Рік розпочав новий цикл

1996 рік розпочав новий цикл.

Без сумніву, найглибшою була економічна криза 1929 – 1933 років [3, с.227]. Вона супроводжувалася масовими банкрутствами підприємств, шаленим зростанням безробіття, втратою дрібними акціонерами своїх акцій (внаслідок їх повного знецінення).

Вперше в історії капіталізму Президент США Франклін Рузвельт усвідомив, що без широкомасштабного втручання держави в економіку, вона не зможе вийти з кризи!

Ми є свідками, як багаточисленна кількість експертів, державних діячів різного рівня звертаються до історичного досвіду США вирішення проблем, пов’язаних з страшним безробіттям, низькими доходами, практично виживанням десятків і сотень тисяч громадян великої Америки в роки кризи. Тоді Президентом США були задіяні усі можливі ресурси щодо будівництва житла, доріг, інших об’єктів соціальної та промислової інфраструктури, розширення громадських робіт в різних сферах. Таким чином, пожвавився внутрішній ринок споживання, кругообіг грошової маси і капіталу в цілому. В Україні це береться за панацею, без розуміння всіх умов дозвільної системи, яка створена в Україні і не витримує ніякої критики, з рівнем корупції, яка досягла неможливого, навіть в теорії, піка. Кому ще не відомо, що в Україні на сьогодні неможливо без хабарів побудувати навіть клуню?

А теоретичне обґрунтування неспроможності ринкової системи подолати економічну кризу й необхідності державного регулювання економіки зробив англійський економіст Джон Мейнард Кейнс.

3.         Причини економічних криз

Виникає головне запитання: в чому причини виникнення економічних криз?

Давид Рікардо причиною криз вважав несправедливість у розподілі багатства.

Сімон Сісмонді (Швейцарія) пояснював кризи недоспоживанням народних мас, невідповідністю між виробництвом і споживанням.

Карл Маркс стверджував, що кризи – це суперечність між виробництвом і споживанням (або анархія виробництва) [5].

Український економіст Михайло Туган-Барановський причину виникнення криз вбачав у диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій у галузях, що виробляють засоби виробництва. Він вважав, що потрібне раціональне регулювання інвестицій.

Д. Кейнс пояснював кризи дією закону психології, згідно з яким люди, «схильні, як правило, збільшувати споживання із зростанням доходів, але не такою мірою, якою зростає дохід» [3, с.229].

Сучасні економісти наводять ще багато причин, які знаходяться у сфері господарської діяльності. Але, без сумніву, економічні кризи – це надзвичайно складні суспільні, економічні, соціальні та психологічні явища, які мають складні комплексні взаємовпливові причини та завдяки яким потерпає все суспільство, потерпають усі пересічні громадяни без винятку (визначення авторське).

Сучасна економічна криза, на погляд автора, носить глобальний характер. В рамках кризи будуть, без сумніву, змінюватись технології, без сумніву, наступає ера геоінформаційних систем і технологій, світогляд націй, свідомість людей, змінюватись сама філософія життя, з’явиться відчуття освідомлення величі природи і необхідності співпраці з нею людського суспільства на принципі взаємоповаги.

Однозначно й те, що проблеми економічної кризи вирішуються за рахунок суспільства (за винятком кількох десятків чи навіть сотень великих власників, багатих людей). Як тут не згадати Дейла Карнегі, який відчував, що людина, яка вмирає багатою, вмирає…

Технологія вирішення проблем економічних криз є класичною, а саме: визначити причини кризи, мінімізувати максимально їх наслідки та знайти рішення, які створять сприятливі умови для відтворення економічних процесів.

Потрібно зробити ще одне суттєве, на мій погляд, зауваження: якщо передові авторитети, визнані в економічній теорії та ринковій економіці, бачили вирішення викликів економічної кризи лише у впровадженні державного регулювання, то правомірно і коректно буде ставити питання про необхідність створення соціально орієнтованих регульованих моделей ринкової економіки, можливо, з меншою ефективністю, але з вищим ступенем соціальних гарантій (пошук вічного компромісу) для держав з ринковою економікою та значним зменшенням ризиків для життя пересічних громадян.

Підставою для такого підтвердження є протиріччя між постійно зростаючим суспільним виробництвом та відсталою формою привласнення.

Особливо це легко продемонструвати на прикладі України, коли стрімко з’являється прошарок населення (до 10%), який збагачується непомірно і потрапляє до сторінок журналу «Форбс». Не потрібно робити великих наукових політологічних досліджень, щоб ствердити, що політична система України створена за формулою:

Г	– В	– ШГ	– ШВ
гроші	влада	шалені гроші	шалена влада

Виходить так, що метою життя для політичної еліти стають гроші, а основним джерелом збагачення – є влада [10].

Ознаками економічної кризи в Україні 90-х років були: зниження виробництва національного доходу промислової та сільськогосподарської продукції, різке зниження рівня життя, критичне безробіття, а також значна поляризація суспільства, яка має місце в значній мірі і зараз. При всьому тому, то була криза недовиробництва.

На погляд автора, у сучасній економічній кризі в Україні потрібно шукати інші причини. І головна з них полягає в кризі суспільних відносин, у штучно створеному протистоянні між Сходом і Заходом країни, Центром і Півднем. Саме ця криза стала основою кризи державного управління, що і спричинила абсолютну відсутність ефективних попереджуючих антикризових заходів. Серед економічних причин потрібно виділити такі:

-             відсутність сприятливого інвестиційного клімату в Україні. (Рейтинг України не витримує ніякої критики, навіть не використані переваги вільних (спеціальних) економічних зон);

-             відсутність механізму сприяння створення робочих місць;

-             надмірний податковий тягар;

-             економічно необґрунтовані, невиправдано високі ціни на енергоносії;

-             забюрократизована дозвільна система, особливо в земельних відносинах та в будівництві;

-             створені на державному рівні найсприятливіші умови для корупції (Україні по праву може бути віддана першість у цьому, і не тільки в Європі);

-             нерозвинутість внутрішнього ринку, придушення національного товаровиробника;

-             низький рівень у цілому державної інноваційно-інвестиційної політики.

