Державні замовлення виробникам як форма регулювання економіки

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

З дисципліни „Державне регулювання економіки”

На тему: „Державні замовлення виробникам як форма регулювання економіки”

Варіант 38

Виконала: Россултанова Любов Олександрівна

студентка IV курсу, група АОБ-07.11.

економічного факультету,

спеціальність «Облік і аудит»

Перевірив: Луньова Анна Михайлівна

Київ – 2009 р.

План

Вступ

1.  Державне замовлення в системі державного регулювання

2.  Основи формування державних контрактів

3.  Основи формування державного замовлення

4.  Розрахунки по виконанню державного контракту та державного замовлення

5.  Відповідальність за невиконання державних контрактів на поставку продукції для державних потреб

Висновок

Використана література

Вступ

За наявності в сучасній економічній системі багатьох ринків (ринку робочої сили, капіталів, товарів, цінних паперів та ін.), які розвиваються як за спільними для всієї системи об'єктивними законами, так і за законами., що властиві лише кожному з цих ринків, виникає запитання, як же досягається рівновага в масштабі всієї національної економіки? Воно ускладнюється тим, що у XX ст. на відміну від трьох попередніх століть, у процесі встановлення рівноваги національного ринку активну участь бере сучасна держава. Вона виконує важливі соцально-економічні функції, використовує комплекс економічних, правових і адміністративних важелів для врівноваження національного ринку.

Одним із основних елементів механізму регулювання капіталістичного господарства, а отже й збалансованості національного ринку в умовах сучасного капіталізму є, по-перше, ринкове регулювання, що здійснюється за допомогою механізму конкуренції; динаміки ринкових цін, стихійного вирівнювання попиту і пропозиції тощо. Таке регулювання обмежене переважно рамками монополізованого сектора економіки, в якому налічується понад 95% усіх підприємств (у США їх понад 19,5 мли.), які виробляють майже 40% ВНП, зайнята більша частина найманих працівників.

По-друге, корпоративна (а в її межах монополістична або олігополістична) планомірність Гігантські багатогалузеві концерни за допомогою комп'ютерних систем, маркетингу вивчають масовий попит (його структуру, динаміку), формують його. Тому виробництво товарів концернами зорієнтоване на відомий ринок на основі попередніх погоджень щодо номенклатури продукції, її кількості й якості. У наш час на світовий ринок за попередніми домовленостями між виробниками та споживачами надходить до 70%) усіх товарів, основну масу яких виробляють гігантські монополістичні об'єднання.

По-третє, державне регулювання, що являє собою комплекс основних форм і методів цілеспрямованого впливу державних установ і організацій на розвиток суспільного способу виробництва (в тому числі продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин) для його стабілізації та пристосування до умов, що змінюються. Таке регулювання найповніше здійснюється через державні замовлення, закупівлю частини продукції, що означає гарантований попит на неї. Так, виконанням державних замовлень у США зайнято майже 20%> сукупної робочої сили. Закупівля державою товарів і військового та невійськового призначення становить тут до 8%. У країнах ЄС на у 90-х років закупівля товарів і послуг становила майже 18%) усіх державних витрат.

1. Державне замовлення в системі держаного регулювання

Державне замовлення є складовою частиною системи економічних методів державного регулювання і на час переходу до ринкових відносин та розвитку ринкової інфраструктури залишається одним з головних його важелів. Разом з економічними нормативами і податками замовлення формує нові пропорції соціально-економічного розвитку, надає можливість використання досягнень науки і техніки, сприяє прогресивним структурним зрушенням у виробництві та в соціальній сфері, дає змогу не допускати і долати монополізм виробників, передбачає відхід від адміністративних методів регулювання економіки.

Державне замовлення на поставку продукції (виконання робіт, послуг) має забезпечувати першочергові державні потреби України відповідно до приоритетів її соціально-економічного розвитку.

Державні потреби - це потреби України в продукції, необхідній для розв'язання соціально-економічних проблем, підтримання

обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Для забезпечення державних потреб спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади заключає державний контракт з виконавцем.

Державний контракт є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок державного бюджету, та поповнення державного резерву. При цьому держава гарантує оплату поставок продукції, виконання робіт, надання послуг. Обсяги поставок продукції, виконання робіт, надання послуг за державними контрактами формуються на основі пропозицій замовників і повинні бути збалансовані з можливостями державного бюджету.

Фінансування за державними контрактами здійснюється замовниками за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на ці цілі, а за державними замовленнями - за рахунок власних коштів підприємств і організацій та наявних кредитних ресурсів.

Державні контракти укладаються:

•     у промисловості - на кінцевий продукт споживання;

•     у капітальному будівництві - на створення технологічно закінчених комплексів виробничо-технічного та соціально-культурного призначення;

•     у сільському господарстві - на продовольство.

Замовниками у державних контрактах є уповноважені на це Кабінетом Міністрів України органи державної виконавчої влади. Замовник укладає державні контракти, виступає від імені держав гарантом фінансування поставок продукції, виконання робіт, надання послуг, передбачених контрактом, у межах асигнувань, виділених йому на ці цілі. Якщо є можливість вибору виконавців, завдання за державними контрактами розміщуються замовниками на конкурсній основі. Підприємства - монополісти не мають права відмовлятися від укладання державного контракту і виконання державного замовлення. У разі необгрунтованої їх відмови до них вживаються заходи, передбачені чинним законодавством.

