Приклад Славутича

4.         Приклад Славутича

Славутич є прикладом того, як із достроковим закриттям Чорнобильської АЕС в чистому вигляді монопрофільне місто перетворилося в соціально орієнтоване з ринковими відносинами, з різними формами власності (державною, комунальною, приватною), місто розвинутого конкурентного середовища на принципах рівних можливостей. Місто, де представники більш, ніж 50 національностей і народностей об’єдналися ідеєю життя в комфортних умовах, комфортному місті з сучасними європейськими стандартами життя, в жодному разі не ідеалізуючи цих стандартів і цих умов.

Створення найсприятливіших умов для економічного розвитку, підприємництва, бізнесу можна довести через теорію «дойної корови» (природа і суспільство – єдине ціле).

Щоб телятко стало теличкою, а потім корівкою, яка починає давати молочко начебто з нічого, з зеленої трави, потрібні певні умови. А годувати потрібно з самого початку і до повного «зношення», дбаючи про нову корівку.

Чому ж ми думаємо, що не створюючи умов для продуктивної, прибуткової, енергоефективної роботи суб’єктів економічної діяльності, ми можемо розраховувати на зростання економіки, створення робочих місць, особливо високооплачуваних, достойний людини рівень життя.

ФОРМУЛА СЛАВУТИЧА:

ВЛАДА – БІЗНЕС – ГРОМАДСЬКІСТЬ = ДОБРОБУТ

Ця модель діє на практиці і, головне, – дає результати. За період з 2001 року, після закриття Чорнобильської АЕС, ми втратили надмірно багато, в тому числі біля 12 тис. робочих місць, разом з тим за цей час нам вдалось:

- залучити інвестицій - понад 48 млн. дол. США, що становить на душу населення 1,96 тис. дол. США;

- створити 7532 робочих місць;

- добудувати об’єкти соціальної інфраструктури;

- створити сучасну соціальну сферу;

- забезпечити і навчитись енергоефективному використанню ресурсів (тільки споживання газу при збільшенні інфраструктури вдалося скоротити більш, ніж удвоє, працюючих у комунальній сфері зменшити майже втроє і при цьому щороку ставати переможцями Всеукраїнського конкурсу з благоустрою, лідерами паливно-енергетичного комплексу та лідерами якості (в 2008 році в Центральній і Східній Європі).

Вирішальними в цей період для славутичан стали духовність, культура, Кодекс етики, доброзичливих, добропорядних, комфортних людських відносин, стосунків, умов для формування особистості на принципах загальнолюдських цінностей.

На засадах теорії з принципом рівних можливостей була відпрацьована система преференцій, яка вирівнювала можливості для підприємництва в тому ж м. Чернігові, великих і середніх містах, у Києві. Це принципово можна продемонструвати на такій схемі:

Успішно реалізована економічна політика на місцевому рівні створення найсприятливіших конкурентних умов для залучення інвестицій, створення високотехнологічних високооплачуваних місць, реалізована ефективна дозвільна система, організаційно-економічний механізм, підтримка початкового, малого і середнього бізнесу, здійснений проект Спеціальної економічної зони (Указ Президента України від 18 червня 1998 року № 657 «Про спеціальну економічну зону «Славутич», Закон України «Про спеціальну економічну зону «Славутич» від 03 червня 1999 року № 721-XIV). Створена та діє комплексна система управління якістю соціальними послугами на основі міжнародного стандарту ISO 9001:2000.

Суб’єктами СЕЗ «Славутич», причому при постійному тиску на міську владу, на підприємницькі структури при безлічі перевірок, державних «рекетів» стали 13 підприємств з 14 інвестиційними проектами, кошторисною вартістю 72886, 38 тис. дол. США.

З початку реалізації інвестиційних проектів на територію СЕЗ "Славутич" (без урахування інвестиційних проектів, по яких достроково розірвано договори) всього залучено інвестицій на суму 217 921,24 тис. грн., а саме:

-     завезено та змонтовано обладнання та устаткування на суму понад 63 131,35 тис. грн.;

-     закуплено сировину та матеріали для забезпечення виробництва на суму 66 585,76 тис. грн.;

-     залучено коштів понад 9 803,12 тис. грн.;

-     освоєні інші інвестиції на суму 78 401,01 тис. грн.

Створено 965 нових робочих місць.

З 25 березня 2005 року по теперішній час суб'єкти СЕЗ "Славутич" пільгами не користуються. Але з початку функціонування СЕЗ "Славутич" загальна сума умовно нарахованих платежів (пільг), наданих суб'єктам СЕЗ "Славутич" (по всіх завершених проектах та проектах, реалізація яких продовжується), склала 28 160,79 тис. грн., з них: ПДВ – 10 924,36 тис. грн., ввізного мита – 14 635,85 тис. грн., податку на прибуток – 2 532,33 тис. грн., інші платежі – 68,25 тис. грн.

Загальна сума надходжень до бюджетів (по всіх завершених проектах та проектах, реалізація яких продовжується склала 48 821,05 тис. грн., із них:

-     ПДВ (як різниця між податковим зобов'язанням та кредитом) – 41 821,25 тис. грн.;

-     прибутковий податок з громадян – 5 718,47 тис. грн.;

-     податок на прибуток – 1 281,33 тис. грн.

Підприємствами СЕЗ "Славутич" (по всіх завершених проектах та проектах, реалізація яких продовжується) реалізовано продукції на суму 581 949,14 тис. грн., в т.ч. на експорт – 75 544,91 тис. грн.

Продукція підприємств-суб'єктів СЕЗ "Славутич" різноманітна: канцелярські товари, багата палітра поліграфічної продукції, будівельні матеріали, пакувальні матеріали виготовлені флексографським способом друку, кронен-корки, текстильно-галантерейні жакардові вироби, продукція деревообробного виробництва, декорований посуд, виробництво люмінесцентних світильників та ін.

Продукція, що виробляється в рамках СЕЗ "Славутич" експортується в Росію, Казахстан, Білорусь, Молдова, Італія, Німеччина.

Основні показники діяльності:

1.         Сума інвестицій на душу населення міста Славутич становить 1,7 тис. дол. США/чол.

2.         Обсяг реалізованої продукції на душу населення міста – 23,85 тис. грн./чол.

3.         Вартість одного створеного робочого місця для підприємства – 225,42 тис. грн./чол. (співвідношення загального обсягу залучених інвестицій до загальної суми створених робочих місць).

4.         Вартість одного створеного робочого місця для держави – 29,18 тис. грн./чол. (співвідношення загального обсягу наданих пільг до загальної суми створених робочих місць).

Без сумніву, проект вільної економічної зони «Славутич» є найуспішніший в українській невиправдано короткій історії вільних економічних зон.

Окрім того, з 1987 в м. Славутичі успішно дії Агентство з розвитку бізнесу з відокремленим підрозділом «Бізнес-інкубатор». Агентство визнано одним із найкращих в Україні. За цей час використано на забезпечення діяльності бюджетних ресурсів – 931 тис. грн. Разом з тим, господарська діяльність Агентства склала 2,4 млн. грн., залучено інвестицій – 2,2 млн. дол. США. Бізнес-інкубатор сприяв розвитку 104 компаніям і було створено 380 робочих місць.

Ці приклади переконують в абсолютній ефективності сучасних організаційно-економічних механізмів, що створюють найсприятливіші умови для розвитку підприємництва, малого і середнього, а особливо, початкового бізнесу.

На порядку денному в Україні термінова зміна економної політики з метою переходу на модель «економіки відкритих дверей», перетворення окремих територій, як депресивних, так і успішних у вільні економічні зони. Поки що, на жаль, все навпаки. Так, підприємству X держава винна близько 10 млн. гривень. відшкодування ПДВ, в той же час на митниці знаходиться обладнання західних технологій 2006 року з причини неможливості розмитнення, борг складає близько 1,5 млн. гривень. Важко в економічній науці знайти термін, який можна б було використати для оцінки цієї ситуації.

