Шляхи удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в Україну

3.3 Шляхи удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в Україну

Україна має великий споживчий ринок. За рівнем промислового виробництва Україна посідає одне з провідних місць у світі, зокрема за видобутком руди і виробництвом сталі. Перспективними є чорна та кольорова металургія, які становлять майже чверть усього промислового виробництва, машинобудування, хімічна та нафтохімічна галузі, легка промисловість.

Науково-технічний комплекс України за своїм обсягом і потенціалом залишається одним з найбільших в Європі і другим після Росії серед країн СНД. Країна має статус атомної і космічної держави (має власне Національне космічне на внутрішній і зовнішній ринки.

Тому для перетворення зазначених сприятливих факторів у переваги України в справі створення її високої інвестиційної привабливості з боку держави, насамперед, необхідно здійснення відповідних заходів.

З цієї метою в Україні розроблена програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002 – 2010 роки.

 Ця Програма ґрунтується на положеннях Послань Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки" і "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році", Указів Президента України від 22 лютого 2001 р. N 108 "Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України" і від 12 липня 2001 р. N 512 "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні", Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 р.
№384.

Насамперед для активізації інвестиційної діяльності передбачається:

Ø   знизити рівень державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства;

Ø   усунути неоднозначність трактування нормативно-правових актів та завершити судову реформу;

Ø   удосконалити нормативну базу з питань реалізації прав власності;

Ø   завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність та прозорість у прийнятті рішень органами влади і в результаті подолати бюрократизм та прояви корупції;

Ø   запровадити ефективні методи корпоративного управління;

Ø   сприяти розвиненості ринків капіталу, в першу чергу банківського сектору, фондового та страхового ринків;

Ø   знизити податкове навантаження та забезпечити стабільність політичного середовища;

Ø   активізувати діяльність із створення позитивного іміджу держави.

Серед основних завдань, зазначених Програмою слід вказати такі, як:

ü   створення привабливого інвестиційного середовища для приватного непозичкового капіталу;

ü   лібералізація ділової активності;

ü    завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалася на принципах рівності всіх інвесторів;

ü    забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади;

ü    удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів;

ü    підвищення ефективності процедур банкрутства;

ü    забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного додержання прав платників податків;

ü    підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації;

ü    зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів;

ü    пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах та створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки, залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.;

ü    розширення і модернізація транспортної інфраструктури, (зокрема газотранспортної системи), створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, з використанням механізмів концесії та лізингу та інші.

Слід зазначити, що реалізацію Програми розвитку інвестиційної діяльності передбачається здійснити на протязі 2-х етапів:

 На першому етапі (2002-2004 роки) основна увага приділятиметься лібералізації підприємницької діяльності, створенню оптимального правового середовища, гармонізації національного законодавства з європейським та світовим законодавством, забезпеченню політичної стабільності і консолідованих дій усіх гілок влади, розширенню внутрішнього купівельно-споживчого попиту, активізації інвестиційно-інноваційного впливу на вітчизняне виробництво, послабленню податкового тиску, переорієнтації з суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання, збільшенню припливу іноземного приватного капіталу, інформуванню ділових кіл України та іноземних держав про конкретні можливості залучення інвестицій та найбільш привабливі можливості їх вкладення.

На другому етапі (2005-2010 роки) передбачається продовжити виконання завдань з оптимізації структури економіки та промислового виробництва, ефективного використання енергетичних та матеріальних ресурсів, оздоровлення економічного середовища, розвитку експорту наукоємної, високотехнологічної, з високим ступенем переробки продукції, забезпечення зміцнення фондового ринку, розвитку інститутів спільного інвестування, страхових, пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегрування у міжнародні ринки капіталів, реалізації конкурентних переваг галузей національної економіки, презентації інвестиційних проектів, вітчизняних товарів та послуг на міжнародних виставках і ярмарках.

Виконання завдань, передбачених Програмою буде сприяти:

- поліпшенню інвестиційного клімату в Україні;

-        створенню інститутів спільного інвестування;

-        формуванню прозору систему реалізації прав усіх інвесторів шляхом удосконалення системи корпоративного управління;

-        надходження прямих іноземних інвестицій за період до 2010 року очікується у розмірі майже 10 млрд. доларів США;

-        реалізації механізму концесії сприятиме залученню інвесторів до модернізації об'єктів інфраструктури, а завдяки використанню інвестицій у науково-технічній та інноваційній сферах - створенню нових робочих місць;

-        активізація інвестиційної діяльності дозволить досягти у 2005 році прогнозного обсягу інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) за рахунок усіх джерел фінансування у сумі 55,8 млрд. гривень (15 відсотків валового внутрішнього продукту) порівняно з 23,6 млрд. гривень, фактично вкладених в економіку в 2000 році (13,7 відсотка). До 2010 року обсяг інвестицій зросте до 122,1 млрд. гривень (18,8 відсотка валового внутрішнього продукту);[18,31]

-        розвиток небанківських фінансових установ, системи страхування вкладів, запровадження механізмів іпотечного кредитування спрямовано на збільшення обсягів залучення коштів населення в інвестиції в основний капітал у 7 разів порівняно з 2001 роком;

-        у реалізації стратегії довготермінового економічного розвитку держави прогнозується збільшення видатків державного і місцевих бюджетів на інвестиції у виробничу та соціальну сферу, обсяг яких визначатиметься бюджетами відповідного рівня.

Збільшена конкуренція серед країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою примушує уряди використовувати широкий спектр спеціальних мерів заохочення ПІІ (податкові, митні, фінансові і інші пільги). Якщо в розвинених країнах такі заходи, як правило, не потрібні, то в країнах з перехідною економікою і в країнах, що розвиваються, стимули виконують два ключові завдання:

- посилення існуючих мерів стимулювання з метою залучення ефективніших інвестицій і повнішої реалізації переваг ПІІ в умовах становлення інститутів ринкового господарства;

- поліпшення з їх допомогою інвестиційного клімату.

Одним з цікавих результатів вивчення досвіду КНР, описаних Дж. Саксом є висновок про те, що політика стимулювання прямих іноземних інвестицій, переважно шляхом надання тарифних або податкових пільг в середньостроковій і довгостроковій перспективах, не приводить до якого-небудь значущого збільшення зарубіжних інвестицій. Така політика ефективна тільки у разі прямої конкуренції за зарубіжні інвестиції двох регіонів, близьких по рівню інвестиційної привабливості, але ніяк не може бути основоположною ланкою в залученні іноземних інвесторів.

Для ефективного залучення якісних інвестицій необхідна постійна координація діяльності іноземних інвесторів. Але цього недостатньо для досягнення необхідного рівня інвестицій в економіці, для залучення стратегічно важливих інвесторів. Для цих цілей в приймаючих країнах створюються спеціальні організації, агентства. Їх діяльність полягає в тому, що в різних країнах, які мають стратегічне значення для приймаючої країни, розміщуються спеціальні органи (агентства, бюро). Загальний напрям діяльності задається головним органом, що знаходиться в приймаючій країні. Таким чином, створюється мережа спеціалізованих установ, основне завдання яких - пошук і залучення стратегічно важливих інвесторів.

Основною гідністю такого методу активної стратегії залучення ПІІ є безпосередній контакт з можливим інвестором. Існує ряд досліджень про ефективність такої діяльності.

В даний час в Україні немає єдиного органу, регулюючого діяльність іноземних інвесторів і однією з головних пунктів котрого буде приваблення іноземних інвесторів та збільшення рівнів прямих іноземних інвестицій.

На думку ряду фахівців для подальшого поліпшення державного регулювання ПІІ важливе значення мають наступні заходи:

Перш за все, необхідно укріпити правові гарантії для зовнішніх інвесторів, зокрема шляхом введення порядку розгляду інвестиційних суперечок з їх участю в міжнародному арбітражі. Така норма передбачена в двосторонніх договорах України з багатьма державами, але відсутній в її внутрішньому законодавстві. Без цього Україні важко конкуруватиме за залучення іноземних вкладень навіть зі своїми найближчими сусідами по пострадянському простору. Не можна не враховувати, що сучасний світовий ринок капіталу – це ринок інвесторів, арена гострого суперництва країн – реципієнтів інвестицій. Для досягнення успіху необхідно забезпечити іноземним інвесторам ліберальний, стабільний, передбачений правовий режим, відповідний стандартам СОТ. У зв'язку з майбутнім вступом України у СОТ особливої уваги вимагає лібералізація правового режиму для іноземних вкладень, що пов'язаних із зовнішньою торгівлею і безпосередньо входять в компетенцію цієї організації.

В рамках СОТ з даного питання є спеціальна угода про ТРІМС (Trade Related Investment Measures), де мова йде про вимоги до розміру національної складової при виробництві продукції підприємствами з іноземними інвестиціями, про обмеження на використання в розрахунках іноземної валюти, про особливі вимоги до частки експорту в продукції цих підприємств. У українському законодавстві, принаймні, на федеральному рівні, такі вимоги не міститься. Проте держави з федеральним устроєм, вступаючи до СОТ, повинні в обов'язковому порядку привести у відповідність з її стандартами і своє регіональне законодавство.

Для залучення масштабних іноземних інвестицій в українську економіку у формі підприємницького капіталу потрібно ще багато що зробити. Мова йде, перш за все, про дебюрократизації адміністративних дозвільних і погоджувальних процедур, зведенні їх до необхідного мінімуму. Зокрема, назріло скорочення сфери ліцензування інвестиційної діяльності і спрощення його процедур, а також реєстрації підприємств з іноземними інвестиціями.[30,31]

Позитивну роль могло б зіграти введення в роботі з іноземними інвесторами принципу “єдиного вікна”, що дозволяє їм мати справу з одним уповноваженим органом або навіть його представником, що бере на себе супровід проекту з їх участю (включаючи забезпечення контролю за проходженням в компетентних інстанціях необхідних погоджувальних і дозвільних процедур, отриманням потрібних резолюцій). Роль такого “вікна” могло б узяти на себе Агентство по іноземних інвестиціях, створення якого при Міністерстві економіки України пропонує автор, а також його відділення на місцях.

