Липня 1947 р. вважається датою заснування нашого заводу

15 липня 1947 р. вважається датою заснування нашого заводу.

У 1948 р. освоєний підйом судів на берег для ремонту підводної частини корпусу судна за допомогою лебідок і поліспастів по склізам. Першим судном була баржа СДГП-407.

У 1949г. відбулася перша плавка чавуну.

До 50-го року більшість робітників, зайнятих в будівництві майстерень, були переведені у виробничі цехи на основне виробництво.

Освоївши процеси судноремонту, підприємство все більше переходить на капітальний і відновний ремонт судів. Питома вага цих видів ремонту зросла в 1950 році до 61% замість 2,3 % у 1948.

У 1950 році майстернями було випущено з ремонту 191 судно, при загальній чисельності тих, що працюють 200 чіл.

У 1954 р. судоремонтні майстерні були перейменовані в судоремонтний завод Ізмаїла.

1957 рік став роком початку будівництва корпусного цеху своїми силами. За проектом, розробленим конструкторським бюро заводу, виготовлений і введений в експлуатацію цепопробний стан.

У 1958 році введений в експлуатацію корпусно-котельний цех. У шестидесяті роки побудовані корпуси для інструментальної ділянки, складу фарб, центрального матеріального складу. Дообладнувані ковальська ділянка і електроцех. Побудована трансформаторна підстанція.

1963 року вироблений перший складний підйом т/х "Белінський" на доці №1.

У 1966 році був вироблений монтаж елінгу фірми "Юбігау" вантажопідйомністю 500 т.

У 1968 році введена в експлуатацію ділянка ремонту грібних гвинтів. Чисельність тих, що працюють на кінець 1970 років склала більше 800 чоловік.

У сімдесяті роки отриманий і зданий в експлуатацію плавдок вантажопідйомністю 5000 т. Зданий в експлуатацію судоремонтний пірс завдовжки 340 п.м.

Чисельність до 1980 року досягла 1100 чоловік.

У восьмидесяті роки побудований комплексно-доковий цех: адміністративний і виробничий корпус. З легких металевих конструкцій побудовані деревообробна ділянка, слюсарне відділення механічного цеху. Придбаний і введений в експлуатацію плавдок вантажопідйомністю 2500т.

На сьогоднішній день довжина заводських причалів складає 1000 метрів, які обладнані чотирма портальними кранами, вантажопідйомністю 10-32 тонни і системами забезпечення стислим повітрям, водою і електроенергією.

Підприємство володіє буксиром потужністю 600 л.с. і плавкранами вантажопідйомністю 25 т і 5 т, а також трьома плавучими доками і елінгом вантажопідйомністю, відповідно, 50т. 5000т, 2500 т і 500т.

Площа акваторії 13 га.

Проходные глибини 4,5м.

Габарити ремонтованих судів:

довжина до 140 метрів;

докова вага до 5000 тонн;

осідання до 4,5 метрів.

Гнучка схема взаємодії з постачальниками дозволяє виконувати ремонтні роботи ритмічно і своєчасно. Налагоджені тісні багатолітні контакти з класифікаційними суспільствами, підприємство користується серед них пошаною.

Різносторонній багатий досвід підприємства допомагає судоремонтникам швидко освоювати тонкощі ремонту судів нових серій. Заводчанами накопичений великий досвід і в області добудови судів різного призначення (пасажирські судна, плавкрани, землечерпалки, буксири і тому подібне), і в області зміни їх класу Регістра.

За більш ніж п'ятдесят років свого існування завод з невеликих мехмастерскіх перетворився на розвинене сучасне підприємство.

9 липня 2008 року відповідно до наказу Фонду Державного майна України від 09.07.2008 р. №799, на базі майна ЦВК ГП суднобудівельно-судоремонтний "завод Ізмаїла" створено Відкрите Акціонерне Суспільство "Дунайсудоремонт".

Відкрите Акціонерне Суспільство "Дунайсудоремонт" є правоприемником прав і обязаностей ЗАТ суднобудівельно-судоремонтний завод "Ізмаїла".

Карта-схема ВАТ "Дунайсудоремонт".

Послуги

У перелік послуг, пропонованих ВАТ "Дунайсудоремонт", в частині ремонту морських і річкових судів, доковою вагою до 5 тисяч тонн і довгою до 140 м, входить весь комплекс виробничих і ремонтних робіт, пов'язаних з відновленням експлутаційних характеристик судна.