Визначальними чинниками стратегічного розвитку національної економіки, без сумніву, на погляд автора, повинна стати тріада НАУКА – ОСВІТА – ТЕХНОЛОГІЇ, а далі:

- державна політика і ефективне державне управління;

- ефективна результативна інноваційно-інвестиційна державна політика;

- оптимальне, збалансоване на принципах рівних можливостей поєднання економічної лібералізації з державним регулюванням;

- реалізація принципу субсидіарності та Європейської Хартії місцевого самоврядування в цілому в процесі становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні;

- стандартизація послуг, запровадження системи якості в усі сфери життєдіяльності.

На (рис. 3, 4) автором пропонуються моделі побудови соціальної держави Україна з розвинутим місцевим самоврядуванням.

Рис. 3 Визначення термінів «соціальна держава» та «регіон»

Рис 4. Функціональна модель соціальної держави

Висновок

Головний висновок: Україна за роки незалежності, по великому рахунку, так і не стала на шлях реформ.

Чи з’явилося розуміння, необхідна сума знань: що робити і як робити? Так. Але головна проблема в тому, що вже знаємо, що і як робити, але відсутня політична еліта, яка б взяла на себе відповідальність щодо проведення реформ. Саме тому Україна втрачає унікальні можливості з унікальним природним, технологічним ресурсом, а трудовий ресурс знаходиться на узбіччі стрімкого соціально-економічного розвитку, а ще при цьому підпав під величезний вплив ризиків фінансово-економічної кризи.

Чи є хоча б якийсь позитив, чи все не так? Є, на мій погляд, дуже позитивний процес: у цьому «злочинному безладі», психологічному пресі на людей, бідності – з одного боку, і нахабства з непомірним багатством – з іншого, відбулося народження українського громадянського суспільства. «Український народ перестав бути рабом для тих, хто програв вибори і владу, але разом з тим і для тих, хто виграв вибори і владу» [10, с.8]. Український народ перестає бути рабом! І цей фактор є потужним двигуном змін на краще в Україні, що приведуть до високого рівня якості життя.

Ми приречені об’єднатися навколо ідеї Української державності і не шукати кращої долі по світах, а будувати її тут, у власному українському домі, приймаючи формулу успіху: ІНІЦІАТИВА-ТВОРЧІСТЬ-НАТХНЕННА ПРАЦЯ.

Література

1.         Роль держави у довгостроковому економічному зростанні./За редакцією Б.Є. Кваснюка -К. –Х: Форт. 2003. – 423 с.

2.         Артур М. Окун Рівність та ефективність: великий компроміс. Інститут Брукініза. Вашингтон. Переклад з англійської Олександра Лотоцького, 1996 рік, с. 149.

3.         С.В. Модерний, Л.О. Каліщенко, О.А. Устинко. Короткий курс економічної теорії: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 324 с. ISBN 966-7411-81-8.

4.         Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – 2-ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2007. – 448 с. ISBN 966-574-781-9.

5.         Карл Маркс «Капітал», Москва, 1983.

6.         Дуглас К. Стівенсон. Життя та організації в США. Видавництво Ernst Klett Vereag.

7.         Отримання дозволів: Крок за кроком. Посібник «Отримання дозволів: крок за кроком» розроблено в рамках реалізації проекту «Залучення громадськості до створення прозорих і спрощених процедур при отриманні дозволів на будівництво та землевідведення». Славутич, 2008. – с. 112.

8.         Впровадження комплексної системи управління якістю соціальних послуг в м. Славутичі за стандартом ISO 9001:2000. За загальною редакцією В.П. Удовиченка.

9.         В.П. Удовиченко. Організаційно-економічний механізм соціального розвитку міста в умовах формування ринкових відносин. Академія муніципального управління. – Славутич, 2000. – с. 83.

10.      В.П. Удовиченко. Вічний пошук істини «Суспільство і влада». Славутицький центр вищої освіти, 2006. – 16 с.

11.       В.І. Куценко, В.П. Удовиченко, Я.В. Остафійчук. Соціальна держава (проблеми теорії, методології, практики): Монографія./ «Заповіт» 2003. – 228 с.