Навигация
2. Принципи РПС
Принципи (від лат. рrinсipium – початок, основа) – вихідні положення будь-якого вчення, теорії, науки.
На основі пізнання закономірностей розробляються принципи розміщення продуктивних сил – правила діяльності та управління економікою, основні положення економічної політики держави в реалізації законів розміщення.
Дотримання цих принципів дуже важливе при реалізації регіональної політики держави.
До принципів РПС відносяться свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей.
Найважливіші принципи:
– принцип раціонального розміщення виробництва;
– принцип оптимальності розміщення виробництва;
– принцип збалансованості і пропорційності;
– принцип комплексного розміщення виробництва;
– принцип розміщення підприємств, згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва;
– принцип урахування міжнародного територіального поділу праці;
– принцип збереження економічної рівноваги;
– принцип обмеженого централізму.
Принципи розміщення в різних країнах можуть бути подібними та відмінними. Важливість кожного принципу визначається стратегією і завданнями, конкретизованими у відповідній концепції. Керуючись принципами, які найчастіше є результатом врахування кількох закономірностей, можна досягти набагато більшого ефекту при розміщенні виробництва.
Щодо принципів РПС, у спеціальній літературі існують і інші думки.
Принцип раціонального розміщення виробництва випливає із закономірності «ефективного розміщення продуктивних сил» і передбачає:
– наближення відповідних виробництв до джерел сировини, палива, енергії, води, трудових ресурсів, споживача;
– охорону природи та науковообгрунтоване природокористування, забезпечення здорових гігієнічних умов життя та праці населення;
– обмеження надмірної концентрації промисловості в містах.
Принцип комплексного розміщення виробництва випливає з однойменної закономірності і передбачає:
– комплексне використання природних та трудових ресурсів;
– встановлення ефективних виробничих зв’язків між підприємствами регіону;
– створення єдиної інфраструктури.
Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва вимагає дотримання:
– збалансованості між обсягом виробництва і наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів регіону;
– пропорційності між галузями спеціалізації, допоміжними та обслуговуючими, між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, виробничою та невиробничою сферами.
Принцип обмеженого централізму передбачає органічне поєднання інтересів країни та її економічних районів.
3. Фактори РПС
Закономірності і принципи реалізуються на основі врахування факторів, що впливають на РПС.
Факторами розміщення продуктивних сил називають усю сукупність умов для найбільш раціонального вибору місця розташування господарського об’єкта, ТВК, розміщення підприємств певної галузі. У теорії РПС фактор розміщення є одним з центральних понять. При зміні складу факторів повинні змінюватися і місця розташування об’єктів.
Розрізняють такі групи факторів, які включають:
– природні – якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природно-кліматичні й природно-транспортні умови;
– екологічні – природоохоронні та конструктивні заходи з метою ощадного використання природних ресурсів і забезпечення сприятливих умов для життєдіяльності людини;
– технічні – досягнутий і можливий рівень техніки та технології;
– економічні – вартість капіталовкладень, строки будівництва, ефективність виробництва, призначення та якість продукції, виробничі зв’язки, економіко-географічне і транспортне положення та ін.;
– соціально-демографічні – чисельність населення і його розміщення, кількісну та якісну оцінку трудових ресурсів і забезпеченість ними виробництва у розрізі областей і районів, стан виробничої і соціальної інфраструктури.
Список літератури
1) Агропромислове виробництво України (1990–1997). – К.: ІАЕ УААН, 1997. – 436 с.
2) Алаев А.Б. Соціально-економічна географія: Понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.
3) Алампиієв П.М. «Економічне районування СССР. – М.: Госпланиздат», 1959. – 262 с.
4) Алимов А.Н. Промислові сили: проблеми розвитку и розміщення. – М.: Економіка, 1981. – 288 с.
5) Аналіз і прогнозований розвиток економіки регіону / Н.Д. Прокопенко, Ф.Я. Поклонский / Отв. ред. Н.Г. Чумаченко. – К.: Наук. думка, 1991. – 226 с.
6) Аналіз тенденцій розвитку регіонів Росії в 1992–1995 рр. / Програма Європейської Ради Тасіс. – М., 1996.
7) Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 224 с.
Похожие работы
... через встановлення відповідності виробничих відносин розвиткові продуктивних сил, оптимізацію пропорцій чинників виробництва, попиту і пропозиції і т. д.). Економічні закони вимагають раціонального розміщення продуктивних сил і ефективного використання живої праці, основних виробничих засобів, оборотних ресурсів; комплексного розміщення продуктивних сил; вирівнювання ступенів економічного і соц ...
... і комплекси, територіальні форми організації продуктивних сил та системи господарювання, соціальна інфраструктура тощо. Метою цієї науки є обгрунтування напрямів оптимізації розміщення продуктивних сил, підвищення економічної і соціальної ефективності їх функціонування, а також визначення перспектив розвитку. Важливо підкреслити, що ця головна мета досягається на основі таких розробок: наукового ...
... населення — потенціал живої праці, який мають регіони на певний момент часу. Їх відтворення і раціональне використання є одним з найважливіших напрямів регіональної економічної політики, дотримання якого націлює управління на вирішення таких завдань: —створення умов для повного здійснення громадянами конституційного права на працю; —забезпечення рівних можливостей у виборі професії та роду ...
... але деякі категорії (наприклад, військовослужбовці) до трудових ресурсів не зараховуються. Територіально розміщення населення тісно пов’язане з економічними й природними передумовами розміщення виробництва. Кращі ґрунтово-кліматичні умови сприяють більшій продуктивності сільського господарства, – тому на одиниці території може прохарчуватись більше населення. До самого початку XX ст. сільське ...
0 комментариев