Виконавці державного контракту та державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами шляхом укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками, державними постачальницько-збутовими та іншими посередницькими організаціями. Виняток становлять окремі види ресурсів, виробництво і споживання яких контролюється і централізовано розподіляється державою. Розподіл цієї продукції здійснюється через відповідні міністерства і відомства. Централізований розподіл державою інших ресурсів починаючи з 1993 року не застосовується.

Державне замовлення є засобом стимулювання нарощування виробництва дефіцитної продукції, розвитку пріоритетних галузей народного господарства, впровадження нових технологій, розв'язання соціальних проблем, державної підтримки найважливіших наукових досліджень, при якому держава надає пільги виконавцям, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами.

Перелік продукції (робіт, послуг), що включається до державного замовлення, а також конкретні пільги, які надаються його виконавцям, визначаються Кабінетом Міністрів України. Перелік формується на основі прийнятих державних програм, законодавчо встановлених пріоритетів, вивчення кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринку.

Державні замовлення та державні контракти після аналізу і доопрацювання з участю Держкомресурсів доводяться галузевими міністерствами і відомствами до конкретних підприємств.

Державне замовлення може розміщуватися на підприємствах незалежно від форм власності на договірних, як правило, конкурсних засадах. Державне замовлення на поставку продукції /виконання робіт, послуг/ може визначатися у вартісних, кількісних, фізичних, вагових чи об'ємних показниках, що забезпечує можливість зведення та збалансування обсягів замовлення на всіх рівнях його формування.

Для підприємств державне замовлення є одним із орієнтирів формування їхньої виробничої програми. В той же час державне замовлення своїм складом окреслює зону впливу центральних органів державної виконавчої влади на формування структури виробничої програми підприємства.

Державне замовлення має забезпечувати:

• виконання прийнятих Верховною Радою України законодавчих актів і загальнодержавних програм;

•     безперебійне функціонування систем, що гарантують підтримання життєвого рівня народу та його екологічну безпеку;

•     стабільну роботу паливно-енергетичного комплексу України;

•     виконання міжнародних договорів України з питань економічного і науково-технічного співробітництва;

•     задоволення потреб оборони та інших спецспоживачів;

•     реалізацію державних науково-технічних програм;

•     формування державних резервів і запасів.

Виходячи з першочергових потреб держави та прогнозу державного бюджету визначаються напрями й обсяги розподілу бюджетних асигнувань, про що повідомляється органам державної виконавчої влади -потенційним замовникам. При цьому враховується можливість залучення кредитів, у тому числі іноземних.

Замовники, в межах повідомлених їм обсягів коштів, подають Кабінету Міністрів України свої пропозиції про включення до складу державного замовлення обсягів закупок продукції (виконання робіт, послуг), найбільш економічно вигідних для держави і оптимальних з точки зору конкретних споживачів. Рішення Кабінету Міністрів України, прийняте на основі цих пропозицій, надсилається замовникам для укладання від свого імені договорів (контрактів) з підприємствами -виконавцями замовлення

Договір (контракт) на виконання державного замовлення укладається замовником з кожним виконавцем окремо і є основним документом, який визначає права і обов'язки сторін, умови виконання замовлення та відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань.

Виконавцям державного замовлення гарантується реалізація продукції (робіт, послуг) в межах замовлення за вартістю і у строки, обумовлені договором (контрактом).

Головним важелем державної підтримки та зацікавленості підприємств в укладанні договорів на виконання державного замовлення є діючі фінансові й кредитні пільги та додаткові, що надаються їм при виконанні замовлення.

Для цього передбачається:

•     зменшення ставки оподаткування доходу, отриманого від виконання державного замовлення;

•     надання пріоритетного права на одержання короткострокових і довгострокових позик п комерційних банках - контрагентах Уряду, в тому числі на реалізацію проектів по організації виготовлення, перепрофілюванню та технічному переозброєнню виробництва і збільшенню випуску товарів народного споживання;

•     проведення прискореної амортизації активної частини основних фондів;

•     зменшення оподатковуваного доходу на обсяг коштів, що спрямовуються на створення потужностей по виробництву непродовольчих товарів народного споживання і продукції* що замінює імпортну;

•     зменшення оподатковуваного доходу на суму доходу від поставки за державним замовленням дослідних зразків техніки і матеріалів, впровадження ресурсозберігаючих технологій, одержаного в перший рік реалізації чи впровадження;

•     компенсування підприємству витрат на випуск за державним замовлення низькорентабельної, але життєво необхідної для держави продукції;

•     надання пріоритетного права на одержання ліцензій на експорт власної продукції, що підлягає ліцензуванню і квотуванню.

Виконавці державного замовлення на поставку продукції (виконання робіт, послуг) самостійно забезпечують себе сировиною, матеріалами, устаткуванням, іншими матеріальними ресурсами для виконання виробничих програм, у тому числі й державного замовлення, за рахунок прямих господарських договорів з постачальниками. На перехідний період до становлення ринкових відносин держава забезпечує виконавців державного замовлення в межах його обсягів лише найважливішими матеріально-технічними ресурсами, виробництво та споживання яких вона контролює.

Для обмеження монополізму, групового й регіонального егоїзму та недопущення недобросовісної конкуренції при формуванні, розміщенні чи виконанні державного замовлення органи державної виконавчої влади, що контролюють замовлення, керуються відповідними статтями Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності".