3. Особливості формування українського ринку праці

В нашій країні формування ринку робочої сили знаходиться на першому етапі, адже ще зовсім недавно робоча сила в Україні не розглядалася як товар. При цьому мільйони людей вступали і вступають у відносини найму.

Головна відмінність нашого ринку праці – ця наявність безлічі адміністративних, правових і економічних обмежень, перешкоджаючих вільному продажу робочої сили на найвигідніших умовах для працівників. До таких обмежень відносять: монополію на багато товарів і послуги, чималий дефіцит деяких товарів, інфляцію, слабку економічну мотивацію руху робочої сили і багато інших. До цього можна додати відсутність ринку житла, низький рівень заробітної платні, супермонополізацію виробництва, нерозвиненість соціальної інфраструктури в багатьох регіонах країни, гострий дефіцит бюджету і ін. Ринок руда в Україні в значній мірі дисбалансований.

Для успішного формування ринку праці політика зайнятості уряду повинна включати наступні напрями:

По-перше, це створення ефективної робочої інфраструктури, що включає інформаційні біржи праці, автоматизовані системи збору і обробки інформації про попит і пропозицію робочих місць і багато інших;

По-друге, ринок праці повинен бути орієнтований на ті сфери праці і економічних відносин, які найбільш схильні змінам (наприклад, сфера послуг);

По-третє, повинна бути створена регіональна система стимулювання праці для закріплення кадрів і ефективного залучення їх з інших регіонів;

По-четверте, створювані біржи праці повинні орієнтуватися на соціальний захист працівників на основі застосування контрактної системи найму.

Таким чином, ринок праці утілює в собі безліч відносин з приводу формування попиту на робочу силу і її пропозиція, реалізовуваних через діючу систему відтворювання, розподілу, перерозподілу і трудовлаштування працівників. Проведений аналіз реального стану українського ринку праці, зіставлення його основних характеристик і тенденцій з висловленими уявленнями про суть і доданки ринкового механізму розподілу і перерозподілу робочої сили дають підстави для ряду висновків, які не можна не враховувати при виборі моделі сучасного ринку праці, політики і інструментів його регулювання.

1.   Український ринок праці – з урахуванням багатьох його характеристик – не може бути віднесений до числа розвинених і цивілізованих. Вітчизняний ринок праці сильно деформований і функціонує із стійким порушенням таких стихійних регуляторів зайнятості, як вартість і ціна робочої сили, свобода переміщення праці і капіталу, конкуренція. Гіпертрофія прихованого ринку праці (прихованого безробіття) в Україні – відмінна риса перехідного періоду, коли ослаблені або навіть зруйновані старі організаційно-управлінські і інституційні структури, але ще не створені нові;

2.   Найближчим часом для ринку праці буде характерне перевищення пропозиції праці над попитом на нього. В той же час подальший перехід економіки на ринкові відносини буде пов'язаний з масовим тим, що вивільнення працівників в результаті реорганізації і ліквідації малорентабельних і збиткових підприємств, неефективних робочих місць, структурної перебудови виробництва і т.л. Тому ринок праці на сучасному етапі повинен формуватися в межах жорсткої системи позаекономічних обмежувачів і амортизацій, обгрунтування і облік яких необхідні для того, щоб не відбулося виходу соціальних потрясінь за межі допустимого. Функції гаранта гранично допустимих параметрів наслідків соціально-економічного перевлаштування суспільства повинне узяти на себе державу, використовуючи для цього всю сукупність правових, економічних і інших засобів, що є в його розпорядженні.

3.   Український ринок праці поки не може бути названий і «напруженим». Посилення розбалансованості попиту і пропозиції робочої сили – це швидше показник невідповідності якості і пропускної спроможності служба зайнятості оперативному обслуговуванню нормального для ринкової економіки міжгалузевого і територіального переливу робочої сили. Разом з тим вузькість споживацького ринку і товарний дефіцит ведуть до формування нового монополістичного ринку, де державна монополія замінюється монополією нових господарських суб'єктів. А монополістичний ринок не може розв'язати проблему зайнятості населення. Загальна тенденція зниження попиту на ринку праці не може бути подолана приватно-комерційними структурами найближчим часом, тому держава зобов'язана регулювати ситуацію на ринку праці. Безперечно, що розвиток ринку повинен спричинити за собою розробку системи заходів його регулювання в цілях обмеження негативних стихійних проявів. [№9, 258-263ст.]


4. Шляхи державного регулювання зайнятості і зниження безробіття

Формування механізму регулювання зайнятості передбачає спеціальні заходи, здатні контролювати процеси, що відбуваються у сфері праці, і здійснювати оперативні і взаємозв'язані дії, що дозволяють добиватися усунення диспропорцій між попитом і пропозицією робочої сили, а також запобігти загостренню проблем зайнятості. З одного боку, - це проведення збалансованої інвестиційної і податкової політики, стимулюючої більш повне використовування наявних робочих місць, розвиток малих підприємств, напрям капітальних вкладень як в галузі, що перспективно розвиваються, так і у галузі традиційної зайнятості, введення системи стимулювання розвитку підприємництва малого і середнього бізнесу, індивідуальної трудової діяльності. З другого боку, - зміна структури попиту на робочу силу шляхом збереження є і створення нових робочих місць, регулювання пропозиції і підвищення якості робочої сили шляхом неї профпідготовки, перепідготовки, перекваліфікації, переміщення і трудовлаштування економічно активних і працездатних, а з третьою – забезпечення соціальної захищеності і матеріальної підтримки залишилися без роботи. В цілях реалізації політики зайнятості в Українській Федерації розробляються і реалізуються Програми по формуванню нових робочих місць як в державному, так і в недержавному секторі економіки, сприяння зайнятості населення, боротьби з безробіттям і допомоги безробітним. Ведучу роль в регулюванні ринку праці займає служба зайнятості. Основними напрямами її діяльності є трудовлаштування громадян, квотування робочих місць для слабо захищених категорій громадян, організація сезонних або суспільних робіт, профорієнтація і професійне навчання. Трудовлаштуванням економічно активних і працездатних громадян, що залишилися без роботи займаються і біржі праці, в чиї функції входить вивчення ринку праці, а також визначення, які фахівці користуються попитом в даний час і які зміни в кон’юктурі ринку праці можливі в майбутньому.

Склад елементів регулювання ринку праці на рівні регіонів вужче, ніж на загальнодержавному рівні. Частина названих вище напрямів регулювання здійснюється переважно властями федерального рівня: така в основному демографічна політика, багато аспектів зовнішньоекономічної політики (курс рубля, рівні мит, ліцензії і квоти). В значній мірі на федеральному рівні регулюються основні напрями фінанасово-кредитної політики. Принципово в порівнянні з федеральним рівнем регіони можуть регулювати доходи, трансфертні платежі і через рівень життя – рівень пропозиції робочої сили в регіоні; можуть регулювати демографічну якість населення (зниження захворюваності, травматизму, пияцтва і, кінець кінцем, смертності працездатного населення), міграційні процеси. На регіональному рівні на користь ринку праці здійснюються програми житлового, транспортного і виробничого будівництва, державних (у тому числі муніципальних і ін.) закупівель продукції підприємств всіх форм власності; цільове надання підприємствам дотацій, кредитів і податкових пільг (регіональні податки), направлених на підтримку і розвиток виробництва (і робочих місць) в пріоритетних галузях. На регіональному рівні у багатьох випадках більш ефективні, ніж на загальнодержавному, заходи підтримки фермерства, індивідуального і малого бізнесу. Подібно тому, як на федеральному рівні проблеми ринку праці повинні стати щонайвищими пріоритетами нарівні з провідних напрямів реформ, регіональне регулювання повинне не просто враховувати інтереси ринку праці, а зробити їх рівними з іншими пріоритетами регіональної політики.

В число задач даного блоку на регіональному рівні входять інформаційне забезпечення, підвищення ефективності трудовлаштування, у тому числі за рахунок розвитку тимчасових і суспільних робіт, розвиток систем підготовки і перепідготовки робочої сили, вдосконалення соціальної підтримки безробітних, самої структури органів регулювання. Регіональний рівень регулювання ринку праці на відміну від державного встановлює місцеві специфічні особливості.

