіз для повторних вимірів з наступним застосуванням критерію множинного порівняння Н’юмана-Кейлса. Статистичний аналіз проводився з використанням пакета MedCalc 9.3.9.0 (Demo).
Результати та їх обговорення. Особливості клініки та хірургії травматичних катаракт у дітей. Проаналізовані початкові посттравматичні зміни переднього відділу очей і характер втручань, що виконувались. Виявлено, що при проникаючих пораненнях як в основній, так і в контрольній групах, переважно спостерігалися катаракти, що набрякають (39,4% і 40,0% відповідно). Катаракти, які напіврозсмокталися, мали місце - в 29,2% і 20,0% відповідно, повні - в 25,0% і 36,7% відповідно, часткове помутніння кришталика було рідкісним - в 6,9% і 3,3%. При контузії в обох групах у більшості дітей були повні катаракти (60,0% і 58,3% відповідно), часткові зустрічалися менше - у 20,0% і 33,4% випадків; катаракти, що набрякають і напіврозсмокталися в основній групі спостерігалися в 13,3% і 6,7% відповідно; у контрольній групі катаракти, що напіврозсмокталися, зустрічалися в 8,3% випадків, а катаракти, що набрякають, були відсутні.
Різного типу рани та рубці рогівки і склери відмічались у всіх хворих із проникаючими пораненнями як в основній, так і в контрольній групах. Посттравматична патологія райдужки внаслідок проникаючих поранень зустрічалася частіше, ніж після контузій очного яблука (77,3% і 55,5% відповідно). Так, при проникаючих пораненнях найчастіше - в 77,3% випадків, мали місце різні за протяжністю зрощення райдужки з рогівкою і травмованим кришталиком, серед яких домінували (70,5%) задні синехії, часто відмічались надриви сфінктера зіниці (25,8%) і різного розміру колобоми (13,6%), мідріаз і іридодіаліз спостерігалися рідко (4,5% і 1,5% відповідно). При контузії майже у половини дітей (48,1%) відмічено розвиток задніх синехій, часто були надриви сфінктеру зіниці (37,0%), іридодіаліз (33,3%) і мідріаз (29,6%).
Дослідження стану капсули травмованого кришталика показало, що майже у всіх випадках проникаючих поранень (96,2%) спостерігалися її прямі пошкодження, серед яких переважала (94,7%) патологія передньої капсули кришталика у вигляді раневого дефекту при катарактах, що набрякають, безпосередньо після травми, або різного виду ущільнень і наліпок внаслідок резорбції кришталикової речовини та фіброзування капсули при катарактах, що напіврозсмокталися. Одержані дані свідчать про високий ступінь важкості стану досліджуваних очей, особливо в групі дітей з проникаючими пораненнями.
При видаленні травматичної катаракти після проникаючих поранень традиційне проведення переднього капсулорексису на травмованій капсулі, як правило, призводить до втрати контролю над ним внаслідок нерівномірного натягнення капсули, а це виключає можливість внутрішньокапсулярної імплантації ІОЛ, внаслідок чого ІОЛ імплантують в циліарну борозну (Боброва Н.Ф., 2003; Buckley E.G., 1993). Крім того, навіть якщо в таких ситуаціях вдається здійснити ендокапсулярну імплантацію ІОЛ традиційним методом, ІОЛ ротують до розміщення гаптичних елементів в поперечне положення по відношенню до операційного розтину. При пошкодженні передньої капсули кришталика таке традиційне розташування ІОЛ може надалі привести до вислизання одного з опорних елементів лінзи з капсулярного мішка (так звана, змішана bag-sulcus фіксація) і дислокації оптики ІОЛ (Wasserman D., з cпівaвт., 1991). У зв'язку з цим при ускладнених формах травматичних катаракт після проникаючих поранень ока з раневими дефектами передньої капсули кришталика виникла необхідність розробки нової хірургічної методики.
Розроблений нами спосіб ендокапсулярної імплантації гнучких ІОЛ при проникаючих пораненнях рогівки і кришталика полягає в наступному: після проведення тунельного розтину виконується ендокапсулярне видалення катаракти та інжекторна ендокапсулярна імплантація гнучких ІОЛ через раневий отвір в передній капсулі кришталика, потім здійснюється ротація ІОЛ до розміщення гаптичних елементів в місцях найбільшого збереження ділянок передньої капсули та частковий дозований передній капсулорексис в оптичній зоні (пат. України № 9987; заявл. 05.05.05; опубл. 17.10.05, Бюл. № 10.).
Позитивні моменти розробленої методики полягають в тому, що проведення аспірації-іригації через раневий отвір дозволило зберегти відносну цілісність пошкодженого, внаслідок поранення передньої капсули кришталика, капсулярного мішка; використання інжектора для імплантації ІОЛ зменшило розмір останньої до 2 мм (оскільки в інжекторі ІОЛ складається втричі), що дозволило здійснити її імплантацію в капсулярний мішок через малий за розміром раневий отвір в передній капсулі; ротація ІОЛ до розміщення гаптичних елементів в місцях найбільшого збереження ділянок передньої капсули кришталика перешкоджала подальшому вислизанню гаптики з капсулярного мішка та розвитку дислокації ІОЛ; проведення часткового дозованого капсулорексису після ендокапсулярного розміщення ІОЛ дозволило видалити ділянки передньої капсули в центрі оптичної зони для досягнення високих оптичних функцій.
За розробленою технікою прооперована 41 дитина (41 око) з травматичною катарактою після проникаючих поранень. Всі операції пройшли без ускладнень. Використання оригінальної техніки дозволило у всіх випадках посттравматичного пошкодження передньої капсули кришталика здійснити ендокапсулярну імплантацію гнучких ІОЛ.