Та все ж головним, на наш погляд, є послідовне і неухильне наближення перехідної української системи управління підприємствами і інвестиціями з властивими нею вадами до нормальної моделі змішаної економіки, що успішно функціонує в найбільш розвинених країнах. Для досягнення цього необхідні, зокрема введення ефективної процедури банкрутства, забезпечення фінансової прозорості звітності на всіх рівнях управління, надійний захист інтересів і прав міноритарних акціонерів, а також рішуча боротьба з економічною і кримінальною злочинністю, корупцією, відмиванням брудних грошей і нелегальним вивозом їх за рубіж.

Початковою точкою державного регулювання іноземних інвестицій є визначення цілей регулювання. Загальними цілями державного регулювання залучення іноземних інвестицій є:

- здійснення мерів по формуванню сприятливого інвестиційного клімату;

- активізація притоки іноземних інвестицій;

- дія на вибір бажаних для держави напрямів залучення іноземних інвестицій.

В даний час в основному створена система нормативно-правових актів, регулюючих інвестиційну сферу в умовах переходу на ринкові механізми господарювання.

Надання іноземним вкладникам капіталу національного режиму, тобто рівних прав з вітчизняними інвесторами, тоді як в багатьох зарубіжних державах вони мають право вибору між національним режимом і режимом найбільшого сприяння, тобто рівних прав з інвесторами з будь-якої третьої країни. Очевидно, що право вибору режиму вигідне іноземному інвесторові і він, швидше за все, вкладе капітал туди, де таке право йому надане.

Міжнародним стандартом в області правового регулювання іноземних інвестицій країнами-реципієнтами виступає наявність в їх законодавстві стабілізаційної обмовки (Gross Father Clause). Вона припускає збереження для іноземного інвестора на термін окупності його капіталовкладень або інший період тих умов господарської діяльності (включаючи ставки податків і інших платежів), які існували на момент початку інвестування.

Особливістю угод про захист іноземних інвестицій є те, що вони забезпечують регулювання не тільки відносин між державами учасниками угоди, але так само і відносин з іноземним приватним інвестором однієї з держав - сторони в угоді в рамках національної системи має рацію. Наявність такого неоднорідного суб'єктного складу може послужити підставою для того, щоб при вирішенні суперечки між державою і приватним інвестором застосовувалися загальні принципи і норми міжнародного права.

Таким чином, можна вважати, що останнім часом виконана значна робота по розвитку нормативно-правової бази регулювання інвестиційної сфери, як на загальнодержавному, так і регіональному рівні, що сприяло поліпшенню інвестиційного клімату української економіки.

Необхідно прийняти, на нашу думку, нову програму по залученню іноземних інвестицій, в якій визначити подальші кроки по розвитку законодавства, регулюючого інвестиційну діяльність.

Слід також здійснити інвентаризацію вилучень, що містяться в нормативно-правових актах, регулюючих інвестиційну діяльність, які часто знижують їх позитивний зміст. [20,39]

Практика застосування інвестиційного законодавства показала, що в нім існують недоліки, що вимагають усунення. У зв'язку з розвитком ринкових відносин і законодавства про інвестиційну діяльність деякі поняття застаріли, інші вимагають уточнення з урахуванням правових норм і норм мови.

Підхід до стимулювання іноземних інвестицій повинен бути диференційованим. В першу чергу повинні стимулюватися інвестиційні проекти в галузях з низькою швидкістю обороту капіталу, які носять стратегічний характер, але є менш привабливими для іноземного, а також для національного капіталу. Враховуючи важливість цих галузей для української економіки, їх стимулюванню повинна приділятися першорядна увага.

Однією з найбільш вагомих причин, які перешкоджають активному внутрішньому та зовнішньому інвестуванню в місто Харків і регіон, є фактична відсутність контакту влади та бізнесу в інвестиційній сфері, брак активних дій місцевої влади із формування інвестиційної привабливості Харкова, його інвестиційного іміджу. Адже саме це — первинні економічні завдання органів самоврядування. Інвестиції, як відомо, вимагають сприятливого клімату. Вкладати гроші в країну або регіон має бути вигідно, а інвестори повинні це не просто знати, але й бути в цьому впевненими. Орган самоврядування виступає, по суті, гарантом інвестицій. Така допомога влади бізнесу створює ефект синергії, збільшуючи кількість інвестицій і забезпечуючи якість їхнього використання. Самостійно бізнес не зміг би досягнути такого результату.

Всі перераховані вище умови поліпшення інвестиційного клімату в Україні відповідають концепції соціально-орієнтованої ринкової економіки. Виконання і підтримка цих умов із боку держави дозволить Україні стати демократичною країною з розвинутою економікою, промисловістю, сільським господарством і науково-технічним комплексом. Забезпечить стійкий розвиток економіки і підвищення життєвого рівня населення: удосконалення системи охорони здоров'я й утворення, охорони природних ресурсів і навколишнього середовища, рівні можливості використання суспільних благ для всіх груп населення і створити, таким чином, сприятливий інвестиційний клімат в Україні.

У регіонах можна впливати на інвестиційний клімат у рамках повноважень місцевих органів влади. З одного боку, варто формувати більш сприятливі умови для інвестиційної діяльності, додатково заохочувати іноземний бізнес, максимально використовувати місцеві переваги. З іншого боку - варто забезпечувати узгодження економічних інтересів потенційних інвесторів і інтересів регіону.

ВИСНОВКИ

Тема даної дипломної роботи, яка присвячена дослідженню інвестиційного клімату України є надзвичайно актуальною.

В ході проведених досліджень ми прийшли до висновків:

1.   Під інвестиційним кліматом розуміємо стан правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в межах держави, яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

2.   В наш час переважають негативні оцінки сучасного інвестиційного клімату України фахівцями, науковцями, працівниками управління різних ієрархічних рівнів. Це вимагає глибокого наукового дослідження інвестиційного клімату, розробки та реалізації низки заходів з метою його поліпшення.

3.   Інвестиційний клімат в сучасній Україні є все ще незадовільний, а тому управління інвестиційними процесами в країні є надзвичайно складним, бо інвестиційна діяльність в умовах кризи є слабкою; інвестиційна політика - нестабільною, що пов'язане з законодавчою базою, податковою політикою тощо; інвестиційна співпраця - назріваючою, а інвестиційний менеджмент - інерційним.

4.   Протікання інвестиційних процесів, їх характер, інтенсивність та результативність, а також управління ними залежить від інвестиційного клімату, що сформувався в державі, тобто від стану правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в її межах, яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

 Доки Україна не створить сприятливого інвестиційного клімату, тобто умов, за яких українські – й іноземні також – підприємці зможуть процвітати, Україна обділятиме саму себе, втрачаючи економічний ріст, робочі місця і доходи з податків, які можна було б збирати з таких підприємств. Український бізнес продовжуватиме діяти в тіні, з усіма викривленнями і втратами, що несе тіньова економіка для української господарської та фіскальної політики. А іноземний бізнес просто сторонитиметься України.

5.         Іноземні інвестиції — це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого (за його наявності) становить не менше 10%.

Іноземні інвестиції здійснюються у формі прямих та портфельних інвестицій. Основними формами прямих іноземних інвестицій є заснування підприємства чи його структурного підрозділу; придбання акцій підприємства; реінвестування прибутку підприємства з іноземними інвестиціями у країні-одержувачі; міжкорпораційне переведення капіталу.

6.         Основу мотивації іноземного інвестора на розміщення капіталу за кордоном складають: порівняно нижчі витрати (вартість робочої сили, особливості податкової системи, субсидування, якість інфраструктури, в тому числі фінансового ринку); можливості збуту продукції (характеристики місцевого ринку, зокрема потенціал його зростання, міжнародна відкритість країни); особливості культури, мови, політичного ризику у країні.

Наслідки іноземного інвестування в країні необхідно розглядати з точки зору позитивного та негативного впливу. Засобами мінімізації негативного впливу іноземного інвестування є економічні регулятори національної політики.

У 2006 р. в Україну іноземними інвесторами вкладено 4580,5млн. дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД – 201,8 млн. дол. (4,4% до загального обсягу), з інших країн світу – 4378,7 млн. дол. (95,6%). У той же час нерезидентами вилучено капіталу на 552,6млн. Дол.

7.неравномерно по регіонам распред

8.про харьков

З ціллю підвищення інвестиційного клімату можна рекомендувати наступне:

- направити зусилля держави зі створення режиму сприяння іноземним інвестиціям мають бути постійними, розрахованими на довгострокову стратегію розвитку та враховувати зростання конкуренції при залученні іноземного капіталу. Зважаючи на можливість не лише позитивного, а й негативного впливу іноземного інвестування на національну економіку в умовах глобальної залежності, важливо розвивати пропорції внутрішнього і зовнішнього інвестування.

Стратегічні напрямки подальшої активізації інвестиційної діяльності в Україні повинні забезпечити створення привабливого інвестиційного клімату і розвиток інфраструктури, необхідної для забезпечення стійкого економічного росту і підвищення життєвого рівня населення. Одними з таких важливих напрямків можна вважати дерегулювання підприємницької діяльності, лібералізацію ділової активності і створення конкурентного середовища;

- вважати стратегічним напрямком інвестиційної діяльності варто вважати реформування податкової системи - для того, щоб вона забезпечувала достатній обсяг надходжень у бюджети всіх рівнів. Реформа цієї системи повинна бути спрямована на зниження податкового навантаження за рахунок скорочення переліку податків і зборів; розширення бази оподатковування шляхом скасування пільг, що безпосередньо не зв'язані з інноваційною й інвестиційною діяльністю; упровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктом-податкоплатником; введення оподатковування нерухомості. Потрібно чітко зрозуміти взаємозв'язок, що поки не буде працювати національний капітал, у першу чергу приватний, ніколи в необхідних обсягах в Україну не прийде іноземний [4]. У числі основних стратегічних напрямків варто назвати поліпшення інвестиційного клімату в процесі приватизації. Державна політика в цій сфері повинна бути спрямована на заміну фіскальної моделі приватизації інвестиційну й інноваційної; приватизацію великих підприємств і підприємств-монополістів по окремих планах шляхом продажу контрольних пакетів акцій промисловим інвесторам; технічне і технологічне відновлення підприємств за рахунок частини коштів, що надійдуть від приватизації.