У фінансовій сфері:

-             відсутність оптимальної ефективної кредитно-грошової системи. Неефективне використання кредитів на невигідних умовах. Надмірно завищені банківські ставки;

-             слабкість фінансово-банківської системи;

-             спроба штучного укріплення національної грошової одиниці – гривні, ефект «стиснутої пружини» з психологічним тиском на громадян України;

-             штучний підрив національної грошової одиниці – гривні, відсутність оперативних фінансових рішень з метою підтримки гривні. Штучне створення психологічного тиску на громадян України;

-             відсутність сучасних методів державного управління в фінансово-економічній сфері під час кризових критичних ситуацій, що стало причиною інерційних процесів, які ще більш послабили економіку і платоспроможність населення України;

-             відсутність держави як такої в теорії та з формою правління «злочинний безлад».

І ще один важливий фактор.

Інфляція у 2008 році – 22,9% – це пряме грабування народу та вирішення проблем дефіциту бюджету лише прикритими антисуспільними діями. 2009 рік не буде винятком. В Законі «Про державний бюджет України» передбачається 9,5% інфляції, до речі, прогноз Валютного фонду – 13,5%. Що принципово важливо? Відсутність будь-яких антиінфляційних заходів, а це означає, що проблеми дефіциту бюджету будуть вирішуватися винятково за рахунок громадян України. Що робити? Детально проаналізувати складні інфляційні процеси та в рамках антикризових заходів відпрацювати спеціальні антиінфляційні заходи та програму їх реалізації.

Оцінюючи вплив фіскальної політики на економіку, слід врахувати, що її заходи прямо чи опосередковано пов’язані з державним бюджетом.

Потрібно знайти оптимальну податкову політику держави. Тому для України сьогодні, під час економічної кризи, актуальним, як ніколи, є, по-перше, прийняття Податкового Кодексу з побудованою моделлю динаміки зростання податкових ставок, але лише за умови економічного пожвавлення, а, по-друге, – внесення змін до Бюджетного Кодексу з максимально можливим перерозподілом на користь місцевого самоврядування.

Економічна теорія переконує і доводить на прикладі економічної практики, що зниження оподаткування здатне спричинити зростання податкової бази в економіці, зменшення обсягів трансфертних платежів, якщо хочете, суттєве зниження рівня «пільгової» економіки. Ця гіпотеза має графічну модель, що називається «Крива Лафера» (рис. 1) [4, с.303 - 305].

Крива Лафера демонструє зв’язок між податковою ставкою (t) і податковими надходженнями (AT). Дуже важливе застереження: податкові ставки так можна збільшити, щоб мати «0» у бюджеті і розвалену економіку. Особливо це потрібно пам’ятати в період економічних спадів.

Економічні системи, основною метою яких є досягнення якнайвищої ефективності, спричиняє різкий життєвий рівень і якість життя. Внаслідок поєднання рівних прав та економічної нерівності в капіталізмі виникають суперечності між політичним принципом демократії та економічними засадами. Багаті намагаються одержати більше тих прав, якими повинні бути наділені рівною мірою всі, а інших ринок позбавляє можливості мати хоча б мінімальний життєвий рівень.

Це відбувається зараз, на жаль, у спотвореному вигляді в Україні. Саме тому в державі поряд із соціальною трагедією, яка відбувається, для більшості громадян водночас з’являються соціальні замовлення на пошук оптимальної моделі Української державності, яка б найбільш вдало знаходила вічний компроміс між рівністю та ефективністю.

Підтримка інфляції та безробіття на низькому рівні – головні завдання макроекономічної політики держави. Соціально-економічні наслідки високої інфляції дуже суттєві:

1.         Зниження реальних доходів населення. Великою помилкою є спроба за рахунок інфляції (2008 рік – 22,9%, 2009 – в плані 9,5%, прогноз Міжнародного Валютного Фонду – 13,5%) вирішувати проблему дефіциту бюджету.

2.         Знецінення фінансових активів. У результаті інфляції зменшується їх реальна вартість.

3.         Порушення відносин між позикодавцями та позичальниками. В цьому процесі різко втрачає ефективність банківський сектор, порушується кредитно-грошова система.

4.         Зниження інтересу до інвестування.

Неспроможність влади всіх рівнів, відсутність будь-яких реформ у країні може привести Україну до фінансово-економічного колапсу та до необхідності довгострокового періоду (до 10 - 15 років) подолання наслідків суспільної кризи.

Так, я з честю можу себе віднести до націоналістів, але націоналістів-прагматиків. Слід зауважити, що ринкова економіка наднаціональна, і така могутня успішна країна, як США, демонструє це всією історією свого розвитку. На прикладі багатьох успішних країн Україна повинна навчитися співпрацювати в глобалізованому світі, там, де є виключно її інтереси: чи на Сході, чи на Заході, чи в Азії, чи в Америці, чи на Близькому Сході, чи на краю Африки.

Саме така філософія побудови відносин приведе Україну до розробки оптимальної моделі геополітики і геостратегії на основі принципів сталого розвитку (рис.2).

Рис 2. Складові сталого розвитку