Заводчанами накопичений великий досвід як в області добудови і переобладнання судів різного призначення (пасажирські судна, плавкрани, землечерпалки, буксири і тому подібне), так і в області зміни їх класу Регістра.

Завод має в своєму розпорядженні великі виробничі площі як на суші так і на воді. Наявність спеціалізованих цехів і ділянок, а головне кваліфікованих фахівців дозволяє здійснювати повний комплекс робіт по ремонту судів різних типів.

У перелік послуг що надаються підприємством входять:

ремонт, очищення і забарвлення корпусів судів;

ремонт гвинторульового комплексу і донно-забортної арматури;

ремонт двигунів, суднових пристроїв, механізмів і систем;

ремонт і регулювання суднової автоматики, електроустаткування і радіонавігаційних приладів;

виготовлення і відновлення грібних валів;

відновлення суднових алюміневих поршнів;

ремонт і виготовлення суднових конструкцій з дерева, а також суднових меблів;

ремонт паливної апаратури;

виготовлення чавунного литва.

За рахунок широкої номенклатури допоміжних виробництв вказані вище види робіт виконуються власними силами підприємства, крім того забезпечуються різні види механічної обробки металів, виконання литва різних деталей з бронзи, чавуну, алюмінію.

Вказаний перелік послуг постійно розширюється за рахунок впровадження нових технологій в процес виробництва.

Основними принципами роботи підприємства є:

грамотна кадрова політика;

прозора система ціноутворення;

строге виконання зобов'язань відносно термінів ремонту;

вживання прогресивних технологій ремонту.

Шляхи розвитку суднобудування України

Питання розвитку українського суднобудування хвилюють не тільки велика кількість людей, які працюють в цій сфері, але і широке громадянство, небайдужих до долі однієї з найбільш розвинених галузей народного господарства, що дісталася Україні в спадок від СРСР. На жаль, сьогодні полягання цієї галузі в Україні дуже важке, і говорити про сильні конкурентні позиції України як морської держави в світі недоцільного. За останні десять років позиції судноплавних компаній України були втрачені не тільки на міжнародних, але і на внутрішніх лініях. Сам же морський флот значно застарілий - більшість судів вже не відповідають вимогам міжнародних конвенцій. Більше 92% вантажів, які обробляються в українських портах, транспортуються іноземними судами. Вітчизняні верфі в основному простоюють або працюють на закордонного замовника.

Серед порівняльних переваг, наявних в Україні для активного розвитку суднобудування і виходу на одні з перших позицій на світовому ринку, можна назвати високий науковий потенціал суднобудівного комплексу України, наявність власної сировинної бази, необхідних виробничих потужностей і кваліфікованих кадрів. Багатопрофільність виробництва, орієнтація на світовий ринок, можливість виготовляти конкурентноздатну на світовому ринку продукцію говорять про те, що сьогодні (при сприятливій кон`юнктурі світового суднобудівного ринку) Україна повинна не втратити шанс зберегти і розвинути накопичений суднобудівний потенціал.

Виробничі потужності суднобудівних підприємств України на даний час завантажені в середньому на 25-30%.

Сьогоднішній стан морського і річкового українського торгового флоту характеризується цілим поряд негативних тенденцій:

• скорочення кількості торгових судів, зокрема під національним прапором;

• зменшення валютних надходжень, отриманих від роботи флоту, і, відповідно, скорочення податкових відрахувань;

• активне старіння флоту, що, у свою чергу, приводить до обмеження кількості заходів вітчизняних судів до іноземних портів.

Зниження об`ємів участі українського флоту в перевезеннях зовнішньоторговельних вантажів, що приводить, окрім втрати прибутків, до посилення залежності України від світового фрахтового ринку і збільшення імпорту транспортних послуг.

В Україні до цих пір відсутня прийнята в багатьох країнах практика фінансування судів з розстрочкою платежів, зокрема з використанням системи лізингу. Причиною цього є ризик, із-за якого кредитування суднобудівної галузі також ще не придбало широкого розповсюдження. Діючий порядок формування страхових фондів для покриття можливих збитків в результаті кредитної діяльності не дає можливості комерційним банкам сформувати потрібні резерви. Згідно із законодавством резерви для покриття можливих збитків за позиками створюються за рахунок чистого прибутку. А в більшості країн Європи і Азії, які мають розвинене суднобудування, держава бере на себе гарантії по кредитуванню комерційними банками будівництва корабля або банки кредитують будівництво нових судів під заставу майна тієї компанії, яка їх експлуатує, в об`ємі до 80% їх вартості на світовому ринку при ставці кредиту 8% з розстрочкою платежу на 8-10 років. Це дозволяє замовникові виплачувати лише 20% вартості судна. Решта кредиту повертається з прибутків, отриманих від експлуатації судна.

Майбутнє українського суднобудування

Потенційні можливості українського суднобудування дозволяють йому зайняти принаймні сьоме місце в рейтингу суднобудівних держав світу. Слід зазначити, що морський комплекс України не є безнадійно розваленим - потенціал галузі, який збережений, вселяє надію. Зараз все залежить від керівництва держави, яка повинна провести реформування і реструктуризацію суднобудівних підприємств, а також прийняти законодавчі акти, направлені на підтримку вітчизняного суднобудування. Сьогодні в Україні можуть бути створені сприятливі умови для залучення інвестицій в суднобудівну галузь за рахунок списання з підприємств боргів, повернення їм можливостей створення оборотних коштів, надання ряду податкових і митних пільг (прикладом ефективності цих заходів є Blasco) шляхом впровадження спеціального економічного режиму функціонування суднобудівної промисловості. Потреби в збільшенні об`ємів вантажоперевезень в світі постійного ростуть і створюють реальні можливості подальшого розвитку водного транспорту - на це весь час звертають увагу в країнах ЄС. Тому Україна може своєчасно звернути увагу на ці тенденції і почати активну реструктуризацію в галузі суднобудування.

Висновок

Потенціальні можливості українського суднобудівництва дозволяють йому посісти принаймні сьоме місце в рейтингу суднобудівельних держав світу. Слід зазначити, що морський комплекс України не є безнадійно розваленим – потенціал галузі, який збережено, вселяє надію. Зараз усе залежить від керівництва держави, яке має провести реформування та реструктуризацію суднобудівельних підприємств, а також ухвалити законодавчі акти, спрямовані на підтримку вітчизняного суднобудівництва.

Сьогодні в Україні можуть бути створені сприятливі умови для залучення інвестицій у суднобудівельну галузь за рахунок списання з підприємств боргів, повернення їм можливостей створення оборотних коштів, надання ряду податкових та митних пільг (прикладом ефективності цих заходів є Blasco) тощо, шляхом запровадження спеціального економічного режиму функціонування суднобудівельної промисловості. Потреби у збільшенні обсягів вантажоперевезень у світі постійно зростають і створюють реальні можливості подальшого розвитку водного транспорту – на це увесь час звертають увагу в країнах ЄС. Тож Україна може вчасно звернути увагу на ці тенденції та розпочати активну реструктуризацію в галузі суднобудування.

Список літератури

1.         Буртовий О. Хочете інвестувати в гроші в українські порти?//Дзеркало тижня. – 2006. - №7. – С. 7.

2.         Бутко С. Флот України:минуле і теперішнє// Економіка України. – 2002. - №9. – С. 16 – 24.

3.         Заставний Ф. Географія України. – Львів: Лібра, 2002. – 311 с.

4.         Іваненко Г. Пріоритети державної політики в галузі суднобудування //Економіст. – 2005. – С. 13 – 19.

5.         Качан Є. Розміщення продуктивних сил України. – К.: Академія, 2003. – 407 с.

6.         Котляр В. Засади формування вітчизняної автобудівної промисловості //Економіка України. – 2004. -5. – С. 23 – 26.

7.         Омельницкий О. На подъеме // Компаньон. – 2003. - №8. – С. 14 – 20.

8.         Пістун М.Д. Економічна та соціальна географія. Міжвідомчий науковий збірник. - К.: Либідь, 2003. – 311 с.

9.         Розміщення продуктивних сил. Підручник. За редакцією В.В.Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. - К.: Знання, 2003. – 289 с.

10.      Соціально-економічна географія України (За ред. Бабяк С.). – К: Вища школа, 2003. – 288 с.

11.      Соціально-економічна географія України (за ред. Ковалевського В.). – К.: Основи, 2000. – 342 с.

12.      Царьов О. Перспективи українського суднобудування. – К.:Компаньйон, 2003. – 255 с.