- Стимулювати довгострокове банківське кредитування як основний фактор розширення масштабів інвестиційної діяльності є стимулювання довгострокового банківського кредитування реального сектора економіки і залучення коштів населення. Рішення цієї задачі вимагає впровадження механізму ефективного захисту прав кредиторів і прозорого порядку реалізації заставного майна, підвищення рівня концентрації банківського капіталу, стимулювання залучення грошових внесків населення, уведення механізму іпотечного кредитування, стимулювання надходження іноземного капіталу в банківську сферу.

- Важливим стратегічним напрямком інвестиційної діяльності можна вважати також розвиток фондового ринку. У силу цього необхідно створити умови для підвищення рівня його капіталізації і ліквідності, розширити співробітництво з ОЕСР, Міжнародною організацією комісій з цінних паперів і інших міжнародних організацій з питань уведення міжнародних стандартів розкриття інформації, спростити процедуру проведення розрахунків по угодах з цінними паперами за участю нерезидентів, удосконалити систему обліку, розрахунків і звітності учасників фондового ринку, забезпечити "прозорість" діяльності інститутів спільного інвестування, розробити механізм страхування учасників цінних паперів. Таким чином, одними з пріоритетних напрямків поліпшення інвестиційного клімату можна назвати розвиток ринку капіталу, і в першу чергу банківського сектора, а також фондового і страхового ринків. Одним із визначальних чинників створення сприятливого інвестиційного клімату, забезпечення надійної стабілізації економіки та виведення її на траєкторію сталого зростання є комплексне вирішення проблем ринкових реформ. Йдеться про утвердження достатньої критичної маси перетворень, яка має гарантувати у перспективі економічний розвиток на самодостатній ринковій основі. Для цього необхідно: По-перше. Виправити наявні деформації у відносинах власності, забезпечити на ділі політичну підтримку та надійний державний захист прав приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів, підвищення частки приватного та корпоративного секторів у структурі ВВП як мінімум до 75-80%. Особливе значення має Цивільний кодекс, закон "Про реєстрацію прав на нерухоме майно", а також удосконалення законодавства про господарські товариства. Треба довести до логічного завершення земельну реформу, утвердити сучасні механізми земельно-орендних та іпотечних відносин в аграрному секторі, а також повноцінного земельного ринку в населених пунктах України. Дуже важливо створити ефективну систему захисту інтелектуальної власності. Доки такої системи не існуватиме, в Україну не надійдуть високі технології, триватиме відтік наукових кадрів, людей інтелектуальної праці. Необхідно здійснити додаткові заходи, спрямовані на стимулювання приватної ініціативи та малого підприємництва, сприяння входженню на ринки нових економічних суб'єктів. Йдеться про: забезпечення надійної правової захищеності підприємницької діяльності, малого та середнього бізнесу; запровадження ефективних інструментів страхування підприємницької діяльності; створення законодавчого поля для іпотечного кредитування, венчурного фінансування та лізингу, а також заснування за участю держави кредитно-гарантійної установи стимулювання малого підприємництва; спрощення системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємництва; державний захист підприємств та торговців від кримінального рекету і бюрократичного тиску; реалізацію національно-освітньої програми з питань підприємництва

- Уряд має забезпечити ефективне використання державного майна, земельних, лісових та водних ресурсів, надр, повітряного простору, нерухомості та пакетів акцій, що залишаються у державній власності. Всі ці багатства повинні працювати на економіку, давати прибуток державі. Необхідно посилити контроль над обліком та збереженням державного майна. Слід забезпечити створення на базі державних підприємств, які не підлягають приватизації (крім казенних), державних господарських товариств, передбачивши при цьому можливість залучення ними недержавних інвестицій та менеджменту. Має бути запроваджено виключно конкурсний порядок призначення уповноважених осіб з управління державними корпоративними правами.

-НБУ та Уряду необхідно реалізувати комплексну програму оздоровлення та зміцнення банківської системи, посилення її надійності, підвищення рівня капіталізації банків, всебічний розвиток спеціалізованих банківських, в т. ч. іпотечних установ, фінансово-інвестиційних інституцій. Особливої уваги потребує забезпечення сталої роботи великих (системних) банків, їх реформування, удосконалення системи нагляду за банківською діяльністю, механізмів залучення коштів іноземних інвесторів у банківську систему країни.