Не дивлячись на різне соціально-економічне положення і стан регіональних ринків праці зберігається безліч проблем в забезпеченні зайнятості. До них відносяться:

·     недостатня реформованість трудової сфери, що привела до переважання неефективної зайнятості, до наявності значного числа неформально зайнятих, до відсутності економічно обгрунтованої залежності доходів працівника від його трудового внеску;

·     зниження трудового потенціалу кваліфікованих кадрів за рахунок скорочення виробництва в оборонно-промисловому, аграрному коплексах, машинобудуванні і верстатобудуванні, науці і науковому обслуговуванні;

·     падіння попиту, що продовжується, на робочу силу, дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці області;

·     повільне нарощування нових робочих місць, особливо у виробничих галузях;

·     недостатність інвестицій в нові технології усугубляє негнучкістю податкової системи, серйозними недоліками в механізмі ціноутворення;

·     система державної, професійної освіти поволі перебудовується, а у працедавців немає зацікавленості у внутрішньофірмовому перенавчанні і підвищенні кваліфікації персоналу;

·     недостатність ринку житла і низькі доходи населення обмежують мобільність робочої сили;

·     недостатній контроль державних органів за дотриманням окремими працедавцями норм трудового законодавства про режим, охорону і оплату праці;

·     трудовлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (інвалідів, матерів-одинаків, осіб пенсійного віку, громадян, що повернулися з місць позбавлення волі і т.д.) залишається надзвичайно складним;

·     посилення диференціації локальних ринків праці.

І на закінчення я хочу ще раз підкреслити пріоритетні напрями регулювання ринку праці. В першу чергу, - це трудовлаштування незайнятих громадян, по-друге, їх підготовка або перепідготовка до сучасних видів діяльності і, по-третє, матеріальна підтримка безробітних і непрацездатних громадян.

Об'єктивна реальність, таким чином, зобов'язала переглянути не тільки основні позиції в регулюванні ринку праці, але і знайти такі рішення, які дозволили б привести в дію форми економічної активності у сфері зайнятості:

-      підприємництво і самозайнятість як вищі форми активності населення переважно з погляду розвиненості і регулювання ринку праці;

-      наймана праця, як ринкова категорія, торкається переважаючої частини населення, яка на сьогодні, в основному, і є об'єктом регіонального регулювання;

-      безробіття – це проміжна форма економічної активності, що виражається в активному пошуку і готовності працювати і вимагаюча від державного регулювання найпильнішої уваги і організації. [№4, 248-251ст.]


Висновок

Проблема безробіття є однією з фундаментальних в розвитку і функціонуванні людського суспільства. Безробіття – явище, властиве стадії товарного виробництва. Перехід до ринку неминуче викликає значне зростання рівня безробіття, про що свідчить, зокрема, досвід східноєвропейських країн, що пройшли або проходячих шлях становлення ринкових відносин. Це ж підтверджує і практика суспільних перетворень в Україні.

Безробіття зумовлюють різні чинники: науково-технічний прогрес обумовлює скорочення, перш за все, працівників ручної праці; структурні зміни в економіці викликають зменшення числа зайнятих в окремих галузях виробництва; підвищення продуктивності праці також веде до зменшення числа зайнятих; скороченню живої праці сприяє дія закону економії часу. В умовах загострення економічних проблем закриваються також деякі виробництва, що забруднюють оточуючу середовище. Все це об'єктивні чинники, що мають місце у всіх країнах незалежно від їх економічної системи.

Безробіття, як свідчать багато соціологічних і соціально-психологічних досліджень, має виключно негативні соціальні наслідки для суспільства в цілому, окремих його груп і шарів, для сімей, для кожної людини. Серед всіх цих наслідків збільшення смертності від серцевих захворювань, зростання числа самогубств і вбивств, чисельності пацієнтів в психіатричних лікарнях, погіршення відносин в сім'ї, зростання злочинності і т. д, адже люди гостро переживають незатребуваність своїх знань, виробничого досвіду, перехід від однієї соціальної групи в іншу. У зв'язку з цим дослідженнями зафіксовані основні психологічні якості безробітного: невисокий рівень соціальної сміливості, поступливість, конформність, песимізм і обережність в поведінці, недовірливість або скептицизм, стійкий маргінальний емоційний стан. На мій погляд, головним в соціальній політиці є (тобто повинно бути) попередження масового безробіття, що забезпечується перш за все нормальним функціонуванням суспільства, його еволюційним розвитком.

