Навигация
Соціально-економічний зміст, причини і масштаби процесу вивільнення працівників
63066
знаков
0
таблиц
0
изображений
1.2 Соціально-економічний зміст, причини і масштаби процесу вивільнення працівників
Вивільнення працівників – це об'єктивний процес переміщення робочої сили, обумовлений ліквідацією або корінною реорганізацією робочих місць. Двояка обумовленість цього процесу зумовила його прояв в двох формах – відносної і абсолютної. Умовне, або відносне, той, що вивільнення працівників, є економією живої праці унаслідок зростання його продуктивності без скорочення діючих робочих місць. В цілому, це скорочує число додаткових трудових ресурсів, що привертаються, на підприємстві.
Зміст же абсолютного вивільнення працівників залишається предметом дискусій. Одне з останніх трактувань зводить його до ліквідації фактичних робочих місць на рівні окремого підприємства, галузі, регіону. Представляється, проте, що той, що абсолютне вивільнення, має особливе значення: будучи результатом інтенсифікації виробництва, воно в той же час здійснює вплив на подальший стан науково-технічного прогресу. Можна сказати, що той, що абсолютне вивільнення працівників, є інтенсивна форма перебудови структури зайнятості і підвищення ефективності використовування трудових ресурсів. А в умовах ринкових відносин той, що саме абсолютне вивільнення, стає переважаючою формою цього процесу.
В результаті абсолютного того, що вивільнення працівників формується категорія незайнятого населення, в якій можна виділити:
- вивільнених з виробництва під впливом науково-технічного прогресу;
- вивільнених з підприємств через зміну форми власності (акціонування);
- вивільнених унаслідок закінчення виробничого або соціального будівництва, відробітку природних ресурсів або закінчення сезону робіт;
- вивільнених із збиткових підприємств, що закриваються;
- вивільнених з армії унаслідок її скорочення і ін.
Така класифікація фактично передбачає розподіл всіх вивільнених на групи залежно від причин, що привели до витіснення даних працівників з виробництва.
Інтенсифікація виробництва, підвищуючи значення економії всіх видів ресурсів, включаючи трудові, створює передумови для активізації вивільнення працівників з діючих підприємств, і в першу чергу, зайнятих некваліфікованою працею. Як прогнозувалося раніше, до 2000 р. частка ручної праці у виробничій сфері знизилася до 15-20%, що дозволило звільнити від малокваліфікованої праці понад 20 млн. людина. А масштаби скорочення абсолютної чисельності зайнятого населення в цій сфері народного господарства склали 14-16 млн. людина.
В економічній науці виділяють декілька основних причин вивільнення робочої сили:
По-перше, - це зниження об'ємів виробництва. Самими загрожуючими чинниками масового вивільнення людей з виробництва сталі розвал міжгосподарських зв'язків і згортання з цієї причини виробництва на крупних і надкрупних підприємствах першого підрозділу, а, отже, і скорочення числа робочих місць і працюючих.
По-друге, до таких причин відносять згортання виробництва на малоефективних, збиткових підприємствах і їх ліквідація. Крім того, побічно сприяє тому, що вивільнення зайнятих і лібералізація цін, і постійні зміни в податковій політиці. Лібералізація цін, наприклад, в умовах монополізму нищівно ударила по купівельній спроможності підприємств, що привело до скорочення зайнятих на 70% підприємств сфери послуг, торгівлі, громадського харчування. Цьому сприяє і орієнтація підприємств винятково на прибуток (що вимагає економії на всіх видах ресурсів, у тому числі і трудових), а також тотальна дефіцитність нашої економіки, яка обмежує виробничі ресурси і утрудняє господарську діяльність цих підприємств.
По-третє, процеси вивільнення в умовах спаду виробництва, що відбувається, усилює приватизація. Хоча в умовах нормального економічного зростання частіше виникає зворотна ситуація, коли приватизоване підприємство, замінивши неефективних працівників, збільшує продуктивність праці, об'єми виробництва і збуту товарів і послуг і при цьому пред'являє додатковий попит на робочу силу (досвід Китаю).
По-четверте, - це структурна перебудова економіки. Реалізація того або іншого варіанту структурної політики зводиться, кінець кінцем, до перенесення центру тяжкості з підтримки галузей, що втратили порівняльну перевагу, на галузі перспективні, забезпечуючі можливість рішення поставлених соціально-економічних задач. Необхідність структурної перебудови нашого народногосподарського комплексу зв'язана як з геополітичною стратегією держави, що привела до надмірного зростання військово-промислового комплексу, так і з серйозними прорахунками в розміщенні продуктивних сил. Намічені структурні зсуви неминуче викликають за собою той, що істотне вивільнення працівників з галузей, які перейшли в розряд непріоритетних.