- Політика держави має бути сконцентрована на формуванні в економіці ефективного конкурентного середовища, забезпеченні глибокої лібералізації ринків енергоносіїв та сільгоспсировини, транспортних та комунальних послуг, інших сфер економічної діяльності, виправленні диспропорцій у механізмах ціноутворення, удосконаленні механізмів банкрутства. Особливо важливим є створення рівних умов діяльності для підприємств і організацій незалежно від їх форми власності та походження капіталу. Держава як власник майна повинна бути рівною у правах з приватним власником. Вимагають скасування і невиправдані пільги підприємствам з іноземними інвестиціями, наявність яких обмежує конкурентне середовище. Одним із визначальних чинників створення сприятливого інвестиційного клімату, забезпечення надійної стабілізації економіки та виведення її на траєкторію сталого зростання є комплексне вирішення проблем ринкових реформ. Йдеться про утвердження достатньої критичної маси перетворень, яка має гарантувати у перспективі економічний розвиток на самодостатній ринковій основі.

- Особливої уваги потребує проблема кадрового забезпечення ринкових перетворень. Її вирішення має набути більш цілеспрямованого характеру, поставлено в ранг офіційної державної політики. Завдання полягає в тому, щоб протягом короткого часу забезпечити перепідготовку великої кількості фахівців, які отримали у попередні роки вищу та середню спеціальну освіту, з метою кращої їх адаптації до процесів, що набувають розвитку в Україні. Першочергове значення у цьому має відповідна перепідготовка фахівців з економічних спеціальностей, фінансів, менеджменту та бухгалтерського обліку.

Чинне законодавство України необхідно удосконалити в наступних напрямках:

1) розробити пакет нових законів, що регламентують діяльність банківських утворень, з урахуванням міжнародних норм і звичаїв у банківській практиці;

2) обмежити втручання держави в сферу приватних інтересів комерційних банків рамками, установленими законодавство;

3) узгодити норми спеціального банківського законодавства з нормами інших галузей українського законодавства;

4) дати чітку правову фіксацію структури і функцій фінансово-кредитної системи, її рівнів, елементів, визначити основні поняття.

Отже застосування запропонованих всіх комплексів покращать стан інвестування та підвищать світовий рейтинг України

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Бирюкова А.И. Оценка инвестиционной привлекательности промышленного сектора региона. Автореферат дисс. канд. экон. наук, [Текст] / А.И. Бирюкова. Иркутск. 2004. 18 с.

2.   Борщевський В. , І.Гурняк, М. Дацишин, О. Мегеда, О. Мостіпан, Р. Нижник, В. Ткаченко Зовнішні інвестиції як ресурс для місцевого розвитку: Посібник // . — К.: Інститут Реформ, 2005. — 74 с.

3.   Борщевський В., М. Дацишин, Р. Нижник, В. Проскурін, В. Ткаченко Планування місцевого економічного розвитку: можливості та загрози: Посібник // . — К.: Інститут Реформ, 2005. — 66 с.

4.   Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: Стан, проблеми і перспективи. — К.: Знання, 2002. — 318 с.

5.   Бутузов В.М. Правові та організаційні засади функціонування інститутів спільного інвестування в Україні: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2000. — 224 с.

6.    Віторт Т.В. Інвестиції та економічне зростання: взаємозв'язок у перехідній економіці — Х.: Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2002. — 163 с.

7.   Вдович П., Григоренко Ю., Гурняк І., Проскурнін В., Ревчук К. Практичні аспекти інвестиційної політики на місцевому рівні. — К.: Інститут реформ, 2003.

8.   Гитман Л. Дж., Джопк М. Д. Основы инвестирования. Пер. с англ. М.: Дело, 1997. – 198 с.

9.   Гальчинський А., Льовочкін С. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання України // Економіка України. — 2004. — №6. — С. 4–11.

10.       Гайдис Н.М. Інвестування: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т.— Л., 2002.—271 с.

11.       Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К., 2000. 116 с.

12.       Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації. — К.: Віра-Р, 1999. — 320 с.

13.       Головнина Л.А. Маркетинговые решения в деятельности совместных предприятий. — М.: МГИУ, 2001. — 120с.

14.       Горбатюк Н.М. Облік і аналіз фінансово-господарської діяльності у спільних підприємствах: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / Харківська держ. академія технології та організації харчування. — Х., 2002. — 16 с.

15.       Грабенко О.В. Управління реальними інвестиціями на підприємстві // Фінанси України. – 2001. - №11. – С. 105 – 109.

16.       Гуськова О.В. Удосконалення управління діяльністю підприємств за участю іноземного капіталу: Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля. — Луганськ, 2004. — 219 с.

17.       Гуторов О.І. Інвестування: Навч. посібник для студ. екон. спец. в аграрних вищих навч. закл. 2-4 рівнів акредитації / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. — Х., 2003. — 293 с.

18.       Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навч. пос. — К.: Видавничий дім “Комп’ютерпрес”, 2001. — 364 с.

19.       Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Державна податкова адміністрація України; Академія держ. податкової служби України. — К.: Вид. дім "Комп'ютерпрес", 2001. — 364с.

20.       Денисенко Н. Возможности активизации инвестирования в современных условиях // Экономика Украины. – 2003. №1. – С. 22-24.

21.       Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності. - К.,2003. 178 с.