Посттравматичні пошкодження райдужки (колобоми, розриви сфінктеру, мідріаз, іридодіаліз) є вельми помітними косметичними дефектами, що негативно впливають на функції травмованого ока. Тому за наявності дефекту райдужки ми прагнули до його усунення і формування круглої зіниці шляхом застосування відомих і розроблених оригінальних реконструктивних втручань. Спосіб усунення дефектів райдужки змінювався залежно від об'єму пошкодження і полягав в шовному зіставленні країв дефекту.
Нами розроблена нова ощадна хірургічна технологія усунення іридодіалізу, яка здійснюється наступним чином: після відсепарування кон'юнктиви в зоні іридодіалізу, проведення лімбального або рогівкового парацентезу в меридіані, протилежному іридодіалізу (при проведенні факоаспірації травматичної катаракти втручання проводиться через вже існуючий тунельний розтин, який свідомо роблять в протилежному іридодіалізу меридіані), передня камера заповнюється віскоеластиком і за допомогою двох прямих голок, які сполучені однією ниткою (polypropylen 10/0), по черзі накладають шви на пошкоджений корінь райдужки однією, потім другою голками з виведенням обох голок в перилімбальній зоні та утворенням на відірваному краю райдужки П-образного шва, далі шляхом дозованої тракції за виведені кінці нитки розпрямляють відірваний край райдужки з остаточною фіксацією його в заданому положенні (пат. України № 26430; заявл. 28.03.07; опубл. 25.09.07, Бюл. № 15.) (мал.1).
| I. Прошивання края іридодіалізу першою голкою через парацентез в протилежній стороні від іридодіалізу з виведенням кінця голки в зоні лімбу. | II. Прошивання края іридодіалізу другою голкою, яка з’єднана з іншою тією ж ниткою (polypropylen). | III. Виведення другої голки в зоні лімбу з утворенням П-образного шва з polypropylene на відірваному краю райдужки. | IV. Дозована тракція за виведені кінці нитки, розправлення відірваного края райдужки з наступною фіксацією його в заданому положенні шляхом зв’язування кінців нитки між собою. |
Мал.1. Етапи розробленої техніки усунення іридодіалізу
Нова техніка усунення іридодіалізу виконувалася через вже наявний катарактальний мікророзтин, що дозволило зменшити кількість маніпуляцій в передній камері і на райдужці, та зрештою привело до зниження післяопераційної запальної реакції. Дозоване усунення іридодіалізу дозволило уникнути деформації зіниці і накладання додаткових швів на її край, що зберігає природну реакцію зіниці на світло та створює сприятливі умови для відновлення зору.
У віддаленому періоді спостережень (від 2 місяців до 2,5 років, в середньому 9,6±3,6 місяців) після факоаспірації травматичної катаракти з імплантацією ІОЛ в контрольній і основній групах відмічено ряд ускладнень. Найбільш частим ускладненням було формування вторинних катаракт - 28,3% і 22,2% відповідно. Рідко спостерігалася запально-ексудативна реакція ока, що проявлялась рецидивами синехій і випаданням фібрину в основному на передній поверхні лінзи. У контрольній групі в 11,7% випадків відмічено розвиток такого важкого ускладнення, як захоплення зіниці, що супроводжувалося дислокацією частини оптики ІОЛ в передню камеру, уповільненим запаленням та зниженням зору. В зниженні зору преднем камері, уповільненого восполенії такого важкого ускладненні основній групі, де більшість дітей була прооперована за оригінальною технікою, подібного ускладнення не спостерігалось ні в одному випадку (відмінність достовірна, р<0,05), що доводить перевагу розробленої техніки.
Анатомічні і функціональні результати реконструктивної факоаспірації монокулярних катаракт в дитячому віці. Враховуючи, що оперативне втручання відбувається в умовах незакінченого росту і розвитку тканин і структур очного яблука, актуальною є проблема вивчення впливу хірургічного втручання на ріст дитячого ока в різних вікових групах.
Аналіз передньо-заднього розміру псевдофакічних і парних здорових очей у 96 дітей у віці від 4 до 15 років в трьох вікових групах - I гр. (4-7) років, II гр. (8-11) років і III гр. (12-15) років показав, що відмінності розмірів виявлено у дітей в I і II вікових групах (22,68±0,66) мм і (23,12±0,62) мм відповідно (рI-II = 0,000095) і відносна різниця між одержаними даними в цих групах складає Д= 0,44мм, що вказує на прискорене зростання ока в цей період. Відмінність між II і III групами (23,12±0,62) мм і (23,31±0,58) мм менш виражена – Д=0,19мм, але також достовірна (рII-III =0,049). Отримані дані доводять, що більш інтенсивний ріст очного яблука відбувається у віці 4-7 років, в 8-11 років темпи його росту сповільнюються, проте і в старшій віковій групі (12-15 років) ще продовжується фізіологічний ріст ока.
При динамічному спостереженні за прооперованими дітьми (мал. 2) нами виявлені наступні зміни величини передньо-заднього розміру спостережуваних очей – збільшення здорового ока в порівнянні з початковими даними в середньому на 0,06; 0,17; 0,33 і 0,48 мм через 3, 6, 18, 36 місяців відповідно. У ці терміни спостережень псевдофакічні очі також виросли в середньому на 0,11; 0,3; 0,49 і 0,71мм. Не дивлячись на збільшення ступеня зростання оперованого ока що до парного здорового ока, при статистичній обробці достовірних відмінностей між цими показниками нами не виявлено ні в одному періоді спостереження (р3міс., р6 міс., р
0 комментариев