Проте процес вивільнення спостерігається і на підприємствах тих галузей, які виділені як пріоритетні (виробництво товарів народного споживання, житлове і дорожнє будівництво, паливно-енергетичний комплекс і ін.). Це обумовлено тим, що основні інструменти структурних перетворень – податкова і інвестиційна політика – практично не задіяні. Навпаки, наголошується наявність дефіциту інвестиційних ресурсів і жорсткий податковий пресинг.
Помітним чинником вивільнення робочої сили з виробництва є погано організований процес конверсії, коли украй повільні темпи перепрофілювання підприємств на випуск цивільної продукції. При різкому зменшенні державних інвестицій, зменшенні військових закупівель регіони з величезним військово-промисловим виробництвом опинилися в дуже важкому положенні.
І, нарешті, до важливої причини вивільнення працівників відносять розширення прав підприємств в частині регулювання режимів праці і робочого часу. Зняття встановлюваних централізований обмежень на наднормові роботи, поза сумнівом, приведе до значного того, що вивільнення робочої сили, оскільки в умовах інфляційного зростання вартості життя боротьба за високооплачувані робітники місця сприятиме витісненню з виробництва якнайменше ефективно працюючих працівників.
Таким чином, Українська ринкова економіка характеризується поступовим збільшенням масштабів вивільнення робочої сили. Причому, цей процес в більшій степені торкнувся працюючих жінок. Крім того, слід зазначити, що надмірна чисельність персоналу на перших порах скорочувалася переважно за рахунок двох категорій працівників: несумлінних і недисциплінованих, які звільнялися за ініціативою адміністрації або трудового колективу (як відзначають фахівці, їх частка по підприємствах складала 7-10% від всіх вивільнених, а також службовців, фахівців ІТР, діяльність яких ставала для підприємств непотрібною). Саме ці групи вивільняються в умовах формування ринку праці зіткнулися з найбільшими труднощами при новому трудовлаштуванні.
Отже, аналіз соціально-економічного змісту, причин, форм і загальних тенденцій вивільнення робочої сили дозволяє зробити наступні висновки:
1. Процес витіснення частини робочої сили з діючого виробництва неминучий. Причини, що породжують його, вельми різноманітні, але останнім часом серед них на перше місце висуваються чинники, які з'явилися слідством загального кризового стан вітчизняної економіки, спаду суспільного виробництва, порушення господарських зв'язків і т.д.
2. Проте процеси вивільнення і перерозподілу робочої сили мають більш широке народно-господарське значення. Вони сприяють підвищенню ефективності використовування працівників, виробничих потужностей, вдосконаленню професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, подальшому розвитку сфери послуг і периферійних економічних районів.
3. І, нарешті, процеси вивільнення і подальшого перерозподілу робочої сили сприяють подоланню соціальної обмеженості праці, зростанню мобільності робочої сили, поверненню праці його реальної ціни і т.п. Слід зазначити, що у працівників з'являється можливість вибору будь-якої форми зайнятості в рамках різноманіття власності і господарювання, будь-якої професії, місця проживання.
Раськриая сутнісний зміст процесу вивільнення робочої сили необхідний торкнутися такого важливого соціально-економічного явища, як безробіття. Саме той, що вивільнення, породжує об'єктивні передумови безробіття і стає домінуючою її причиною. [№6, 278-283ст.]
Похожие работы
... Для того, щоб досягнути оптимального рівня безробіття (враховуючи сучасні показники) нам потрібно досконало зрозуміти суть безробіття. 1. Сутність, причини, види безробіття та правове забезпечення права на працю Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає ...
... іт, стимулювання раціонального розміщення виробництва, підвищення мобільності працівників, створення малих підприємств. Безробіття в Україні, його суть і види Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активного населення) не зайнята у виробництві товарів і послуг. Безробітні разом із зайнятими формують робочу силу країни. В реальному економічному житт ...
... , а за допомогою перебудови його форм і методів. Антициклічна спрямованість державної політики змінилася антиінфляційною. Розділ ІІ Економічна нестабільність , її фактори 2.1 Економічна нестабільність і безробіття В умовах ринкової економіки циклічність розвитку характеризується економічною нестабільністю, яка виявляється у зростанні безробіття. Безробіття як економічне явище виника ...
... плата, змістовніша робота; - обмеженістю попиту на товари, послуги тощо. Як бачимо, причин безробіття може бути чимало. Тому економісти нині розглядають не безробіття взагалі, а його конкретні форми чи види. ВИДИ БЕЗРОБІТТЯ На сьогодні за даними ООН, близько 800 млн.чол., тобто практично кожний третій працездатний у світі, не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток ...
0 комментариев