22.       Дурнев В.А. Прямые иностранные инвестиции в страны СНГ: Науч.докл.. - М., 2003

23.       Дацишин М. Конкурентні переваги територій у боротьбі за інвестиції // http: // www. ir.org.ua/docs/Abetka/ Abetka_v4/Abetka_v4.pdf

24.       Жаліло А.Я. Економічна стратегія держави. – К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2003. – С. 183

25.       Жуковська Н.З. Стратегія розвитку спільного підприємництва в Україні: Дис. канд. екон. наук: 08.06.02 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. — Л., 2000. — 196 с.

26.       Загородній А.Г., Стадницький Ю.І. Менеджмент реальних інвестицій: Навч. посіб.. — К.: Знання, 2000. — 210 с.

27.       Захарін С.В. Механізм державного регулювання іноземного інвестування / Інститут економіки НАН України. — К., 2003. — 162с.

28.       Коваленко М.А., Радванська Л.М. Фінанси спільного інвестування: Навч. посібник. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2002. — 247с.

29.       Карпінський Б.А. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України. – 2001. - №7. – С.139 – 148.

30.       Козик В.В., Федоровський В.А. Оцінка ефективності інвестиційних проектів // Фінанси України. – 2001. - №4. – С.59 – 65.

31.        Котаюпов В.Ю. Инвестиционный потенциал хозяйственной деятельности: макроэкономический и финансово-кредитный аспекты. Учебное пособие. - М.: МГИМО-Университет, 2004. – 320 с.

32.       Кредісов А.І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп., Київ: ВІРА-Р, 2002. - 552 с.

33.        Кожухар И.О. Практикум по экономической оценки инвестиций: Учебное пособие. – 2-е изд. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К˚», 2006. – 148 с.

34.       Козаченко Г.В., Антіпов О.М., Ляшенко О.М., Дібніс Г.І. Управління інвестиціями на підприємстві. — К.: Лібра, 2004. — 368 с.

35.       Коноваленко В. “Інвестиційний клімат”: хто платить, той і замовляє музику // Дзеркало тижня. — 2006. — №40. — с.11.

36.      Козаченко Г.В., Антіпов О.М., Ляшенко О.М., Дібніс Г.І. Управління інвестиціями на підприємстві. — К.: Лібра, 2004. — 368 с.

37.       Крупка І.М. Макроекономічний аналіз інвестування у трансформаційній економіці України: Дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2004. — 263 с.

38.       Крупка Я.Д. Облік інвестицій / Тернопільська академія народного господарства. — Т.: Економічна думка, 2001. — 302 с.

39.       Лесечко М.Д., Черемис А.О., Черемис О.М. Інвестиційний клімат: теорія і практика: Моногр. / За заг. ред. А.О. Черемиса. – Л.: ЛФ НАДУ, 2001. – 160 с.

40.       Лудченко Я.О. Оцінка економічної ефективності інвестицій з урахуванням ризиків: Дис... канд. екон. наук: 08.06.02 / Національний транспортний ун-т. — К., 2001. — 335 с.

41.        Лапыгин Ю.Н., А.А.Балакирев Инвестиционная политика: Учеб.пособ. / и др.; Под ред. Ю.Н.Лапыгина. –М.: КНОРУС, 2005. – 320с. 2 экз.

42.       Музиченько А.С. Інвестиційна діяльність в Україні.-Львів,2003, 198 с.

43.       Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. пос. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 376 с.

44.        Нешитой А.С. Инвестиции: Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К˚», 2006. – 376 с.

45.       Омельченко А.В. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні. - К., 2001. 190 с.

46.       Пересада А.А. Інвестування: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К.: КНЕУ, 2004. — 252 с.

47.       “Про захист іноземних інвестицій в Україні” Закон України // Відомості Верховної Ради. — 1991. — №46.

48.       “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 р. Закон України // Відомості Верховної Ради. — 1996. — №19.

49.       “Про інститути спільного інвестування” N 3201-IV від 15.12.2005р. Закон України.

50.       “Про затвердження програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки” Постанова Кабінету міністрів України від 28 грудня 2001 р. n 1801 {із змінами, внесеними згідно з постановою КМ n1568 (1568-2006-п ) від 08.11.2006 } )

51.       “Про утворення Українського центру сприяння іноземному інвестуванню” Постанова Кабінет Міністрів України № 666 від 02.08.2005 Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року N 771

52.          “Про затвердження інвестиційних програм та проектів та проведення

державної експертизи інвестицій” Постанова Кабінету Міністрів України // Зібрання Постанов Уряду Україн . - 2002. - №2. с. 29.

53.       “Про підтримку проведення круглого столу Україна - Німеччина на тему "Інвестиції в Україну: шанси та можливості" Розпорядження Президента України ( Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Президента N 344/2003-рп ( 344/2003-рп ) від 25.10.2003 )

54.      “Про стимулювання розвитку регіонів”// Закон України Офіц. вісник України. – 2005. – № 40. – С. 25 – 30.

55.       “Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року”: Постанова КМУ // Офіц. вісник України. – 2005. – № 40. – С. 30 – 70.