Органам служби зайнятості всіх рівнів необхідне широке розгортання роботи профорієнтації з молоддю для підготовки її до трудової діяльності в умовах ринку праці, що розвивається, адже саме нам, кому в майбутньому доведеться узяти на себе кермо влади державою, і потрібно буде вирішувати проблеми, що стали невідкладними вже на сьогоднішній день.

Необхідно розширювати мережу учбових центрів професійного навчання, професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників і безробітних громадян, що вивільняються. Державна програма вже прийнята і почала діяти. Але вона ще не достатньо сильна, і потребує активної державної підтримки. Турбота держави про досягнення в країні якнайповнішої і ефективної зайнятості, як важливої соціальної гарантії для економічно активного населення, є найважливішим аспектом державного регулювання ринку праці, механізм формування якого постійно удосконалюватиметься стосовно нових умов розвитку багатоукладної економіки, структурної перебудови виробництва, формування ефективної соціальної політики. Таким чином, комлексний підхід до системи зайнятості, заходів її регулювання і соціального захисту населення, на мій погляд, дозволить пом'якшити соціальну напруженість у сфері трудових відносин.

 


Список використаної літератури

 

1. Базилевич В.Д. та ін. Макроекономіка, опорний конспект лекцій. – К. «Просвіта» , 2003р., 290ст.

2. Баличенко В.В. Загальна економічна теорія – Харків «Фоліо». 2004.- 418ст.

3. Кіровський П.Р. «Політекономія». – Львів «Гайдамаки», 2002р, 342ст.

4. Лудаговська С. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. – К., «Перо», 2004р., 360ст.

5. Ростиш В. С. Ринок праці та зайнятість. — К. «КНЕУ», 2003, 540ст.

6. Матусевич М.К. Основи політичної економії. Навчальний посібник для студентів вузів. – К.:1999. – ст.10-15, 174-179.

7. Основи економічної теорії. За ред. С.В.Мочерного. Тернопіль: АТ “Тарнекс”, 2003. ст. 17-28, 87-94.

8. Політична економія. Частина І. За ред. проф. С.В.Мочерного. Львів: Світ, 2002. ст. 80-107.

9. Чабан А.І. Політична економія. Конспект лекцій. – К: МІУ., 2004. ст.55-62.

10. Бартенев С. А. Экономические теории и школы (история и современность): Курс лекций. – М.: Издательство БЕК, 2001.

11. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. Пер. с англ., 4-е изд. – М.: “Дело Лтд”, 2002.

12. Історія економічної думки: Навчальний посібник / Л.Я. Корнійчук, О.О. Татаренко та ін. – К., “Фенікс”, 1996, 358ст.

13. Костюк В.Н. История экономических учений. – М.: Центр, 2003, 480ст..


Информация о работе «Безробіття як економічне явище»
Раздел: Экономика
Количество знаков с пробелами: 63066
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
23413
3
2

... Для того, щоб досягнути оптимального рівня безробіття (враховуючи сучасні показники) нам потрібно досконало зрозуміти суть безробіття. 1. Сутність, причини, види безробіття та правове забезпечення права на працю Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає ...

Скачать
29583
3
0

... іт, стимулювання раціонального розміщення виробництва, підвищення мобільності працівників, створення малих підприємств. Безробіття в Україні, його суть і види Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активного населення) не зайнята у виробництві товарів і послуг. Безробітні разом із зайнятими формують робочу силу країни. В реальному економічному житт ...

Скачать
55689
1
4

... , а за допомогою перебудови його форм і методів. Антициклічна спрямованість державної політики змінилася антиінфляційною.     Розділ ІІ Економічна нестабільність , її фактори   2.1 Економічна нестабільність і безробіття В умовах ринкової економіки циклічність розвитку характеризується економічною нестабільністю, яка виявляється у зростанні безробіття. Безробіття як економічне явище виника ...

Скачать
54658
3
14

... плата, змістовніша робота; -     обмеженістю попиту на товари, послуги тощо. Як бачимо, причин безробіття може бути чимало. Тому економісти нині розглядають не безробіття взагалі, а його конкретні форми чи види. ВИДИ БЕЗРОБІТТЯ На сьогодні за даними ООН, близько 800 млн.чол., тобто практично кожний третій працездатний у світі, не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток ...

0 комментариев


Наверх