56.      «Про інвестиційну діяльність ЗАКОН УКРАЇНИ» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 47, ст.646 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 1561-XII ( 1561-12 ) від 18.09.91, ВВР, 1991, N 47, ст.647 )

57.      “Про зовнішньоекономічну діяльність” Законі України

58.      “Про оподаткування прибутку підприємств” В Законі України

59.      «Про сприяння та взаємний захист інвестицій Міждержавні угоди “

(розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 № 19.

60.      «Про внесення змін до Закону України ”Про зовнішньоекономічну діяльність”.Закон України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 3, ст.29 )

61.      ”Про внесення змін до Закону України ”Про банки і банківську діяльність” Закон України від 16.11.2006 № 358-У

62.      ”Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” Закону України від 5 січня 2006 року

63.      “Про внесення змін у план заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки” Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 77

64.      „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті з метою здешевлення кредитів на будівництво енергоблоків атомних, гідроакумулюючих та інших електростанцій, магістральних, гірських та сільських ліній електропередачі, а також на створення запасів твердого палива для теплоелектростанцій” (від 07.03.2007 № 419)

65.      ”Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті на здешевлення кредитів для будівництва та технічного переоснащення підприємств з видобутку кам'яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) і торфу” (від 14.02.2007 № 230)

66.       „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки підприємств суднобудівної промисловості шляхом здешевлення кредитів” (від 14.02.2007 № 221)

67.       „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки літакобудування та космічної галузі, спрямованої на створення та впровадження у виробництво сучасної техніки, шляхом здешевлення кредитів” (від 14.02.2007 № 226).

68.      „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здешевлення кредитів на придбання пасажирських вагонів через державне лізингове підприємство” (від 09.02.2007 № 184).

69.      Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті на придбання повітряних суден на умовах кредитування” (від 31.01.2007 № 134).

70.       „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки інноваційних і інвестиційних проектів” (від 01.03.2007 № 329).

71.       „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки” (від 14.03.2007р. № 455).

72.      ”Про акціонерні товариства”.Проект Закону України від 15.02.2007 № 3177

73.      “Про внесення змін до Закону України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 21.04.2007 № 377

74.      „Про внесення змін до Закону України ”Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг” проект Закону України , який розглянуто та прийнято Верховною Радою України у першому читанні 03.04.2007 (реєстр. № 3258).

75.      “Про деякі питання іноземного інвестування” Указ Президента України

76.      “Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання iнвестицiйної дiяльностi”Закон України від 7.07.98 р. №748

77.      „Про першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності ”.Указ Президента (№ 300/2006)

78.       Пшик Б.І. Інвестування підприємницької діяльності. Регіональний аспект дослідження / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. — Л.: ЛБІ НБУ, 2005. — 276 с.

79.       Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. — К.: Лібра, 2002. — 472 с.

80.       Письмак В.П. Региональные аспекты специального режима инвестирования: теория и практика, проблемы и решения. — Донецк, 2000

81.       Савчук В.П. Аналіз інвестиційних проектів. - К., 2004. 233 с.

82.       Ступницький В.В. Приватне інвестування в умовах ринкової трансформації економіки України (на прикладі малих підприємств): Дис. канд. екон. наук: 08.01.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2002. — 225 с.

83.       Сухий О.О. Іноземне інвестування в умовах ринкової трансформації економіки України: Дис. канд. екон. наук: 08.01.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2004. — 229 с.

84.       Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 160 с.

85.       Тирпак О.В. Інвестиціювання. - Тернопіль. Джура 2000р. 340 с.

86.       Федоренко В.Г., Проценко Т.О., Солдатенко В.В., Степанов Д.В., Мосюк О.М. Економічні та організаційно-правові аспекти іноземних інвестицій в Україні / Державна податкова адміністрація України; Національна академія ДПС України / В.Г. Федоренко (ред.). — Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. — 398 с.

87.       Федоренко В.Г. Іноземне інвестування економіки України: Навч. посіб. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2004. — 272 с.

88.      Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. - К., 2004

89.        Черкасов В.Е. Международные инвестиции: Учеб. пособ. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Дело, 2003. – 288с. 2 экз.

90.      Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. — К.: А.С.К., 2003. — 229 с.

91.       Яковлєв А.І. Методика визначення ефективності інвестицій, іновацій, господарських рішень в сучасних умовах. — Х.: Бізнес Інформ, 2001. — 56с.

92.       Яковець Ю.К. Інноваціонне інвестування: нові підходи // Економіст. - 2002. - №1. с. 17.

93.       Статистичний щорічник України за 2004 рік. — К.: Консультант, 2005. — 590 с.

94.       Україна на роздоріжжі: Уроки з міжнародного досвіду економічних реформ / За ред. А.Зіденберга і Л. Хоффмана. — К.: Фенікс, 1998. — 477 с.

95.        Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2004 році // Експрес-інформація. – К.: Держкомстат України, 2005. – 15 лютого. – №44. – С. 3

96.        Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2005 році // Експрес-інформація. – К.: Держкомстат України, 2006. – 17 лютого. – №45. – С. 3

97.        Індекси економічної свободи // http://www. heritage.org

98.       Иностранные инвестиции растут в кредит//Коммерсант №86(№3662)от22.05.2007 г.

[1] Дані наведено наростаючим підсумком з початку інвестування